Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №931/81/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/81/26

Провадження № 1-кп/931/40/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030510000040 від 20.01.2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кременець Рожищенського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей, не судимого згідно ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025 року у справі № 161/18132/25, яка набрала законної сили 30.09.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років.

Разом з тим, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжував керувати транспортними засобами, чим ухилився від виконання вищевказаної постанови.

Так, всупереч вищевказаному рішенню суду, 19.01.2026 року о 20 год. 37 хв. обвинувачений ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025 року у справі № 161/18132/25, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість виконати дане судове рішення, умисно його не виконував, зокрема, умисно керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись ним по вулиці Луцька в с. Війниця Володимирського району Волинської області, де був зупинений нарядом "Левар-11" працівниками реагування патрульної поліції СПД №1 Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. У вчиненому щиро розкаявся та не заперечує проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи учасниками процесу не оспорюються і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні, заслухавши думку учасників процесу, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини справи доведеними наявними у справі доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що своїми умисними діями, котрі виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є доведеною та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України.

У відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Так, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину відповідно до ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Таким чином, враховуючи наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, приймаючи до уваги те, що покарання повинно призначатись згідно принципу індивідуалізації, та має на меті не лише кару, але й виправлення обвинуваченого, з врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, не судимий відповідно до ст.89 КК України, був військовослужбовцем НГУ за призовом під час мобілізації, якого 01.07.2025 року звільнено ЗСУ у запас у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, надавав допомогу ЗСУ у відсічі збройної агресії російської федерації, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, суд вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією вказаної статті.

На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення як ним, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, арешт на майно не накладався.

У справі цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати відсутні.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази:

- оптичний диск, на якому містяться записи із нагрудних боді-камер поліцейських від 19.01.2026 року у кримінальному провадженні №12026030510000040 від 20.01.2026 року, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1