Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №570/3728/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Суд: Рівненський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 19 березня 2026 р.

Справа: №570/3728/25

Суддя: Гладишева Х.В.

Справа № 570/3728/25

Номер провадження 2/570/223/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В., за участю секретаря судового засідання: Ярошик І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (далі - позивач, ТОВ "Юніт Капітал") із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року у розмірі 32 026,77 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 26.01.2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №246431360 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 29 900,00 грн.

Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості за цим кредитним договором в результаті неодноразового відступлення кредиторами свого права вимоги до боржника.

Зокрема, 28.11.2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах.

У подальшому до Договору факторингу укладалися додаткові угоди, зокрема первісний кредитор та ТОВ "Таліон плюс" на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022 за яким від первісного кредитора до ТОВ "Таліон Плюс" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

23.02.2024 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"" укладено договір факторингу №23/0224-01, та сторони 23.02.2024 року підписали Реєстр прав вимог №1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 2.

04.06.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"" та позивачем ТОВ "Юніт капітал" укладено 3 (третій) Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"" до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 32 026,77 грн.

Таким чином, згідно умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу 26.01.2022 року грошові кошти у сумі 29 900,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у Заявці на укладення кредитного договору.

Оскільки позивач отримав право вимоги до відповідача на основі вищевказаних Договорів факторингу, відтак, відповідач має невиконані зобов`язання з повернення коштів перед ТОВ "Юніт Капітал", які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення позивачем до суду із вимогою про стягнення заборгованості з відповідача.

20.08.2025 року від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом після спливу встановленого законом строку позовної давності. Крім того, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували дату укладення договору, момент виникнення зобов`язань або початок прострочення.

21.08.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач посилається на те, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог. Клопотання відповідача про витребування доказів не розглянуто.

04.09.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення про те, що усі необхідні документи в обгрунтування позову були подані позивачем в Електронному суді, де у відповідача зареєстровано електронний кабінет та відповідач має можливість з ними ознайомитися. Подане відповідачем клопотання про витребування доказів в банку та позивача є безпідставним та необгрунтованим. Просила задоволити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32 026,77 грн.

04.09.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо застосування позовної давності про яку просить відповідач. Так, представник позивача зазначає про те, що позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своєю право на справедливий суд відповідно до Конституції України. На підтвердження своєї позиції представник позивача посилається на позиції, в тому числі Верховного суду, висловлені в постановах від 21.06.2023 року у справі №727/4133/22, у постанові Верховного суду від 25.09.2024 року у справі №206/2984/23.

05.09.2025 року відповідач надіслав додаткові пояснення, в яких вказує, що позивач не надав банківської виписки про фактичне зарахування грошових коштів, оригіналів договорів факторингу та актів прийому-передачі, повноважень підписантів цих договорів, узгодженого деталізованого розрахунку.

08.09.2025 року відповідачем подано додаткові пояснення про те, що договори факторингу не є належним підтвердженням переходу права вимоги, оскільки надані копії документів, а не оригінали, відсутнє підтвердження безперервності передачі права вимоги, відсутні підтвердження повноважень підписантів. Крім того, відповідач зазначає, що відсутнє підтвердження факту отримання ним кредитних коштів, відсутня виписка з «ПриватБанк», внутрішні довідки та скріни не є належним доказом, правонаступництво за договорами факторингу не підтверджено, розрахунки заборгованості суперечливі.

08.09.2025 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк» про підтвердження зарахування коштів на його карту, у позивача - оригінали договорів факторингу й акти приймання-передачі та деталізований розрахунок заборгованості з помісячною розбивкою.

08.09.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення про застосування строку давності, який на думку відповідача закінчився 27.01.2025 року, а позов подано після спливу такого строку 18.07.2025 року. Сам по собі воєнний стан не зупиняє перебіг позовної давності, сторона повинна довести обставини, що унеможливлювали звернення до суду у встановлений законом строк.

17.09.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, де представник вказала, що на обгрунтування переходу прав вимоги за договорами факторингу позивачем надано належні та обгрунтовані докази. Строк першого договору факторингу від 28.11.2018 року та Додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії з 28.11.2018 по 31.12.2024 року. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги. Тобто передача права вимоги здійснюється не за самим договором факторингу, а за реєстрами, які є додатками до нього. Зокрема реєстр прав вимоги до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір №246431360 від 26.01.2022 укладено 05.05.2022, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру право вимоги вже існувало. Право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Крім того, представник позивача зазначає про те, що позовна давність не спливла так як вона припала на період дії в Україні воєнного стану. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився.

17.09.2025 року відповідачем подано заперечення на додаткові пояснення позивача, у яких відповідачем зазначено про те, що позивачем не доведено фактичної видачі коштів, відсутня виписка з АТ КБ «ПриватБанк», розрахунок заборгованості, поданий позивачем не є належним доказом, а також строк позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості сплив. Посилання позивача на воєнний стан не зупиняє позовну давність автоматично. Також, до суду подано переважно копії документів, без належного посвідчення уповноваженими особами, що порушує вимоги належності та допустимості доказів.

17.09.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення від відповідача, аналогічні тим, що вже подавалися ним раніше.

17.09.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує про те, що строк позовної давності сплив 27.01.2025 року, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту отримання ним грошових коштів, позивачем не доведено правонаступництва за договорами факторингу, а також надані позивачем розрахунки заборгованості містять суперечливі дані.

19.09.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі у яких вона заперечувала щодо відзиву відповідача, вказала що такий відзив дублює неодноразово подані ним ідентичні заяви, які просила суд не брати до уваги. Дублювання аргументів призводить до невиправданого збільшення обсягів матеріалів справи, що ускладнює її розгляд. Вказує про те, що позовні вимоги підтримує з підстав наведених у позовній заяві.

19.09.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він вказав, що у своєму відзиві він повністю мотивує свою позицію, яку суд зобов`язаний досліджувати та законодавство не містить заборон на повторення та уточнення позиції відповідача.

23.09.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, позиція відповідача у таких поясненнях аналогічна тій, що висловлювалася ним раніше у додаткових поясненнях.

23.09.2025 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, які аналогічні за позицією, яка викладена у попередніх поясненнях.

08.12.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

16.12.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

18.12.2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

12.03.2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення про заперечення проти позову та застосування строків позовної давності.

12.03.2026 року від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

17.03.2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

17.03.2026 року надійшли письмові пояснення представника позивача про відсутність правових підстав для застосування позовної давності та задоволення позовних вимог.

19.03.2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання на 11:20 год.12.09.2025 року.

12.09.2025 судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача до 10:30 год. 16.10.2025 року.

16.10.2025 судове засідання відкладено до 09:30 год. 21.11.2025 року.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21.11.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ: 14360570, 49094, вул. Набережна Перемоги, 30, місто Дніпро) надати Рівненському районному суду Рівненської області (вул. С.Петлюри, 10, м. Рівне, 33603): інформацію чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банківська картка 5168-74XX-XXXX-0706 та надати повний номер банківської картки 5168-74XX-XXXX-0706; докази зарахування на картку №5168-74XX-XXXX-0706 кредитних коштів у сумі 29900,00 грн за період 26.01.2022 по 31.01.2022; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). В іншій частині клопотання відмовити.

Клопотання відповідача про витребування доказів задоволити частково. Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4 літера А, офіс 10) надати Рівненському районному суду Рівненської області (вул. С.Петлюри, 10, м. Рівне, 33000) належним чином засвідчені копії доказів, а саме: договорів факторингу й актів приймання-передачі, а також документи про повноваження підписантів; деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 помісячною розбивкою (дата, сума, підстава). Відкладено судове засідання у цивільній справі №570/3728/25 до надходження до суду витребуваних доказів.

12.12.2025 року на виконання ухвали суду від представника позивача надійшли документи.

16.12.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, де представник зазначила про те, що позивач надав усі належні йому документи що підтверджують правомірність вимоги, а саме: договори факторингу, акти передачі прав вимоги та розрахунок. При цьому, позивач не може порушувати банківську таємницю. Позивач повністю виконав вимоги суду та надав усі наявні в нього докази.

16.12.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, де відповідач вказав, що позивач не виконав вимоги ухвали суду, не надав повністю необхідні докази, а тому без підтвердження руху коштів позов є недоведеним.

17.12.2025 року від позивача на виконання ухвали суду від 21.11.2025 року надійшли належним чином завірені копії витребуваних документів.

18.12.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення згідно яких відповідач вказує, що від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду жодних документів не надходило, а тому ключові докази у справі відсутні, подані позивачем документи є внутрішніми документами, факторинг підтверджує лише передачу заявленої вимоги, але не доводить існування самого боргу.

18.12.2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 21.11.2025 року надійшли витребовувані докази.

29.12.2025 судове засідання відкладено у зв`язку з іншими підставами до 09:00 год. 21.01.2026 року.

21.01.2026 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача до 08 год. 45 хв. 20 березня 2026 року.

У судове засідання 20.03.2026 року сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

Від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі 17.03.2026 року, де вона підтримує позицію викладену в позовній заяві і в подальших поданих стороною позивача документах, додаткових поясненнях та доказах. Заперечує щодо застосування позовної давності, оскільки такий строк не пропущено, просить стягнути заборгованість з відповідача, оскільки надання кредиту, сума заборгованості, перехід права вимоги до позивача підтверджено матеріалами справи, які в тому числі були надані стороною позивача при зверненні до суду з позовною заявою, так і в ході розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

12.03.2026 року, 17.03.2026 року та 19.03.2026 року направив до суду додаткові пояснення у справі, де заперечував щодо позовних вимог, просив застосувати позовну давність та врахувати всі надані ним заяви, письмові пояснення та докази для прийняття рішення у справі.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутність представника позивача та відповідача за наявними у розпорядженні суду доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Так, 26.01.2022 року ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та відповідач уклали договір кредитної лінії №246431360 на суму 29 900,00 грн., у формі електронного документа з використанням електронного підпису (договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV9W83Q), за яким Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 29 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".

Відповідно до п. 1.3 Договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 29 900,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернутий до 25.02.2022 року. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 25.02.2022 року (п.1.7 Договору).

Згідно п.1.9 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 58,40 % річних, що становить 0,16 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним, а за умови продовження строку дисконтного періоду нарахування здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 383,25 % річних, що становить 1,05 % в день від суми кредиту за час користування ним. Після закінчення дисконтного періоду - 766,50%, що становить 2,10 % в день.

Згідно п.1.14.1 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана п.1.3 Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою складає 31 335,20 грн., що включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 435,20 грн. та суму кредиту у розмірі 29 900,00 грн.

Договір про споживчий кредит укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено самим договором.

У заявці на отримання грошових коштів зазначено персональні дані відповідача (його ПІБ, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, серію та номер паспорту, РНОКПП, адресу місця реєстрації проживання та номер банківської картки № НОМЕР_1 , номер кредитного договору, суму кредиту та строк кредитування.

ТОВ "Манівео" виконало умови договору про споживчий кредит та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача №5168-74ХХ-ХХХХ-0706 кошти в розмірі 29 900,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №6293c837-f021-4fb3-b9cb-d12b18cfc077 від 26.01.2022 року та довідки директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Сергія Сінченка про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 .

На підтвердження суми заборгованості позивачем до позову долучено копії: розрахунку заборгованості, виданого ТОВ "Манівео" станом на 05.05.2022 року, розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ "Таліон Плюс" станом на 23.02.2024 року, виписки з особового рахунка за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року ОСОБА_1 станом на 25.06.2025 року.

З інформації, наданої суду АТ КБ "ПриватБанк" на виконання ухвали від 21.11.2025 року, встановлено, що банківська картка № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 . Також, підтверджено зарахування коштів у сумі 29 900,00 грн на банківський рахунок № НОМЕР_5 для обслуговування якого емітовано платіжну карту № НОМЕР_4 . Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , отже є його фінансовим номером телефону.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах, а Фактор зобов`язується їх прийняти.

Відповідно до п.1.3 Договору факторингу №28/1118-01, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Після укладення 28.11.2018 договору факторингу №28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ "Таліон плюс" на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022 року, відповідно до якого ТОВ "Таліон плюс" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року.

23.02.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №23/0224-01 у відповідності до умов якого, ТОВ "Таліон Плюс" передає (відступає) ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" приймає належні ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року у розмірі 32 026,77 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року заборгованість відповідача по договору за період з 05.02.2022 року по 23.02.2024 року становить 32 026,77 грн.

04.06.2025 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" передає (відступає) ТОВ "Юніт Капітал" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Юніт Капітал" приймає належні ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 04.06.2025 до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року у розмірі 32 026,77 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року ТОВ "Юніт Капітал", заборгованість відповідача, станом на 25.06.2025 року, складає 32 026,77 грн.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі, відповідач суду не надав.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У відповідності до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч.1 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч.13 ст.11 Закону № 675-VIII, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст.64 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина 4 ст.95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч.5 ст.95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.95 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №246431360 від 26.01.2022 року між сторонами укладено шляхом його підписання разом з додатками електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «MNV9W83Q".

У справі №524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що одноразовим іденифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Відповідно, використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі №757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі №752/6020/21.

Без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Оскільки відповідач виконав послідовні дії в інформаційній системі, яка використовується ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підписав кредитний договір присвоєним та направленим йому одноразовим ідентифікатором, вважається, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

З урахуванням наведеного, суд, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», дійшов висновку про факт укладення 26.01.2022 року кредитного договору №246431360, що також не заперечувалося і стороною відповідача.

Факт перерахунку грошових коштів на карту відповідача підтверджено відповідними платіжними документами а також банківською установою АТ КБ «ПриватБанк», в якому емітована карта відповідача на яку надійшли кредитні кошти в сумі 29 900,00 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року, перерахувавши 26.01.2022 року одним платежем 29 900,00 грн на картку, вказану позичальником у заявці, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ "Юніт Капітал", у зв`язку з чим за відповідачем утворився борг на загальну суму 32 026,77 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 29 900,00 грн, заборгованість за процентами - 2 126,77 грн.

Відступлення ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свого права грошової вимоги до відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс" та подальше відступлення прав вимоги на користь ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "Юніт Капітал" на підставі договорів факторингу підтверджується наявними у справі доказами.

Жодних обставин, які б вказували на недійсність вказаних договорів, відповідачем не доведено і судом не встановлено.

Разом з тим, суддя вважає за необхідне звернути увагу на позицію висловлену Верховним судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.01.2026 року (справа №727/2790/25) "...Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:

допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Верховний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі №910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження №12-42гс22), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17).

У справі, що переглядається Верховним судом:

апеляційний суд встановив, що 04 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 662640640;

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 141 від 06 липня 2021 року. Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод до 31 грудня 2024 року. За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 06 липня 2021 року №141 до договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 37 892,30 грн;

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 05/0820-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 05/0820-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Згідно із витягом з реєстру прав вимоги від 31 липня 2023 року № 10 до договору між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 59 401,90 грн;

26 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу від №26/12/Е. За змістом витягу з реєстру боржників за договором між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» факторингу від 26 грудня 2024 року №26/12/Е набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму 59 401,90 грн;

апеляційний суд врахував, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення;

апеляційний суд встановив, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 04 травня 2021 року № 662640640 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач надав докази сплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу від 05 серпня 2020 року та від 26 грудня 2024 року, зокрема, платіжну інструкцію від 01 серпня 2023 року № 4484 за договором факторингу від 05 серпня 2020 року (а. с. 106) та платіжну інструкцію від 26 грудня 2024 року за договором факторингу від 26 грудня 2024 року....".

Таким чином, у своїй позиції Верховний суд констатував правомірність договорів факторингу, укладених на майбутнє, де вказав, що майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу, майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення, тобто повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення, а також за наявності підтверджуючих платіжних документів про сплату факторами ціни вимоги відповідним клієнтам.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, також з урахуванням позиції відповідача, наведеній у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, судом встановлено наступне.

Так, як вбачається зі змісту Договору кредитної лінії №246431360 від 26.01.2022 року ОСОБА_1 надано грошові кошти у вигляді кредитного ліміту в сумі 29 900,00 грн. строком на 30 днів.

Так, суд погоджується з сумою заборгованості за тілом кредиту, яка становить 29 900,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром відсотків нарахованих за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року.

Як вбачається зі змісту договору, а саме відповідно до п. 1.3 Договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 29 900,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернутий до 25.02.2022 року. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 25.02.2022 року (п.1.7 Договору).

Тобто нарахування відсотків за кредитним договором повинно бути здійснено в межах дисконтного періоду 30 днів у розмірі 0,16 процентів, тобто в сумі 1 435,20 грн.

Як вбачається з наявних в розпорядженні суду матеріалів справи, відповідачем не було вчинено дій на продовження Дисконтного періоду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 31 335,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 29 900,00 грн, заборгованість за відсотками - 1 435,20 грн.

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідач у своїх поясненнях неодноразово вказував про те, що строк позовної давності сплив 27.01.2025 року, а позивач звернувся до суду 29.07.2025 року, тобто вже після спливу такого строку та позивачем не зазначено у зв`язку з чим такий строк був пропущений. Посилання на воєнний стан в країні не зупиняє перебіг позовної давності автоматично.

Представник позивача заперечував щодо таких тверджень відповідача та вказував, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки такий строк зупинено у зв`язку з воєнним станом, про що навела позиції, висловлені в постановах Верховного Суду.

Так, проаналізувавши наведені сторонами доводи, суд приходить до наступного висновку.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п.12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Разом з тим, 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Вказаний Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Так, кредитний договір між позивачем та ОСОБА_1 №246431360 укладений 26.01.2022 року, а саме в період зупинення строку позовної давності у зв`язку з карантином. Пізніше строки позовної давності 24.02.2022 року були зупинені у зв`язку з воєнним станом.

Строк позовної давності був поновлений 04.09.2025 року згідно Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовною заявою 29 липня 2025 року.

Так, відлік строку позовної давності у даному випадку слід відраховувати від 04.09.2025 року.

Таким чином, з огляду на зазначене та встановлені обставини, суддя вважає, що позивач звернувшись до суду з даним позовом 29 липня 2025 року не пропустив строків позовної давності, а тому твердження відповідача про сплив строку позовної давності у даній справі не заслуговують на увагу.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції №20558 від 18.07.2025, позивач сплатив за подання даного позову 2422,40 грн судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 2 370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 09 коп. (2 422,40 грн.* 31 335,20 грн./32 026,77 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Юніт Капітал" та адвокатським бюро "Тараненко та партнери" укладено договір №05/06/25-02 від 05.06.2025 року про надання правничої допомоги та укладено додаткову угоду №25770713542 до договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025 року, в якій зазначено, що Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів ТОВ "Юніт Капітал" по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема по справі ОСОБА_1 . Вартість надання правової допомоги склала 7 000,00 грн, про що свідчить акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року.

Зважаючи на викладене, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги, з урахуванням також позиції, висловленої у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25) про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем протягом розгляду справи не заявлено клопотання про зменшення суми правничої допомоги, заявленої позивачем та відсутні будь-які пояснення чи заперечення з даного приводу.

Отже, оскільки позов майнового характеру задоволено частково, то правова допомога з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог та становить 6 848 (шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 84 коп. (7 000,00 грн. * 31 335,20 грн./32 026,77 грн.).

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 242, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором №246431360 від 26.01.2022 року в сумі 31 335 (тридцять одна тисяча триста тридцять п`ять) грн 20 коп, що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 29 900,00 грн та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 1 435,20 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судовий збір у розмірі 2 370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 09 копта витрати на правничу допомогу в сумі 6 848 (шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 84 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, вул. Рогнідинська, буд. 4А, кв. офіс 10, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 виданий 16.09.2020 року, орган, що видав 5624, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гладишева Х.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua