Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №569/9682/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9682/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Камінська Яна Михайлівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Камінська Яна Михайлівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,2 кв.м, житловою площею 16,6 кв.м.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги визнала частково, а саме не заперечила проти задоволення частини вимог про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, яка охоплена заповітом на користь померлого чоловіка; в частині позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру, яка не була оформлена ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Камінська Я.М. повторно не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавала. При цьому на виконання ухвали суду про витребування доказів надала суду належним чином засвідчену копію спадкової справи №36/2024 заведеної 25 жовтня 2024 року приватним нотаріусом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 листопада 1982 року.

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим 5 листопада 1982 року відділом загс м.Ровно з якого вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб 5 листопада 1982 року, про що зроблено запис за №1605. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_6 .

Чоловік позивачки ОСОБА_4 мав рідного брата – ОСОБА_3 та матір ОСОБА_2 .

З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 11 березня 1961 року міськбюро ЗАГС м.Ровно вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Ровно, про що зроблено відповідний запис за №264. Батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

На підставі Біржового контракту міни нерухомості від 19 березня 1999 року, зареєстрованого на Рівненській обласній товарній біржі 19 березня 1999 року за реєстраційним №01/0399/20 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Як слідує з даного Біржового контракту та технічного паспорту на вказану квартиру, частки співвласників – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначені не були.

З дослідженого в судовому засіданні заповіту від 28 серпня 2004 рок, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Поповим В.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1789 вбачається, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка села Грушівка Березнівського району, Рівненської області, що мешкає в АДРЕСА_2 , розуміючи значення своїх дій, добровільно, без будь-якого насильства, примусу як фізичного так і морального, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй на прав приватної власності частину квартири АДРЕСА_1 заповідає гр. ОСОБА_4 . Зміст ст.1233,1235,1236,1241 Цивільного Кодексу України роз`яснено.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат чоловіка позивачки ОСОБА_3 .

Дана обставина підтверджується дослідженою в судовому засіданні кс.копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданим 17 січня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 38 років, про що в Книзі реєстрації смертей 2008 року січня місяця 17 числа зроблено відповідний актовий запис за№118. Місце смерті Україна Рівненська область місто Рівне.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 не заводилась.

При цьому, ОСОБА_2 продовжувала проживати за адресою АДРЕСА_2 .

З дослідженої в судовому засіданні будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_2 вбачається інформація про прописку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати чоловіка позивачки по справі ОСОБА_2 .

Дана обставина підтверджується дослідженою в судовому засіданні кс.копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданим 10 липня 2023 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 86 років, про що 10 числа липня місяця 2023 року складено відповідний актовий запис №1366. Місце смерті Україна Рівненська область Рівненський район місто Рівне.

Після смерті матері чоловік позивачки ОСОБА_4 подав до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Хомутовського В.С. заяву про прийняття спадщини після смерті матері та яка залишила на його ім`я заповіт.

Приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Хомутовським В.С. 13 липня 2023 року було заведено спадкову справу №25/2023 майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 .

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 виданим 11 вересня 2024 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 11 числа вересня місяця 2024 року складено відповідний актовий запис №1795. Місце смерті Україна Рівненська область Рівненський район місто Рівне.

Після смерті чоловіка позивачка звернулась до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Камінської Я.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті його матері, ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті її сина ОСОБА_3 .

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 74/02-31 від 14.04.2025 винесеної приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Камінської Я.М., згідно відомостей адресної картки, отриманих 25 жовтня 2024 року нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до реєстру Територіальної громади, на день смерті ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , разом із померлим зареєстровано місце проживання у таких його родичів першої черги спадкування: дружини померлого – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; сина померлого – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; дочки померлого – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Згідно заяви від 06 січня 2025 року ОСОБА_8 відмовився від належної йому частки у спадщині, яка залишилася після смерті його батька, ОСОБА_4 на користь спадкоємця першої черги, дружини померлого ОСОБА_1 .

25 лютого 2025 року нотаріусу надійшла заява ОСОБА_9 , яка відмовилась від отримання належної їй частки спадкового майна, після смерті її батька ОСОБА_4 , на користь спадкоємця першої черги, дружини померлого ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначені обставини, єдиним спадкоємцем, який своєчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 є його дружина, ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням часток у спадщині, від яких відмовилися на її користь син померлого ОСОБА_8 та дочка померлого ОСОБА_9 .

Чоловік позивачки прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті його матері.

ОСОБА_1 просила нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .

Однак розмір частки в праві спільної власної на квартину не визначено.

При досліджені спадкової справи №36/2024 від 25 жовтня 2024 року до майна померлого ОСОБА_4 приватним нотаріусом було встановлено, що єдиним спадкоємцем, який своєчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 є її син, ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті його матері, ОСОБА_2 .

Щодо спадкування ОСОБА_2 спадщини її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , то спадкова справа після його смерті не заводилася, що в свою чергу свідчить про те, що заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не подавав.

Також, згідно відомостей Реєстру територіальної громади, отриманих нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до нього, в Реєстрі територіальної громади відсутні відомості про місце проживання ОСОБА_3 , разом із його матір`ю ОСОБА_2 за однією адресою: АДРЕСА_2 . А згідно відповіді ВОМІР МП УДМС України в Рівненській області від 14.03.2025 року громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрованим/знятим з реєстраційного обліку не значиться.

Інших документів що можуть підтвердити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом з її сином ОСОБА_3 , на час відкриття його спадщини, а саме станом на 17 січня 2008 року нотаріусу не надано.

У зв`язка уз чим, нотаріус не має змоги встановити факт спадкування ОСОБА_2 майна її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема належної йому частини квартири.

Також, оскільки частка в праві спільної власності на квартиру, не є конкретно визначеною, не можливо встановити розмір належної ОСОБА_10 частки на квартиру, яку вона заповідала для ОСОБА_4 , що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину для позивачки.

Постановою від 14 квітня 2025 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Камінською Я.М. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі ОСОБА_1 свідоцтва пр. право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті його матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як регламентує стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як було зазначено вище, у зв`язку з тим, що в біржовому контракту міни нерухомості не визначено розмірів часток співвласників — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , це це унеможливлює нотаріальне оформлення спадкових прав, оскільки згідно з п. 4.18 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус не має повноважень визначати частки у спільному майні, а відсутність чітко встановленої частки спадкодавця позбавляє можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Таким чином, за відсутності доказів іншого, частки матері та брата чоловіка позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними, а саме по за кожним.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватися належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлений позивачкою спосіб судового захисту, а саме визнання права власності на спадкове майно є належним і ефективним, позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Камінська Яна Михайлівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,2 кв.м, житловою площею 16,6 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7

Відповідач: Рівненська міська рада, м.Рівне, вул.Соборна, 12а, код ЄДРПОУ 34847334

Третя особа: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Камінська Яна Михайлівна, м.Рівне, вул.Директорії, 5

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов