Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №695/536/24 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/536/24

номер провадження 2/695/110/26

12 березня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Ушакової К.М.

за участю: секретаря судового засідання – Демченко Л.О.,

представника третьої особи – адвоката Ульянова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Яцюка Максима Васильовича до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

представник ОСОБА_1 адвокат Яцюк М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа — ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.07.2009 за погодженням позивача було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 . Покупцем виступала за договором відповідач. В подальшому будинок зруйнувався, а позивач виступив з пропозицією побудувати будинок на місці зруйнованого. При цьому повідомив, що кошти на будівництво ним буде виділено за власний рахунок, адже відповідач постійно проживала у м. Черкаси та не користувалася будинком у с. Чапаєвка (нині с. Благодатне). Будинок розташовано на земельній ділянці площею 0.25 га, кадастровий номер 7121589401:01:003:0107, за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка зареєстрована за відповідачем. Вартість спірного майна становить 1 092 000 грн., яка зазначена в договорі іпотеки. Станом на день подання позову відсутні відомості, що відповідач заперечує вартість майна. На даний час єдиною зареєстрованою особою у житловому будинку є позивач. Він же є єдиною особою, яка фактично користується майном. Позивач у 2022 році звертався до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою за єдиним можливим шаблоном системи «Електронний суд» про поділ майна подружжя. Позивач звертався до суду фактично із позовом про визнання особистої право власності на житловий будинок. Справа № 695/1020/22 направлена до апеляційного суду. 03 лютого 2024 року представник позивача подав до Черкаського апеляційного суду заяву про відмову від апеляційної скарги. На даний час позивач бажає здійснити поділ майна подружжя в натурі, що є відмінним від позовних вимог по справі №695/1020/22. Зважаючи на те, що первинний договір було оформлено на відповідача, на той час юрист порекомендував всі документи оформлювати саме на відповідача. Вказане сторонами і було зроблено, адже повідомлення про будівництво, декларацію та оформлення права власності оформлено на відповідача. При цьому, відповідачем не заперечується до подання позову, що всі кошти на будівництво, внутрішньо-будинкові ремонтні роботи та облаштування прибудинкової території відбувалося за кошти позивача. Докази надаються до позову, серед яких квитанції, заявки, накладні про оплату та отримання будівельних та інших матеріалів. Договір на будівництво між позивачем та Приватним підприємством «КС-строй» втрачено. На даний час витребувати у приватного підприємства неможливо через припинення діяльності юридичної особи. 23 листопада 2016 року між відповідачем та третьою особою укладено договір іпотеки відносно спірного будинку. Відтак, зазначення іпотекодержателя в якості третьої особи без самостійних вимог є обов`язковим. Сторони в справі вже більше двох років не підтримують шлюбні відносини. Свідоцтво про розірвання шлюбу не оформлялося через відсутність спочатку позивача, а потім відповідача на території м. Черкаси. В лютому 2022 року знову подані документи для розірвання шлюбу, але через початок війни свідоцтво не отримано. Позивач в червні 2022 року планує перебувати на території України, а відтак свідоцтво про розірвання шлюбу буде надано в судове засідання.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У постанові КЦС ВС від 25.03.2020 № 715/1347/14-ц (61-34987св18) міститься правовий висновок: «Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Згідно ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. За ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже, позивач має право просити визнати будинок спільним майном подружжя та має право просити здійснити поділ майна у рівних частках.

Враховуючи викладене вище, представник позивача просить: визнати будинок АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 7121589401:01:003:0107, за адресою по АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; здійснити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поділ в натурі у відповідності до рівності часток будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0.25 га, кадастровий номер 7121589401:01:003:0107, за адресою по АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя залишити без руху.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.07.2024 призначено судову будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.09.2024 поновлено провадження у справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Яцюка Максима Васильовича до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2024 клопотання судового експерта ЧЕРКАСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ КИЇВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ про надання додаткових матеріалів залишено без задоволення. Скасовано ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.07.2024 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31.10.2024 призначено судову будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено атестованому судовому експерту Печиборщу Валерію Зіновійовичу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.05.2025 поновлено провадження у справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Яцюка Максима Васильовича до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2025 закрито підготовче засідання у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Яцюка Максима Васильовича до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя. Призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Яцюк М.В. у судове засідання не з`явився. До матеріалів справи приєднані заяви про розгляд справи без сторони позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив задовольнити, здійснивши поділ будинковолодіння у відповідності до висновку судової експертизи. Не заперечував проти винесення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на її адресу зареєстрованого місця проживання, яка повернулася на адресу суду не врученою.

Згідно з ч.1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву суду не подано.

Згідно ст. 280 ЦПКУкраїни суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності усіх умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 211, 280 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Ульянов С.М. у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову з наступних підстав. 23 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 42 000 доларів США та зобов`язалася повернути позику шляхом передачі коштів у валюті позики (долари США) не пізніше 15.03.2017. Відповідно до умов договору позики ОСОБА_2 зобов`язалася протягом 5 днів після отримання коштів, передати позивачу в заставу (іпотеку) належні їй земельну ділянку та житловий будинок. У зв`язку з цим 23.11.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконала, грошові кошти у вказаний строк не повернула. ОСОБА_3 був вимушений звернутись з позовною заявою про стягнення боргу за договором позики. З цього часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали намагатись уникнути відповідальності пов`язаною з поверненням позики. Під час розгляду Придніпровським районним судом м. Черкаси справи № 711/11411/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, ОСОБА_2 заявила зустрічний позов до ОСОБА_3 (третя особа: ОСОБА_1 ) про визнання договору позики недійсним. Зустрічний позов було залишено судом без розгляду. В подальшому, ОСОБА_2 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 (третя особа: ОСОБА_3 ) про поділ спільного майна подружжя. В своєму позові ОСОБА_2 просила визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти, отримані на підставі договору позики від 23.11.2016 в сумі 42000 доларів США, що еквівалентно 1092000 грн. та здійснити їх поділ у відповідності до часток в майні подружжя по кожному; визнати спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошовий борг за договором позики від 23.11.2016 з врахуванням суми боргу на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.07.2019 року в загальній сумі 1958432,74 грн. у відповідності до часток подружжя у спільному майні. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.12.2021 в справі № 711/5351/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа: ОСОБА_3 ) про поділ спільного майна подружжя в задоволенні позову було відмовлено повністю. 14 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. було відкрито виконавче провадження та розпочате примусове виконання рішення в справі № 711/11411/17. Рішення в справі № 711/11411/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики до цього часу не виконано. Грошові кошти ОСОБА_3 не повернуті. В провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебувала справа № 695/1020/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСОБА_3 ) про визнання майна особистою власністю одного із подружжя, де ОСОБА_2 заявлено зустрічний позов про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.11.2023 у задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов залишено без розгляду. В усіх справах чітко вбачається намагання подружжя уникнути звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.11.2016, згода на укладення якого була надана ОСОБА_1 , про що зазначено в п. 7.7 договору іпотеки. Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі № 711/4585/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за несвоєчасне виконання рішення в справі № 711/11411/17 інфляційні втрати та три проценти річних. Постановою Черкаського апеляційного суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси в частині стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних змінено. Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 постанову Черкаського апеляційного суду від 18.05.2023 скасовано, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.02.2023 залишено в силі. На виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.02.2023 було отримано виконавчий лист та передано на примусове виконання приватному виконавцю Плесюку О.С.. Представник третьої особи вважає, що учасники цивільних відносин «вживають право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (позов про визнання майна особистою власністю одного з подружжя та позов про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника. Вважає, що суд при прийняті рішення повинен врахувати, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та її чоловік, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Заслухавши представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 09.12.1994 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 09.12.1994 Відділом реєстрації актів громадянського стану Черкаського міськвиконкому.

Згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 14.07.2009, укладеному між ОСОБА_4 , що діє від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченоком С.В., зареєстрованого в реєстрі за №2839, продавець через представника за згодою дружини посвідченої 07.07.2009 за реєстровим номером 2298 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, продає, а покупець за згодою чоловіка, посвідченої 14.07.2009 за реєстровим номером 2838 приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу, купує належний продавцю на праві приватної власності будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 ..

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №367049832 від 23.02.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 7121589401:01:003:0107 та будинок, які розташовані по АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_2 . В розділах “Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки” наявні записи про іпотеку № 17593468 та № 17593159 (договір іпотеки серія та номер: 9733 від 23.11.2016, укладений між іпотекодержателем ОСОБА_3 та іпотекодавцем ОСОБА_2 ). У розділах “Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень” наявні записи про обтяження, відповідно до яких: вид обтяження - заборона на вказане вище нерухоме майно; підстава для державної реєстрації - договір іпотеки серія та номер 9733 від 23.11.2016; особа в інтересах якої встановлено обтяження — ОСОБА_3 ; особа, майно/права якої обтяжуються — ОСОБА_2 ; описи предметів обтяження - земельна ділянка з кадастровим номером 7121589401:01:003:0107 та будинок, які розташовані по АДРЕСА_1 ..

З викладеного вище вбачається, що вказане нерухоме майно було придбане ОСОБА_2 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та обтяжене іпотекою та забороною на користь ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору іпотеки серії НВА № 496570 від 23.11.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Частиною 1 ст. 70 СК України та абзацом 1 ч. 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникненнясплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів,збитків,шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 522/3541/15 (провадження № 61-31599св18) дійшов правового висновку про те, що згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №317/3272/16-ц зазначено, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 року у справі №723/826/19, від 11.11.2019 року у справі №337/474/14-ц, від 22.10.2018 року у справі №654/1528/17 та від 03.04.2019 року у справі №726/831/15-ц.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.08 2024 року у справі № 501/3714/22, якщо «пов`язані» чи «афілійовані» особи, наприклад, родичі, колишні члени подружжя, ініціюють, справи у суді для унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення, формування пасиву (боргів), виключення певного майна з під звернення стягнення на час виконання судового рішення, на недопущення звернення стягнення на майно боржника, створення переваг у черговості розподілу стягнутих з боржника грошових сум, такі учасники діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора (стягувача). Тому в такому разі відбувається використання права на позов не для захисту прав та інтересів, і судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (стягувача).

Відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №711/11411/17 від 17.07.2019, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 , про визнання договору позики недійсним залишено без розгляду. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 2 745 767грн. 99коп., з яких 1 145 214грн. – сума боргу за договором позики, 25 884грн. 74 коп. – 3% відсотки річних, 1574 669грн. 25 коп. – неустойка.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.09.2019 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.07.2019 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним змінено в частині стягнення неустойки за порушення зобов`язань згідно договору позики від 23.11.2016, зменшено її розмір з 1 574 669 грн. 25 коп. до 787 334 грн. та відповідно зменшено загальний розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів з 2 745 767 грн. 99 коп. до 1 958 432 грн. 74 коп. В решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2019 року залишити без змін.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2021 у справі № 711/5351/20, яке набрало законної сили, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя відмовлено. З мотивувальної частини рішення вбачається, що предметом позову була заборгованість за договором позики від 23.11.2016, яка встановлена судовими рішеннями у справі № 711/11411/17.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2023 у справі № 695/1020/22, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя відмовлено у повному обсязі. У цій справі позивач ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_2 ..

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.02.2023 у справі № 711/4585/22, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 15.11.2023, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 378656грн. 23коп. та 3% річних у розмірі 139937грн. 66коп., а всього – 518593грн. 89коп. В іншій частині позову відмовлено. З описової та мотивувальної частини рішення суду встановлено, що предметом позову була сума інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання рішення суду у справі № 711/11411/17.

Таким чином, у цій справі можна прийти до очевидного висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як учасники цивільних відносин «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій щодо поділу майна подружжя використовувався учасниками для ухилення від повернення заборгованості ОСОБА_3 за договором позики від 23.11.2016, розмір якої встановлений судовими рішеннями у справах № 711/11411/17 та № 711/4585/22.

Суд дійшов до такого висновку, враховуючи і те, що з позовом про поділ майна подружжя ОСОБА_1 звернувся після звернення ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, забов`язання за яким забезпечено спірним майном.

За таких обставин, оцінивши дії позивача, якому було достовірно відомо про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 7121589401:01:003:0107 і будинку, які розташовані по АДРЕСА_1 ,в іпотеці та наявність у ОСОБА_2 боргу за догором позики, виконання якого забезпечено зазначеним іпотечним майном, вживання ним дій, спрямованих на невиконання рішення суду про повернення боргу ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що дії позивача та відповідача були спрямовані на порушення прав та законних інтересів стягувача ОСОБА_3 та ухилення ОСОБА_2 від повернення боргу за договором позики та судовими рішеннями.

Наведене свідчить про наявність обставин, визначених ч. 2 ст. 13 ЦК України, а саме наявність неправомірної мети та недобросовісної поведінки, що позбавляють сторону права посилатися на такі обставини як на підставу та умови надання їм захисту судом.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову представника ОСОБА_1 адвоката Яцюка М.В. про поділ спільного майна подружжя.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову, не підлягає відшкодуванню у зв`язку з відмовою у задоволенні вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) адвоката Яцюка Максима Васильовича до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), третя особа – ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення буде складено 23.03.2026.

Суддя: К. М. Ушакова