Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 22 березня 2026 р.
Справа: №460/23694/25
Суддя: К.М. Недашківська
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 березня 2026 року м. Рівне№460/23694/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт Вест» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування та рішення.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт Вест» (далі іменується – Позивач) до Рівненської митниці (далі іменується – відповідач), в якому Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/00055/2 від 13.11.2025.
Стислий виклад позиції Позивача та заперечень Відповідача.
Позивач зазначає, що з метою митного оформлення товарів декларант подав до митного органу МД разом з усіма належними документами, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митним органом винесене Рішення про коригування митної вартості, яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом визначення митної вартості, та оформлена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що жодних розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах не було, а митному органу надані усі обов`язкові документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували заявлену митну вартість товарів. Відповідач безпідставно поставив під сумнів увесь поданий пакет документів; митним органом не доведено обставин, які свідчили б про існування обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору; надані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували правильність числових значень складових митної вартості товарів; тому рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.
Відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, що слугувало безумовною підставою для витребування додаткових документів, які не надані у повному обсязі. Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно винесене Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 12.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 22.01.2026 клопотання Рівненської митниці про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання – залишене без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
Між компанією – нерезидентом «SLAVIK LIMITED» (Продавець) та ТОВ «Райт Вест» (Покупець) укладений Контракт №RW-016 від 02.11.2025 (далі - Контракт), предметом якого є зобов`язання поставити Покупцю товар згідно інвойсів – автомобілі вантажні, легкові нові, та бувші у використанні, автобуси, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причепи, напівпричепи нові та бувші у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, екскаватори, навантажувачі, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (а.с. 7).
Пункт 2.1 Контракту – загальна вартість діючого Контракту – 100000,00 Євро.
Пункт 2.2 Контракту – ціни на товар будуть зазначені в інвойсі для відповідної поставки.
За митною декларацією від 12.11.2025 №25UA204020024890U7 (далі – МД №25UA204020024890U7) декларантом до Рівненської митниці заявлено до митного оформлення товари: товар №1: Автомобіль вантажний марки "IVECO", модель "70C18", ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , за рівнем митної вартості 2,270195 GBP/кг. Товари заявлено на комерційних умовах поставки EXW GB Wootton (а.с. 5).
Митна вартість товару визначена декларантом за основним методом – за ціною договору – 8800,00 GBP (фунтів стерлінгів).
При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступне:
поданий до митного оформлення корект-інвойс №041 від 02.11.2025, який містить реквізити договору NRW-016 від 02.11.2025, не містить відміток митниці відправлення на митному кордоні України. Відповідно до п.3.9. Розділу 3 «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень» затвердженого наказом Мінфіну №1066 від 09.10.2012 «завершення митних формальностей митниці відправлення здійснюється шляхом проставляння відбитку штампу ПМК на всіх примірниках поданих товаросупровідних документів», що свідчить про відсутність вищезазначеного документу на момент перетину кордону, та не може бути взятий до уваги як документ здійснення зовнішньоекономічної;
відповідно до договору №RW-016 від 02.11.2025 пункту 3.1 передбачено оплату шляхом після оплати, проте відповідно ж до цього договору пункту 4.3 передбачено відправлення вантажу після отримання платежу, проте не надані документи щодо оплати товару;
митна декларація країни відправлення від 03.11.2025 №25GBC6BC48VHCSAAA7 не містить жодних відміток митниці відправлення. Також відсутні відомості про умови поставки;
калькуляція транспортних витрат від 12.11.2025 №1 не відповідає вимогам Правил заповнення декларації митної вартості (графа 20), що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», а саме не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту;
у рахунку-фактурі (інвойсі) №041 від 02.11.2025 зазначено реквізити документу за №RW-006 від 03.11.2025, який не був наданий до митного оформлення.
Декларант листом повідомив Рівненську митницю про те, що надав всі обов`язкові для здійснення митного оформлення та визначення митної вартості документи передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей, ознак підробки, та містять всі відомості.
Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000055/2 від 13.11.2025 (далі – Рішення №UA204020/2025/000055/2) та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204020/2025/000599 (а.с. 33-36).
Графа 33 Рішення №UA204020/2025/000055/2 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:
I. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею;
подані до митного оформлення документи містять неточності:
митна декларація країни відправлення від 03.11.2025 №25GBC6BC48VHCSAAA7 не містить жодних відміток митниці відправлення. Також відсутні відомості про умови поставки;
калькуляція транспортних витрат від 12.11.2025 №1 не відповідає вимогам Правил заповнення декларації митної вартості (графа 20), що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», а саме не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту;
у рахунку-фактурі (інвойсі) №041 від 02.11.2025 зазначено реквізити документу за №RW-006 від 03.11.2025, який не був наданий до митного оформлення;
поданий до митного оформлення корект-інвойс №041 від 02.11.2025, який містить реквізити договору NRW-016 від 02.11.2025, не містить відміток митниці відправлення на митному кордоні України. Відповідно до п.3.9. Розділу 3 «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень» затвердженого наказом Мінфіну №1066 від 09.10.2012 «завершення митних формальностей митниці відправлення здійснюється шляхом проставляння відбитку штампу ПМК на всіх примірниках поданих товаросупровідних документів», що свідчить про відсутність вищезазначеного документу на момент перетину кордону, та не може бути взятий до уваги як документ здійснення зовнішньоекономічної;
відповідно до договору №RW-016 від 02.11.2025 пункту 3.1 передбачено оплату шляхом після оплати, проте відповідно ж до цього договору пункту 4.3 передбачено відправлення вантажу після отримання платежу, проте не надані документи щодо оплати товару;
вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно числових значень складових митної вартості товару;
II. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу, митне оформлення якого здійснено за МД від 04.09.2025 №25UA205170024722U4 – за рівнем 27850,00 Євро;
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:
висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
виписку з бухгалтерської документації продавця товару;
копію митної декларації країни відправлення з відмітками митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт;
банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати товару;
документ № RW-006 від 03.11.2025, який зазначений рахунку-фактурі (інвойсі) № 041 від 02.11.2025.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59 – 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 – 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України;
митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару аналогічного транспортного засобу митне оформлення якого здійснено за МД від 04.09.2025 №25UA205170024722U4 – за рівнем 27850,00 Євро;
числове значення митної вартості товару становить 24518,6750 GBP (фунтів стерлінгів), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1353791,2845 грн.
Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 16.09.2025 №25UA204140013455U1, з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів 134550,62 грн.
Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 13.11.2025 №25UA204020025000U1.
Сума додатково нарахованих митних платежів становить 267753,90 грн (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваного Рішення №UA204020/2025/000055/2, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Стаття 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі – МК України): «Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».
Частина перша статті 51 МК України: «Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу».
Частина перша статті 52 МК України: «Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою».
Частина друга статті 52 МК України: «Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації».
Частина перша статті 53 МК України: «У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення».
Частина друга статті 53 МК України: «Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».
Вказані норми МК України визначають обов`язок декларанта подати до митного органу достовірні відомості щодо визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частина перша статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості».
Частина друга статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу».
Частина перша статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів».
Частина друга статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні».
Частина п`ята статті 54 МК України: «Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю».
Частина третя статті 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».
Отже, підставами для витребування у декларанта додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, є:
документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
наявність у документах ознак підробки;
документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Норми МК України визначають, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод – за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно (достовірно) визначив митну вартість товару.
В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2025/000055/2 зазначено: «митна декларація країни відправлення від 03.11.2025 №25GBC6BC48VHCSAAA7 не містить жодних відміток митниці відправлення. Також відсутні відомості про умови поставки».
Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що до митного оформлення була подана копія експортної декларації країни відправлення від 03.11.2025 №25GBC6BC48VHCSAAA7, яка містить всі відомості, необхідні для ідентифікації митної декларації країни відправлення з партією товару, що оцінюється.
Відсутність у деклараціях країни експортера відомостей про умови поставки та пункт відправлення товару не впливає на числові значення складових митної вартості. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в своїх постановах від 22 квітня 2019 року справа №815/6242/17; від 25 січня 2019 року справа №815/5398/17; від 25 січня 2019 року справа №815/5823/17.
Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженнями Позивача, що цілком можливо ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партіями товару, що оцінюється.
Щодо зауваження митного органу, про те, що митна декларація країни відправлення від 03.11.2025 №25GBC6BC48VHCSAAA7 не містить жодних відміток митниці відправлення, як на підставу не прийняття заявленої митної вартості товарів, то суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення відповідно до статті 53 МК України не є обов`язковим документом, який подається при митному оформленні товару.
Такий документ не може бути оцінений як такий, що дає достатні підстави для сумнівів у обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Крім того такий документ є документом продавця та складений відповідно до вимог країни відправлення і покупець жодним чином не може впливати на зміст чи форму вказаного документа.
В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2025/000055/2 зазначено: «калькуляція транспортних витрат від 12.11.2025 №1 не відповідає вимогам Правил заповнення декларації митної вартості (графа 20), що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», а саме не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту».
До митного оформлення декларантом надано Калькуляцію транспортних витрат від 12.11.2025 №1, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, маршрут, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
При цьому, Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально, та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах з урахуванням наданої Калькуляції.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За приписами пункту 5 частини десятої статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Суд зазначає, що норми МК України не містять положень, які зобов`язують для підтвердження витрат на транспортування подавати виключно первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таких вимог не містять і Правила заповнення декларації митної вартості.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Тому, надана декларантом Калькуляція транспортних витрат від 12.11.2025 №1 у повній мірі підтверджує вартість транспортних послуг.
В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2025/000055/2 зазначено: «у рахунку-фактурі (інвойсі) №041 від 02.11.2025 зазначено реквізити документу за №RW-006 від 03.11.2025, який не був наданий до митного оформлення»; «поданий до митного оформлення корект-інвойс №041 від 02.11.2025, який містить реквізити договору NRW-016 від 02.11.2025, не містить відміток митниці відправлення на митному кордоні України. Відповідно до п.3.9. Розділу 3 «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень» затвердженого наказом Мінфіну №1066 від 09.10.2012 «завершення митних формальностей митниці відправлення здійснюється шляхом проставляння відбитку штампу ПМК на всіх примірниках поданих товаросупровідних документів», що свідчить про відсутність вищезазначеного документу на момент перетину кордону, та не може бути взятий до уваги як документ здійснення зовнішньоекономічної».
Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що до митного оформлення корект-Інвойс № 041 від 02.11.2025, який містить реквізити договору №RW-016 від 02.11.2025, проте не містить відміток митниці відправлення на митному кордоні України.
Відповідно до п.3.9. Розділу 3 «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень» затвердженого наказом Мінфіну №1066 від 09.10.2012 «завершення митних формальностей митниці відправлення здійснюється шляхом проставляння відбитку штампу ПМК на всіх примірниках поданих товаросупровідних документів», що свідчить про відсутність вищезазначеного документу на момент перетину кордону, та не може бути взятий до уваги як документ здійснення зовнішньоекономічної операції».
Суд погоджується, що на даному інвойсі не могло бути відміток митниці на кордоні, оскільки факт помилкового зазначення реквізитів контракту був виявлений декларантом лише при отриманні документів безпосередньо від перевізника після доставки товару для його митного оформлення, у зв`язку із чим і було запрошено у продавця відкоригований інвойс, долучений додатково.
Відповідно, на ньому не могли бути наявні відмітки митниці на кордоні, оскільки на момент перетину кордону його не існувало.
В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2025/000055/2 зазначено: «відповідно до договору №RW-016 від 02.11.2025 пункту 3.1 передбачено оплату шляхом після оплати, проте відповідно ж до цього договору пункту 4.3 передбачено відправлення вантажу після отримання платежу, проте не надані документи щодо оплати товару».
Судом досліджено платіжну інструкцію в іноземній валюті №7 від 17.11.2025 та зовнішньоекономічний договір – Контракт №RW-016 від 02.11.2025 та встановлено таке.
Пунктом 4.3. Контракту визначені гарантії покупця у випадку не відправлення товару продавцем, але не обов`язок відправити товар протягом 14 днів після отримання платежу.
Пункт 4.3. Контракту дослівно говорить про наступне: «4.3. У тому випадку, якщо товар не буде поставлений Продавцем потягом 14 (чотирнадцяти) днів після отримання платежу, відповідно до п. 3.1 Контракту, Покупець залишає за собою право скасувати замовлення відповідної партії Товару. Продавець зобов`язаний повернути кошти на рахунок Покупця які були перераховані йому як оплата вартості Товару, відповідно до сформованого інвойсу (інвойсів). Сторони домовились, що у такому випадку штрафні санкції згідно статті 6 даного Контракту до сторін не застосовується».
Таким чином, суд вважає, що дане твердження посадової особи митниці не відповідає змісту Контракту.
Тому, суд вважає, що сумніви митного органу щодо повноти включення складових митної вартості та розбіжностей спростовані первинно поданими до митного оформлення документами.
Зазначені митним органом підстави для витребування додаткових документів та підстави для коригування митної вартості імпортованих товарів не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки декларант надав усі належні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості товарів.
При витребуванні у декларанта додаткових документів Рівненською митницею не зазначено, які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, які ознаки підробки наявні у цих документах і з чого це слідує, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Зазначивши про вищенаведені розбіжності, відповідач не зазначає як це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.
Частина шоста статті 54 МК України: «Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості».
Частина сьома статті 54 МК України: «У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».
Частина перша статті 55 МК України: «Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів».
Частина друга статті 55 МК України: «Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду».
Частина перша статті 256 МК України: «Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом».
Частина дванадцята статті 264 МК України: «У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів».
Отож, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Проте, оскаржуване Рішення №UA204020/2025/000055/2 не містить інформації про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів відповідно до переліку частини другої статті 53 МК України, не були подані; не вказано причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору; які конкретні розбіжності містили подані декларантом документи, що впливали саме на визначення митної вартості товарів та стосувалися числових значень складових митної вартості товарів.
Митний орган не надав доказів на підтвердження обставин, що декларантом зазначено не всі складові числового значення митної вартості товарів, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2025/000055/2 зазначено, що митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару аналогічного транспортного засобу митне оформлення якого здійснено за МД від 04.09.2025 №25UA205170024722U4 – за рівнем 27850,00 Євро; числове значення митної вартості товару становить 24518,6750 GBP (фунтів стерлінгів), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1353791,2845 грн.
Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж заявлена декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролюючим органом митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
При цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товарів (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару – за ціною договору.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195) затверджені: форма рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; Перелік додаткових складових до ціни договору (далі – Правила).
Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:
«У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні».
Суд зазначає, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Частина перша статті 57 МК України: «Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний».
Частина друга статті 57 МК України: «Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)».
Частина третя статті 57 МК України: «Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу».
З системного аналізу наведених норм МК України вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У даному випадку декларантом надані митному органу усі належні документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а контролюючий орган не обґрунтував наявності у поданих документах розбіжностей чи неповноти відомостей, що зазначені у них.
Суд констатує, що оскаржувані Рішення №UA204020/2025/000055/2 не відповідає критерію «обґрунтованості».
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Отже, Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення Позивачем митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення №UA204020/2025/000055/2 в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.
Розподіл судових витрат.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4019,59 грн, сплачена відповідно до Платіжної інструкції від 16.12.2025 №122 та Квитанції від 06.01.2026 №10.
В прохальній частині позову Позивач також просить суд стягнути на його користь витрати з перекладу документів у розмірі 3000,00 грн.
Приписами частини першої та третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини третьої - восьмої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.
У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути спів мірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Послуги із офіційного перекладу долучених до справи документів з англійської та польської мови на українську мову, були надані позивачу ПП «Бюро перекладів «АДВАНС». На підтвердження отриманих послуг, позивачем надано суду рахунок №104-25 від 16.12.2025 року за перекладацькі послуги, всього на суму 3000,00 грн; платіжну інструкцію №123 від 16.12.2025 на суму 3000,00 грн. із призначенням платежу: «Оплата за послуги письмового перекладу згідно рахунку №104-25 від 16.12.2025 р. без ПДВ».
Тому, такі витрати підлягають стягненню на користь Позивача, як такі, що пов`язані з розглядом справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт Вест» (вулиця Кавказька, 9а, офіс 108, місто Рівне, 33013; код ЄДРПОУ45951685) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ ВП 43958370) про визнання протиправним скасування та рішення – задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2025/000055/2 від 13.11.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт Вест» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Рівненської митниці суму судового збору у розмірі 4019,59 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт Вест» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Рівненської митниці суму витрат з перекладу документів в розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 березня 2026 року
Суддя К.М. Недашківська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua