Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №480/6828/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 р.Справа № 480/6828/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" та Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Л.М. Опімах) від 14.10.2025 року (повний текст складено 24.10.25 року) по справі № 480/6828/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 року № 679618280707 про застосування штрафних (фінансові) санкції (штрафу) та/ або пені у розмірі 8228749,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність податкового повідомлення-рішення, зазначаючи, що податковим органом не враховано наявність форс-мажорних обставин при виконанні зазначених контракті, зокрема введення воєнного стану в Україні. Вказав, що за змістом п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України для платників податків та контролюючих органів тимчасово до 01 серпня 2023 року року зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. На думку позивача, наведена норма поширюється і на правовідносини, які регулюються Законом України “Про валюту і валютні операції”, адже контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено саме на контролюючі органи.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року по справі № 480/6828/24 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 679618280707 від 21 травня 2024 року в частині застосування пені до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІКОМПРЕСОРМАШ" в сумі 339517,44 грн по експортному контракту від 07.03.2023 №23UA805020002234U3 з нерезидентом OpenSea за період з 03.09.2023 по 19.09.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те що, відповідач в ході судового розгляду зазначав, що позапланова перевірка призначена на підставі п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі-ПК України) у зв`язку з не наданням пояснень та документальних підтверджень на запити Головного управління ДПС у Сумській області від 20.11.2023 № 2093/12/18-28-07-07-05 та від 29.12.2023 № 2337/12/18-07-07-05. Як доказ надсилання та вручення запиту Головного управління ДПС у Сумській області від 20.11.2023 № 2093/12/18-28-07-07-05 Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600062373684 (вручене ОСОБА_1 ), а щодо запиту Головного управління ДПС у Сумській області від 29.12.2023 № 2337/12/18-07-07-05 додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600074476209 (вручене ОСОБА_1 ). Однак, звертаємо увагу апеляційного суду, що трудових відносин з працівником на прізвище ОСОБА_1 на підприємстві не існувало. Таким чином, письмові запити Головного управління ДПС у Сумській області, які стали підставою для призначення перевірки взагалі не вручалися Позивачеві. Також вказує, що за наявності рішення Постійно діючого третейського суду при Громадській організації «Рада адвокатів України» від 20.08.2023 по справі № 2/07/23 та від 07.10.2023 по справі №1/08/23, якими з компаній-нерезидентів «RotorsTech» s.r.o. (Slovenska Republica) та Legarta Logistics d.o.o. (Сербія) на користь ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» стягнуто заборгованість по контрактам від 03.04.2023 № 23/04/03-B та від 09.02.2023 № 1.02., пеня не може бути нарахованою. Посилається також на те, що судом першої інстанції не враховано наявність форс-мажорних обставин. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано зупинення строків розрахунків в іноземній валюті та не враховано надходження коштів від експортного контракту.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що станом на 16.04.2024 розрахунки по контракту від 09.02.2023 № 1.02, укладеному з нерезидентом OpenSea s.r.o. (Slovakia) не завершено. Станом на вказану дату обліковується прострочена дебіторська заборгованість по розрахунках з нерезидентом в сумі 130 772,83 євро/екв. 5 513 617,90 грн. та 288 619,50 дол. США/ екв. 11 421 741,51 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства. Також зазначає, що в контексті питання зупинення нарахування пені у зв`язку із зверненням резидентом до суду з позовом про стягнення заборгованості, значення має день прийняття позовної заяви до розгляду (до провадження) судом, а не день звернення суб`єкта господарювання до суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Що стосується заявленого представником позивача клопотання відкладення розгляду справи у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, то це клопотання надійшло після закінчення судового засідання та відповідно судом не вирішувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиви на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області на підставі наказу від 09.04.2024 № 801-кп проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ “НВАТ “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ” з питання дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічних контрактах від 15.02.2023 № 15022022, від 09.02.2023 № 1.02, від 03.04.2023 № 23/04/03-B за період діяльності з 09.02.2023 по 16.04.2024 року, на підставі інформації Державної податкової служби України про виявлення факту ненадходження в установлені граничні строки розрахунків грошових коштів по експортних контрактах (листи від 03.11.2023 № 27629/7/99-00-07-05-01-07, від 15.12.2023 № 31603/7/99-00-07-05-02-07), отриманої від Національного банку України.

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2024 № 4928/18-28-07-07-07/00220434/118, яким встановлено порушення ПрАТ “НВАТ “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ” ч. 2 ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473- VIII “Про валюту та валютні операції” (далі - Закон № 2473-VIII), п. 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” (далі - Постанова № 18), зокрема порушення вимог валютного законодавства в частині дотримання граничного строку розрахунків:

по контракту від 03.04.2023 № 23/04/03-B, укладеному з нерезидентом “RotorsTech” s.r.o. (Slovenska Republica) у сумі 64 474,39 євро за період з 18.10.2023 по 16.04.2024 року;

по контракту від 09.02.2023 № 1.02, укладеному з нерезидентом OpenSea s.r.o. (Slovakia) у сумі 182 047,02 дол. США за період з 03.09.2023 по 16.04.2024 року, у сумі 106572,48 дол. США за період з 22.11.2023 по 16.04.2024 року, у сумі 130 772,83 євро за період з 18.11.2023 по 16.04.2024 року;

по контракту від 15.02.2023 № 15022022, укладеному з нерезидентом Legarta Logistics d.o.o. (Сербія) у сумі 50 475,76 євро за період з 27.09.2023 по 16.04.2024 року, у сумі 273 169,00 дол. США за період з 22.10.2023 по 16.04.2024 року (том 1 а.с. 29-35).

21.05.2024 контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 679618280707 про застосування до підприємства позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 8228749,7 грн (т. 1 а.с. 23-24).

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність нарахування пені за період з 03.09.2023 по 19.09.2024 по контракту з нерезидентом OpenSea, s.r.o. (Slovakia).

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно усталеної практики Верховного Суду оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Оцінка вказаних підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Тобто, у разі якщо підставами позову, щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, є порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суди повинні надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 380/11701/24.

Так, що стосується дотримання відповідачем процедури призначення позапланової виїзної перевірки ПрАТ “НВАТ “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ”, судом встановлено, що юридичною підставою її призначення зазначено пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме, у зв`язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

При цьому, фактичною підставою є отримання інформації від Державної податкової служби України (листи від 03.11.2023 № 27629/7/99-00-07-05-01-07, від 15.12.2023 № 31603/7/99-00-07-05-02-07) про порушення ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» граничних строків розрахунків по зовнішньоекономічних контрактах.

На виконання вимог ПК України, ГУ ДПС у Сумській області направлені письмові запити за податковою адресою ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ», а саме запит від 20.11.2023 № 2093/12/18-28-07-07-05, від 29.12.2023 № 2337/12/18-28-07-07-05 за зовнішньо-економічними контрактами від 15.02.2023 № 15022022, від 09.02.2023 № 1.02 та від 03.04.2023 № 23/04/03-B.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення № 0600062373684, запит ГУ ДПС у Сумській області від 20.11.2023 № 2093/12/18-28-07-07-05 вручено 29.11.2023 р., а запит ГУ ДПС у Сумській області від 29.12.2023 р. № 2337/12/18-28-07-07-05 згідно рекомендованого повідомлення № 0600074476209 вручено 10.01.2024 р.

Пояснення та їх документальне підтвердження підприємством позивача не надані.

В свою чергу, позивач наполягає на тому, що вказані вище запити ним не отримувалися, а особа, відомості про яку заначено у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення № 0600062373684 та поштового відправлення № 0600074476209, і яка фактично отримала в установі зв`язку такі запити, не була працевлаштована на підприємстві.

Надаючи оцінку цим обставинам, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику, зокрема повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Враховуючи те, що запити надіслано на податкову адресу підприємства позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, ці запити про надання документів вважаються належним чином врученими. Крім того, враховуючи приписи п. 42.5 ст. 42 ПК України, навіть у випадку не отримання платником податків документу від контролюючого органу, який надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу, такий документ вважається врученим, що в подальшому створює відповідні правові наслідки для платника податків.

Враховуючи обставини цієї справи та наведені вище норми ПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не було допущено процедури призначення позапланової виїзної перевірки ПрАТ “НВАТ “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ”, а тому доводи позивача в цій частині суд відхиляє.

Надаючи оцінку суті виявлених контролюючим органом порушень, колегія суддів зазначає таке.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VII від 21.06.2018 (далі - Закон № 2473-VIII), який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 13 Закону № 2473-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша статті 13 Закону № 2473-VIII).

Згідно із вимогами частини другої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону № 2473-VIII).

З матеріалів справи судом встановлено, що ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» (Продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт 03.04.2023 №23/04/03-B з нерезидентом «RotorsTech» s. r. o., Slovenska Republica (Покупець) на постачання товару.

Згідно умов контракту перелік та кількість товару визначаються специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту. Загальна вартість контракту становить 9000000,00 дол.США.

Відповідно до умов контракту оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку (інвойсу) Постачальника шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок Постачальника.

Датою оплати вважається дата зарахування валютних коштів на поточний рахунок Постачальника.

Термін дії цього контракту встановлюється від дати набрання чинності контрактом і до 31.12.2023.

Згідно з специфікацією від 18.04.2023 № 1 до контракту вартість партії товару становить 64474,39 євро. Оплата у розмірі 100% вартості товару здійснюється Покупцем протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару на склад. Умови постачання- СРТ м. Братислава.

ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» на виконання контракту від 03.04.2023 № 23/04/03-B відвантажило товар на загальну суму 64474,39 євро (екв. 2576893,08 грн.) (частини для подрібнювального та змішуючого обладнання: ротори (УКТ ЗЕД 8474901000), двигуни внутрішнього згоряння поршневі з компресійним запалюванням (дизелі або напівдизелі) (УКТ ЗЕД 8408209990), вироби з вулканізованої гуми (УКТ ЗЕД 4016930090), прокладки (УКТ ЗЕД 7409190000).

Відвантаження засвідчено митною декларацією від 21.04.2023 р. № 23UA806020004943U5 (граничний строк надходження валютної виручки – 17.10.2023 р.).

Разом з тим, оплата по даному зовнішньоекономічному контракту на рахунки Позивача в перевіряємому періоді на надходила.

Станом на 16.04.2024 розрахунки по контракту від 03.04.2023 № 23/04/03-B не завершено, обліковується прострочена дебіторська заборгованість по розрахунках з нерезидентом в сумі 64474,39 євро, екв. 2718356,34 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства.

У зв`язку з цим, перевіркою встановлено порушення Позивачем граничного строку розрахунків по контракту від 03.04.2023 № 23/04/03-B, укладеному з нерезидентом «RotorsTech» s.r.o. по митній декларації 21.04.2023 № 23UA806020004943U5 в сумі 64474,39 євро на 182 дні за період з 18.10.2023 по 16.04.2024 року.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» (Продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт від 09.02.2023 № 1.02 з нерезидентом OpenSea s.r.o., Slovakia (Покупець) на постачання продукції. Перелік та кількість продукції визначаються специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту. Загальна вартість контракту становить 10000000,00 дол.США.

Відповідно до умов контракту розрахунки здійснюються у порядку, зазначеному у Специфікаціях до цього контракту. Датою оплати вважається дата зарахування валютних коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Контракт набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін, а також засвідчення печатками Сторін і діє до 31.12.2023 р.

В подальшому, сторони уклали додаткову угоду від 17.02.2023 року № 1/1 до контракту. ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» на виконання контракту від 09.02.2023 № 1.02, відвантажило на загальну суму 580619,50 дол. США/ екв. 21232442,25 грн. та 268214,74 євро/екв. 10599283,27 грн. наступну продукцію: установки сепараторні оливоочищувальні ПСМ 2-4 УКТ ЗЕД 8421298000, вузли корпусу, вузли колінчатого валу, вузли шатунів УКТ ЗЕД 8414900000, насоси масляні УКТ ЗЕД 8413308000, шпонки колінчатого валу УКТ ЗЕД 7318240090, гайки колінчатого валу УКТ ЗЕД 7318190090, фільтри повітряні УКТ ЗЕД 8421392500, компресори ПК-1,75 УКТ ЗЕД 8414802890, вал горизонтальний УКТ ЗЕД 8483 10 25 90, пластини клапана УКТ ЗЕД 8481900000 , машкомплекти ВВ-32/8 УКТ ЗЕД 8414807500, маслоохолоджувачі з нержавіючої сталі УКТ ЗЕД 8419508000, клапани всмоктувальні КТ-6 УКТ ЗЕД 8481401000, сапуни, циліндр низького тиску, пластини з`єднувальні в зборі УКТ ЗЕД 8414900000, ГШ1-4 без електродвигуна УКТ ЗЕД 8414805900, контролери КОМКОНТ УКТ ЗЕД 8537109100, клапана УКТ ЗЕД 8481401000.

Відвантаження засвідчено наступними митними деклараціями: - від 03.03.2023 № 23UA805020002093U7 в сумі 163847,02 дол.США/екв. 5991656,14 грн. (граничний строк розрахунку – 29.08.2023); - від 07.03.2023 №23UA805020002234U3 в сумі 310200,00 дол.США/екв. 11343579,72 грн. (граничний строк розрахунку – 02.09.2023); - від 22.05.2023 № 23UA805020005273U3 в сумі 268214,74 євро/ екв. 10599283,27 грн. (граничний строк розрахунку – 17.11.2023); - від 26.05.2023 №23UA805020005470U0 в сумі 106572,48 дол. США/екв. 3897206,39 грн. (граничний строк розрахунку – 21.11.2023).

Згідно з банківськими виписками на поточний рахунок ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» в АТ «Райффайзен Банк», зарахована оплата по контракту від 09.02.2023 № 1.02 в сумі 292000,00 дол. США, екв. 10678031,20 грн та 137441,91 євро, екв. 5441971,19 грн., що підтверджено банківськими документами: - 02.03.2023 № 3022805514 в сумі 12000,00 дол. США/ екв. 438823,20 грн; - 06.03.2023 № 3030206373 в сумі 50000,00 дол. США/ екв. 1828430,00 грн; - 08.03.2023 № 3030609720 в сумі 60000,00 дол. США/ екв. 2194116,00 грн; - 31.03.2023 № 3009127303 в сумі 10000,00 дол. США/ екв. 365686,00 грн; - 13.04.2023 № 3002204304 в сумі 80000,00 дол. США/ екв. 2925488,00 грн; - 11.05.2023 № 3002545305 в сумі 80000,00 дол. США/ екв. 2925488,00 грн; - 18.05.2023 № 3005437305 в сумі 137441,91 євро/ екв. 5441971,19 грн.

Станом на 16.04.2024 розрахунки по контракту від 09.02.2023 № 1.02, укладеному з нерезидентом OpenSea s.r.o. (Slovakia) не завершено, обліковується прострочена дебіторська заборгованість по розрахунках з нерезидентом в сумі 130772,83 євро/екв. 5513617,90 грн. та 288619,50 дол. США/екв. 11421741,51 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства.

На підставі цього, перевіркою встановлено порушення позивачем граничного строку розрахунків по контракту від 09.02.2023 № 1.02, укладеного з нерезидентом OpenSea s.r.o. (Slovakia), по митних деклараціях: - від 07.03.2023 № 23UA805020002234U3 частково в сумі 182 047,02 дол. США на 227 днів за період з 03.09.2023 по 16.04.2024 року. - від 22.05.2023 № 23UA805020005273U3 в сумі 130 772,83 євро на 151 днів за період з 18.11.2023 по 16.04.2024 року. - від 26.05.2023 № 23UA805020005470U0 в сумі 106 572,48 дол. США на 147 днів за період з 22.11.2023 по 16.04.2024 року.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» (Продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт від 15.02.2023 № 15022022 з нерезидентом Legarta Logistics d.o.o., Сербія (Покупець) на постачання товару. Відповідно до умов контракту перелік та кількість товару визначається специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту. Загальна вартість контракту становить 10 000 000,00 євро.

В подальшому, сторони до контракту уклали додаткові угоди від 17.02.2023 року № 1.1, від 04.04.2023 року № 1, від 05.05.2023 року № 2, від 22.05.2023 року № 3, від 01.09.2023 року № 4.

ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» на виконання зовнішньоекономічного контракту від 15.02.2023 № 15022022 з нерезидентом Legarta Logistics d.o.o. відвантажило товар (компресора ПК-1,75 УКТ ЗЕД 8414 80 28 90 та продукцію, призначену для експлуатації в компресорах загальнопромислового призначення: вузли корпусу УКТ ЗЕД 8414900000, насоси масляні УКТ ЗЕД 8413308000, шпонки колінчатого валу УКТ ЗЕД 7318240090, гайки колінчатого валу УКТ ЗЕД 7318190090, фільтри повітряні УКТ ЗЕД 8421392500, клапан УКТ ЗЕД 8481401000, циліндри високого тиску УКТ ЗЕД 8414900000, вали колінчаті УКТ ЗЕД 8483102590, колеса гвинтові, шестерні горизонтальні УКТ ЗЕД 8483402900, пружини клапана УКТ ЗЕД 8481900000) на загальну суму 197 181,44 євро/ екв.7 729 463,15 грн. та 273 169,00 дол. США /екв. 9 989 407,89 грн., що засвідчено митними деклараціями: - від 16.03.2023 № 23UA805020002728U1 в сумі 98590,72 євро/ екв. 3807406,00 грн (граничний строк розрахунку – 11.09.2023); - від 31.03.2023 № 23UA805020003359U9 в сумі 98 590,72 євро/ екв. 3922057,15 грн (граничний строк розрахунку – 26.09.2023); - від 25.04.2023 № 23UA805020004212U3 в сумі 273 169,00 дол.США/ екв. 9989407,89 грн. (граничний строк розрахунку – 21.10.2023).

Згідно з банківськими виписками на поточний рахунок ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» зарахована оплата по контракту від 15.02.2023 №15022022 в сумі 146 705,68 євро/ екв. 5818982,34 грн., що підтверджено банківськими документами: - 15.03.2023 № 795/140323 в сумі 49295,10 євро/ екв. 1925956,60 грн (АТ «Райффайзен Банк», МФО 380805); - 29.03.2023 № 292/280323 в сумі 49050,58 євро/екв. 1942947,43 грн (АТ «Райффайзен Банк», МФО 380805); - 01.08.2023 № 4245187 в сумі 48360,00 євро/ екв. 1950078,31 грн (АТ «КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Станом на 16.04.2024 р. розрахунки по експортному контракту від 15.02.2023 № 15022022 не завершено, обліковується прострочена дебіторська заборгованість по розрахунках з нерезидентом в сумі 273169,00 дол. США/ екв.11517296,74 грн. та 50475,76 євро/екв. 1997512,58 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства.

На підставі цього, перевіркою встановлено порушення позивачем граничного строку розрахунків по контракту від 15.02.2023 № 15022022, укладеному з Legarta Logistics d.o.o. по митних деклараціях: - від 31.03.2023 № 23UA805020003359U9 в сумі 50475,76 євро за період з 27.09.2023 по 16.04.2024 року на 203 днів, - від 25.04.2023 № 23UA805020004212U3 в сумі 273 169,00 дол. США за період з 22.10.2023 по 16.04.2024 року на 178 днів.

Щодо стосується доводів про розповсюдження приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Натомість, Закон України “Про валюту і валютні операції” визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, а отже є спеціальним у спірних правовідносинах.

Крім того, частинами першою - третьою статті 3 Закону України “Про валюту і валютні операції” передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

До Закону № 2473-VIII не вносились зміни, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії воєнного стану.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Крім того, у постанові Верховного суду від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22 зазначено, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно Законом України «Про валюту і валютні операції». При цьому Судова палата зазначила, що хоча положення Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового Кодексу України.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VІІІ), на думку суду, відсутні.

Колегія суддів зазначає, що дійсно Законом України № 2118-IX від 03.03.2022 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.

Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Проте, як вже було зазначено вище, питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно Законом України «Про валюту і валютні операції». Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону (стаття 3).

Відповідних змін до Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині зупинення перебігу строків не вносилось.

Не зупинялись відповідні строки і нормативними документами Національного банку України, який відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2473-VIII встановлює граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Навпаки, пунктом 14-2 Постанови Національного банку України від 24.02.2022 р. № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (в редакції Постанови від 4 квітня 2022 року № 68) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05 квітня 2022 року зменшено з 365 днів до 90 календарних днів. В подальшому граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05 квітня 2022 року згідно Постанови Національного банку України від 07.06.2022 р. № 113 становили 120 днів, а згідно Постанови Національного банку України від 07.07.2022 р. № 142 - 180 днів.

В даному випадку необхідно також зазначити, що вказані акти Національного банку України (постанови), якими визначено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, мають силу закону. Це так звана «делегована правотворчість», коли підзаконний акт стає на один щабель із законом, оскільки його видано з дозволу й прямої вказівки Закону та він регулює спеціальну сферу відносин, не підмінюючи закон. Зокрема частиною першої статті 13 «Про валюту і валютні операції» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на специфічність спірних правовідносин (строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів), які врегульовано окремим спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про валюту і валютні операції», та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин, відмінну від податкових правовідносин, положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Підпунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Тобто, нормами вказаного пункту визначено певні особливості справляння податків і зборів на певний період часу - на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що така норма може бути застосована до строків, визначених як податковим так і іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, але виключно у податковій сфері (у сфері справляння податків і зборів).

Однак, як вже було зазначено Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який регулює, не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, отже питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. При цьому якщо положення інших законів суперечать положенням Закону України «Про валюту і валютні операції», застосовуються положення саме цього закону.

Тобто, про зупинення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мали бути внесені відповідні зміни до Закону України «Про валюту і валютні операції», чого законодавцем зроблено не було.

У постанові Верховного Суду від 23.07.2024 р. в справі № 240/25642/22 зроблено висновок, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

Отже, підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, не є конкуруючими нормами, і те що підпункт 69.9 пункту 69 прийнятий пізніше у часі (03.03.2022 р.) не є підставою для його застосування до спірних правовідносин, а тому доводи позивача в цій частині суд відхиляє.

Щодо посилання позивача на форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII, підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженою нею регіональними торгово-промисловими палатам, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для ненарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5).

Відповідно до п. 3.3 вказаного Регламенту сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Отже, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 не відповідає правилам засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться у зазначених нормативних актах, оскільки форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) мають засвідчуватися відповідним сертифікатом. Разом з тим, такий лист також не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на усталену практику Верховного Суду, що вказаний лист має загальний інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку без доведення причинно-наслідкового зв`язку, тоді як наявність форс-мажорних обставин у конкретному випадку має підтверджуватися відповідним сертифікатом, який має іншу юридичну силу в контексті підтвердження обставин непереборної сили.

Так, Закон № 2473-VIIІ вимагає для підтвердження факту настання форс-мажорних обставин саме сертифікат (довідку), в якому буде зазначено не тільки про наявність самих по собі обстави непереборної сили, але і те, що такі обставини є форс-мажорними саме для конкретного випадку (договору, зобов`язання, операції). Подання такого сертифікату є обов`язковою умовою для зупинення перебігу граничних строків розрахунків.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постановах від 22.05.2024 р. в справі № 620/14203/23, від 15.08.2024 р. в справі № 580/4079/23.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.07.2024 р. в справі № 240/25642/22 введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2023 р. в справі № 560/9742/22 зазначив, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

У постанові від 22.05.2024 р. в справі № 620/14203/23 Верховний Суд вказав, що положення Закону України «Про валюту та валютні операції» не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки – вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції.

Тобто, ч. 6 ст. 13 Закону "Про валюту та валютні операції" надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.

Відповідного сертифікату позивач ні під час перевірки, ні під час оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку не надав, а тому доводи позивача в цій частині суд відхиляє.

Що стосується питання повернення банком валютної виручки, яка надійшла від неризидента Legarta Logistics d.o.o, судовим розглядом встановлено, що листом № 37 від 18.05.2023 позивач просив банк “Райффайзен Банк” валютну виручку, що надійшла від Legarta Logistics d.o.o в сумі 126 300,61 євро вважати виручкою по специфікації № 3 від 29.03.2023 до контракту № 15022022 від 15.02.2023 р. (інвойс 042 від 03.04.2023 р.). Проте, позивачу відмовлено у зарахуванні платежу у сумі 126300,61 євро, відповідно до п. 5.2 статті 5 розділу 1 Правил банківського обслуговування суб`єктів господарювання - клієнтів корпоративного бізнесу.

Так, відповідно до п. 5.2 статті 5 розділу 1 наведених Правил, розрахункові документи/платіжні інструкції Клієнта в іноземній валюті виконуються Банком лише за умови надання Клієнтом до Банку в паперовій та/або електронній формі всіх документів, що необхідні для належної перевірки Клієнта та отримувача, свідчать про правомірність здійснення Клієнтом переказу в іноземній валюті та/або є достатніми для здійснення Банком валютного нагляду/додаткового аналізу документів (інформації) про валютні операції відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх документів Банку. У разі ненадання документів на запит Банку та/або невідповідності вимогам чинного законодавства та/або віднесення Банком валютної операції до сумнівної, Банк має право не здійснювати зарахування коштів в іноземній валюті на Поточний рахунок та повернути кошти відправнику.

Отже, позивачу було відмовлено у зарахуванні на поточний рахунок коштів від Legarta Logistics d.o.o у зв`язку з ненаданням позивачем документів, необхідних для належної перевірки Клієнта та отримувача, і які свідчать про правомірність здійснення Клієнтом переказу в іноземній валюті.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, з огляду на положення ст. 13 Закону № 2473-VIII, наведена обставина не є підставою для ненарахування пені, а тому доводи позивача в цій частині суд також відхиляє.

Що стосується посилання на рішення Постійно діючого третейського суду при Громадській організації «Рада адвокатів України» від 20.08.2023 по справі № 2/07/23 та від 07.10.2023 по справі № 1/08/23, якими з компаній-нерезидентів «RotorsTech» s.r.o. (Slovenska Republica) та Legarta Logistics d.o.o. (Сербія) на користь ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» стягнуто заборгованість по контрактам від 03.04.2023 № 23/04/03-B та від 09.02.2023 № 1.02 та на переконання позивача ці рішення підтверджують відсутність підстав для нарахування контролюючим органом пені з огляду на ч. 7 ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції».

Надаючи оцінку цим доводам позивача, колегія суддів зазначає, що зі змісту частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII вбачається, що строк, встановлений у цій статті, зупиняється у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про третейські суди” від 11.05.2004 № 1701-IV (далі – Закон № 1701-IV) третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1701-IV до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 6 Закону № 1701-IV визначено підвідомчість справ третейським судам.

Пунктом 12 частини першої статті 6 Закону № 1701-IV визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

При цьому, у статті 1 Закону № 1701-IV міститься застереження про те, що дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Частиною другою статті 1 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 року № 4002-XII (далі – Закон № 4002-XII) визначено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Статтею 2 Закону № 4002-XII визначено, що для цілей цього Закону:

“арбітраж” - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України;

“третейський суд” - одноособовий арбітр або колегія арбітрів;

“суд” - відповідний орган судової системи держави;

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 1 Закону № 4002-XII цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

Зі змісту наведених вище нормативних актів висновується, що під судом, зазначеним у частині сьомій статті 13 Закону № 2473-VIII, слід розуміти відповідний орган судової системи держави, зокрема, створений відповідно до Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений у відповідності до положень Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.

Своєю чергою, підставою для зупинення строків, передбачених частиною сьомою статті 13 Закону № 2473-VIII, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків, є рішення суду про задоволення позову.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі № 810/248/18 та у постанові від 09.01.2025 у справі № 320/5804/18 за наслідками системного аналізу положень законів України “Про третейські суди” та “Про міжнародний комерційний арбітраж”.

Більш того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.06.2019 у справі № 826/25956/15, поняття Міжнародного комерційного арбітражного суду та третейського суду не є тотожними. Рішення арбітражних судів, а також третейських судів, визнаються Державою, але виключно в межах питань, які є компетенцією таких судів, якщо інше прямо не передбачено діючими нормативно-правовими актами. Верховний Суд зауважив, що господарські правовідносини, на відміну від публічно-правових, надають особам право на вибір способу вирішення спорів, зокрема, сторони мають вибір, звертатись до суду або до третейського суду. Самостійно обираючи для вирішення спору третейський суд, сторона повинна усвідомлювати всі наслідки такого вибору.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини, що врегульовують між собою учасники господарських міжнародних відносин в укладених ними контрактах (договорах), в тому числі щодо порядку вирішення спорів між собою, та правовідносини, врегульовані Законом № 2473-VIII, мають різну правову природу виникнення та правове навантаження.

В межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що розгляд та прийняття Постійно діючим третейським судом при Громадській організації «Рада адвокатів України» рішення про задоволення позовних вимог позивача до нерезидентів про стягнення заборгованості, яке здійснено відповідно до Закону № 1701-IV, навіть зважаючи на домовленість сторін про можливість вирішення спорів судом відповідно до Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, не є обумовленою Законом № 2473-VIII підставою для звільнення від нарахування пені.

Крім того, умовами контракту № 23/04/03-В від 03.04.2023, укладеного між позивачем та «RotorsTech» s.r.o. (Slovenska Republica) визначено, що якщо сторони не можуть знайти взаємоприйнятне рішення в суперечці (розбіжності, претензії) будь-яке спірне питання має бути переданим на розгляд до Господарського суду Сумської області (м. Суми, Україна), а згідно умов контракту № 15022022 від 15.02.2023, укладеного між позивачем та Legarta Logistics d.o.o. (Сербія), якщо суперечки та розбiжностi не можуть бути вирiшенi шляхом переговорiв, вони пiдлягають вирiшенню за вибором позивача у Мiжнародному комерцiйному арбiтражному cyді при торгово-промисловiй палатi України (м. Київ), або державному судi, до кометенцiї якого вiдноситься вирiшення вiдповiдної справи, рiшення якого є остаточним та обов`язковим для обох cтopiн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що третейський суд, до якого звернувся позивач, з урахуванням пункту 12 частини першої статті 6 Закону України “Про третейські суди”, не відноситься до судових органів, визначених частиною сьомою статті 13 Закону № 2473-VIII, а тому доводи позивача в цій частині суд відхиляє.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Що стосується рішення суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Так, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що позивач 30.08.2023 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з нерезидента OpenSea, s.r.o.(Slovakia) заборгованості у розмірі 580619,50 доларів.

04.09.2023 позовну заяву залишено без руху, а 20.09.2023 судом відкрите провадження у справі № 920/1032/23 (том 1 а.с. 48-49). За період з 03.09.2023 по 19.09.2024 податковим органом нарахована пеня у розмірі 339517,44 грн (том 1 а.с. 24 на звороті).

Відповідно до приписів частини 7 статті 13 Закону № 2473 у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Сукупність наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що з дня прийняття до розгляду позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості (прийняття до провадження відповідного документа) зупиняється нарахування і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Зі змісту ч.ч. 1 та 2 ст. 176 ГПК України вбачається, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Отже, суд вважає, що підставою для припинення нарахування пені за порушення строку розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності є саме факт прийняття позовної заяви про стягнення заборгованості до провадження, а не подання позову.

Тому, враховуючи ч. 7 ст. 13 Закону № 2473-VIII, до дня прийняття до провадження позовної заяви Господарським судом Сумської області – до 20.09.2023 р., ПрАТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» правомірно нарахована пеня за порушення строку розрахунку по контракту 09.02.2023 № 1.02 укладеному з OpenSea s.r.o. (Slovakia) по митній декларації від 07.03.2023 № 23UA805020002234U3 в сумі 182047,02 дол. США, а саме за період з 03.09.2023 по 19.09.2023 року за 17 днів у розмірі 339517,44 грн.

Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог із прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року по справі № 480/6828/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 679618280707 від 21 травня 2024 року в частині застосування пені до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІКОМПРЕСОРМАШ" в сумі 339517,44 грн по експортному контракту від 07.03.2023 № 23UA805020002234U3 з нерезидентом OpenSea за період з 03.09.2023 по 19.09.2023 та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІКОМПРЕСОРМАШ" відмовити.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 року по справі № 480/6828/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови складено 23.03.2026 року