Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №520/31407/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 19 березня 2026 р.

Справа: №520/31407/25

Суддя: Лук'яненко М.О.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 р. справа №520/31407/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) щодо застосування обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 30.01.2025 року.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 30.01.2025 року виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) без обмеження граничним (максимальним) розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно проведено перерахунок та виплату пенсії позивача з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 30.01.2025.

Ухвалою суду від 09.12.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 по справі №520/3572/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянуто заяву позивача від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатом повторного розгляду заяви, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 30.01.2025, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №821.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України №1058-IV «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» з 30.01.2025.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 по справі № 520/3572/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про відмову в призначенні пенсії від 06.02.2025 №204850013242, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок, 34, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 30.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 по справі № 520/3572/25 - залишити без змін.

Отже, на виконання вищевказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду, заяву позивача розглянуто повторно та з 30.01.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується листом пенсійного органу від 10.11.2025 № 2000-0308-8/174147.

Так, станом на 30.01.2025 року загальний розмір пенсії позивача становив 31810,91 грн., з них розмір пенсії за віком - 31692,86 грн., доплата за понаднормовий стаж - 118,05 грн.

Проте, до виплати ГУПФУ призначив позивачу пенсію в розмірі 23610,00 грн., в межах десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

20.11.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію про дату та підстави застосування обмеження максимального розміру пенсії позивача.

Листом від 27.11.2025 №2000-0202-8/184752 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 по справі № 520/3572/25 Головним управлінням ПФУ в Полтавській області повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначено пенсію з урахуванням норм частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність», в розмірі 23610,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями статей 42, 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV закріплено право громадян України на проведення перерахунку отримуваної ним пенсії.

Згідно статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08.07.2011 (далі - Закон №3668-VІ) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

З 01.10.2011 Законом №3668-VI частину 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в наступній редакції: "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

При цьому, абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

За приписами абзацу 2 пункту 2 Закону №3668-VI пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Водночас, системний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Суд зазначає, що особливості застосування п.2 розділу ІІ Закону № 3668-VI були предметом дослідження Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

У постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є лише частиною вказаного нормативно-правового акту, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим із часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.

Відтак, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.05.2018 у справі № 704/87/17, від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі № 161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі № 580/492/19, від 05.09.2023 у справі№ 120/1602/23, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 1058-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, наведені в п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VIнорми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

На цій підставі, Верховний Суд виснував, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв`язку з цим положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Отже, п. 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI, в контексті перехідних положень, не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Таким чином, текстуальний аналіз п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень ст. 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією щодо застосування п. 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 440/4371/18, від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23.

Разом з тим, з часу набрання чинності Законом № 3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI).

Норми статті 2 Закону № 3668-VI також кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 27 Закону № 1058-IV.

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний та становив 31810,91 грн.

Так, Головним управлінням ПФУ в Харківській області обмежено розмір пенсії позивача, оскільки внаслідок обчислення пенсії позивача її розмір перевищив максимальний розмір пенсії, встановлений законодавством.

Оскільки таке перевищення стало результатом розрахунку пенсії в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Посилання представника позивача на Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яке визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), приписи ст. 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є обмеження максимального розміру пенсії та перерахунок пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд звертає увагу, що пенсія позивачу призначена на підставі Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Отже відносини, які розглядаються в межах даного публічно-правового спору є відмінними від предмету розгляду, окресленому у Рішенні Конституційного Суду України, на яке посилається представник позивача.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, яке не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до проведення перерахунку позивач отримував пенсію за вислугу років в більшому розмірі, аніж після її перерахунку.

Отже, обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області граничного розміру пенсії є законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для відмови позивачу у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 20.03.2026, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua