Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №440/7778/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на прибуток підприємств

Дата: 11 березня 2026 р.

Справа: №440/7778/25

Суддя: Чалий І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 р.Справа № 440/7778/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції С.О. Удовіченко) від 28.10.2025 року (повний текст складено 04.11.25 року) по справі № 440/7778/25

за позовом Дочірнього підприємства "Ферротранс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП "Ферротранс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення та про зменшення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016670701, яким ДП "Ферротранс" визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 7713504 грн, у тому числі 6205899 грн за основним платежем, 1507605 грн за штрафними (фінансовими) санкціями в частині визначення зобов`язання з податку на прибуток на суму 6205899 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00076680701, яким ДП "Ферротранс" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах 2023 року на суму 14949305 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016690701, яким ДП "Ферротранс" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1939239 грн, у тому числі 1551392 грн за основним платежем, 387847 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач дійшов хибних висновків, в результаті чого протиправно нарахував податкові зобов`язання, оскільки зазначені в акті перевірки порушення не підтверджені документальними доказами.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року по справі № 440/7778/25 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00016670701, яким Дочірньому підприємству "Ферротранс" визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 7713504 грн, у тому числі 6205899 грн за основним платежем, 1507605 грн за штрафними (фінансовими) санкціями в частині визначення зобов`язання з податку на прибуток на суму 6205899 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00076680701, яким Дочірньому підприємству "Ферротранс" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах 2023 року на суму 14949305 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00016690701, яким Дочірньому підприємству "Ферротранс" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1939239 грн, у тому числі 1551392 грн за основним платежем, 387847 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Полтавській області на користь Дочірнього підприємства "Ферротранс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24224 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на недоведеність виконання документально оформлених послуг з оброблення даних щодо місцезнаходження вантажних вагонів за їх інвентарними номерами від ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), що виключає можливість їх фактичного виконання. Вказує, що дане порушення мало вплив на суміжний об`єкт оподаткування, а саме податок на додану вартість. Також посилається на те, що в ході перевірки встановлено, що ДП «ФЕРРОТРАНС» діє на підставі договору комісії чи/або за дорученням ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», залучаючи при цьому сторонніх осіб. До складу до складу доходів підприємства відноситься сума винагороди, яку вони отримають за надання послуг транспортного експедирування, а кошти які клієнт (ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ»,) перераховує як компенсацію витрат, понесених експедитором (в тому числі у разі залучення третіх осіб), вважаються транзитними й не входять до складу доходів та витрат експедитора ДП «ФЕРРОТРАНС» звітного періоду. Зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку, а саме ж/о по рах. 361 ДП «ФЕРРОТРАНС» не здійснювало перевиставлення замовникам (ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», ТОВ «Єристівський ГЗК» тощо) вартості послуг перевезення сторонніми організаціями та вартості користування напіввагонами ПрАТ «ПГЗК», і не відносило їх до доходів відповідно, оскільки згідно умов договору ДП «ФЕРРОТРАНС» є експедитором. До складу доходів ДП «ФЕРРОТРАНС» по рах. 703 включено лише дохід від винагороди експедитору.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Ферротранс" (ідентифікаційний код 25642707) зареєстроване як юридична 17.06.1998. Позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Полтавській області та з 20.10.1998 є платником податку на додану вартість.

Основний вид діяльності ДП "Ферротранс" 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів. Інші види діяльності: Холодне штампування та гнуття, Оптова торгівля металами та металевими рудами, Неспеціалізована оптова торгівля, Транспортне оброблення вантажів, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Вантажний залізничний транспорт.

У період з 19.11.2024 по 30.12.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Ферротранс", за результатами якої складено акт перевірки від 06.01.2025 № 68/16-31-07-01-01/25642707.

Проведеною перевіркою виявлено та зафіксовано в акті перевірки від 06.01.2025 № 68/16-31-07-01-01/25642707, крім іншого, порушення ДП "Ферротранс":

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 5.5. П(С)БО 25, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 за №39 ПК України, пункту 5, пункту 6, пункту 7, підпункту 9.1 пункту 9 НП(С)БО 16 "Витрати", затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 6 214 865 грн, в тому числі 2021 рік - 175481 грн., 2022 рік-668395 гри., 2024 рік - 5370989 грн;

підпункту 134.1.1 пункту 1.34.1 статті 134, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 5.4. П(С)БО 25, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 за №39 ПК України, пункту 5, пункту 6, пункту 7, підпункту 9.1 пункту 9 НП (С)БО 16 "Витрати", затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 14949305 грн, в тому числі за 2023 рік - 14949305 грн;

пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в загальній сумі 1810258 грн, в т.ч. за жовтень 2021 в сумі 65699 грн, за листопад 2021 в сумі 63580 грн, за грудень 202 і в сумі 65699 грн, за січень 2022 в сумі 65438 грн, за лютий 2022 в сумі 288279 грн, за березень 2022 в сумі 75774 грн, за квітень 2022 року в сумі 75367 грн, за травень 2022 в сумі 73407 грн, за червень 2022 в сумі 64528 грн, за липень 2022 в сумі 69621 грн, за серпень 2022 в сумі 72305 грн, за вересень 2022 в сумі 70326 грн, за жовтень 2022 в сумі 70591 грн, за листопад 2022 в сумі 37323 грн, за грудень 2022 в сумі 38567 грн, за січень 2023 в сумі 38567 грн, за лютий 2023 в сумі 34835 грн, за березень 2023 в сумі 69421 грн, за квітень 2023 в сумі 68237 грн, за травень 2023 в сумі 43289 грн, за червень 2023 в сумі 42906 грн, за липень 2023 в сумі 42862 грн, за серпень 2023 в сумі 44244 грн, за вересень 2023 в сумі 41872 грн, за жовтень 2023 в сумі 43807 грн, за листопад 2023 в сумі 43153 грн, за грудень 2023 в сумі 50561 грн, за березень 2024 в сумі 49999 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2025:

№ 00016670701, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 7724711,00 грн, у тому числі 6214865,00 грн за основним платежем, 1509846,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00076680701, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах 2023 року на суму 14949305,00 грн;

№ 00016690701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2262822,60 грн, у тому числі 1810258,00 грн за основним платежем, 452564,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДП "Ферротранс" не погодилося з податковими повідомленнями-рішеннями від 14.02.2025 № 00016670701, № 00076680701, № 00016690701 та оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 06.05.2025 № 12921/6/99-00-06-01-01-06 за результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 14.02.2025 № 00016670701, № 00076680701, № 00016690701 залишено без змін, а скаргу ДП "Ферротранс" без задоволення.

Частково не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області від 14.02.2025 № 00016670701, № 00076680701, № 00016690701, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, що стосується господарських відносин підприємства позивача з ФОП ОСОБА_1 , які мали вплив на формування податку на прибуток та податку на додану вартість, судом встановлено таке.

Між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Ферротранс" укладено договір № 1120 від 01.01.2020 та договір № 1424 від 01.04.2024, згідно яких: ДП "Ферротранс" (Замовник) і ФОП ОСОБА_1 , (Виконавець) в особі ОСОБА_1 , при спільній згадці - Сторони, уклали договір, згідно пункту 1 умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по обробці інформації з бази даних програмного комплексу стеження за залізничними вагонами, а саме систематизацію відомостей щодо місцезнаходження вагонів Замовника за їх інвентарними номерами на залізницях України або залізницях країн СНД і Балтії.

Сторони здійснюють обмін інформацією з використанням електронної пошти е-mail. В разі ускладнень з передачею інформації по е-mail., вибір технології обміну інформацією здійснюється Сторонами на підставі існуючих технічних можливостей та потрібних об`ємів інформації.

Пунктом 2.1. умов Договору визначена вартість інформаційних послуг - 0,39 грн. Без ПДВ за одну інформаційну строку.

Замовник повинен зробити оплату у розмірі 100% виконаних обсягів робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів, згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п. 2.3. умов Договору Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання Акту виконаних робіт зобов`язаний підписати та передати його Виконавцю.

Під час проведення перевірки перевіряючим було надано для дослідження акти надання послуг отриманих від ФОП ОСОБА_1 , але за твердженням контролюючого органу, в актах відсутня інформація щодо: про джерела (програмний комплекс) отриманої інформації; обсягів отриманої інформації; технічної можливості отримання та обробки такої інформації; обґрунтування вартості наданих послуг (вартість послуг майже завжди становила 0,39 грн); документально оформлені результати обробки інформації стеження за залізничними вагонами.

Крім того, в акті перевірки також зазначено про те, що: в актах надання послуг не зафіксовано виконання закріплених в укладених угодах зобов`язань сторони по договору, яка є виконавцем і яка тягне за собою зобов`язання "Замовника" по оплаті послуг. Всі акти мають тотожний зміст; із наданих до перевірки документів перевіряючим не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення такої їх вартості, що суперечить вимогам пункту 6 НП(С)БО 16; в ході перевірки додаткових документів, які підтверджують факт надання послуг з оброблення даних щодо місцезнаходження вантажних вагонів за їх інвентарними номерами, до перевірки не надані.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

На підтвердження факту реальності вчинення правочинів між ДП "Ферротранс" та ФОП ОСОБА_1 , позивачем надавалися копії таких документів: договір про надання інформаційних послуг від 01.01.2020 №1120; договір про надання інформаційних послуг від 01.04.2024 №1424; акти виконаних робіт; бухгалтерська довідки по ФОП ОСОБА_1 ; платіжні інструкцій про оплату за інформаційні послуги ФОП ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що акт про надання послуг — це первинний документ, який засвідчує факт завершення робіт чи надання послуг, їх обсяг та вартість. При цьому, оскільки типової форми акта не затверджено, він складається у довільній формі, але обов`язково має містити реквізити, визначені законодавством про бухгалтерський облік, а саме: містити назву документа, дату складання, реквізити сторін (назва, ІПН, код ЄДРПОУ, тощо), посилання на договір, опис послуг, загальну суму (з ПДВ/без) та підписи сторін.

За змістом актів виконаних робіт судом встановлено, що в них відображено інформацію про суть наданої послуги: робота по обробці інформації з бази даних програмного комплексу стеження за залізничними вагонами , а саме систематизація відомостей щодо місцезнаходження вагонів за їх інвентаризаційними номерами на залізниці України; зазначено інформацію про кількість наданих послуг (вказано про кількість інформаційних строк), інформацію про кількість вагонів, термін (період) виконаних робіт, та загальну вартість наданих послуг за відповідний період.

Отже, суд вважає, що надані позивачем акти виконаних робіт відповідають вимогам щодо первинного документу, який визначений Законом № 996-XIV.

Що стосується наявності ділової мети при укладенні вищенаведених правочинів, то за поясненнями позивача, ДП "Ферротранс" є експедиторською компанією, в оперативному управлінні якої знаходяться 3033 вагони власності ПрАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Єристівський ГЗК", а також 151 вагон власності ДП "Ферротранс". Також ДП "Ферротранс" є вагоноремонтною компанією, яка отримала від держави право на проведення капітальних, деповських та планових ремонтів (має власний код вагоноремонтного підприємства).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача надані пояснення, що для виконання своїх функцій ДП "Ферротранс" має використовувати програмне забезпечення по відстеженню місцезнаходження вагонів, які є в її управлінні, мати можливість доступу до архіву операцій з вагоном чи поїздом, відслідковувати ті вагони, яким необхідно проводити планові види ремонту (деповський чи капітальний), бачити в онлайн режимі де знаходиться вагон та який його стан.

Тобто, за допомогою такого софту компанія має можливість відстежувати весь шлях вагону з вантажем, та бачити, чи немає затримок та простоїв на шляху прямування, чи не потрапив вагон в поточний ремонт, чи немає затримки з приводу комерційних браків (порушення правильності навантаження, перебільшення ваги та ін.), та своєчасно реагувати на це через взаємодію з перевізником – АТ "Укрзалізницею" (листування, претензійна робота, взаємодія з черговим персоналом залізниці та ін.).

При отриманні таких послуг також відслідковується, чи не порушується залізницею час технологічних операцій з вагоном, чи своєчасно проводиться вивантаження клієнтом. Після вивантаження, коли вагон в порожньому стані, оператори ДП "Ферротранс", які працюють цілодобово, власноруч оформлюють перевізні документи на порожні вагони. Все це прискорює оберт вагону (час від навантаження вагону до повернення його під наступне навантаження), забезпечує виконання щомісячних планів по перевезенням. Також це дає можливість запобігати штрафних санкцій "Укрзалізниці". Так, наприклад, якщо відсутнє оформлення перевізних документів і вагон простоює на станції, за кожну годину простію (зверх передбаченого нормами часу) залізниця нараховує штрафні санкції власнику вагону.

Також, представник позивача у судовому засіданні наголошував, що слідкування за вагонним парком дуже важливе і як для вагоноремонтного підприємства. Кожен вагон має свій міжремонтний інтервал. Він прив`язаний до часу користування вагоном від планового ремонту до наступного планового ремонту, а також до пробігу вагону (так, вагон може "пробігти" 150 000 км раніше, ніж за три роки (інтервал часу). І такі вагони важливо відслідковувати та своєчасно направляти в ремонт, так як вагони, пробіг який закінчується, вантажовідправник може завантажити, але не зможе оформити на них документи на відправлення (не дозволить логічний контроль АРМ залізниці) і їх буде потрібно знову вивантажувати та направляти в ремонт.

Що стосується питання формування ціни за надані послуги, то за поясненнями позивача, першоджерелом даних щодо дислокації вагонів та вантажів є єдина інформаційна мережа залізничних доріг СНД та Балтії, доступ до інформації з якої на той час мав Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці.

При цьому, на комерційній основі Укрзалізниця надає доступ до такої інформації за певну вартість. Вартість послуги по стеженню за одним вагоном залежить в тому числі від кількості вагонів, які були поставлені на відстеження протягом місяця (чим більша кількість вагонів, тим нижча ціна).

У зв`язку з зазначеним вище принципом формування вартості послуги, деякі компанії-посередники у наданні послуг по відстеженню за вагонами пропонують більш низькі тарифи, ніж Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці, оскільки отримують такі послуги за ще нижчими цінами за рахунок великої кількості вагонів протягом місяця, які ставлять на відслідковування їх клієнти.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 відноситься до таких посередників, саме на підставі цього фактору ДП "Ферротранс" і було укладені із нею відповідні договори.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, перевіряючими не направлялися відповідні запити з метою порівняння рівня ціни на аналогічні послуги, обмежившись висновком в акті перевірки про відсутність обґрунтування вартості наданих послуг (вартість послуг майже завжди становила 0,39 грн).

Натомість, листом від 30.01.2025 філією "Головний обчислювальний центр" АТ Укрзалізниця на запит ДП "Ферротранс" надано розрахунок вартості інформаційних послуг філії "ГОЦ" АТ Укрзалізниця, з якого слідує, що вартість інформаційних послуг АТ Укрзалізниці по відстеженню вагонів є вищою, ніж вартість аналогічних послуг, які надає ФОП ОСОБА_1 .

В свою чергу, проведений судом першої інстанції аналіз договірних цін свідчить про наявність економічного ефекту від залучення ФОП ОСОБА_1 з метою отримання аналогічних послуг для ДП "Ферротранс", оскільки загальна вартість отриманих послуг від вказаних підприємств є меншою, ніж вартість аналогічного виду та обсягу послуг, у випадку їх отримання від АТ "Українська залізниця" на підставі договорів про надання інформаційних послуг на залізничному транспорті у спірному періоді.

В свою чергу, в акті перевірки такі порівняння відсутні, а доводи податкового органу ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Крім того, на запит ДП "Ферротранс" від 14.01.2025 щодо перевірки ГУ ДПС в Полтавській області наданих ФОП ОСОБА_2 послуги за договорами № 1120 від 01.01.2020 та № 1424 від 01.04.2024 (на надання інформаційних послуг) ФОП ОСОБА_1 повідомила, що договірні відносини між ДП "Ферротранс" та ФОП ОСОБА_2 , саме надання послуг по обробці інформації та систематизацію відомостей щодо місцезнаходження залізничних вагонів за їх інвентарними номерами на залізничних шляхах (далі по тексту - інформація) тривають з 2009 року.

Що стосується питання надання позивачем інформації про те, як саме ФОП ОСОБА_2 отримує відомості про місцезнаходження вантажних вагонів замовника та якою IT платформою користується, ФОП ОСОБА_1 зазначила, що інформацію якою ІТ платформою вона користується та як саме визначає та систематизує місцезнаходження вагонів вважає комерційною таємницею, оскільки розголошення методики надання інформаційної послуги, може завдати шкоди її господарській діяльності, шляхом конкуренції та використання методики з боку третіх осіб.

Що стосується доводів про не зазначення у актах виконаних робіт обсягів отриманої інформації та обґрунтування вартості отриманих послуг, ФОП ОСОБА_1 пояснила, що інформація за один календарний день роботи надсилається замовнику на e-mail дев?ять разів на день, в середньому об?єм надаваємої інформації за одну відправку складає 50 арк. формату А4 у таблицях xls. Тобто, розраховуючи обсяг отриманої за місяць інформації в середньому складає (50 арк. * 9 (в день надається інформація) * 30 кількість днів) 13500 арк. інформації необхідно було б включити до акту виконаних робіт за 1 місяць. У зв?язку із великим об?ємом інформації та розуміючи, що вся первинна документація досліджується у сукупності, з метою уникнення безпідставного повторення відомостей, сторони домовились про не зазначення інформації про місцезнаходження вагонів у актах виконаних робіт.

Вирішуючи спірні правовідносини в цій частині, суд також зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Вказані висновки щодо застосування норм викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 в справі № 815/4992/16, від 02.06.2021 у справі № 200/10502/19-а, 14.09.2022 у справі № 200/12446/19-а.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру господарських правовідносин, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено їх безпосередню участь у зловживанні.

При цьому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкових зобов`язань від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст. 44 ПК та ст. 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла.

Зазначені висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Щодо господарських відносин підприємства позивача з ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", які мали вплив на формування податку на прибуток та від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток, судом встановлено таке.

Так, ДП "Ферротранс" здійснювало надання послуг з організації перевезення вантажів ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", податковий номер 24432974, відповідно до договору від 22.08.2023 № 1169.

Згідно цього договору ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" (Замовник) з одного боку та ДП "Ферротранс" (Виконавець) з другого боку, уклали договір, згідно з пунктом 2.1.1. умов якого Виконавець зобов`язується за оплату надавати Замовнику послуги з організації перевезення вантажів у власному та/або орендованому рухомому складі в напрямках та об`ємах, зазначених в Заявках. Виконавець від свого імені, але за рахунок Замовника, зобов`язується надати послуги з організації перевезень вантажів, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

У відповідності до пункту 3 умов договору Виконавець зобов`язується:

3.1.1.1. Організовувати перевезення вантажів Замовника у власних та/або орендованих вагонах на території України, Балтії, близького та далекого зарубіжжя на підставі узгоджених заявок.

3.1.1.8. Оплачувати за рахунок Замовника вартість залізничного тарифу і плату за користування за порожній пробіг вагонів при подачі їх під навантаження і після вивантаження.

3.1.2. Виконавець має право:

3.1.2.1.Для виконання своїх зобов`язань за цим договором залучати третіх осіб, укладати необхідні договори та проводити розрахунки з третіми особами за надані ними послуги від власного імені, але за рахунок Замовника.

Відповідно до пункту 4.1. умов Договору Замовник проводить 100% попередню оплату розрахункової вартості величини залізничного тарифу, у тому числі додаткових зборів і платежів, по організації перевезення на підставі отриманого від Виконавця оригіналу повного рахунку на передоплату.

На підтвердження реальності здійснення операцій позивачем надано: договір з ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" від 22.08.2023 № 1169; додаткові угоди № 1-№ 9; акти приймання-передачі наданих послуг згідно договору від 22.08.2023 № 1169; додатки до актів виконаних робіт (наданих послуг), договір від 22.08.2023 № 1169; рахунки на оплату.

Для надання послуг з організації перевезення вантажів ДП "Ферротранс" залучав третіх осіб субекспедиторів, а саме ТОВ "Вагон Інвест" податковий номер 41741727, ТОВ "ІКС Рейл” податковий номер 44536145, ТОВ "Інноваційні транспортні технології" податковий номер 42177899, з якими укладено договори транспортно-експедиторського обслуговування, де ДП "Ферротранс" - Клієнт, а вищевказані контрагенти є Експедиторами.

Так, позивач уклав договори транспортно-експедиторського обслуговування:

від 17.11.2023 №1516 з ТОВ "Ікс Рейл". Реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Ікс Рейл" підтверджується: - додатковими угодами; - актами приймання-передачі наданих послуг; - додатками до актів виконаних робіт (наданих послуг); - рахунки на оплату;

від 17.11.2023 №ТОЕ-231117-01 з ТОВ "Вагон-Інвест". Реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Вагон-Інвест" підтверджується: - додатковими угодами;

- актами приймання-передачі наданих послуг; - додатками до актів виконаних робіт (наданих послуг); - рахунки на оплату;

від 17.11.2023 № 1517 з ТОВ "Інноваційні транспортні технології". Реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Інноваційні транспортні технології" підтверджується: - додатковими угодами; - актами приймання-передачі наданих послуг; - додатками до актів виконаних робіт (наданих послуг); - рахунки на оплату.

Крім того, з метою надання послуг по перевезенню ДП "Ферротранс" здійснює придбання послуг з користування вагонами у ПрАТ "Полтавський ГЗК" (договір про надання в користування власних напіввагонів від 01.05.2024 № 538).

Згідно цього договору ПрАТ "Полтавський ГЗК" (далі - Виконавець) з однієї сторони та ДП "Ферротранс" (далі - Клієнт ) з іншої сторони, уклали цей договір про наступне:

1.1. У порядку та на умовах даного договору Виконавець надає наступні послуги: 1.1.1. Надає напіввагони Клієнту, який має право користуватися, в кількості згідно поданих Клієнтом заявок .

3.1 Вартість послуги з надання в користування власних напіввагонів відповідно до даного договору визначається на підставі розрахунків Виконавця, і становить на момент укладання договору 3000 грн. за один повний оборот напіввагона, плюс ПДВ 600 грн.

5.1.Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024.

За користування вагонами ДП "Ферротранс" здійснило оплату ПрАТ "Полтавський ГЗК", яку у подальшому відображає в бухгалтерському обліку в складі витрат на рах. 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" за 2024 рік в загальній сумі 27253050 грн.

За висновками контролюючого органу, договір транспортного експедирування, укладений між ДП "Ферротранс" та ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" від 22.08.2023 № 1169, де ДП "Ферротранс" виступає у ролі посередника та від свого імені, прирівнюється до договору комісії (доручення).

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов?язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента .

Статтею 1016 Цивільного кодексу України комітент зобов?язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 Цивільного кодексу України).

Відповідно до НП(С)БО 15 "Дохід", затвердженого Міністерством фінансів України від 29.11.21999 № 290:

пункт 5 Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов??язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства ), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

пункт 6. Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб :

підпункт 6.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Відповідно до НП(С)БО 15 "Витрати", затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318:

пункт 5. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов?язань.

пункт 6. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

пункт 7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

пункт 9. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

підпункт 9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

Згідно підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об?єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування

(збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності , на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Тобто, сума понесених витрат на оплату праці (робіт) третіх осіб не включається до складу витрат експедитора, оскільки клієнт (замовник) компенсує суму таких коштів при виконанні договору транспортного експедирування.

Разом із тим, згідно пункту 3.1.2.1 договору транспортного експедирування, укладеного між ДП "Ферротранс" та ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" від 22.08.2023 № 1169 зазначено наступне: "Виконавець має право для виконання своїх зобов?язань залучати третіх осіб, укладати необхідні договори та проводити розрахунки з третіми особами за надані ними послуги від власного імені, але за рахунок замовника".

На підставі цього, відповідачем зроблений висновок, що ДП "Ферротранс" порушено пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України, пункту 5, пункту 6, пункту 7, підпункту 9.1 пункту 9 НП (С) БО 16 "Витрати", затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 № 318, внаслідок чого завищено показник рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за формою № 2 на суму 49 426 525,33 грн, в тому числі 4 кв. 2021 року - 974895,48 грн, 2022 рік - 3713308,17 грн, 2023 рік - 14 949 304,87 грн, грн. кв. 2024 рік - 29789016,81 грн, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування Податкової декларації з податку на прибуток підприємств всього в розмірі 49 426 525,33 грн, в тому числі 4 кв. 2021 року - 974 895,48 грн, 2022 рік - 3 713 308,17 грн, 2023 рік - 14 949 304,87 грн, тр. кв . 2024 рік - 29 789 016,81 грн.

Надаючи оцінку цим висновкам контролюючого органу, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які надавалися податковому органу, досліджувались ним і в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо форми та змісту таких документів, не зазначено про не надання певних документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується надання послуг позивачу контрагентом, а також правомірність формування податкового кредиту за результатами операцій з цим контрагентом на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Також суд зазначає, що положеннями ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Положеннями абз. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що експедитор за договором транспортного експедирування організовує надання послуг з перевезення вантажу, визначених договором, тобто працює як посередник клієнта. Експедитор може сам надавати послуги, передбачені договором, а може залучати третіх осіб. Експедитор з такими особами укладає договори від свого імені або від імені клієнта.

Отже, оплата за перевезення вантажу, що сплачує клієнт на користь експедитора, включає у себе суму винагороди за виконання договору та суму компенсації витрат за організацію перевезення вантажу транспортом і за маршрутом клієнта (суми провізних документів, послуг із завантаження/розвантаження, які сплачує виконавець на користь перевізників/портів та інших додаткових зборів і платежів), а тому кошти, які надходять від клієнта на рахунок експедитора для виконання умов договору, а потім перераховуються ним третім особам на оплату послуг, зазначених у договорі транспортного експедирування, є транзитними та доходом експедитора не визнаються, оскільки не відповідають критеріям визнання доходу, тобто не збільшують активи і не зменшують зобов`язання, що обумовлюють збільшення власного капіталу.

В свою чергу, за приписами ст. 1011 ЦК України, передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Тобто, особливістю договору транспортного експедирування є те, що він містить елементи договору комісії та за своєю правовою природою не передбачає передачі права власності на майно.

Отже, кошти, які надходять від замовника транспортно-експедиційних послуг на рахунок позивача для подальшої їх передачі виконавцю транспортних послуг на підставі договору транспортного експедирування, і не є платою за надання саме експедиторських послуг, є транзитними коштами та не належать на праві власності позивачу, тому вони не є валовим доходом (обсягом виручки) у розумінні положень Податкового кодексу України і не можуть бути об`єктом оподаткування при визначенні податкових зобов`язань позивача.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного суду у справах № 810/3898/14 від 10.04.2020; № 824/503/19-а від 21.05.2019, № 813/6194/15 від 07.09.2021.

Випискою з банківського рахунку позивача за період з 1 травня по 30.09.2024 підтверджується перерахування позивачем коштів на суму 27253050,00 грн, з призначенням платежу за транспортні послуги.

З урахуванням вищенаведеного, сплачені позивачем кошти на користь вказаних суб`єктів господарювання в сумі 27253050,00 грн не підлягають оподаткуванню в силу того, що не є фактичним доходом позивача, натомість отримані ним для організації вантажних перевезень.

Згідно дослідженого звіту про фінансові результати за 2023 рік форми № 2 у співставленні з наданими документами бухгалтерського обліку виявлено, що позивачем до складу чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) за 2023 рік віднесено 155 868 тис. грн, з яких 12 131 тис. грн – кошти сплачені ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг".

У свою чергу, ДП "Ферротранс" за отримані послуги транспортно-експедиторського обслуговування сплатило експедиторську плату (винагороду), на користь ТОВ "Вагон Інвест", ТОВ "ІКС Рейл", ТОВ “Інноваційні транспортні технології", ПрАТ "Полтавський ГЗК", яку у подальшому відобразило в бухгалтерському обліку в складі витрат на рах. 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" за 2023 рік в загальній сумі 12130540,09 грн.

Зі змісту досліджених документів, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що кошти, які надходили позивачеві на його рахунок від замовника ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" на загальну суму 12130540,09 грн. включали як винагороду позивача (плату за експедиторські послуги з організації та забезпечення транспортування), так і транзитні кошти (витрати на оплату послуг інших осіб на виконання договорів транспортного експедирування).

Отже, сплачені позивачем кошти на користь вказаних суб`єктів господарювання в сумі 12130540,09 грн не підлягають оподаткуванню в силу того, що не є фактичним доходом позивача, натомість отримані ним для організації вантажних перевезень.

Аналогічно, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем за 2024 рік задекларовано загальний дохід на суму 305 078 тис. грн, з яких 40191 тис. грн – кошти сплачені ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг".

У свою чергу, ДП «Ферротранс» за отримані послуги транспортно-експедиторського обслуговування сплатило експедиторську плату (винагороду), на користь ТОВ "Вагон Інвест”, ТОВ "ІКС Рейл", ТОВ “Інноваційні транспортні технології", ПрАТ "Полтавський ГЗК", яку у подальшому відобразило в бухгалтерському обліку в складі витрат на рах. 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" за 2024 рік в загальній сумі 27 253 тис. грн.

Крім того, суд зазначає, що договором транспортного експедирування, укладеного між ДП "Ферротранс" та ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" від 22.08.2023 № 1169 не визначено розмір плати експедитору, тобто ДП "Ферротранс", що є порушенням істотних вимог до договору експедирування встановлених ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV.

Разом з тим, ст. 931 ЦК України допускає та регулює випадки, коли розмір плати експедитору не визначений договором, - якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Враховуючи наведене вище, ДП "Ферротранс" як сторона по договору комісії, до якої від ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" надходять кошти, не має права декларувати їх як свої доходи і витрати, а повинно відносити до прибутку виключно суму в розмірі плати експедитору, оскільки послуга надається із залученням сторонніх осіб, субекспедиторів, (ТОВ "Вагон Інвест”, ТОВ "ІКС Рейл", ТОВ “Інноваційні транспортні технології") та послуг з оренди напіввагонів у ПрАТ "Полтавський ГЗК", витрати по яким компенсуються за рахунок ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" (пункт 3.1.2.1. Договору транспортного експедирування від 22.08.2023 № 1169).

Натомість, відповідач визначив податкові зобов`язання з усієї суми, отриманої позивачем від ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг". Тобто, основне тіло отриманих та задекларованих коштів складалося як з винагороди експедитора, так і з транзитних коштів, однак ГУ ДПС у Полтавській області, вказуючи на сторінці 15 Акта перевірки про помилковість декларування в дохід та витрати транзитних коштів, здійснило розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ та прибутку приватних підприємств, а також зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на всю суму, отриману позивачем від ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг".

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податковий орган протиправно врахував, в повному об`ємі отримані позивачем кошти від ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" як отриману ДП "Ферротранс" винагороду, оскільки у даному випадку (адже винагорода не визначена договором) її можна визначити виключно шляхом отримання позитивної економічної різниці між сумою отриманих коштів за надання транспортного експедиторських послуг і витратами пов`язаними з наданням таких послуг, що відповідачем зроблено не було.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року по справі № 440/7778/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 23.03.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua