Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №367/7541/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7541/25

Провадження №2/367/1653/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Білогруд О.О.,

при секретарі Гончаренко Н.В.,

за участі

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 - адвоката Зайнудінова А.М.,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_2 - адвоката Нероди А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ірпінського міського суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, -

установив:

І. Стислий виклад позиції сторін.

30.06.2025 ОСОБА_1 подано до Ірпінського міського суду Київської області позов про визначення місця проживання дитини, який обґрунтовано таким. 15.09.2018 між ним та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився спільний син ОСОБА_4 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.10.2024 шлюб між сторонами розірвано. Син на момент звернення до суду проживав разом з матір`ю за адресою в АДРЕСА_1 . Однак мати дитини чинить перешкоди у його спілкуванні з дитиною. Також у позовній заяві позивач зазначив, що працює у Ірпінському ліцеї №3 Ірпінської міської ради за основним місцем роботи та має самостійний заробіток, який достатній для утримання дитини. У зв`язку з викладеним виникла необхідність у визначені місця проживання сина. Позивач може матеріально забезпечувати дитину, ним створено всі умови для його розвитку та виховання. Позивачу належить на праві приватної власності квартира в місті Ірпені. Позивач закінчив заклад середньої освіти у місті Ірпені та отримав повну загальну середню освіту, а у подальшому вищу юридичну освіту у закладах вищої освіти. Покликаючись на положення статей Сімейного кодексу України, правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №377/128/18, від 16.02.2024 у справі №465/6496/19, від 22.05.2024 у справах №643/7509/21, від 14.09.2022 у справі №466/1071/20, від 26.10.2022 у справі №750/9620/20, від 04.10.2023 у справі №208/4667/20, від 14.12.2022 у справі № 742/2571/21, від 10.01.2024 у справ №183/3958/20, практику Європейського суду з прав людини у конкретних рішеннях, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання малолітнього сина почергово з кожним з батьків у такому порядку: два тижні з батьком та два тижні з матір`ю; двотижневий період проживання розпочинати з 10:00 неділі; перші два тижні з дня набрання рішенням суду законної сили малолітній ОСОБА_4 проживає з батьком; по завершенні двох тижнів той з батьків, з ким проживав ОСОБА_4 зобов`язаний супроводити його до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Також в обґрунтування зазначив, що почергове проживання дитини з кожним із розлучених батьків дає змогу обом батькам брати повноцінну участь у вихованні (розподіл батьківських обов`язків), що відповідає найкращим інтересам дитини. З 2022 Верховним Судом у своїх рішеннях зверталася на увага на те, що національне та міжнародне законодавство визначає рівність прав і обов`язків батьків щодо виховання та утримання дитини, за загальним правилом вважається, що дитина любить обох батьків однаково і, відповідно, потребує уваги та любові обох. Спільне батьківство, зокрема модель спільної опіки, базується на здатності батьків здійснювати координацію, підтримувати одне одного та допомагати одне одному як лідери сім`ї і може покращити співпрацю між батьками та зменшити ризик потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря «переможець - переможений». Необхідність застосування спільної фізичної опіки є відповіддю на зміни в суспільних цінностях і нормах, спрямована на поступовий рух до більш рівного розподілу сімейних обов`язків між батьками та матерями. Спільна фізична опіка сприяє відкритому доброзичливому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам «мати (батько) - дитина», тобто за моделі спільної опіки батьки можуть брати участь не лише у дозвіллі дитини, а й активну участь у її вихованні, освіті, підтримці.

22.07.2025 представником ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» подано зустрічну позовну заяву, яку мотивовано таким. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.10.2024 розірвано. У шлюбі у сторін народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом від 02.07.2025. Сторони у справі вже тривалий час проживають окремо. Ірпінським міським судом Київської області 15.07.2025 у справі № 367/7780/25 видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Позивач за зустрічним позовом повністю віддає дитині свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку дитини. Окрім відвідин дошкільного навчального закладу, Позивач за зустрічним позовом з сином читають книги, займаються малюванням та розвитком творчих здібностей, систематично відвідують дитячі майстер-класи, гуртки, корекційні заняття, ігрові кімнати, різного роду виставки. Тобто, мати прикладає максимум зусиль для того, щоб надати дитині належний та різнобічний розвиток. Після розірвання шлюбу, фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин сторони намагалися досягнути згоди щодо визначення місця проживання дитини та способів участі батьків у вихованні дитини. Однак, останнім часом вже частіше почали виникати непорозуміння та конфліктні ситуації з приводу цього. Між сторонами був укладений відповідний Договір щодо утримання дитини, визначення місця проживання та визначення способів участі батьків у вихованні. За згаданим договором місце проживання дитини було визначено із матір`ю. Однак відсутність чіткого графіку спілкування батька та сина породила в реальному житті ряд суперечок, проблем, порушення домовленості з боку батька щодо перебування у нього дитини. Сторони розірвали цей договір. Натомість відразу після розірвання договору батько подав позовну заяву до суду про визначення місця проживання дитини. У поданій позовній заяві батько пропонує почергово (то у батька, то у матері) визначити місце проживання малолітнього сина. Однак, такий варіант та модель спільної опіки не може бути застосована на цьому етапі між сторонами справи, враховуючи вік дитини (4 роки), його більшу емоційну та психологічну прихильність до матері та інтереси дитини. Тому, мати, ОСОБА_2 вирішила звернутися до суду із даним зустрічним позовом про визначення місця проживання сина та визначення способів участі батька у вихованні дитини. ОСОБА_2 любить свою дитину та має змогу забезпечити її всім необхідним, вона постійно слідкує за станом здоров`я сина, знає детально про його особливості здоров`я та як потрібно звести до мінімуму ризики проявлення різних захворювань, яке харчування йому необхідне, постійно відвідує з сином лікарів, піклується про його розвиток, дитина отримує всі профілактичні та необхідні щеплення, стан здоров`я дитини добрий, дитина здорова. Мати працює на посаді начальника відділу міжнародних зв`язків у Державному податковому Університеті, має стабільний дохід, за місцем своєї роботи характеризується позитивно, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, у розшуку не перебуває, не знятої чи непогашеної судимості немає, до кримінальної відповідальності не притягувалася. Наразі ОСОБА_2 із дитиною проживають у квартирі за адресою АДРЕСА_3 , у своїх родичів, за місцем проживання мати теж характеризуються позитивно, скарг від сусідів не надходило, дитині створено всі належні та комфортні умови для життя та розвитку. Відповідно до висновку психолога логопедично-корекційного центру "Logo Family" психоемоційний стан ОСОБА_5 стабільний, рівень психологічного розвитку відповідає віковим нормам, спостерігається емоційна прив`язаність до обох з батьків, проте більш стабільний емоційний контакт з матір`ю дитини, яка забезпечує основний догляд. Відповідно до психологічної характеристики дитини логопедично-корекційного центру "Logo Family" також вбачається емоційна прив`язаність до матері. Дитина є вихованцем групи « Барвінок » ДНЗ №1 "Лісова пісня" міста Ірпеня з вересня 2024 року. Відповідно до характеристики на дитину вбачається, що він систематично відвідує садок, поведінка дитини стійка, добре контактує з дорослими та однолітками. Хлопчик - активний, розумний, багато чого знає і вміє для свого віку. Ніколи не проявляє агресії чи недружелюбності, між ним та дітьми ніколи не виникає конфліктів. Він завжди доглянутий та охайний. Батьки приділяють увагу та турботу до дитини. За обставин які склалися Позивачем за зустрічним позовом створено усі належні умови для дитини, в нього є своє "дитяче" місце, де він грається, є спальне місце, де він відпочиває, дитина забезпечена іграшками, книгами та іншими речами для розвитку. Виходячи з найкращих інтересів дитини віку ОСОБА_5 (4 роки), а також створених для нього умов проживання, його більшої емоційної прив`язаності до мами та враховуючи, що Позивач за зустрічним позовом, займається його вихованням, піклується про нього, водить його до дошкільних та інших закладів, хлопчик має стійкий соціальний та психологічний зв`язок за місцем свого проживання, то доцільно на даний час визначити місце проживання дитини з матір`ю, оскільки це відповідає його інтересам. Позивач має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини. Разом з тим, ОСОБА_2 не чинить жодних перешкод для спілкування ОСОБА_1 із сином і готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлення піклування батька. При цьому, звернула увагу, що аналіз норм національного та міжнародного законодавства дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Також перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Оскільки ОСОБА_2 просить суд визначати місце проживання малолітньої дитини з нею, для збереження найкращих інтересів в першу чергу дитини, для усунення спорів та конфліктних ситуацій щодо графіків спілкування та побачень з сином, вона також вважає за доцільне у цій позовній заяві вказати позовну вимогу про визначення способів участі батька у вихованні сина. У вихованні дитини мають брати участь обоє з батьків. Дитина не повинна стати "жертвою" конфліктних ситуацій між батьками. Але таке спілкування та виховання має відповідати тільки якнайкращим інтересам дитини. Визначення способів участі батька у вихованні сина у цій справі пов`язано з тим, що наразі спілкування має абсолютно не врегульований характер (наприклад, незаплановані та неузгодженні з матір`ю дитини зустрічі, вимоги батька надати дитину, яка хворіє з температурою та інше). Зауважила, що при встановленні та визначені графіку спілкування з дитиною необхідно враховувати інтереси не тільки того з батьків, хто проживає окремо, а й в першу чергу інтереси дитини, її стан здоров`я, графік навчання, навчальний процес, підготовку до занять, відпочинок, сон, харчування, де та в яких умовах буде знаходитися дитина. Отже, встановлення способів участі батька у вихованні дитини не може ґрунтуватися виключно на потребах та інтересах того з батьків, хто проживає окремо, першочергове значення при цьому мають інтереси дитини. Оскільки ОСОБА_2 не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком, а навпаки сприяє цьому, то у найкращих інтересах дитини буде ефективним способом вирішення спору саме встановлення такого графіку спілкування відповідача з сином, який буде враховувати: режим дня дитини, вік дитини, зайнятість дитини у дошкільних навчальних закладах, а зустрічі відповідача будуть проводитися у присутності Позивача на території Ірпінського регіону. Зауважила, що з часом вона не виключає того, що способи участі батька у вихованість дитини можуть бути змінені, так як будуть змінюватися вік, потреби дитини. ОСОБА_2 не заперечує проти участі батька у вихованні дитини та їх спілкування, але в найбільш сприятливих для дитини умовах, з урахуванням розумного часу та особливостей їх взаємовідносин, тому вважає, що попередньо необхідно узгодити та обговорити порядок і умови їх спілкування з урахуванням інтересів дитини. Зазначено, що у разі якщо між дитиною і батьком немає психологічного зв`язку й дитина з огляду на її вік та тривале проживання з матір`ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері. Враховуючи вік дитини, спосіб та графік її життя, на даний час такі способи участі батька у вихованні сина будуть відповідати інтересам дитини. Оскільки між сторонами справи не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, то ОСОБА_2 вважає за доцільне визначити батьку дитину його способи участі у вихованні сина таким чином: 1) спілкування засобами мобільного, телекомунікаційного зв`язку у всіх можливих засобах зв`язку "Вайбер", "Телеграм", "Ватсап", тощо (у вівторок або четвер) у погоджений період часу з 17:00 - 19:00, тривалістю до 30 хв; 2) особисті зустрічі один раз на два тижні (у вівторок або четвер) - з 17:00 до 19:00 (або 20:00) в присутності матері дитини ОСОБА_2 , на території Ірпінського регіону, без присутності сторонніх осіб, які не мають родинного зв`язку. Покликаючись на положення статей 19, 141, 153, 155, 157, 160 та 161 Сімейного кодексу України, нормативні акти міжнародного законодавства, практику Верховного Суду, викладену у конкретних рішеннях від 08.04.2020 у справі №205/1621/18, від 16.11.2020 у справі № 313/310/18; від 06.02.2019 у справі № 127/15879/17-ц; від 14.07.2020 у справі №127/28537/18, а також у справах №754/9026/16-ц, № 607/25451/19 просили позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_1 понесені ОСОБА_2 судові витрати.

Через підсистему «Електронний суд» 22.07.2025 представником відповідача за первісним позовом адвокатом Неродою А.І. подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому зазначено, що ОСОБА_2 визнає обставини, зазначені ОСОБА_1 щодо факту реєстрації та розірвання шлюбу, народження спільного сина. Однак позовні вимоги не визнаються у повному обсязі з огляду на таке. Всупереч позиції ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не чинить жодних перешкод для його спілкування з сином. На думку ОСОБА_2 запропонована так звана модель «спільної опіки» не узгоджується з обставинами справи та не враховує інтересів дитини, тому є не обґрунтованою. Застосування спільної опіки над дитиною з почерговим проживанням у батьків грунтується лише на рівності прав обох батьків на утримання та виховання дитини, однак указане не відповідає інтересам дитини та обставинам справи. ОСОБА_1 не зазначено які ж саме перешкоди чинить мати щодо спілкування батька з дитиною. Позов містить лише цитування норм права та загальні фрази щодо наявності перешкод, однак конкретних фактів не наведено. Вважає, що не можливо розцінювати як факт створення перешкод у спілкуванні відмову надати дитину на будь-яку вимогу в будь-який час доби тому з батьків, хто проживає окремо, оскільки варто враховувати графік дня дитини, спосіб її життя, заплановані візити до лікаря, стан здоров`я, відвідування гуртків, секцій та інші потреби. Визначення місця проживання дитини не може ґрунтуватися виключно на потребах та інтересах того з батьків, хто проживає окремо, першочергове значення при цьому мають інтереси дитини. При цьому, якщо батьки перебувають у рівних умовах, мають однакове ставлення до своїх батьківських обов`язків та у разі однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживає має бути визначене з тим з батьків, яким створено більш сприятливі умови для проживання. Зауважила, що у цій ситуації слід ураховувати вік дитини - 4 роки (на момент подання заяви), прихильність дитини до матері, більш стійкий психо-емоційний зв`язок з матір`ю, що підтверджується висновками, інтересами та станом здоров`я дитини. Звернула увагу, що при реалізації моделі спільної опіки можуть виникати труднощі у зв`язку з конфліктами між батьками, логістичними проблемами, небажанням дитини підтримувати активний контакт з одним з батьків. Між сторонами був укладений договір щодо здійснення батьківських прав та утримання дитини і у ньому було визначено місце проживання дитини з матір`ю, у процесі виконання цього договору між батьками виникали непорозуміння та розбіжності через відсутність чіткого графіку побачень. Виходячи з найкращих інтересів дитини, віку ОСОБА_5 (4 роки), створених для нього умов проживання, його більшої емоційної прив`язаності до мами та враховуючи, що вона займається його вихованням, піклується про нього, водить його до дошкільних та інших закладів, хлопчик має стійкий соціальний та психологічний зв`язок за місцем свого проживання, саме тому ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом у якому просила визначити місце проживання дитини з нею, а участь батька у вихованні дитини визначити за певним графіком, при цьому при вирішенні позовної вимоги ОСОБА_1 врахувати обставини, зазначені у зустрічній позовній заяві. З огляду на зазначене у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити.

06.08.2025 через канцелярію суду ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що ним подано позовну заяву з урахуванням найкращих інтересів дитини та сприяння його повноцінного виховання та розвитку, розуміючи необхідність постійної участі батька у вихованні сина, а найкращими інтересами буде саме збереження його зв`язків з сім`єю. Перешкоди, які вчиняє мати дитини негативно впливають на нього, не дають йому у повній мірі брати участь у його вихованні, кожного разу йому все складніше налагоджувати зв`язок з ОСОБА_2 щодо сумісної участі у вихованні сина. ОСОБА_2 не спростовано того факту, що ним створено належні умови для проживання сина, не навела підстави за яких почергове проживання дитини з кожним з них нашкодить його інтересам. Зауважив, що період з 21.06.2025 до 14.07.2025 мав змогу побачити з сином лише одного разу і то в присутності матері, а 11.07.2025 вона взагалі повідомила йому, що зустрічей не буде до рішення суду. Звертався до служби у справах дітей щодо наявності у нього перешкод у здійсненні батьківських прав. Звернув увагу, що брав активну участь у житті сина: забезпечував належний догляд, безпеку, емоційний зв`язок з сином, відвідував лікарів, приділяв час для розвитку та виховання. Його місце проживання облаштоване для потреб дитини. Зазначив, що сплачує аліменти, а докази його участі у житті та вихованні сина надав у форматі фото та відеозаписів. Зазначив, що труднощі, пов`язані зі спільною опікою наявні лише на початкових стадіях адаптації, однак після упорядкування та визначення конкретних строків та часу, все залежить від батьків та їх бажання діяти спільно в інтересах дитини. Сторони мешкають в одному місті, що свідчить про відсутність логістичних перешкод, а тому запропонована модель спільної опіки не вплине негативно на соціальні зв`язки дитини, не послабить та не змінить їх. Почергове проживання дитини з кожним із розлучених батьків дає змогу обом батькам брати повноцінну участь у вихованні дитини. Також звернув увагу на особливості моделі «спільної опіки», її відображення у міжнародному законодавстві та національній судовій практиці касаційного суду.

11.08.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача за первісним позовом адвокатом Неродою А.І. подано заперечення на відповідь на відзив у якому зауважено на те, що ОСОБА_1 долучено фото- та відеофрагменти, а також окремі фрагменти переписок з метою створення враження активної участі у житті дитини. Більша частина створена вже після ініціювання судового процесу. Такі матеріали є фрагментарні, постановочні та не підтверджують реальної участі позивача у вихованні та житті дитини. Звернула увагу, що ОСОБА_1 понад 3 тижні не виявляє жодної ініціативи щодо спілкування з дитиною. Також він відмовився від запропонованого відповідачем формату зустрічей у присутності матері, що відповідає віковим потребам дитини та рекомендаціям фахівців. Це свідчить не про реальний інтерес до дитини, а про намагання уникнути контакту, якщо він не відбувається на умовах, зручних ОСОБА_1 . Однак, участь батька у вихованні дитини не обмежується разовими зустрічами чи фотофіксацією моментів. Вона має включати послідовну турботу, стабільну емоційну присутність, відповідальне ставлення до потреб дитини, включаючи щоденний побут, ранкові та вечірні ритуали, нічний супровід, хвороби дитини тощо - усе це зараз забезпечує виключно мати. Дії ОСОБА_2 , як матері, завжди спрямовані на захист інтересів дитини, яка має дуже сильну емоційну прив`язаність до неї, і перебуває в такому віці (4 роки), коли зміни у повсякденному середовищі викликають у неї сильний стрес. З наданих скрін-шотів листувань не йдеться про реальне перешкоджання спілкуванню з дитиною, Навпаки ОСОБА_2 неодноразово пропонувала позивачу формат спілкування у її присутності, враховуючи психологічні особливості віку сина та його прихильність до матері. Позивач відмовлявся від такого формату, що свідчить про його небажання зберігати контакт з дитиною в умовах, коли не може повністю контролювати ситуацію. Саме тому він останнім часом не виявляє інтересу до дитини, не ініціює зустрічей, не телефонує, не підтримує контакт. Більше того, має місце ситуація, коли позивач просто не погоджується із варіантами, які пропонує йому відповідач. Але це не можна розцінювати як перешкоди у спілкуванні з дитино. Має місце незгода з запропонованим способом спілкування. Позивачем подано позов про визначення місця проживання дитини, однак питання усунення перешкод у спілкуванні з дитиною це зовсім інший судовий процес, з іншим предметом спору. Натомість, позивач, використовуючи підміну понять, намагається таким чином пов`язати, на його думку, перешкоди у спілкуванні з дитиною із визначенням почергового проживання дитини у кожного з батьків. Про те, це зовсім різні категорії справ. ОСОБА_1 не бере на себе жодної реальної відповідальності щодо: навчання дитини (підготовка до садочка, логопедичні чи психологічні консультації); медичного супроводу (лікування, щеплення, профілактика); харчування, щоденного режиму, побуту. Дитина має стабільне і гармонійне середовище проживання разом зі мамою, її цивільним чоловіком та його трирічним сином, з якими у ОСОБА_5 встановлені теплі та доброзичливі стосунки. Вони регулярно приділяють час вихованню дитини: відвідують парки, дитячі кімнати, вистави, додаткові заняття та майстер-класи. Таким чином, відповідач повноцінно бере участь у всіх аспектах розвитку і виховання дитини. Мати забезпечує належний основний догляд, збалансоване харчування, а також створює умови для всебічного розвитку дитини. За весь час, коли дитина перебувала поза спілкуванням з батьком, ОСОБА_5 не виявляв бажання проводити з ним час, що свідчить про відсутність у дитини тісного емоційного зв`язку з позивачем на даному етапі. Зазначено, що наявність у ОСОБА_1 квартири на праві власності не може бути єдиною підставою для того, щоб визначати почергове проживання дитини. ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку в місті Ірпені, а також земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:138:0053. Зауважено, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований не за фахом, виключно з метою отримання відстрочки від мобілізації, про що свідчать його власні коментарі. Водночас він приховує реальні доходи від неофіційної професійної діяльності, яку здійснює у складі ТОВ «НОРНІ». Це дає підстави припускати навмисне заниження своїх доходів для уникнення фінансових зобов`язань перед дитиною. Також це свідчить про відсутність у нього сталого відповідального соціального становища, що унеможливлює повноцінну реалізацію ним батьківських функцій у форматі рівноправної фізичної опіки. Зауважено, що дитина перебуває у надзвичайно чутливому та важливому віці 4 роки, що є критичним періодом формування базових психологічних та емоційних основ. У цьому віці найважливішими для дитини є стабільність, сталий режим дня, відчуття емоційної безпеки та послідовності в догляді й вихованні. Часта зміна звичного середовища проживання, а особливо щотижневе почергове проживання у різних місцях, створює для дитини суттєвий стрес і є потенційно травматичним чинником. Відсутність сталості у середовищі може викликати у дитини порушення сну, підвищену тривожність, часті страхи, проблеми з адаптацією, а також порушення у поведінці. Відтак, подібні зміни можуть негативно вплинути на формування довіри до світу, безпеку емоційних зв`язків і загальний психоемоційний розвиток дитини. Особливе занепокоєння викликає залучення до кола спілкування дитини нових осіб, зокрема партнерки батька, з якою у дитини не сформовано довірливих стосунків. Така обставина може додатково ускладнювати адаптацію і поглиблювати внутрішні конфлікти дитини. З урахуванням віку дитини та сучасних науково-психологічних рекомендацій найбільш доцільним і безпечним є визначення постійного місця проживання з матір`ю, яка забезпечує дитині стабільність, безпеку та належний догляд. Почергове проживання дитини з батьками, особливо на цьому етапі її розвитку, несе ризики для здоров`я та психоемоційного благополуччя дитини і має застосовуватися лише за умови повної згоди сторін і після належної психологічної підготовки. Тому, у цьому віці, на цьому етапі не доцільно визначити спільне почергове проживання дитини у кожного з батьків. Зауважила, що аліменти ОСОБА_1 сплачував не у добровільному порядку, а на виконання умов нотаріального договору, а у подальшому на виконання судового наказу про стягнення аліментів, додаткових коштів ОСОБА_1 не надавав. У період спільного проживання відповідач була змушена офіційно працевлаштуватися, щоб не втрачати права на декретну відпустку та хоча б частково покривати фінансову нестачу у сімейному бюджеті. Водночас саме ОСОБА_2 виконувала основну роль з догляду за дитиною: займалась його вихованням, забезпечувала щоденний догляд, формувала режим, піклувалась про харчування та розвиток дитини. Також з 2020 до 2024 роки вона навчалася в аспірантурі в Державному податковому університеті, отримувала дохід. Позивач, маючи стабільний робочий графік з 9:00 до 18:00, а іноді й працюючи понаднормово, фактично уникав участі у щоденному догляді за дитиною та вихованні, що є очевидним недоліком у виконанні батьківських обов`язків. Його поведінка свідчить про недостатню відповідальність та бажання делегувати основний обсяг турботи про дитину матері. До моменту розлучення позивач не проявляв достатньої турботи про сім`ю та дитину, а тепер, розпочавши судовий процес та ще в період розлучення, демонстрував та демонструє активність лише в питаннях, що стосуються його особистих прав, і при цьому ігнорує власні обов`язки як батька. ОСОБА_1 дотримувався чіткого графіку спілкування з дитиною, який він самостійно розробив без урахування побажань та реальних потреб дитини. Незважаючи на це, відповідач намагалася погоджуватись із запропонованим графіком, керуючись виключно бажанням забезпечити найкращі умови для спільного з позивачем сина і сприяти підтриманню емоційного зв`язку між батьком і дитиною. Проте такий односторонній підхід позивача не враховує особливостей віку дитини, її психологічного стану та потреби у стабільності й передбачуваності. Крім того, позивач уникав будь-яких компромісів і не проявляв готовності до гнучкого врегулювання графіку, що ускладнювало спільне виховання та призводило до конфліктів Таким чином, відповідач не погоджувалась на встановлений одноосібно позивачем режим/графік, робила це виключно в інтересах дитини, з надією на подальшу конструктивну співпрацю, яка, на жаль, не була досягнута. Позивач продовжує наполягати на застосуванні моделі спільної опіки у цій справі. Фактично у сторін справи вже була застосована та звана модель "спільної опіки" за нотаріально посвідченим договором. У реальному житті проявилася неефективність цієї моделі і угоди, що призвело до її розірвання. Встановлення моделі "спільної опіки" на даному етапі між сторонами, враховуючи, що дитині тільки 4 роки, не вирішить ситуацію, яка склалася. Адже, можуть навпаки виникнути ще більші непорозуміння в реальному житті при реалізації цієї спільної опіки. До прикладу, хвороба дитини: як мати має віддати хвору дитину батькові на 2 тижні, якщо у медичному закладі заплановані обстеження, процедури, лікування. Чи, наприклад, безпекова ситуація в Україні. А також не можна в наш час не враховувати такий важливий фактор як режим воєнного стану та загальну мобілізацію чоловіків призовного віку з 25 до 60 років в Україні. Або просто небажання дитини кожних два тижні змінювати своє місце проживання. В такому віці дитина повинна мати одне закріплене, визначене місце проживання, а з іншим з батьків - мати графік спілкування та побачень. Це перш за все відповідатиме віковим особливостям розвитку дитини. Тому, таких чинників та факторів, які не залежать від волі сторін у справі на даний час теж досить багато. Таким чином, враховуючи вік дитини, інтереси дитини, більшу прихильність дитини до матері доцільно на даний час визначити місце проживання дитини з матір`ю, а батькові встановити графік побачень та спілкувань з дитиною. В той же час, з плином часу, дорослішання дитини графік, місце проживання дитини можливо змінити за бажанням дитини.

23.08.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 у якому ним зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_2 ним не визнаються. Зазначив, що справжньою причиною розірвання договору було не виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором щодо не надання йому, як батьку, спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні. Хоча ОСОБА_2 зазначала про те, що жодним чином не перешкоджає спілкуватися з сином, однак саме нею у повідомленні зазначено, що вона припиняє будь-яке спілкування до рішення суду. Доданими до позовної заяви та інших заяв по суті спору доказами спростовується твердження ОСОБА_2 про відсутність психологічного зв`язку між ним та сином. Запропонований спосіб участі у вихованні дитини далекий від принципу рівності участі батьків у вихованні дитини, тому ці умови направлені на дисбаланс прав та обов`язків батька та матері, що може вплинути на розвиток сина. Лише задоволення первісного позову та почергове проживання сина з кожним з батьків сприятиме гармонійному та повноцінному його розвитку. Лише виходячи з його найкращих інтересів позивачем подано до суду указаний позов. Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їх батьківських ролях і здатність підтримувати і допомагати один одному, сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений. Звертав увагу на положення національного та міжнародного законодавства, практику Верховного Суду у конкретних спорах, просив у задоволені зустрічного позову відмовити.

28.08.2025 представником ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що ОСОБА_1 відзив фактично дублюється з його позовною заявою. Також зауважено, що вже понад місяць ОСОБА_1 не проявляє активної участі у житті дитини, не ініціює зустрічей та не цікавиться його потребами (здоров`я, розвиток, емоційний стан дитини). Весь догляд розгляд забезпечуються матір`ю дитини (супровід до садочка, участь у гуртках, медичний супровід, комунікація з вихователями). Указане свідчить про формальний підхід ОСОБА_1 до виконання батьківських обов`язків і спростовує його аргументи рівноправ`я. Зазначила, що у повідомленні на яке покликається ОСОБА_1 про начебто припинення спілкування, то воно стосувалося особистого спілкування між ними, та не містило жодної заборони на спілкування з сином, навпаки вона неодноразово наголошувала на необхідності дотримання інтересів дитини та готовності узгоджувати формат побачень у безпечних для дитини умовах.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Білогруд О.О. Ухвалою судді від 07.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, витребувано у органу опіки та піклування висновок щодо вирішення спору. Під час підготовчого провадження ухвалою від 12.08.2025 прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та способів участі батька у вихованні дитини, витребувано у органу опіки та піклування висновок щодо вирішення спору.

10.10.2025 на виконання ухвали суду надійшов висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Ірпінського міської ради Київської області від 07.10.2025 №158/12.

Ухвалою від 24.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

У судових засіданнях позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Зауважив, що після розлучення син певний період проживав з ним у його квартирі. У них був налагоджений режим дня та сну, будь-яких проблем не виникало. Вони відвідували дитячий садочок, розважальні заклади, а також його рідних та близьких. У квартирі облаштовано спальне місце сину, ігрова зона, місця достатньо для його належного виховання та розвитку. На разі він проживає дівчиною, працює у закладі освіти у місті Києві, однак фактично працює онлайн, тому має змогу відводити сина до садочка, додаткові секції та заняття. Які конкретно син відвідує заняття він на разі не знає, додаткові кошти, крім аліментів він не надає, оскільки у разі ухвалення рішення на його користь і син житиме з ним по два тижні тоді він і нестиме додаткові витрати на харчування, оплату гуртків, дозвілля, тощо. Також зазначив, що квартира у якій він проживає є його власністю, має автомобіль, доходів його вистачить як для нього так і для забезпечення сина у час коли він з ним буде проживати. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, а наполягав на задоволені первісного позову.

У судових засіданнях позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначила, що на разі син проживає з нею. В період розлучення вона серйозно захворіла і перебувала на стаціонарному лікуванні, тому син певний період часу проживав з батьком ОСОБА_1 . На сьогодні вони з сином проживають разом з її цивільним чоловіком та його сином приблизно одного віку з ОСОБА_5 . Вдома створено належні умови для розвитку та виховання, у сина є місце для сну та занять, наявна ігрова зона. Вона повністю забезпечує йому такі умови, за яких син повноцінно харчується, розвивається, відвідує спортивні та корекційні гуртки, часто вони відвідують різні майстер-класи. Вона турбується про його здоров`я, у зв`язку з чим систематично відвідують медичних спеціалістів, проводять відповідну вакцинацію. Зауважила, що запропонована ОСОБА_1 модель спільної опіки зовсім не відповідатиме інтересам сина. Син ще маленький, у нього ще емоційно не стійка психіка, без допомоги близької людини не завжди самостійно може справитися з емоціями, у стресових ситуаціях може дезорієнтуватися, саме тому у нього повинен бути чіткий графік, який він знає та розуміє, єдине місце, яке він сприймає як дім, де навколо все рідне та знайоме. Двотижневий графік проживання у різних місцях лише нашкодить його психіці та викличе негативні наслідки. Зазначила, що вона не заперечує проти спілкування ОСОБА_1 з дитиною, однак не тоді коли йому захочеться. Дитина має певний режим дня та графік відвідування секцій та додаткових гуртків. Відривати його від звичного йому розкладу вона не може, тому за першим дзвінком ОСОБА_1 про зустріч вона відмовляла йому, однак пропонувала погоджувати інші дні. Також зазначила, що на разі вона самостійно відводить і забирає дитину з садочка, водить на гуртки, інколи їй допомагають її батьки. ОСОБА_1 інколи приїжджав у садочок, забирав сина і вони разом проводили час. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, а наполягала на задоволені зустрічного позову.

У судових засіданнях представник ОСОБА_1 - адвокат Зайнутдінов А.М. підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначив, що батьки мають рівні права щодо виховання та утримання дитини, тому ОСОБА_1 має бажання реалізувати свої батьківські брати та бути присутнім у житті дитини. Зазначив, що модель спільного проживання на разі не є такою розповсюдженою в Україні, однак вже з 2022 року Верховним Судом така практика застосовується, є успішні кейси. Така модель опіки над дитиною сприятиме як розвитку дитини, так і забезпечуватиме не розривний зв`язок дитини з батьками. Дійсно, така модель матиме певні труднощі, однак лише на початкових стадіях, у подальшому після адаптації за спільних зусиль батьків такий спосіб участі батьків у вихованні дитини сприятиме її вихованню, дитина відчуватиме себе захищеною та з розумінням, що у нього є тато і мама. Також навів правові висновки, викладені у рішеннях Верховного Суду. У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити, а задовольнити вимоги ОСОБА_1 .

У судових засіданнях представник ОСОБА_2 - адвокат Нерода А.І. просила відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , натомість задовольнити вимоги ОСОБА_2 . Покликаючись на положення національного та міжнародного законодавства звернула увагу, що під час вирішення спорів між батьків щодо визначення місця проживання дитини та способів участі батьків у вихованні дитини найкращі інтереси дитини є вищими ніж інтереси батьків, зокрема і рівноправність у вихованні та утриманні. Модель спільної опіки батьків над дітьми заслуговує на увагу, однак не у кожній ситуації. На разі ОСОБА_1 майже відсутній у житті дитини, зустрічі відбуваються поодинокі, системність відсутня. Дитина малолітнього віку (4 роки) і вона емоційно не стійка, дитина повинна мати визначене місце де вона спить, грається, де відбуваються щоденні сімейні ритуали, а наявність таких декількох місць у такому ранньому віці лише дезорієнтує дитина, тобто наявний ризик втрати дитини відчуття захищеності, спокою та власного дому. При цьому зауважила, що запропонований варіант ОСОБА_2 є доцільним на разі з огляду на вік дитини, однак не виключається, що такий спосіб у майбутньому може бути змінений як самими батьками за домовленістю, так і за рішенням суду. ОСОБА_2 не виключає такого розвитку подій, однак на разі місце проживання дитини може бути лише одне. Додатково звернула увагу, що ОСОБА_2 створила належні умови для проживання сина, він забезпечений усім необхідним, що відповідає його віку. Дитина розвивається як фізіологічно, так і емоційно, має певний режим дня та сну, звик до нього. Дитина здорова, одягнута відповідно до віку та пори року, емоційно стабільна, розумна. Указане підтверджується матеріалами справи та свідчить про те, що матір`ю забезпечені належні умови проживання дитини, тому у задоволені вимог ОСОБА_1 слід відмовити. Однак, ураховуючи, що ОСОБА_2 розуміє необхідність участі батька у житті дитини, то нею запропонований компромісний варіант такої участі, шляхом визначення певних днів та годин спілкування дитини з батьком. Запропонований варіант забезпечить не лише забезпечить фізичну участь батька у житті дитини, а і забезпечить нерозривність зв`язку між батьком та сином.

У підготовчому судовому засіданні представником органу опіки та піклування зазначено, що висновок органу опіки та піклування складено за результатами співбесіди спеціалістів, які входять до складу комісії, з батьками дитини, на підставі письмових документів, наданих ними, актів обстеження житлово-побутових умов, а також ураховуючи вік дитини, особливості її психоемоційного розвитку та потреби у стабільному догляді. До складу комісії входять керівники відділів та служб Ірпінської міської ради, медичні, педагогічні та соціальні працівники за фахом. Зауважила, що орган надає висновок на основі всебічно розглянутих матеріалів, він для суду має рекомендаційний характер, батьки можуть з ними погоджуватися або не погоджуватися, водночас практики перегляду та складення нового висновку за відсутності нових відомостей не має.

Після проведення судових дебатів 23.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, повідомлено, що рішення суду буде оголошено 04.03.2026, однак у подальшому, у зв`язку зі складністю справи, перебуванні головуючого на підготовці з підвищення кваліфікації, з метою забезпечення прав учасників судового провадження стадію ухвалення судового рішення продовжено до 23.03.2026.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

15.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено актовий запис за №536. У сторін у місті Києві народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 10.02.2021 складено відповідний актовий запис за №303.

14.10.2024 рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/8608/24 шлюб між сторонами розірвано (ухвалою від 04.12.2024 в указаному рішенні виправлено описку).

Згідно довідки від 18.04.2025 №279 ОСОБА_1 працює на посаді методиста в Ірпінському ліцеї №3 Ірпінської міської ради Київської області.

Позивач за первісним позовом має на праві приватної власності квартиру, площею 52,9 кв.м., розташовану у АДРЕСА_4 , що підтверджується копією договору дарування від 13.04.2019. За указаною адресою позивач за первісним позовом має зареєстроване місце проживання.

У акті від 02.07.2025, складеному депутатом Ірпінської міської ради, зазначено, що ОСОБА_2 фактично проживає разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтвердили сусіди.

26.11.2024 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу посвідчено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та утримання дитини ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки психолога Логопедично-корекційного центру «Logo Family» складено характеристику психоемоційного стану ОСОБА_4 , відповідно до якої спостерігається емоційна прив`язаність до обох батьків, проте більш стабільний емоційний контакт з матір`ю, рекомендовано зберігати сталість контактів з обома батьками відповідно до чіткого графіку, уникати конфліктів у присутності дитини, забезпечити психологічний супровід дитини під час адаптації до нових умов, уникати висловлювань, які формують негативне ставлення до одного з батьків. Також судом досліджено психологічну характеристику указаного центру, у якій указано, що мовленнєвий розвиток відповідає віку, дитина спілкується поширеними реченнями, вступає у контакт з дорослими охоче, мислення логічне, уява розвинена відповідно до віку. Емоційне тло характеризується позитивно, істеричні, агресивні, імпульсивні реакції не спостерігаються, замкненість дитині не притаманна. Дитина демонструє емоційну прив`язаність до матері та її співмешканця, згадує їх з теплотою, про біологічного батька говорить у відповідь на прямі питання, на малюнку «моя сім`я» зобразив маму, себе, вітчима та братика, а батько та його партнерка в малюнку не представлені.

15.07.2025 Ірпінським міським судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» станом на 24.06.2025 відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи не погашеної судимості, а також розшук ОСОБА_2 відсутні. На обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_2 не перебуває.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , а також земельна ділянка, площею 0,0629 га, на якій розташований указаний житловий будинок.

На підставі результатів відкритого голосування спеціалізованої разової вченої ради, утвореної наказом Державного податкового університету від 05.06.2024 №723, на засіданні 25.07.2024 присуджено ОСОБА_2 ступінь доктора філософії в галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 051 «Економіка».

21.07.2025 уповноваженими працівниками соціальних служб складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , який складено з метою підготовки висновку органу опіки та піклування для подання суду. Так, загальна площа указаної квартири 65 кв.м., умови проживання задовільні, побут родини організований, наявний сучасний ремонт, всі необхідні меблі та побутова техніка, усі члени родини дотримуються санітарно-гігієнічних норм проживання. За указаною адресою проживають ОСОБА_2 , малолітній ОСОБА_4 , а також цивільної чоловік мами та його син. Стосунки доброзичливі, присутнє взаєморозуміння та повага один до одного. Матір`ю створено всі належні умови для проживання та виховання дитини.

21.07.2025 уповноваженими працівниками соціальних служб складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , який складено з метою підготовки висновку органу опіки та піклування для подання суду. Так, загальна площа указаної квартири 55 кв.м., умови проживання задовільні, зроблений сучасний ремонт, наявні всі комунікації, присутня вся необхідна побутова техніка та меблі, санітарно-гігієнічні норми проживання дотримано, облаштовано окрему дитячу кімнату, наявне місце для сну, відпочинку, проведення дозвілля, наявні дитячі іграшки. За указаною адресою проживають ОСОБА_1 та його партнерка (повідомлено у судовому засіданні). Висновок: з часу спільного проживання сторін - матір`ю ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1 створено всі належні умови для повноцінного розвитку і виховання дитини.

Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , вихованця групи «Барвінок» ДНЗ №1 «Лісова пісня» м.Ірпеня, виданої у липні 2025 року (дату указано зі слів сторін), дитина відвідує заклад з вересня 2024 року, відвідує систематично, з бажанням, поведінка дитини стійка, добре контактує з дорослими та однолітками, він має багато друзів, які прагнуть з ним гратися та спілкуватися. Хлопчик активний, розумний, багато знає та вміє для свого віку. Ніколи не проявляє агресію чи недружелюбність, конфліктів з дітьми не виникає. Хлопчик охайний та доглянутий. Дитина з радістю чекає ввечері зустрічі як з татом, так і з мамою, інколи хлопчика забирає дідусь, з 03.07.2025 дитина не відвідує садочок.

Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , вихованця групи «Барвінок» ДНЗ №1 «Лісова пісня» м.Ірпеня, виданої орієнтовно 20.07.2025 (дату указано зі слів сторін), дитина відвідує заклад з вересня 2024 року, дитина охайна, доглянута. Хлопчик розумний, самостійний, врівноважений, слухняний, багато знає і вміє на свій вік. У групі у нього є багато друзів, з якими він дружньо та весело проводить час, діти радіють зустрічі з ним та прагнуть його уваги. Дитину в садок приводять та забирають по черзі і тато і мама, цікавляться його поведінкою та здобутками у садочку, інколи хлопчика забирає дідусь. Останнім часом ОСОБА_5 приходив у садочок зі сльозами, стривожений, але зустрівшись з однолітками поведінка його змінювалась на краще, з 03.07.2025 дитина не відвідує садочок.

Судом також досліджено: довідки ОК-5 та ОК-7 за 2018 - 2025 роки, копію свідоцтва про базову загальну середню освіту, про повну загальну середню освіту, диплома про здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти ОСОБА_1 ; характеристику з місця роботи ОСОБА_2 від 27.06.2025 №1897/01-23 та довідку про заробітну плату; характеристику з місця роботи ОСОБА_1 від 04.08.2025; карту профілактичних щеплень ОСОБА_4 та медичну довідку ОСОБА_4 від 07.07.2025; декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, для пацієнта ОСОБА_4 у якій зазначено довірену особу ОСОБА_2 ; характеристику ОСОБА_2 , складену депутатом Ірпінської міської ради Київської області зі слів сусідів від 02.07.2025; копію відповіді служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради на звернення ОСОБА_1 про перешкоди у здійснені батьківських прав дитини; платіжні інструкції у яких платником зазначено ОСОБА_1 , отримувачем ОСОБА_2 , призначення платежу «…аліменти….» дати здійснення транзакцій: 26.11.2024, 08.12.2024, 05.01.2025, 11.02.2025, 13.03.2025, 28.04.2025, 10.05.2025, 06.06.2025, 31.07.2025; платіжні інструкції про оплату підготовки ОСОБА_4 в закладах позашкільного розвитку, платник ОСОБА_2 , отримувач STEM-школа INVENTOR, призначення платежу «…за навчання…», дати здійснення транзакцій: 15.08.2025, 23.08.2025; аудіо-, відеозаписи, надані ОСОБА_1 щодо його спілкування з дитиною, проведення спільного дозвілля, відвідування сімейних свят та родичів, тощо; фото дитини з іграшками LEGO, надані ОСОБА_2 .

Згідно висновку про визначення місця проживання дитини та способів участі батька у вихованні малолітнього сина, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 07.10.2025 № 158/12, орган опіки та піклування виснував за доцільне визначити місце проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 та визначити спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина таким чином: 1,3 вихідні місяця з 18:00 п`ятниці до 18:00 неділі; 2,4 тиждень місяця з 17:00 вівторка до 20:00 четверга; спілкування засобами мобільного зв`язку у погоджений період часу з 17:00 до 19:00, тривалістю 30 хв.

IV. Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до частини першої - четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, прийнятої Радою Європи 15.05.2003 та ратифікованою Україною Законом від 20.09.2006, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України» суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України», зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, а також практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 звернуто увагу, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.02.2016 у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, проте не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, пункт 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (також рішення Європейського суду з прав людини від 25.01.2011 у справі «Плаза проти Польщі»).

Кожна сторона, згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, відповідно до частини першої-третьої статті 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною (зазначене викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц).

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 607/24451/19).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення Європейського суду з прав людини від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» та від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України») (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №205/1621/18).

Аналогічні правові позиції також викладено у постановах Верховного Суду від 16.11.2020 у справі №313/310/18, від 06.02.2019 у справі №127/15879/17-ц, від 14.07.2020 у справі №127/28537/18.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

При цьому варто врахувати, що коли батьки перебувають у рівних умовах, мають однакове ставлення до своїх батьківських обов`язків та в разі однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживання дитини має бути визначено з тим із батьків, яким створено більш сприятливі умови для проживання дитини.

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини врегульовано статтею 157 СК України, нормами якої передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Положеннями статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тому, при встановленні та визначні графіку спілкування з дитиною необхідно враховувати інтереси не тільки того з батьків, хто проживає окремо, а й в першу чергу інтереси дитини, її стан здоров`я, графік навчання, навчальний процес, підготовку до занять, відпочинок, сон, харчування, де та в яких умовах буде знаходитися дитина.

Отже, встановлення способів участі батька у вихованні дитини не може ґрунтуватися виключно на потребах та інтересах того з батьків, хто проживає окремо, першочергове значення при цьому мають інтереси дитини.

Частиною першою статті 159 СК України передбачено, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування визначає суд (частина друга статті 159 СК України).

Детальний системний аналіз змісту статті 159 СК України дозволяє зробити висновок, що у першій і другій частинах цієї статті йдеться про два різних способи захисту прав: 1) звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні; 2) звернення до суду з позовом про визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини.

При цьому, якщо можливість звернення з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні можлива лише у випадку, коли той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, то можливість подання позову про визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини не пов`язана з жодною умовою.

Із системного аналізу частини першої статті 3 Конвенції про права дитини статей 7, 141 та 159 СК України убачається, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною родичів, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип прав та обов`язків інших членів сім`ї та родини на спілкування з дитиною може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У постанові від 11.12.2019 у справі № 753/15487/18 Верховний Суд зазначив, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

Між сторонами виник спір про місце проживання дитини.

Так, батько дитини звернувся з вимогою про визначення місця проживання дитини, запропонувавши модель спільної опіки почергово два тижні з батьком та два тижні з матір`ю, мати дитини, у свою чергу, не погодившись з вимогою батька запропонувала власну модель - визначити місце проживання дитини з нею, водночас окреслити способи участі батька у житті та вихованні дитини, шляхом встановлення певного графіку спілкування та його зустрічей з дитиною.

При вирішені указаного спору судом установлено, що малолітній ОСОБА_4 на разі проживає разом з матір`ю, де йому створено належні та достатні умови для його фізіологічного, психологічного та ментального розвитку, розвитку здібностей та навиків існування у суспільстві. При цьому судом констатується, що і батьком створено належні умови для виховання та розвитку малолітнього сина. Як батько, так і мати мають такий рівень доходу, який забезпечить існування як їх так і дитини. Указане підтверджується як довідками наданими із закладів освіти, які відвідує дитина, актами, характеристиками, довідками з місць роботи, так і висновком органу опіки та піклування.

Судом не установлено, що батьки мають протипоказання до проживання дитини будь з ким з них, тобто кожен з них сам по собі не є родиною непридатною чи неблагополучною.

Як було указано судом раніше, дитину наділено правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері, що також відображено у пункті 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини.

Під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 587/2134/17)

Щодо моделі спільної опіки про яку позивався ОСОБА_1 судом ураховується, що практика визначення саме такої моделі знаходить своє відображення у судовій практиці України і вона, дійсно, заслуговує на увагу, однак підходить не для кожної ситуації. Суд погоджується з позицією сторони відповідача за первісним позовом про те, що така модель опіки з урахуванням віку дитини створить лише додаткові ризики для психоемоційного та фізіологічного стану малолітнього ОСОБА_4 . Йому нещодавно виповнилося 5 років. Це вік за якого у дитини формується уявлення про оточуючий світ, про відмінності між поведінкою кожної окремої людини, а також відбувається активний процес набуття повсякденних навичок у догляді за собою, у спілкуванні, пізнанні нового та розвитку особистості. Саме тому, на думку суду, як найважливе в такий період життя дитина повинна відчувати та розуміти, що вона захищена, що вона має місце де затишно та тепло. І таке місце повинне бути стабільним.

Тому, з метою збереження зв`язків дитини із сім`єю та надаючи першочергове значення якнайкращим інтересам дитини місцем, яке буде забезпечувати малолітньому ОСОБА_4 розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, на думку суду, буде саме місце проживання з матір`ю. Почергове переміщення дитини на певний період часу у інше приміщені, інше ліжко, обстановку, тощо створюватиме нестабільність у сприйнятті малолітньою дитиною оточуючого світу та захисту особистого простору. Також визначення судом місця проживання дитини з матір`ю вирішить протиріччя та чітко визначить те, що матір`ю в більшій мірі забезпечується здоров`я та освіта дитини.

В цій частині суд погоджується з висновком органу опіку та піклування, що постійне місце проживання з матір`ю буде в найкращих інтересах дитини.

Таким чином у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, а позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 задовольнити.

Оскільки від сторін ініціативи щодо врахування думки дитини не надходило, ураховуючи вік дитини (4 роки на початку судового провадження, 5 років на стадії ухвалення судового рішення), наявність письмових, а також відео-, фото доказів, думка дитини судом окремо не з`ясовувалась.

Одночасно суд враховує те, що дитина має певну прихильність до батька, вони однієї статі, тому певні навички, розвиток дитині може надати лише батько. Досліджені судом письмові докази, а також відео та фотознімки свідчать про наявність певного зв`язку між батьком та сином. Вони гарно проводять час разом, мають спільні уподобання, батько проявляє зацікавленість бути присутнім у житті сина, що також свідчить і наявність цього судового процесу та наполегливість його у судових засіданнях. З огляду на зазначене, знову ж таки, враховуючи найкращі інтереси дитини суд вважає, що з метою забезпечення участі батька у вихованні сина, не допущення розриву духовного зв`язку між ними слід визначити способи участі та встановити певні періоди протягом яких ОСОБА_1 матиме можливість спілкуватися з дитиною.

Також судом звертається на таке. Наявність та підтримка зв`язку залежить від бажання та зусиль кожного з батьків. Дитина у віці 4-5 році перебуває у стані пасиву, тобто вона є такою, що приймає до себе турботу, любов, увагу від рідних та близьких. І хоча вона може проявити бажання зустрічей та спілкування, однак без наявності певного позитивного досвіду потреба у спілкуванні може втрачатися і як наслідок стирається зв`язок спорідненості. Саме тому, підтримка зв`язку з дитиною залежить від дорослих.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 12.10.2022 у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.

Батько, який проживає на даний час окремо від дитини, беззаперечно має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток сина. Судом таке не встановлено, тому порядок побачень батька з сином має бути встановлено, насамперед, з урахуванням інтересів самої дитини і такі інтереси мають пріоритет над інтересами батьків.

Суд, проаналізувавши графік спілкування, запропонований ОСОБА_2 , а також органом опіки та піклування, вважає, що такі способи не є таким, що відповідають установленим обставинам справи та інтересам дитини. Графік ОСОБА_2 , на думку суду, є таким, що занадто зменшує можливість зустрічей батька з сином, відділяє їх у часі, що у майбутньому матиме більше ризику бути розірваним на зовсім. Суд вважає, що малолітній ОСОБА_5 у такому віці, коли пам`ять є не настільки тривалою, щоб через тиждень-два поділитися з батьком, наприклад, своїми досягненнями, успіхами, приємними та негативними емоціями, які у нього можуть бути за указаний період.

Запропонований органом опіки та піклування графік фактично є моделлю спільної опіки, запропонованої ОСОБА_1 , однак у іншому форматі з меншою тривалістю зустрічей. На думку суду, саме такий формат є результатом компромісного рішення органу опіки та піклування, оскільки як батько, так і мати з моменту ініціювання процесу не відступили від своєї позиції та наполягали на задоволені саме своїх вимог. Формат участі батька у житті дитини, шляхом проживання по три дні у певні тижні місяця буде травматичним для дитини з тих же підстав, які описані судом раніше.

Саме тому судом визначається такий графік, який на думку суду, буде відповідати віку дитини, забезпечуватиме найкращі інтереси дитини та зв`язок батька з сином, та найголовніше підтримуватиме в дитині відчуття захищеності, піклування та присутність як мами, так і тата.

Водночас судом визначаються певні дні у які батько матиме можливість спілкуватися з сином. При цьому, розуміючи, що життєві обставини та обставини непереборної сили можуть вплинути на можливість таких зустрічей, суд, сподіючись за мудрість та дійсне волевиявлення батьків у частині дотримання найкращих інтересів дитини, а не власних, надає батькам можливість обирати та погоджувати деякі з установлених судом днів.

Щодо покликання ОСОБА_1 на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №465/6496/19, як приклад успішного та цілком життєздатного кейсу імплементації спільної моделі опіки на дитиною, то суд ураховує, що фактичні обставини в указаній справі є відмінними від цього судового провадження. В указаній справі наявні додаткові обставини щодо наявності декількох малолітніх братів та сестер, а також брата 14 річного віку, нерозривність зв`язку між ними, саме які вплинули на визначення спільної опіки над дітьми та ухвалення саме такого рішення. Суд вважає, правовий висновок, викладений у постанові від 16.02.2024 не є релевантним до фактичних обставин у цьому судовому провадженні.

Також суд зауважує, що у разі зміни обставин, зростання дитини, зміни потреб та інтересів дитини, батьки управі за домовленістю між собою та з урахуванням динаміки розвитку стосунків з дитиною, врегулювати питання щодо участі у вихованні та спілкування з дитиною іншим способом та не позбавлені права в установленому законом порядку у будь-який час врегулювати спірні питання із встановленням іншого способу участі батька у вихованні сина, зокрема, шляхом ініціювання судового процесу.

Так у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 381/68/16-ц, від 07.08.2019 у справі № 635/382/17-ц та від 19.02.2020 у справі №235/139/16-ц зроблено висновок про те, що з урахуванням віку дитини та її найкращих інтересів способом захисту прав дитини може бути пред`явлення позову про зміну місця проживання малолітньої особи, яке визначене рішенням суду.

З урахуванням наведеного‚ відповідно до положень Закону України «Про охорону дитинства», на підставі статей 24, 56, 105, 110, 112, 141, 150, 157, 161, 189 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 12, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини відмовити.

2. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини - задовольнити.

3. Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4. Визначити способи участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

4.1. Спілкування засобами мобільного, телекомунікаційного зв`язку у всіх можливих засобах зв`язку "Вайбер", "Телеграм", "Ватсап", тощо у вівторок або четвер (за погодженням сторін та фізичної можливості) у період часу з 17:00 - 19:00, тривалістю до 30 хв;

4.2. Особисті зустрічі

4.2.1. Один раз на тиждень у вівторок або четвер (за погодженням сторін та фізичної можливості учасників) з 17:00 до 20:00;

4.2.2. Кожну другу та четверту суботу місяця у період часу з 10:00 до 20:00;

4.2.3. Визначити, що

а) обов`язок по супроводженню дитини з місця постійного проживання та повернення покладається на ОСОБА_1 ;

б) у разі наявності запланованих розвиваючих, корекційних занять тощо, у дитини ОСОБА_4 у визначений день та час зустрічі, обов`язок по супроводженню до місця їх проведення та повернення покладається на ОСОБА_1 , а разі необхідності відвідування закладу охорони здоров`я у цей період таке відвідування здійснюється у присутності матері ОСОБА_2 ;

в) у разі неможливості зустрічі ОСОБА_1 у зв`язку з хворобою дитини у визначену суботу, то така зустріч переноситься на наступну суботу, а у разі якщо зустрічі не відбувають з ініціативи ОСОБА_1 , то така зустріч не переноситься;

г) зустрічі ОСОБА_1 з дитиною можуть відбуватися у межах Ірпінської та Бучанської територіальних громадян, а у разі необхідності перебування поза межами указаних територіальних одиниць, то таке переміщення може відбуватися лише за погодженням з матір`ю ОСОБА_2 ;

д) після набрання рішення суду законної сили перша та друга зустріч ОСОБА_1 з дитиною відбувається у присутності матері ОСОБА_2 , а наступні без обов`язкової присутності матері.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2026.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідача за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 .

Суддя О.О. Білогруд