Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №160/18176/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18176/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Щербака А.А., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 р. (суддя Бондар М.В.) в адміністративній справі №160/18176/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного взяття йогона військовий облік та внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як військовозобов`язаного після його виключення з військового обліку 27.11.2003 на підставі п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову служб» як засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення його з військового обліку 27.11.2003 на підставі п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 27.11.2003).

В обґрунтування позовних вимог вказувалось на те, що 27.11.2003 позивач був виключений з військового обліку на підставі пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за тяжкі злочини), про що свідчить відповідна відмітка в тимчасовому посвідченні №842/6838 від 27.11.2003. Під час направлення запиту на отримання електронного військово-облікового документу через портал «Дія» позивачем з`ясовано, що за даними застосунку «Резерв+» станом на 22.01.2025 він перебуває на обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважаючи протиправними дії відповідача щодо повторного взяття на військовий облік, позивач звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність законної можливості взяття на військовий облік військовозобов`язаних осіб, яких було раніше виключено з такого обліку та вони втратили статус військовозобов`язаного, Твердження суду першої інстанції про можливість ТЦК та СП взяття на військовий облік осіб, які раніше були з нього виключені, після внесення змін до Закону щодо критеріїв військового обліку, на думку апелянта, є помилковими та суперечать принципу правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, а також порушують принцип правової визначеності. Скаржник/позивач також просить застосувати правовий висновок Верховного Суду у справі №280/2880/24.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2000 ОСОБА_2 був засуджений за вчинення злочинів, передбачених частинами 2, 3 статті 140, частини 1 статті 145 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього належному йому майна з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. ОСОБА_2 відбував покарання у місцях позбавлення волі з 15.03.2000 по 17.10.2001, що підтверджується довідкою Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.10.2001 №СИ-3. ОСОБА_2 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та 27.11.2003 виключений з військового обліку на підставі пункту 5 статті 37 Закону №2232-XII (за тяжкі злочини), про що свідчить відповідна відмітка в тимчасовому посвідченні №842/6838 від 27.11.2003. Відповідно до витягу з мобільного застосунку «Резерв+», сформованого 16.06.2025, ОСОБА_2 має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо повторного взяття на військовий облік, як військовозобов`язаного, після його виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в силу дії пункту 9 статті 89 КК України позивач станом на час виникнення спірних правовідносин визнається особою, що не має судимості, тому після набрання чинності нової редакції частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (18.05.2024), він, як громадянин України, зобов`язаний виконувати конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності держави.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон №2232-XII).

Пункт 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, що діяла до 18 травня 2024 р. передбачав, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Пункт 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, що почала діяти з 18 травня 2024 р. передбачає, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Крім того, 18 травня 2024 р. набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, пунктом 4 розділу «Загальні питання» якого передбачено, що на військову службу під час мобілізації на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Отже, починаючи з 18 травня 2024 р. пункт 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Щодо доводів скаржника/позивача про порушення принципу правової визначеності, колегія суддів зазначає наступне.

Принцип правової визначеності означає, що „обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки“ (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Колегія суддів звертає увагу, що запроваджені законодавцем зміни спрямовані, перш - за все, на забезпечення обороноздатності держави, яка зазнала військової агресії. Перебування країни у воєнному стані потребує вжиття додаткових заходів, у тому числі, збільшення мобілізаційного ресурсу. Виключення засудженої особи з військового обліку у мирний час не звільняє її від виконання конституційного обов`язку по захисту Вітчизни у воєнний час.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність застосування правового висновку Верховного Суду у справі №280/2880/24 колегія суддів зазначає, що у вказаній справі предметом позову була бездіяльність суб`єкта владних повноважень у прийнятті рішення про зняття позивача з військового обліку у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон. Однак, такі правовідносини не є подібними/аналогічними до спірних.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 р. в адміністративній справі №160/18176/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 березня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя А.А. Щербак

суддя Н.І. Малиш