Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №826/1646/15 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/1646/15 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України Головного управління МВС в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Київська міська організація Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України Головного управління МВС в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Київська міська організація Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України в якому просив визнати нечинним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 30.01.2015 №59 о/с; визнати незаконним звільнення позивача з посади; зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

В подальшому представником позивача було подано уточнюючу позовну заяву, за змістом якої висунуто наступні вимоги:

- визнати протиправними та скасувати накази: Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича від 17.01.2015 №53 о/с «По особовому складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції; начальника Головного управління МВС України в місті Києві Терещука О.Д. від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-УII та пп. «а» п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити на посаді старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції;

- зобов`язати Головне управління національної поліції у м. Києві розглянути питання про продовження служби в поліції старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції на відповідній посаді відповідно до приписів п. 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію»;

- не застосовувати неконституційну норму підпункту 6 пункту 3 постанови КМУ від 09.12.2020 №1213 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 та стягнути з ГУ МВС в місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, яке складає за: період з 17.01.2015 (наступний день після звільнення) до 06.11.2015 - 277383,44 грн; період з 07.11.2015 (день підвищення посадового окладу) до 11.12.2020 (останній день чинності п.10 Порядку №100) - 1 069 565,77 грн; період 12.12.2020 до 17.04.2025 - 1 497 303,62 грн та додатково компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати;

- допустити негайне виконання рішення у частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції та у частині стягнення з ГУ МВС в місті Києві грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць;

- стягнути моральну шкоду у сумі 972000 грн з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 ;

- встановити Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту на виконання рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 30.01.2015 №59 о/с на підставі наказу МВС України від 17.01.2015 №53 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби ДАІ, звільнено з органів у запас Збройних Сил України, відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» та пп. «а» п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки станом на час виникнення спірних правовідносин регулювалися спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліціє є: запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством та інші.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міліцію» міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. Звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил України або у відставку.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України від 16 вересня 2014 року №1682-VII «Про очищення влади» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

Згідно ст. 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Статтями 2, 3 Закону України «Про очищення влади» передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація) та їх критерії.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 1682-VII, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема, працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у порядку та строки, визначені цим Законом.

Судом встановлено, що у справі № 761/14637/15-к ЄДРСР 95923454 суд зазначив наступне: до прав та обов`язків ОСОБА_1 як працівника органу внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про міліцію», входило, серед іншого, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, запобігання правопорушенням та припинення їх, в передбачених Законом випадках і в установленому порядку. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується за ч.1 ст. 366, ст. 340 КК України. Наказом начальника ГУМВС України в місті Києві від 15.08.2011 № 487 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду старшого інспектора ДПС 4 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку ДПС ДАІ, підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві. Відповідно до вимог статей 6 та 19 Конституції України ОСОБА_1 , будучи службовою особою органу державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно посадових обов`язків старшого інспектора дорожньо-патрульної служби полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві від 31.01.2014, затвердженої командиром полку ДПС ДАІ, підпорядкованого ГУМВС України в місті Києві, повинен: досконально знати ПДР, Інструкцію з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, інші нормативно-правові акти у сфері безпеки дорожнього руху та свої посадові обов`язки; в своїй діяльності неухильно дотримуватися законності, культури в роботі, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, положень нормативних документів. Бути культурним і ввічливим у спілкуванні з громадянами, неухильно дотримуватися законності та не допускати її порушень іншими працівниками; попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи профілактичного та адміністративного впливу. ОСОБА_1 на момент вчинення злочину, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України, був службовою особою, в силу постійно здійснюваних ним функцій представника влади. Починаючи з 22 листопада 2013 року, на Майдані Незалежності в місті Києві розпочалися безстрокові виключно мирні збори громадян («Євромайдан») на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України в ході несення служби по охороні громадського порядку та забезпеченню безпеки дорожнього руху, ОСОБА_1 , будучи представником влади, перебуваючи під час патрулювання на стаціонарному посту ДПС «Сосновий Бір» СП-506, в напрямку виїзду з міста Києва, не встановив факту порушень правил дорожнього руху водієм автомобіля «Мерседес-Віто» д.н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку з чим не вживав передбачених діючим законодавством заходів щодо зупинення вказаного транспортного засобу та відповідного повідомлення наступного за напрямком руху порушника маршруту патрулювання (посту). Разом з тим, достовірно знаючи про відсутність такого факту, 28 грудня 2013 року у невстановлених досудовим слідством часі та місці старший інспектор ДПС 4 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві старший лейтенант міліції ОСОБА_1, являючись службовою особою, діючи умисно, з метою незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, склав завідомо неправдивий офіційний документ - рапорт на ім`я командира полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_10 про те, що нібито 28.12.2013 під час несення служби на стаціонарному посту СП НОМЕР_2 по ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 13 год. 10 хв., рухалась автоколона з плакатами та символікою «Євромайдану» за межі м. Києва. З метою припинення порушення ПДР в частині не виконання водієм вимог пункту 32.1 ПДР України, останнім, приблизно о 13 год. 30 хв. начебто було подано вимогу про зупинку за допомогою жезла та свистка водію автомобіля «Мерседес-Віто», д.н.з. НОМЕР_2 , однак водій проігнорувавши вимогу, не зупинився і продовжив подальший рух у складі колони, подаючи звукові сигнали. Згідно рапорту, інформацію щодо не зупинки даного автомобіля позивачем було передано до чергової частини полку ДПС ДАІ міста Києва для подальшого орієнтування нарядів. У подальшому ОСОБА_1 , будучи службовою особою, переслідуючи ту ж мету, вказаний завідомо неправдивий офіційний документ рапорт, складений ним же, умисно передав до чергової частини полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві для подальшого відповідного реагування, усвідомлюючи при цьому правові наслідки - початок провадження в справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення особи до відповідальності, передбаченої ст. 122-2 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців, а також створення перепон, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів в зв`язку з неможливістю використання транспортних засобів з причини позбавлення права керування ним. Після цього, 03.01.2014 завідомо неправдивий офіційний документ рапорт, складений старшим інспектором ОСОБА_1, керівництвом УДАІ ГУМВС України в м. Києві, було скеровано за місцем реєстрації транспортного засобу «Мерседес-Віто», д.н.з. НОМЕР_2 , до УДАІ ГУМВС України в Львівській області, для складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_11, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.

Складання працівником правоохоронного органу необґрунтованого і неправдивого офіційного документа у формі рапорта (потерпілий у справі №761/14637/15-к, де ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ст. 340 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, провадження закрите за наявності згоди ОСОБА_1 з нереабілітуючих підстав - ЄДРСР 95923454) під час здійснення функцій представника влади є діянням несумісним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ у контексті завдання охорони громадського порядку, підриває довіру громадян як до працівників міліції у функціональному аспекті, так і до органів внутрішніх справ в цілому щодо авторитету, що унеможливлювало подальшу службу в УДАІ ГУМВС України в м.Києві на час ухвалення наказу від 17.01.2015 №53 о/с «По особовому складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (міліція м/б) 4-го взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у контексті застосування індивідуальної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу МВС України від 17.01.2015 №53 о/с «По особовому складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 та подальшої реалізації шляхом прийняття наказу від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу» у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , з огляду на преюдиційність фактів у справі №761/14637/15-к, зокрема: «умисно складеного старшим інспектором ДПС4 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 завідомо неправдивого рапорту, що спричинив наслідки правового характеру та був використаний як документ - доказ у правозастосовній діяльності» (а.с. 156-162 т.2).

Позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання Головного управління національної поліції у м. Києві розглянути питання про продовження позивачем служби в поліції, а також зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали відносно судді Трофімової Л.В., суд зазначає таке.

Згідно з ст. 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Постановлення окремої ухвали суду не є формою притягнення порушника до відповідальності, а є формою реагування суду на виявлені ним можливі порушення з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Перевірка наявності чи відсутності підстав для притягнення відповідних осіб до відповідальності здійснюється органами, уповноваженими на це.

Реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Колегія суддів зазначає, що подане представником позивача клопотання не містить достатніх обґрунтувань та належних доказів, які б слугували підставою для постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк