Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №460/17419/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/17419/25 пров. № А/857/50048/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання – Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (суддя Поліщук О.В., м. Рівне, повний текст складено 27 жовтня 2025 року), -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі Інспекція) до Рівненської міської ради (далі Міська рада), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Міської ради від 19.06.2025 № 6731 «Про продаж на земельних торгах шляхом проведення аукціону земельної ділянки площею 1 963 м.кв. на вул. Весняній, 9 у м. Рівному» (далі Рішення, Земельна ділянка відповідно).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що при вирішенні питання про задоволення позову суд дійшов помилкових висновків про належність спірної Земельної ділянки до земель водного фонду. Водойма, яка розташована на спірній земельній ділянці, є штучною, а не природного походження, та є не цілісною частиною. Зазначає, що проект Рішення пройшов усі необхідні етапи для його розгляду на пленарному засіданні сесії Міської ради відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Міської ради, а тому, приймаючи спірне Рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка водного фонду передається лише у користування в комплексі з водним об`єктом, за наявності паспорта водного об`єкта та відповідно до умов типового договору оренди. За таких обставин, спірна Земельна ділянка не може передаватися у приватну власність.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Рішенням Міської ради № 3049 від 09.03.2023 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:058:0134.

Згідно з договором на виконання робіт, проект землеустрою на названу земельну ділянку розроблений ТОВ «Землевпорядна компанія Велес», який затверджений рішенням Рівненської міської ради № 3658 від 10.08.2023.

Відповідно до технічної документації із землеустрою, Земельна ділянка з цільовим призначенням: 03.08, категорії: землі запасу житлової та громадської забудови, з кадастровим номером 5610100000:01:058:0134, складається з: ставка площею 0,1025 та землі під громадською забудовою площею 0,0938 га.

На підставі оскаржуваного Рішення виставлено на земельні торги у формі електронного аукціону окремим лотом Земельну ділянку площею 0,1963 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів і громадського харчування з земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської територіальної громади для продажу права власності.

Пунктом 5 зазначеного Рішення визначено, що від імені Міської ради договір купівлі продажу земельної ділянки, проданої на земельних торгах, підписує секретар міської ради. Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Міської ради 01.07.2025 оголошено проведення земельних торгів з продажу права власності на Земельну ділянку, з цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Рівненською окружною прокуратурою листом № 50-56-7545вих-25 від 08.09.2025 повідомлено Інспекцію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з`ясовано питання щодо реалізації наданих законом повноважень, проведених та запланованих перевірок, намірів на відповідне судове реагування.

Листом від 12.09.2025 № 5257/4.2-06 Інспекція повідомила Рівненську окружну прокуратуру про те, що заходи представницького характеру в судовому порядку щодо зазначеного об`єкта не здійснювалися, оскільки станом на 12.09.2025 на адресу Інспекції не надходило відповідних звернень щодо законності прийняття Рівненською міською радою рішення № 6731 від 19.06.2025.

Листом № 50-56-7976вих-25 від 24.09.2024 повідомлено Інспекцію про те, що Рівненською окружною прокуратурою, відповідно до статті 131-1 Конституції України, статі 23 Закону України «Про прокуратуру», прийнято рішення про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Інспекції до Міської ради про визнання протиправним та скасування Рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та пунктів 1 та 7 «Положення про Державну екологічну інспекцію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої, шостої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України (далі ЗК) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, (серед іншого): землі водного фонду.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Згідно зі статтею 3 Водного кодексу України (далі ВК) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 6 ВК передбачено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до положень частини другої статті 58 ЗК та статті 87 ВК для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру.

Частиною четвертою статті 59 ЗК визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Положеннями статті 51 ВК передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

Статтями 83, 84 ЗК визначено, що землі водного фонду перебувають у державній, комунальній власності та не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Частиною другою статті 59 ЗК встановлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до статті 88 ВК з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Аналогічні положенні наведені у статі 60 ЗК.

Згідно зі статтею 89 ВК прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Отже, прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони визначеної законом ширини, в межах якої встановлено особливий режим використання земель.

З матеріалів справи слідує, що на спірній Земельній ділянці розташований водний об`єкт площею 0,1025 га (ставок), що підтверджується технічною документацією на спірну Земельну ділянку, зокрема розділом «Експлікація земельних угідь».

За таких обставин, Земельна ділянка належить до земель водного фонду України, на які поширюється особливий порядок використання та надання їх у користування, оскільки зайнята штучною водоймою – ставком.

При цьому, cуд апеляційної інстанції зазначає, що штучне походження водойми не змінює її правового режиму як водного об`єкта.

Водночас, відповідно до листа регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області Державного агентства водних ресурсів України від 08.09.2025 № 528/07-25, паспорт водного об`єкта 0,1025 га, який орієнтовно розташований на земельній ділянці в районі вул. Весняна, 9 м. Рівне, - відсутній.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що землі водного фонду можуть передаватися лише у користування в комплексі з водним об`єктом, за наявності його паспорта та з дотриманням умов типового договору оренди, що виключає можливість їх передачі у приватну власність.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду, які наголошували на неможливості набуття у приватну власність земель водного фонду, за винятком випадків, прямо передбачених статтею 59 Земельного кодексу України (постанови від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване Рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси держави, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного Рішення не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки не спростовують встановлених в ході судового розгляду порушень норм матеріального права.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 23.03.2026.