Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №520/1796/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р. № 520/1796/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344)про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 року у справі №520/ 5957/25 здійснити з 01.01.2026 року перерахунок пенсії, як особі з інвалідністю, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 №3-р(II)/ 2023 здійснити з 01.01.2026 року перерахунок пенсії, як особі з інвалідністю, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, тобто 3209 грн., що становитиме 19254,00 грн. та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунку пенсії, виходячи із шести мінімальних пенсії за віком, у зв`язку з чим порушено права позивачки на отримання пенсії в належному розмірі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що викладені позивачем позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 03.12.2006 року та отримує пенсію як особа з інвалідністю з дитинства відповідно до статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Вказане підтверджується відповідним посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 4. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити з 22.03.2023 року перерахунок пенсії позивача, як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №520/1850/24 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 №3-р(II)/2023 здійснити з 22.03.2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 залишено без змін.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року №4695-ІХ установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень. Отже, сума державної пенсії позивача, як особи, віднесеної до категорії 1, за Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 року у справі №520/5957/25 у 2026 році повинна становити у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, тобто 3209х 6-19254,00 грн. Як слідує із інформації з електронної пенсійної справи в особистому кабінеті на веб-порталі Пенсійного фонду України загальна сума призначеної пенсії становить - 14 336.82 грн., яка складається із основного розміру пенсії від середнього заробітку - 14 166.00 грн. та додаткової пенсії інвалідам 3 групи з числа потерпілих ЧАЕС Пост. №1 12 п.5 - 170.82 грн., але сума останньої виплати становить 11 294.82 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо соціального захисту потерпілого населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені нормами Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Статтею 54 Закону №796-XII (у редакції Закону №230/96-ВР, яка діяла до 01 січня 2015 року) було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, 28 грудня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон України №76-VIII), яким текст статті 54 Закону №796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частину 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: "Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Наведені зміни набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Разом з тим, 07 квітня 2021 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-333/2018 (4498/18) ухвалив рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII.

Крім того, керуючись положеннями статті 97 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VІІІ "Про Конституційний Суд України", якими регламентовано порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України, Конституційний Суд України у пункті 2 рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)2021 встановив частина 3 статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року, а у пункті 3 визначив, що Верховна Рада України протягом трьох місяців з дня ухвалення цього Рішення повинна привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76VIII у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Натомість, у разі неприведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України, через три місяці з дня ухвалення цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796XII у редакції Закону №230/96ВР, яка передбачає, що: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам 3 мінімальних пенсій за віком».

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, Верховна Рада України 29 червня 2021 року прийняла Закон №1584-ІХ, яким внесла зміни до Закону №796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, частина третя статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції після змін, внесених Законом №1584-ІХ) передбачає, що розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

Вказане свідчить, що статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону №1584-ІХ визначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР.

У подальшому, Конституційний Суд України у прийняв рішення від 03 квітня 2024 року №4-р(І)/2024, в якому за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом №1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону №230/96-ВР.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції Закону №1584-IX) вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР. Врахувавши зазначене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, вказала, що прийняттям Закону №1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24 сформувала наступний висновок: "Враховуючи, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата констатує, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, від 12 травня 2024 року у справі № 400/12117/21, від 10 вересня 2024 року у справі № 240/34675/23, від 11 вересня 2024 року у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12 вересня 2024 року у справі № 240/1024/24, від 02 жовтня 2024 року у справах від № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23".

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вказані висновки Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, суд доходить висновку, що позивачка, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) має право на отримання пенсії в розмірі, визначеному ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, тобто в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", а тому відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку та виплаті пенсії в зазначеному розмірі.

Суд зазначає, що згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року №4695-ІХ установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 3209,00 гривень.

Застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, розмір пенсії позивача повинен складати 19254,00 грн (3209,00 грн х 6), проте не відповідає розміру виплат, виходячи з відомостей, наявних в матеріалах справи.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у здійсненні з 01.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/ 5957/25 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 №3-р(II)/ 2023 здійснити з 01.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, тобто 3209 грн, що становитиме 19254,00 грн та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) у здійсненні з 01.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/ 5957/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №520/5957/25 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.03.2023 №3-р(II)/2023 здійснити з 01.01.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, застосувавши при обчисленні розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, тобто 3209 грн, що становитиме 19254,00 грн та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 березня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях