Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №377/1164/25 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/1164/25

Провадження №2/377/96/26

23 березня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Прядко Н.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

У С Т А Н О В И В:

17 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 квітня 2018 року у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 27.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 21 квітня 2018 року у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 27. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дочка – ОСОБА_3 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що з жовтня 2025 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через різні погляди на життя і сімейні стосунки. Позивач та відповідач живуть самостійним життям, а тому шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Спільне господарство не ведеться, спільний бюджет відсутній.

Ухвалою судді від 17 грудня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 22 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року подружжю за клопотанням відповідача надано строк для примирення два місяці, до закінчення якого зупинено провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 251 ЦПК України. Після закінчення строку на примирення призначено судове засідання на 23 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року поновлено провадження у справі.

Після закінчення строку на примирення в призначене судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, до суду подала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, оскільки протягом надання строку на примирення налагодити сімейні відносини не вдалося, тому просить більше не надавати строк для примирення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання, але конверт із судовою повісткою повернувся до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку ОСОБА_2 , якому адресовано судову повістку разом із копією ухвали від 22.01.2026, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Клопотання про відкладення судового розгляду до суду не направив, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21 квітня 2018 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21 квітня 2018 року зареєстрували шлюб у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 27. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_5 .

Під час шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 05 серпня 2021 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стан у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов`язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно з частиною другою статті 18, пунктом 3 статті 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з вимогами, передбаченими у статті 111 СК України, судом вживалися заходи щодо примирення подружжя.

Так, ухвалою суду від 22 січня 2026 року суд за клопотанням відповідача надав сторонам строк для примирення два місяці та зупинив провадження у справі до 23 березня 2026 року. Станом на 23 березня 2026 року строк для примирення сторін закінчився і провадження у справі було поновлено. Позивач надала до суду заяву, в якій просила розірвати шлюб та не надавати більше строк для примирення, оскільки примирення між нею та відповідачем не відбулося. Заява про примирення від відповідача до суду не надійшла.

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте, завдання Сімейного кодексу України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, ніхто із подружжя не може бути примушений до збереження шлюбних відносин.

Як вбачається із змісту позовної заяви, підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що з жовтня 2025 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через різні погляди на життя і сімейні стосунки. Позивач та відповідач живуть самостійним життям, а тому шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Спільне господарство не ведеться, спільний бюджет відсутній.

Таким чином, судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалися відносини, які виключають можливість спільного їх проживання та продовження шлюбних відносин, оскільки фактичні шлюбні відносини та ведення спільного господарства між ними припинено, шлюб носить формальний характер, а тому збереження сім`ї неможливе і це буде суперечити інтересам позивача, яка не бажає перебувати в шлюбі з відповідачем. Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивача, і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя.

За таких обставин позов необхідно визнати обґрунтованим та задовольнити.

Як вбачається із змісту позовної заяви, малолітня дитина сторін дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишається проживати разом з позивачем. Спірні питання про поділ майна відсутні.

У відповідності до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У позовній заяві позивач просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 211,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 квітня 2018 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 27.

Прізвище дружини після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_5 ».

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 23 березня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька