Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №165/4347/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/4347/25

Провадження № 2/165/363/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів

встановив:

09 грудня 2025 року адвокат Костецька О.В. в інтересах ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 28 квітня 2022 року по 02 вересня 2025 року позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_3 і у цьому шлюбі народився їх спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з відповідачем та на підставі судового наказу, виданого Нововолинським міським судом 12 червня 2025 року, позивач сплачує відповідачу аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від свого заробітку (доходу) щомісячно але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2025 року і до досягнення дитиною повнолітня. Зазначає, що внаслідок отриманих 25 грудня 2024 року та 09 січня 2025 року тяжких поранень (отримав мінно-вибухову травму та травматичну ампутацію лівої нижньої кінцівки) під час проходження військової служби, позивач зазнав суттєвого погіршення здоров`я, був оперований та тривалий час лікувався, і надалі потребує реабілітації та протезування. Усі ці обставини призвели до обмеження працездатності позивача, значного зниження рівня доходу ОСОБА_2 та необхідності понесення додаткових витрат на його лікування. Оскільки ОСОБА_2 визнаний особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, а його дохід є мінімальним, складається винятково з пенсії по інвалідності, яка не покриває його базових потреб у лікуванні та протезуванні, при цьому стягувані аліменти перевищують встановлений ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів, тому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду на утримання сина ОСОБА_5 , з 1/4 частинидо 1/8 частини його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Також просила стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, його представник – адвокат Костецька О.В. просила врахувати додаткові пояснення, долучені до матеріалів справи (а.с. 61-62) Вказала на те, що позивач ОСОБА_2 перебував на службі в ЗСУ, внаслідок чого отримав тяжкі поранення, лікувався і на даний час потребує реабілітації та протезування, яке дороговартісне. Зазначила, що відповідач має додатковий дохід, їздить на заробітки в Республіку Польща, а на підтвердження понесених витрат на лікування дитини, ні відповідачем ні її представником не долучено жодних доказів. Також просила суд врахувати, що ОСОБА_2 погасив усю заборгованість по аліментам, але будучи необізнаним щодо рахунків вніс помилково кошти на рахунок матері відповідача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, 26 січня 2026 року її представник – адвокат Улибіна-Вельгус М.В. подала до суду відзив, а також клопотання про зменшення розміру стягуваних з відповідача судових витрат, у разі задоволення судом позовних вимог позивача. У відзиві поданому до суду заперечила щодо задоволення позову ОСОБА_2 . Просила врахувати, що позивач не виконує обов`язків по вихованню дитини і весь тягар лягає на відповідача, яка не працює, її дохід складають тимчасові заробітки, а відсутність заробітної плати позивача не може бути підставою для зменшення розміру аліментів. Оскільки розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме інтересам малолітнього ОСОБА_5 , який часто хворіє і потребує також витрат на лікування, тому у позові ОСОБА_2 просить відмовити за його необґрунтованістю (а.с. 37-38).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначено ст.194, ст.195, ст.196, ст.197 СК України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі і у цьому шлюбі народився їх спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Рішенням Нововолинського міського суду від 02 вересня 2025 року, шлюб між сторонами було розірваний (а.с.9).

Відповідно до долученої копії судового наказу, що виданий Нововолинським міським судом 12 червня 2025 року, з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини його заробітку доходу платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 червня 202 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).

Стягнення аліментів проводиться у примусовому порядку.

Відповідно до листа начальника Ковельського відділу ДВС у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України від 13 лютого 2026 року (а.с.63) боржником самостійно сплачено аліменти на суму 31000 грн, а за період з 12 серпня 2025 року по 14 жовтня 2025 року ВЧ НОМЕР_1 , в межах виконавчого провадження, здійснено відрахування аліментів із доходів боржника ОСОБА_2 на загальну суму 104761,74 грн. Загальний обсяг сплачених аліментів за період з 06 червня 2025 року по 31 січня 2026 року, у межах ВП №78825732 від 12 серпня 2025 року на користь ОСОБА_3 становить 135761,74 грн.

Вищевикладене підтверджується довідкою та звітами про здійснення відрахування та виплати по аліментах з ОСОБА_2 від ВЧ НОМЕР_1 у межах виконавчого провадження №78825732 від 12 серпня 2025 року, розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 січня 2026 року, а також копією розпоряджень державного виконавця та платіжних інструкцій про перерахування аліментів на користь стягувача (а.с.64-74).

Також, згідно з довідкою про доходи ОСОБА_2 , останній перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України у Волинській області, як інвалід війни ІІ групи (отримав травму при виконанні обов`язків в/с) та отримує пенсію всього в розмірі 23221,84 грн. в місяць (а.с.74).

У позовній заяві, на підтвердження позовних вимог представником позивача зазначено, що 04 вересня 2025 року проведено медичний огляд позивача госпітальною ВЛК у військовій частині НОМЕР_2 , під час якого підтверджено наслідки бойових травм та поранень і встановлено причинний зв`язок захворювань (травми, поранення, контузії, каліцтва) з виконанням службових обов`язків. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 N370) отримані травми відноситься до тяжких.

Також, суд бере до уваги ту обставину, що позивач на даний час перебуває на реабілітації та проходить лікування внаслідок отриманих тяжких поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини. Стан здоров`я ОСОБА_2 є незадовільним, що підтверджується випискою із медичної карти (а.с.39) та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_2 від 07 жовтня 2025 року (а.с.17-18).

Згідно ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Отже, зміна розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, можлива за наявності певних підстав.

У судовому засіданні підтверджено належними та допустимими доказами суттєву зміну в сторону погіршення матеріального стану позивача, необхідність його лікування та реабілітації, що в розумінні положень ст.192 СК України, є підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача за рішеннями суду.

Вирішуючи позов, суд виходить з того, що згідно ч.2 ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Твердження відповідача та його представника стосовно того, що син сторін ОСОБА_5 потребує більше розміру стягуваних аліментів, з огляду на його стан здоров`я, не підтверджується належними та допустимими доказами.

Також суд зазначає, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей батьками передбачається адміністративна та кримінальна відповідальність, однак зазначений факт ніяким чином не може вплинути на визначення розміру аліментів того з батьків який не бере участі у вихованні дітей або неналежно виконує свої батьківські обов`язки.

З врахуванням матеріального стану позивача, подання ним достатніх доказів на обґрунтування незадовільного стану здоров`я платника аліментів, беручи до уваги дохід ОСОБА_2 та те, що він є непрацездатним, інвалідомо ІІ групи, суд знаходить достатні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог ст.192 СК України, а тому зменшує розмір аліментів, які стягуються за судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 12 червня 2025 року з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 з 1/4 частки до 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 605,60 грн., що пропорційно розміру позовним вимогам, які підлягають до задоволення, суд стягує з відповідача в дохід держави.

Представник відповідача – адвокат Улибіна-Вельгус М.В. подала клопотання про зменшення розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу (а.с.42).

На підтвердження отримання позивачем такої допомоги, адвокат Костецька О.В. долучила копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.6-7),платіжну інструкцію про перерахування 8000 грн. за правову допомогу, згідно з договором №04-12/25 від 04 грудня 2025 року (а.с.19)

З врахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, а також дотримуючись принципів розумності, співмірності та реальності таких витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 3000 грн. компенсації цих витрат.

Керуючись: ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268 ЦПК України,на підставі ст.180, ст.181, ст.182, ст.183, ст.192 СК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються за судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 12 червня 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1/4 (однієї чверті) частки до 1/6 (однієї шостої) частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі) грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 605 (шістсот п`ять) грн. 60 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін у справі:

ПозивачОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ,зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення у справі складено 23 березня 2026 року.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк