Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №520/32765/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р. № 520/32765/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України викладену у листі №46249/51-2025 від 05.11.2025 року у оформленні поданні на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України оформити подання на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 на підставі її заяви від 20.10.2025 року та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем допущені протиправні дії щодо відмови у оформленні подання на призначення пенсії за вислугу років та не направленні його до органів Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов а позивачеві - відповідь на відзив.

У встановлений судом строк Міністерство внутрішніх справ України надало відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідно до наказу Національного університету внутрішніх справ МВС України від 06.05.2022 року № 168 о/с у зв`язку з військовою агресією росії проти України відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з ОСОБА_1 на певний час було призупинено дію трудового договору та на момент призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії з урахуванням умов пункту «ж» статті 1-2 Закону № 2262.

Третя особа своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог не зазначила, правом надання письмових пояснень по справі не скористалась.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За приписами статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посадах в Харківському національному університеті внутрішніх справ.

06.05.2022 року наказом № 168 о/с у зв`язку з військовою агресією росії проти України, що виключала можливість виконання роботи з ОСОБА_1 було призупинено дію трудового договору без виплати заробітної плати з 01.05.2022 року.

Наказом № 52 о/с від 06.02.2023 року поновлено дію трудового договору та переведено ОСОБА_1 на дистанційну роботу з 10.02.2023 року.

Наказом № 299 о/с від 26.08.2025 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з 05.09.2025 року.

Згідно до розрахунку вислуги років на пенсію підполковника міліції ОСОБА_1 вислуга років станом на 05.09.2025 року становить – 16 років 02 місяці 05 днів.

Як зазначено в позовній заяві, 20.10.2025 позивач звернулася до відповідача з заявою щодо оформлення подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

05.11.2025 року листом № 462/51-2025 Міністерство внутрішніх справ України повідомило про відсутність підстав для оформлення ОСОБА_1 подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України, зазначивши, що відповідно до наказу Національного університету внутрішніх справ МВС України від 06.05.2022 року № 168 о/с у зв`язку з військовою агресією росії проти України відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з ОСОБА_1 на певний час було призупинено дію трудового договору та на момент призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії з урахуванням умов пункту «ж» статті 1-2 Закону № 2262

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 преамбули Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ) цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років, а особи, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Пунктом «ж» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ унормовано, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи, зокрема, державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Відповідно до пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2262-ХІІ працівники міліції, які на день набрання чинності цим Законом мали календарну вислугу не менше 5 років та продовжили службу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями (а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах), після досягнення вислуги років, що дають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом.

Умови призначення пенсій за вислугу років визначені статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.

Так, пунктом "а" частини першої статті 12 визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" осіб, зазначених у частині третій , "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу всіх календарних днів (365), що в такому разі й буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 5 статті 17 цього Закону, щодо можливості врахування під час призначення пенсії тільки повних років вислуги.

Отже, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів).

Частиною 3 статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено, що до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Суд зазначає, що кказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15.03.2022 прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 465/3919/22 від 28.02.2024 року.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292 св 23).

Як встановлено судом, відповідно до наказу №168 о/с у зв`язку з військовою агресією росії проти України, що виключала можливість виконання роботи з ОСОБА_1 було призупинено дію трудового договору без виплати заробітної плати з 01.05.2022 року.

При цьому, на момент призупинення дії трудового договору позивач не набула права на призначення пенсії з урахуванням умов пункту «ж» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ.

Поряд з цим суд зазначає, що наказом № 52 о/с від 06.02.2023 року поновлено дію трудового договору та переведено ОСОБА_1 на дистанційну роботу з 10.02.2023 року.

Також суд зазначає, що листом від 17.11.2025 № 23001/06/51-2025 МВС України зроблено запит до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України з проханням надати роз`яснення з питання обґрунтованості зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «ж» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, часу роботи, який включає період тимчасового припинення працівником виконання роботи (призупинення дії трудового договору) відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу».

Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України в межах компетенції розглянуло лист МВС України щодо обчислення вислуги років для призначення пенсії та повідомило наступне:

Відповідно до пункту «ж» статі І2 Закону № 2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, визначено статтею 17 Закону № 2262.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 2262 до вислуги років осіб, зазначених у пункті «ж» статті І2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Також потрібно зауважити, що вислуга років це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв`язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262 пов`язується не з досягненням пенсійного віку, а з наявністю спеціального стажу за професією та втратою професійних якостей, коли особа не може повноцінно працювати за своєю спеціальністю до похилого віку. Пенсія призначається як компенсація втраченої працездатності за професією.

Особливий характер кадрової служби у Збройних Силах та інших структурах, діяльність яких пов`язана із забезпеченням безпеки та охорони правопорядку, обумовлює специфіку соціального захисту їх персоналу. Так, для військовослужбовців встановлено меншу тривалість стажу, вищу оцінку одного року вислуги, нижчий вік виходу на пенсію, більш вигідні умови урахування заробітку, більш вигідну формулу обчислення пенсії, інші пільги та привілеї.

Пенсія за вислугу років зазначеним особам призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше або у разі досягнення на день звільненню 45-річного віку та за наявності 25 років страхового стажу, з яких служб; становить не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців. При цьому для розрахунку розміру пенсії враховується вислуга років у пільговому обчислень (один місяць служби зараховується за три, два, півтора місяця або 40 днів) відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (зі змінами).

Тож вислуга років у розумінні Закону № 2262 є особливим видом спеціального стажу, який не є тотожним загальному страховому стажу та враховує повний фактичний час проходження служби або роботи, що забезпечує постійну зайнятість і виконання функцій, безпосередньо пов`язаних з обороноздатністю держави або виконанням специфічних державних завдань.

Так, судом встановлено, що наказом № 299 о/с від 26.08.2025 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з 05.09.2025 року.

Згідно до розрахунку вислуги років на пенсію, що міститься в матеріалах справи, підполковника міліції ОСОБА_1 вислуга років станом на 05.09.2025 року становить (час служби в календарному обчисленні) – 16 років 02 місяці 05 днів. Час роботи згідно з пунктом 15 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» - 09 років 00 місяців 18 днів, вислуга років для призначення пенсії станом на 05.09.2025 року (дату звільнення) становить 25 років 02 місяці 23 дні.

Таким чином судом встановлено, що станом на момент подання позивачем заяви про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 має понад 25 років страхового стажу.

Отже, посилання відповідача, як на підставу відмови у оформленні подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України, оскільки станом на дату призупинення трудового договору ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії за вислугу років є протиправним.

Згідно приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у оформленні подання на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України оформити ОСОБА_1 необхідні документи та підготувати подання для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01024, код ЄДРПОУ 00032684), за участі третьої особи: Регіонального сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26, ЄДРПОУ 45329727) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправні дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у оформленні подання на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України оформити ОСОБА_1 необхідні документи та підготувати подання для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01024, код ЄДРПОУ 00032684) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ГОРШКОВА