Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №560/20482/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20482/25

РІШЕННЯ

іменем України

19 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 61-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.11.2025, прийняту Головним інспектором будівельного нагляду Другого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Одрібець П. В. щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що постанова про накладення штрафу прийнята за відсутності фактичних та правових підстав, а також із порушенням встановленої процедури здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Зокрема, на думку позивача, проектна документація, яка стала предметом перевірки, відповідає вимогам чинного законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил, а наведені у постанові порушення є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами. Позивач зазначає, що всі зауваження контролюючого органу спростовуються технічною документацією та розрахунками, а також були усунуті (за потреби) до моменту винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, позивач вказує на істотні порушення процедури проведення позапланової перевірки, передбаченої законодавством, зокрема відсутність належного повідомлення про її проведення та проведення перевірки без участі позивача, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права.

Також позивач звертає увагу, що підставою для проведення перевірки стало звернення особи, яке має ознаки необґрунтованого та такого, що не підтвердилося у межах кримінального провадження, що, на його думку, ставить під сумнів правомірність ініціювання контрольного заходу.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята без належного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню як протиправна.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні). Витребувано у Державної інспекції архітектури та містобудування України належним чином засвідчені копії матеріалів та акту позапланової перевірки з 29.10.2025 по 11.11.2025 на об`єкті будівництва за адресою: вул. Пилипчука, 11, м. Хмельницький, а також усіх документів, на підставі яких було прийнято спірну постанову № 61-2025/02-2-03 від 21.11.2025 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідач - Державна інспекція архітектури та містобудування України у поданому відзиві проти задоволення позову заперечує та вважає вимоги позивача безпідставними.

Представник відповідача зазначає, що позапланову перевірку на об`єкті будівництва проведено правомірно, у межах повноважень та відповідно до вимог законодавства. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог містобудівного законодавства та державних будівельних норм, зокрема щодо перевищення граничної висотності об`єкта, невідповідності рішень щодо доступності для маломобільних груп населення, недостатньої кількості ліфтів, відсутності передбаченого майданчика для збору побутових відходів, а також відсутності належним чином оформленого завдання на проєктування.

Відповідач вказує, що процедура проведення перевірки дотримана, позивача було належним чином повідомлено про її проведення та про розгляд справи, а його неявка не перешкоджала здійсненню контрольного заходу та розгляду справи.

Постанова про накладення штрафу прийнята уповноваженою особою на підставі встановлених порушень та відповідно до вимог законодавства. Крім того, відповідач зазначає, що позивач фактично визнав наявність порушень, усунувши їх після винесення припису.

У зв`язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що наведені відповідачем загальні норми законодавства не спростовують аргументів позовної заяви щодо відсутності в його діях складу правопорушення. Наполягає на порушенні процедури проведення перевірки, посилаючись на відсутність чіткого нормативного регулювання порядку повідомлення про позапланову перевірку. Звертає увагу, що ним було виконано вимоги припису до розгляду справи та винесення постанови, що, на його думку, свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності.

У зв`язку з викладеним представник позивача вважає, що відзив не спростовує його правову позицію, та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

На підставі наказу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 27.10.2025 № 236, а також з урахуванням звернення фізичної особи, листів уповноважених органів та відповідних матеріалів, у період з 29.10.2025 по 11.11.2025 головними інспекторами будівельного нагляду проведено позапланову перевірку об`єкта будівництва за адресою: вул. Пилипчука, 13, м. Хмельницький, щодо нового будівництва офісної будівлі з вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом.

Судом встановлено, що замовником будівництва вказаного об`єкта є ТОВ «АВІЛА БІЗНЕС ЦЕНТР», а позивач - ФОП ОСОБА_1 - є розробником проектної документації та особою, яка здійснює авторський нагляд за будівництвом.

У ході перевірки відповідачем досліджено відомості Реєстру будівельної діяльності, згідно з якими зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 31.05.2023 № ІУ051230530506, а також проектну документацію на відповідний об`єкт будівництва та містобудівні умови та обмеження.

За результатами проведеної перевірки 11.11.2025 складено акт № 52, у якому зафіксовано низку порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, допущених під час розроблення проектної документації.

Зокрема, актом перевірки встановлено:

- перевищення гранично допустимої висотності об`єкта будівництва з урахуванням конструктивних елементів покрівлі, інженерного обладнання та інших надбудов;

- невідповідність проектних рішень вимогам щодо забезпечення доступності для маломобільних груп населення, зокрема розміщення місць для паркування поза межами земельної ділянки та з порушенням нормативних параметрів;

- недотримання вимог щодо мінімальної кількості ліфтів у громадській будівлі;

- відсутність у проектній документації передбаченого контейнерного майданчика для збирання побутових відходів;

- відсутність належним чином затвердженого та підписаного в електронній формі завдання на проектування як складової вихідних даних.

На підставі зазначеного акта перевірки 11.11.2025 уповноваженою посадовою особою відповідача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та видано припис про усунення виявлених порушень у встановлений строк.

21.11.2025 відповідачем розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та прийнято постанову № 61-2025/02-2-03, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 272 520 грн.

Після проведення перевірки та винесення припису позивач 02.12.2025 звернувся до відповідача з повідомленням про виконання вимог припису шляхом коригування проектної документації та внесення відповідних відомостей до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XІVдля забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VІ(далі також - Закон № 3038-VІ) Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно доЗакону України"Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пункту 6частини 1 статті 7 Закону № 3038-VІуправління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Проведення архітектурно-будівельного контролю регулюється Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553(далі - Порядок №553).

Відповідно до п. 1, 2 Порядку №553, цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб`єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об`єктах будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1,статті 3,частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої тачотирнадцятої статті 4,частин першої - четвертої статті 5,частини третьої статті 6,частин першої - четвертої та шостої статті 7,статей 9,10,19,20,21,пункту 3 статті 22Прикінцеві положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом ( п.5 Порядку №553).

Пунктом 6 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій.

За змістом ч. 3ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати у суб`єктів містобудування інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

На одному об`єкті будівництва, який є предметом державного архітектурно-будівельного контролю, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також складання протоколів про вчинення правопорушень та накладення штрафів можуть стосуватися кількох суб`єктів містобудування.

За приписами абзаців 5, 6 ст. 41 Закону № 3038-VІ позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема:

виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з п. 9 Порядку № №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю фіксування процесу проведення перевірки здійснюється з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу Національної поліції для встановлення особи суб`єкта містобудування.

У випадку, коли суб`єкти містобудування або його представники, які будують або збудували об`єкт будівництва та були належним чином повідомлені про дату і час проведення перевірки, не прибули на об`єкт будівництва для проведення перевірки, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 7, 12, 13 Порядку № №553 під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, серед іншого: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; розміщувати на офіційному веб-сайті органу державного архітектурно-будівельного контролю інформацію про проведення позапланової перевірки в день її початку.

Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі, зокрема через електронний кабінет, свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до п.16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до п.17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт. У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Відповідно абзаців 1, 2 п.18 Порядку №553 керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Згідно до п.19 Порядку №553 припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Відповідно до п.20 Порядку №553 протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно до п.21 Порядку №553 якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Пунктом 2 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначено, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

За приписами п.8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються:

1) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

3) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначенихЗаконом України"Про регулювання містобудівної діяльності", мають право від імені: 1) органів державного архітектурно-будівельного контролю: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону, порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995 року затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі-Порядок № 244).

Відповідно до п.п. 16-20 Порядку №244 справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.

Доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб`єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби-на підставі пояснень суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.

Посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з`ясовує: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності; 3) чи сповіщено суб`єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи; 4) чи витребувані необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання (за наявності) суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або інших осіб, що беруть участь у справі.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, акта перевірки, протоколу про правопорушення, письмові пояснення сторін та інші наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності спірного рішення, а наведені в ньому висновки не відповідають критеріям обґрунтованості та належної вмотивованості.

Щодо доводів відповідача про порушення вимог до граничної висотності об`єкта суд зазначає таке.

Як встновлено з матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи наявність цього порушення, виходив із власного тлумачення проектних рішень та розрахунку висоти об`єкта шляхом включення до загальної висотної відмітки окремих конструктивних елементів. Водночас оскаржувана постанова не містить належного викладення того, який саме показник висоти, визначений проектною документацією, був прийнятий відповідачем як базовий, яким чином цей показник співвідносився з містобудівними умовами та обмеженнями, а також за якою методикою обраховано перевищення.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки питання визначення фактичної висоти об`єкта будівництва з урахуванням змісту містобудівних умов та проектної документації належить до спеціальних питань, які не можуть вирішуватися виключно шляхом формального арифметичного додавання окремих показників без належного зіставлення вихідних даних, проектних рішень і нормативних вимог.

Суд зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутні посилання на конкретні аркуші проектної документації, конкретні висотні відмітки, а також відсутнє мотивоване пояснення, чому саме відповідне трактування відповідача є єдино правильним. За таких обставин висновок відповідача в цій частині не є достатньо визначеним, перевірюваним та таким, що виключає довільність правозастосування.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача щодо доведеності порушення вимог до висотності об`єкта, оскільки такі доводи не підтверджені належним і достатнім мотивуванням та не ґрунтуються на повному дослідженні проектної документації.

Щодо посилань відповідача на порушення вимог доступності для маломобільних груп населення, зокрема в частині організації місць для паркування, суд зазначає таке.

Сам по собі висновок контролюючого органу про невідповідність проектної документації вимогам державних будівельних норм не є достатнім для покладення відповідальності на проектувальника. Для цього відповідач зобов`язаний був довести, які саме конкретні проектні рішення розроблені позивачем, у чому саме полягає їх невідповідність, які норми порушено та чому така невідповідність є наслідком неправомірних дій саме позивача, а не інших учасників будівництва чи особливостей вихідних даних.

Суд зазначає, що проектувальник у межах своєї діяльності діє на підставі та в межах завдання на проектування, містобудівних умов та обмежень, вихідних даних, наданих замовником, та інших вихідних документів. У зв`язку з цим покладення відповідальності на проектувальника вимагає чіткого встановлення того, що спірне проектне рішення є наслідком саме його дій чи бездіяльності, а не обумовлене зовнішніми чинниками, які не перебували у сфері його визначального впливу.

Однак із матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було належним чином досліджено межі земельної ділянки, її планувальні характеристики, взаємозв`язок проектних рішень із містобудівною ситуацією, а також розмежовано питання проектування та питання фактичної організації прилеглої території. Вказане свідчить про неповноту встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності.

За таких обставин суд критично оцінює доводи відповідача в цій частині та доходить висновку, що вони не підтверджують належним чином наявності у діях позивача порушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.

Щодо доводів відповідача про відсутність у проекті необхідної кількості ліфтів суд зазначає таке.

Відповідно до змісту спірної постанови та пояснень сторін, спір у цій частині стосується правильності застосування спеціальних будівельних норм щодо визначення мінімально необхідної кількості ліфтів у будівлі відповідного функціонального призначення. При цьому позивач заперечує безумовність підходу, застосованого відповідачем, і посилається на розрахунковий характер визначення такої кількості з урахуванням параметрів конкретного об`єкта.

Суд зазначає, що за наявності спору щодо змісту та способу застосування технічної норми відповідач зобов`язаний був навести в оскаржуваній постанові не лише посилання на саму норму, а й мотивоване обґрунтування її застосування до конкретних характеристик спірного об`єкта. Зокрема, відповідач мав встановити та відобразити у постанові показники, які впливають на визначення кількості ліфтів, а також мотиви відхилення доводів позивача щодо допустимості іншого проектного рішення.

Однак таких відомостей постанова не містить. У ній відсутні дані щодо розрахункового навантаження на будівлю, характеристик її функціонального використання, розрахункової кількості користувачів, а також інші показники, без яких категоричний висновок про обов`язкову наявність другого ліфта не може вважатися належно обґрунтованим.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача в цій частині, оскільки вони мають припущений характер і не підтверджують беззаперечно факту допущення позивачем порушення.

Щодо посилань відповідача на непередбачення контейнерного майданчика для побутових відходів суд зазначає таке.

Так, відповідач фактично обмежився загальною констатацією відсутності окремого проектного рішення щодо контейнерного майданчика та посиланням на нормативні вимоги. Водночас відповідачем не досліджено конкретних умов забудови, конфігурації земельної ділянки, можливості розміщення такого майданчика з урахуванням містобудівної ситуації, а також не встановлено, у який саме спосіб це питання мало бути вирішене саме позивачем як проектувальником.

Суд зазначає, що для притягнення особи до відповідальності недостатньо встановити загальну невідповідність проекту певному нормативному баченню контролюючого органу. У такому випадку контролюючий орган повинен довести, що проектне рішення явно та однозначно суперечить обов`язковим приписам, не допускає альтернативного професійного вирішення та що саме відповідна особа несе персональну відповідальність за таке рішення.

Суд критично оцінює доводи відповідача в цій частині, оскільки останнім не наведено належних аргументів, які б свідчили, що спірне зауваження саме по собі утворює склад правопорушення у сфері містобудівної діяльності з боку позивача.

Щодо доводів відповідача про відсутність належно оформленого завдання на проектування суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач пов`язує наявність цього порушення з відсутністю відповідного документа в електронній системі або з невідповідністю способу його оформлення чинним вимогам. Разом із тим суд зазначає, що саме по собі встановлення факту відсутності документа у певному електронному вигляді не є достатнім для застосування штрафу, якщо не доведено, що на момент виникнення спірних правовідносин на позивача покладався чітко визначений законом обов`язок щодо забезпечення існування такого документа саме у відповідній формі, а порушення цього обов`язку прямо тягне застосування санкції.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не розмежовано обов`язки замовника, проектувальника та інших учасників будівництва у частині формування, затвердження, підписання та внесення до електронної системи завдання на проектування. Так само не наведено мотивів, з яких відсутність документа в електронній системі була ототожнена з відсутністю завдання на проектування як такого.

За наявності заперечень позивача та його посилань на існування відповідного документа в іншій формі саме на відповідача покладався обов`язок спростувати такі доводи належними доказами. Проте матеріали справи не містять переконливих доказів того, що саме позивач порушив обов`язок, невиконання якого стало підставою для застосування штрафної санкції.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо доведеності цього порушення як такі, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Суд окремо зазначає, що значна частина порушень, які відповідач поклав в основу спірної постанови, стосується питань, що перебувають на межі компетенції та відповідальності кількох учасників будівництва. У такій ситуації покладення відповідальності виключно на проектувальника потребує особливо ретельної індивідуалізації його дій, чіткого встановлення меж його обов`язків та наведення мотивів, з яких саме він є належним суб`єктом відповідальності за кожне із встановлених порушень.

Однак, як установлено судом, спірна постанова такого індивідуалізованого підходу не містить. Фактично в ній наведено перелік недоліків, які, на переконання відповідача, мали місце у проектній документації, проте не розкрито, які саме дії або бездіяльність позивача утворюють склад правопорушення, у чому полягає його персональна вина та яким чином встановлені технічні або процедурні зауваження трансформуються у юридичний висновок про наявність підстав для накладення штрафу саме на позивача.

Суд зазначає, що вмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень не може зводитися лише до наведення переліку нормативних приписів та констатації їх порушення. Такий акт повинен містити логічний і зрозумілий зв`язок між встановленими обставинами, оцінкою доказів, застосованими нормами права та обраним правовим наслідком. Лише за таких умов особа, щодо якої прийнято рішення, а також суд, який перевіряє його правомірність, можуть встановити, що рішення прийнято не довільно, а на підставі належного з`ясування всіх істотних обставин.

Суд доходить висновку, що оскаржувана постанова таким вимогам не відповідає. Її зміст не дає можливості встановити, які саме обставини відповідач визнав доведеними, на підставі яких доказів, яким чином оцінено заперечення позивача та з яких мотивів їх відхилено. Відсутність такого мотивування виключає можливість визнання спірної постанови законною та обґрунтованою.

Суд також відхиляє посилання відповідача на сам факт складання акта перевірки та протоколу про правопорушення як на достатню підставу для підтвердження правомірності спірного рішення, оскільки самі по собі такі документи не мають наперед встановленої доказової сили та підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами. У цій справі наведені в них висновки не знайшли належного та достатнього підтвердження.

Крім того, суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення. Проте в межах розгляду цієї справи відповідач не надав суду таких доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність у діях позивача всіх елементів складу правопорушення, достатніх для притягнення його до відповідальності.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що постанова Державної інспекції архітектури та містобудування України від 21.11.2025 № 61-2025/02-2-03 прийнята без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, без належного правового та фактичного обґрунтування, а тому не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, у розмірі 2725,20 (1% від 272520) грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України № 61-2025/02-2-03 від 21.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2725,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Державна інспекція архітектури та містобудування України (бульв. Лесі Українки, 26,м. Київ,01133 , код ЄДРПОУ - 44245840)

Головуючий суддяВ.К. Блонський