Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №370/3737/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2026 р. Справа №370/3737/25

Провадження № 2/370/1327/25

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., розглянувши у приміщенні суду в селищі Макарів Київської області, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними матеріалами справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідачка) про розірвання шлюбу, в якому вказав, що 16.02.2007 року між ним та відповідачкою укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Людвинівської сільської ради Макарівського району, актовий запис №1. Протягом усього періоду спільного сімейного проживання у шлюбі подружжя дбали про сім`ю, приймали участь у матеріально-фінансовому забезпеченні, між ними завжди було порозуміння, відносини були взаємно теплі та доброзичливі, проте наприкінці 2023 року їхні шлюбні сімейні відносини суттєво змінилися і погіршилися, через деякий час почали виникати певні неприязні стосунки, перестали розуміти один одного, що стало причиною розпаду сім`ї та припинення шлюбних стосунків. На ґрунті цього виникла обстановка напруженості та дратівливості у їхніх відносинах. Відповідачка стала проживати у будинку своїх батьків повністю окремо від позивача. На даний час між подружжям стосунки давно перестали бути як у подружжя, шлюбні відносини між ними тривалий час припинені і не будуть відновлені. Спільне господарство не ведеться, подальше спільне життя суперечить особистим інтересам кожного з них. Оскільки, подружжя не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо один від одного, подальше збереження шлюбу неможливе, тому позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Тож, позивач просить суд: розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, зареєстрований 16.02.2007 року виконавчим комітетом Людвинівської сільської ради Макарівського району, актовий запис №1.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 02.12.2025 року (а.с.11) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 02.12.2025 року та позовну заяву з додатками, які були надіслані відповідачці на адресу реєстрації (а.с.12, 10), відповідачка не отримала, поштове відправлення №R067067468985 (а.с.13), повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України із урахуванням вимог п.99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, вважається належним повідомленням особи про час та місце розгляду справи у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, тобто 12.01.2026 року.

Відповідно у встановлений судом строк відповідачка на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надала, у зв`язку із чим суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що 16.02.2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавчим комітетом Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області, актовий запис №1; прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_4 » та дружини « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.02.2007 року (а.с.7).

Як вказав позивач, а відповідачка не скористалася своїм правом заперечити проти цього, що протягом усього періоду спільного сімейного проживання у шлюбі подружжя дбали про сім`ю, приймали участь у матеріально-фінансовому забезпеченні, між ними завжди було порозуміння, відносини були взаємно теплі та доброзичливі, проте наприкінці 2023 року їхні шлюбні сімейні відносини суттєво змінилися і погіршилися, через деякий час почали виникати певні неприязні стосунки, перестали розуміти один одного, що стало причиною розпаду сім`ї та припинення шлюбних стосунків. На ґрунті цього виникла обстановка напруженості та дратівливості у їхніх відносинах. Відповідачка стала проживати у будинку своїх батьків повністю окремо від позивача. На даний час між подружжям стосунки давно перестали бути як у подружжя, шлюбні відносини між ними тривалий час припинені і не будуть відновлені. Спільне господарство не ведеться, подальше спільне життя суперечить особистим інтересам кожного з них.

Між сторонами склались правовідносини, які регулюються СК України.

Так, статтями 104, 110, 112 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».

Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №605/434/18, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що неможливо в подальшому зберегти їх сім`ю, шлюб сторін досить тривалий час носить формальний характер, подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам кожного та порушує засади добровільності шлюбу, тому повинен бути розірваний.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, підстав для звільнення відповідачки від стягнення судового збору судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у розмірі 1211,20 грн (а.с.1).

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 16.02.2007 року виконавчим комітетом Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області, актовий запис №1.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2026 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Косенко