Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №460/9653/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/9653/25 пров. № А/857/43768/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької сільської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі №460/9653/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради про визнання протиправними дій (головуючий суддя Максимчук О.О., м. Рівне, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Городоцької сільської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відмову Городоцької сільської ради, що оформлена рішенням про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень 28/08-01-22/24, щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5634687400:04:010:1302 на об`єкт будівництва «Нове будівництво духовно-просвітницького центру» та зобов`язати Городоцьку сільську раду видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, площею 0,3006 га, яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об`єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр», згідно заяви №28/08- 01-22/24 від 04.11.2024 р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. 04.11.2024 позивач звернулась до Відділу архітектури, земельних відносин та житлово-комунального господарства Городоцької сільської ради з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,3006 га, яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об`єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр», однак 14.11.2024 Відділ архітектури, земельних відносин та житлово-комунального господарства Городоцької сільської ради відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Позивач вважає, що правові підстави такої відмови у відповідача відсутні, натомість посилання на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є необґрунтованою, а відмова відповідача надати містобудівні умови та обмеження не узгоджується з правомірними очікуванням на забудову земельної ділянки, а відтак є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Рівненького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій - задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано відмову Городоцької сільської ради, що оформлена рішенням про відмову у видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень №28/08-01-22/24, видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 5634687400:04:010:1302 на об`єкт будівництва Нове будівництво духовно-просвітницького центру.

Зобов`язано Городоцьку сільську раду видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, площею 0,3006 га, яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об`єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр», згідно заяви №28/08-01-22/24 від 04.11.2024.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Городоцька сільська рада подала апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити. Зокрема апелянт посилається на наступне. Згідно матеріалів справи, експлікації будівель та споруд Проектного плану суміщеного з схемою проектних планувальних обмежень, планом червоних ліній та кресленням поперечного профілю вулиць Детального плану території поселення «Макарова» для ведення садівництва на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, який на земельній ділянці з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302 передбачена культова будівля (церква). Як вбачається, із заяви позивача від 04.11.2024 за №28/08-01-08/24 остання звернулася до Відділу архітектури, земельних відносин та житлово комунального господарства Городоцької сільської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки назва об`єкту «Нове будівництво духовно-просвітницького центру». Проте Детальним планом території передбачено будівництво культової будівлі (церкви). Тому, відмова у наданні позитивного рішення для забудови як невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт «Духовно-просвітницький центр» не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме на місцевості повинно бути збудовано культову будівлю - церкву, функціональне призначення якої є відмінним від духовно-просвітницького центру. Зважаючи на викладене, Городоцька сільська рада діяла в межах чинного законодавства та правомірно прийняла рішення 14 листопада 2024 року за №28/08-01-08/24 щодо відмови у видачі містобудівних умов на будівництво духовно-просвітницького центру з урахуванням чинного на час прийняття рішення законодавства.

04.12.2025 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. З підстав наведених у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

05.12.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення апелянта у справі.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №166479709 від 14.05.2019, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302 площею 0,3006 га, вид цільового призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

04.11.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,3006 га, яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об`єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр».

До заяви позивач додала наступні документи: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з Державного земельного кадастру.

14.11.2024 року відділ архітектури, земельних відносин та житлово-комунального господарства Городоцької сільської ради виніс Рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень №28/08-01-22/24 відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо видачі містобудівних умов та обмежень та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст.12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (частина друга, третя статті 8 Закону №3038-VI).

Відповідно до статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

За приписами частини першої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Відповідно до частин третьої - шостої, восьмої цієї ж статті містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Позивачем у визначеному законом порядку було подано відповідачу заяву від 04.11.2024 про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,3006 га, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с/рада Обарівська, кадастровий номер земельної ділянки 5624687400:04:010:1302, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, назва об`єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр». До вказаної заяви були долучені наступні документи: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з Державного земельного кадастру.

14.11.2024 відповідач відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки у зв`язку невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону №3038-VI). При цьому в обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що згідно експлікації будівель та споруд Проектного плану суміщеного з схемою проектних планувальних обмежень, планом червоних ліній та кресленням поперечного профілю вулиць Детального плану території поселення «Макарова» для ведення садівництва на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, який затверджений розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 20 червня 2017 року 269 «Про затвердження детального плану території, на земельній ділянці з кадастровим номером 5624687400:04:010:130 передбачена Культова будівля (церква).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Частиною першою статті 16 Закону № 3038-VI встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до приписів статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У частині третій статті 17 Закону № 3038-VI закріплено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Своєю чергою, план зонування території (зонінг)-це документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI).

За змістом частин першої-п`ятої статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Отже, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час ухвалення рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено. Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Відтак, за наявності затвердженого плану зонування території, що є частиною генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон, вирішення уповноваженим органом питання видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки повинно здійснюватися з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с/рада Обарівська, і згідно плану зонування території поселення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташована у зоні Г-1, згідно схематичного позначення громадська будівля.

Відповідно до наявної пояснювальної записки плану зонування території поселення «Макарова» для ведення садівництва на території Городоцької сільської ради Рівненського районі Рівненської області, який затверджений розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 20 червня 2017 року №269 «Про затвердження детального плану території», в частині розміщення земельної ділянки із кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, Г-1 - зона громадського центру. Зону формують території здебільшого громадської забудови, на яких містобудівною документацією розміщуються торгівельні заклади, спортивні й дитячі майданчики та інші об`єкти обслуговування населення. Згідно змісту пояснювальної записки, до переважних видів використання віднесено: - будівлі правлінь товариства, медпункти; заклади торгівлі; центри розвитку дитини; дозвілеві центри; торгово-побутові комплекси; дорожні сервіси; універсальні спортивні майданчики; магазини продовольчих та непродовольчих товарів; підприємства громадського харчування; підприємства побутового обслуговування населення; майстерні ремонту одягу, взуття, годинників, перукарні, фотоательє; адміністративні споруди, офіси, юридичні установи; поштові відділення; культові будівлі. До супутніх видів дозволеного використання: автостоянки для тимчасового зберігання легкових автомобілів; споруди комунальної та інженерної інфраструктури, необхідної для обслуговування даної зони; малі архітектурні форми декоративно-технологічного призначення. Допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або узгодження): дитячі дошкільні навчальні заклади; стоянки для постійного зберігання індивідуальних транспортних засобів; громадські вбиральні.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не наведено суду переконливих доводів та, відповідно, не надано належних та достовірних доказів неможливості включення до переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок, що перебувають у зоні Г-1, духовно-просвітницького центру.

При цьому сама по собі відсутність зазначення духовно-просвітницького центру як об`єктів забудови у переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у зоні Г-1, на переконання суду, не є обґрунтованою підставою для відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

До того ж, відповідачем на підтвердження своєї позиції, викладеної в оскаржуваному рішенні, не доведено суду неможливості будівництва на земельних ділянках, що знаходяться у зоні Г-1, саме духовно-просвітницького центру, в той час як згідно вказаної вище пояснювальної записки у зоні Г-1 можливе будівництво таких великих об`єктів як торгівельні заклади, спортивні й дитячі майданчики та інші об`єкти обслуговування населення та ін.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,3006 га з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, яка знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с/рада Обарівська, цільове призначення якої «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», категорія земель «землі житлової та громадської забудови», вид використання земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій».

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у власності позивача, а її цільове призначення та вид використання «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», то така земельна ділянка повинна бути використана саме для указаної мети, тобто на ній може бути збудована та обслуговуватися будівля (духовно-просвітницький центр).

Обмеження позивача у праві на належне користування земельною ділянкою площею 0,3006 га з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302 за її цільовим призначенням є протиправним, а не видача містобудівних умов та обмежень забудови цієї земельної ділянки за заявою позивача і є саме такими обмеженнями, які перешкоджають позивачу реалізувати право на будівництво духовно-просвітницького центру.

Належним способом відновлення порушеного права позивача, з огляду на мотиви оскаржуваного рішення, є зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки площею 0,3006 га з кадастровим номером 5624687400:04:010:1302, цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», яка знаходиться за яка розташована в с. Обарів, Городоцької сільської ради, назва об`єкта «Нове будівництво духовно-просвітницький центр».

Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справах з подібних правовідносин (постанови від 23 листопада 2021 року у справі №815/1373/18, від 21 лютого 2022 року у справі №826/1732/18, від 27 липня 2022 року у справі №405/5220/17).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Городоцької сільської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 460/9653/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар