Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №640/17256/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17256/22 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Штульман І.В.

суддів: Кобаля М.І,

Черпака Ю.К.,-

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2022 року адвокат Гончаров Михайло Сергійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на не професійній основі, за зверненням від 05 липня 2022 року;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19 липня 2022 року про відмову у призначенні позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , державної соціальної допомоги;

зобов`язати відповідача призначити з 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі" від 23 вересня 2020 року №859.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року відкрито провадженні в адміністративній справі №640/17256/22 (а.с.33).

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX, який набрав чинності 15 грудня 2022 року (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на не професійній основі, за зверненням від 05 липня 2022 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 дипня 2022 про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсації, яким йому відмовлено у державній соціальній допомозі. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації призначити з 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі" від 23 вересня 2020 року №859 (а.с.44-50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів про отримання дружиною позивача, - ОСОБА_2 , доходів за період з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року немає. Враховуючи відсутність доходів у дружини позивача, суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи відповідача про наявність підстав для застосування до розміру доходу в одну мінімальну заробітну плату станом на 01 січня 2022 року. Київський окружний адміністративний суд вважав, що дружина позивача, - ОСОБА_2 , підпадає під категорію осіб, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи. Вважав, що норми постанови Кабінету Міністрів України мають перевагу перед нормативно-правовими актами, які приймають міністерства, відомства, тому у випадку колізії між постановою Кабінету Міністрів України та актом, прийнятим міністерством, застосовуються нормативно-правові акти Уряду.

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації задоволенню не підлягає, мотивуючи наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 09 березня 2018 року укладено шлюб (а.с.14).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 у позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_5 (а.с.15).

05 липня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, в якій просив призначити компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі ОСОБА_6 . У вказаній заяві зазначені відомості про склад сім`ї дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 (а.с.23-25).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом першої Б групи з 27 квітня 2015 року (довічно) внаслідок трудового каліцтва та має ураження опорно-рухомого апарату, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0423492 від 28 квітня 2015 року (а.с.21-22).

До заяви були додані наступні документи, які також наявні в матеріалах справи:

- відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 27 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 , за період з 4 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року;

- відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22 червня 2022 року щодо ОСОБА_2 , за період з 3 кварталу 2021 року по 2 квартал 2022 року;

- довідка №2631-1200/22 від 06 липня 2022 року Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості про те, що ОСОБА_2 станом на 06 липня 2022 року не зареєстрована у Дарницькій районній філії Київського міського центру зайнятості як безробітна та не зареєстрована засобами Єдиної інформаційної автоматизованої системи (далі - ЄІАЄ) як безробітна в інших центрах зайнятості України;

- довідка №01-07/1324 від 06 липня 2022 року Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про те, що ОСОБА_2 на обліку не перебуває та ніяких видів допомоги не отримує (а.с.19);

- довідка №12/94 від 06 липня 2022 року Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги Дарницького району міста Києва не перебуває (а.с.20).

Рішенням відповідача від 19 липня 2022 року позивачу відмовлено у наданні державної соціальної допомоги. В якості підстави вказано, що ОСОБА_1 не має права на державну соціальну допомогу, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї (а.с.26).

На адвокатський запит представника позивача від 28 липня 2022 року, відповідач 03 серпня 2022 року повідомив адвоката Гончарова М.С. (лист №108/2605-5854/33), що згідно Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 16 червня 2020 року №419, до сукупного доходу сім`ї входять, зокрема, нарахована заробітна плата (суддівська винагорода; грошове забезпечення; інші виплати, отримані відповідно до трудового договору), отримана як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом; пенсія; доходи від підприємницької діяльності та іншої незалежної професійної діяльності, у тому числі доходи адвокатів, приватних нотаріусів, приватних виконавців. При обрахунку середньомісячного доходу сім`ї ОСОБА_1 в дохід було враховано, надану заявником, його заробітну плату з урахуванням утриманого податку (6500 грн. - 1170 грн. = 5330 грн.). Згідно наданих документів, дружина позивача не працює, не здійснює догляд за дитиною до трьохрічного віку, не зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна, її дохід дорівнює одній мінімальній заробітні платі. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї за обрахунковий період становить 70980 грн. Сім`я заявника складається з трьох осіб. Середньомісячний дохід на одного члена сім`ї 3943,33 грн/міс, при прожитковому мінімуму станом на 01 січня 2022 року - 2393 грн/міс (а.с.27-29).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, адвокат Гончаров М.С. звернувся до суду із цим позовом за захистом прав та інтересів свого довірителя ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України "Про соціальні послуги" від 17 січня 2019 року №2671-VIII (далі - Закон №2671-VIII).

Згідно пункту 17 статті 1 Закону №2671-VIII, соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною шостою статті 13 Закону №2671-VIII передбачено, що фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

При цьому, частиною сьомою статті 13 Закону №2671-VIII визначено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 23 вересня 2020 року прийнято постанову «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» №859, яка набрала чинності 25 вересня 2020 року та діяла на момент звернення позивача до відповідача.

Так, вказаною постановою затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок №859).

Порядок №859 встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року №1161 (пункт 1 Порядку №859).

У відповідності до пункту 3 Порядку №859, компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно пункту 4 Постанови №859, розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону №2671-VIII обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім`ї на кількість членів сім`ї, які включаються до її складу, згідно з Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 16 червня 2020 року №419 (далі - Методика №419).

Згідно Методики №419 до складу сім`ї отримувача соціальних послуг належать особи, які спільно з ним проживають, поєднані з ним спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки і поєднані на підставі шлюбу/кровного споріднення/усиновлення або на інших підставах, які не заборонено законом і не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до пункту 5 Постанови №859, до складу сім`ї фізичної особи, яка звертається за призначенням компенсації, включаються чоловік, дружина, діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. До складу сім`ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги, що звертається за призначенням компенсації, не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні, та непрацездатні особи.

Відповідно до підпункту 12 пункту 5 Методики №419, у разі відсутності офіційних даних про дохід працездатного члена сім`ї отримувача, відсутності у нього офіційного доходу (крім осіб, які перебувають у місцях позбавлення або обмеження волі, під домашнім арештом, до яких застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи (посади), запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою; перебувають у складних життєвих обставинах, викликаних тривалою хворобою, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я встановленого зразка; є алко- або наркозалежними, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я первинного рівня на підставі довідки встановленого зразка закладу охорони здоров`я, що провадить діяльність з надання наркологічної допомоги населенню, в якому особа перебуває на диспансерному обліку; зареєстровані як безробітні в державній службі зайнятості та не отримують допомоги по безробіттю; які звернулись за призначенням компенсації відповідно до частини сьомої статті 13 Закону України "Про соціальні послуги") його середньомісячний сукупний дохід дорівнює одній мінімальній заробітній платі.

Враховуючи вищевикладене і те, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням компенсації відповідно до частини сьомої статті 13 Закону №2671-VIII при розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї фізичної особи дохід останньої відповідно до підпункту 12 пункту 5 Методики, не може бути розрахований як такий, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі позивача.

Відмовляючи позивачу в призначенні компенсації рішенням від 19 липня 2022 року, відповідач розрахував сукупний дохід сім`ї (з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року) у розмірі 70980 грн. Сукупний середньомісячний дохід сім`ї відповідач розрахував у розмірі - 11830 грн (70980,00 грн/6), кількість членів сім`ї - 3, середньомісячний дохід на 1 члена сім`ї - 3943,33 грн (11830 грн/3).

З листа відповідача від 03 серпня 2022 року №108/2605-5854/33 вбачається, що при обрахунку середньомісячного доходу сім`ї ОСОБА_1 в дохід було враховано, надану заявником, його заробітну плату з урахуванням утриманого податку (6500 грн. - 1170 грн. = 5330 грн.). Оскільки, згідно наданих документів, його дружина не працює, не здійснює догляд за дитиною до трьохрічного віку, не зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна, її дохід дорівнює одній мінімальній заробітні платі.

Суд першої інстанції правильно не погодився з такими розрахунками відповідача, враховуючи наступне.

Частиною сьомою статті 13 Закону №2671-VIII визначено те, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Пунктом 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року, (в редакції, на час звернення позивача) визначено, що під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються: 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для непрацюючих працездатних осіб, які не мали доходів протягом періоду, за який враховуються доходи, та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Доказів отримання дружиною позивача - ОСОБА_2 доходів за період з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року матеріали справи не місять.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що дружина позивача - ОСОБА_2 підпадає під категорію осіб, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи.

Щодо тверджень апелянта про необґрунтованість застосування судом першої методики №419 під час розгляду цієї справи колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Дійсно, як правильно зазначено відповідачем в апеляційній скарзі наказом Міністерства соціальної політики України від 15 травня 2022 року №150 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства соціальної політики України від 16 червня 2020 року №419 «Про затвердження Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї для надання соціальних послуг», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 липня 2020 року за №611/34894.

Проте, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що згідно пункту 4 Постанови №859 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону №2671-VIII обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім`ї на кількість членів сім`ї, які включаються до її складу, згідно з Методикою №419.

Тобто, Постанова №859 станом на момент подання заяви позивачем та прийняття відповідачем оспорюваного рішення містила посилання на Методику №419, яка 24 червня 2022 року втратила чинність.

Закон України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року №3354-ІХ (далі - Закон №3354-ІХ) визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Згідно частини другої статті 19 Закону №3354-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України мають перевагу перед нормативно-правовими актами, які приймають міністерства, відомства, тому у випадку колізії між постановою Кабінету Міністрів України та актом, прийнятим міністерством, застосовуються нормативно-правові акти Уряду.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає порушень при застосуванні судом першої інстанції положень Постанови №859, яка містить посилання на методику №419. Крім того, відповідач в своєму листі від 03 серпня 2022 року посилався на вказану методику №419.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року прийнято у відповідності до вимог законодавства, а доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №640/17256/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак