Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №364/288/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/288/26

Провадження № 1-кп/364/28/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши , в селищі Володарка, без проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116260000015 від 18.02.2026за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пархомівка Володарського району Київської області, українця, громадянина України, з професійно технічною освітою, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неодружений, непрацюючий, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не є депутатом, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , мобільний номер телефону НОМЕР_2 , раніше судимий: вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до 120 (сто двадцять) годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

У С Т А Н О В И В:

07.10.2025 до Білоцерківського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області для виконання надійшов вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2025 відносно ОСОБА_3 , засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт.

17.10.2025 ОСОБА_3 під підпис ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також роз`яснено, що у разі ухилення від відбування вищевказаного покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, на підставі ч. 2 ст. 389 КК України.

17.10.2025 засудженому ОСОБА_3 вручено направлення до Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка», для подальшого відпрацювання призначеного покарання у виді громадських робіт.

Згідно із наказом начальника Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка» № 189 к/тр від 22.10.2025 «Про початок виконання покарання громадських робіт», ОСОБА_3 прийнято на вказане підприємство для відбування покарання у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт та зобов`язано останнього приступити до виконання громадських робіт з 23.10.2025.

23.10.2025 ОСОБА_3 прибув для виконання громадських робіт.

Однак, в подальшому ОСОБА_3 з метою невиконання покладених на нього обов`язків, в порушення порядку та умов відбування покарання та ухилення від правосуддя в частині встановленого порядку виконання вироку суду, без поважних причин, умисно, не виконуючи в повному обсязі обов`язки, які були покладені на нього судом у виді виконання громадських робіт, не прибув з 24.10.2025 по 10.02.2026 для виконання громадських робіт, цим самим ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.

10.02.2026 начальником Білоцерківського РС №1 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 ОСОБА_3 під підпис ознайомлено з попередженням про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України у разі подальшого ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.

Проте, ОСОБА_3 , продовжуючи свої дії, охоплені єдиним кримінальним протиправним умислом, не маючи поважних причин, продовжив ухилятися від відбування покарання у виді громадських робіт та з 11.02.2026 по 18.02.2026 не прибув для їх виконання.

Наведене вказує, що ОСОБА_3 не виконав громадські роботи в обсязі 112 (сто дванадцять) годин.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, тобто - у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 18.03.2026 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисниці - адвокатки ОСОБА_5 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, тобто в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, погоджується із встановленими органом дізнання обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його письмову заяву, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом дізнання встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом дізнання вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України, а саме в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

При цьому суд зазначає, що судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 389 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, офіційно не працює, має постійне місце реєстрації та проживання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що достатньою мірою для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень обвинуваченим є міра покарання, передбачена санкцією ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на час ухвалення вироку в цьому кримінальному провадженні має невідбуте покарання у виді громадських робіт на строк 112 годин за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2025, тому при призначенні остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, суд уважає за необхідне до покарання, призначеного у даному кримінальному провадженні, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком у виді громадських робіт.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

За таких обставин, у порядку ст. 71 КК України суд вважає за необхідне до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вирокомБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2025 (що складає 112 годин громадських робіт), виходячи із розрахунку, визначеному положеннями п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, що одному дню обмеження волі відповідає 8 годин громадських робіт (112 годин громадських робіт / 8 годин =14 днів обмеження волі).

На думку суду, призначене покарання у виді обмеження волі, яке передбачене санкцією статті обвинувачення, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових правопорушень, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного та не буде становити особистий надмірний тягар для особи.

Підсумовуючи все вищевикладене, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, у даному кримінальному провадженні вчинене після постановлення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2025, суд вважає необхідним остаточне покарання обвинуваченому призначити за сукупністю вироків, а саме до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2025 , враховуючи при цьому вимоги ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 302, 369-371, 373, 374, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України та призначити покарання - 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2025 та з урахуванням ст. 72 КК України, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання - 1 рік 10 днів обмеження волі.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , обчислювати з часу фактичного відбування покарання, після вступу вироку в законну силу.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1