Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №460/2000/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2026 року м. Рівне№460/2000/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі -позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач №1), Міністерства оборони України (далі відповідач №2) в якому позивач просить суд:

Визнати протиправним відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у передачі на розгляд та прийнятті рішення щодо виплати одноразової виплати грошової допомоги для ОСОБА_1 (як цивільній дружині) належної солдату ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , що міститься у листі від 24.10.2025 року №01/26/2.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити на розгляд комісії Міністерству оборони України подану ОСОБА_1 заяву від 23.10.2025 року для отримання одноразової грошової допомоги по чоловіку ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути подану позивачкою заяву та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , як дружині.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує, що вона проживала разом з ОСОБА_2 з жовтня 2019, фактично виконували права та обов`язки подружжя, проживаючи однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, що встановлено Постановою Рівненського апеляційного суду від 07.10.2025 року по справі №570/1606/24. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 загинув, захищаючи територіальну цілісність України.

З метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у зв`язку із загибеллю її чоловіка солдата ОСОБА_2 , після набрання вказаним судовим рішенням законної сили, ОСОБА_1 звернулась із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2025 №01/2612 вказано, що ОСОБА_1 не надала підтверджуючих документів, що дають право на отримання одноразової грошвої допомоги, а саме судове рішення про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.

Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.02.2026 від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що заява від 23.10.2025 року для отримання одноразової грошової допомоги по чоловіку ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 не надсилалась, відтак зазначена заява не розглядалась, а рішення не приймалось. Відповідач зауважує, що вимога до Міністерства оборони України є передчасною, просить відмовити в їх задоволенні.

Міністерство оборони України у відзиві одночасно заявило клопотання про залучення до справи третіх осіб.

11.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано відзив, в якому представник просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. У редакції ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинного на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружилися вдруге, діти які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або згідно статті 31 частини першої згаданого Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Відповідно до наданих документів, заявниця не відноситься до одного з подружжя. Також за поданими документами неможливо встановити, чи є вона непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на утриманні загиблого. Відповідач вважає, що до свого звернення позивачка не долучила відповідного рішення апеляційної судової інстанції, що підтверджує факт проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем. У задоволенні позовних вимог, просив суд відмовити повністю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 з жовтня 2019 проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Бахмут, Донецької області.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №7599 від 13.12.2022, ОСОБА_2 загинув у зоні військових дій, ушкодження внаслідок військових дій, спричиненні іншими видами вибухів та уламків.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07.10.2025 року по справі №570/1606/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , протягом часу із 01 жовтня 2019 року по 12 грудня 2022 року по АДРЕСА_1 .

Отже такі обставини відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

27.02.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно придбали квартиру. Що підтверджується Договором купівлі- продажу квартири від 27.02.2020 року. Крім того 04.08.2022 загиблим військовослужбовцем складено нотаріально посвідчений заповіт у відповідності до якого все майно, яке належало ОСОБА_2 , на момент смерті заповідає для позивачки ОСОБА_1 .

З метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у зв`язку із загибеллю чоловіка ОСОБА_2 , після набрання постанови Рівненського апеляційного суду від 07.10.2025 року по справі №570/1606/24 законної сили, позивач звернулась із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в подальшому була відправлена разом із документами до Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням та виплатою ОГД та компенсаційних сум.

Згідно витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2024 року №4/д вказано, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що неможливо встановити чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) та чи перебувала вона утриманні загиблого військовослужбовця.

В жовтні 2025 року позивач звернулася повторно із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 додавши до заяви додатково постанову Рівненського апеляційного суду від 07.10.2025 року по справі №570/1606/24, яким встановлено факт проживання із згиблим ОСОБА_2 однією сім`єю як подружжя. З

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2025 року №01/2612 повідомив, що ОСОБА_1 не надала підтверджуючих документів, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме судове рішення про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд виходить з таких міркувань.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 41 Закону №2232-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 16-2 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 - 12.12.2022) розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 - 12.12.2022; далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2 Постанови №168 визначено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Аналіз правових норм Закону №2011-ХІІ та Постанови №168 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується сім`ям загиблих військовослужбовців у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-XII.

Згідно зі ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Та обставина, що причина смерті солдата військовослужбовця ОСОБА_2 пов`язана із безпосередньою участю його у бойових діях та забезпечення здійснення ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, відповідачем не заперечується.

Спірним питанням у межах розгляду цієї судової справи є, зокрема, те, чи належить позивач до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідач вважає, що позивач до свого звернення не долучила відповідних рішень першої та апеляційної інстанції, що підтверджували факт проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем. Саме з цієї причини відповідач повернув до документи позивача, які були направлені на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

У зв`язку з чим, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2019 року по 12.12.2022 року ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України Постановою Рівненського апеляційного суду від 07.10.2025 року по справі №570/1606/24, яка набрала законної сили.

Вищевказаним судовим рішенням підтверджується факт спільного проживання позивача із загиблим військовослужбовцем, які були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII.

Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 06.04.2022 у справі №826/9171/16.

Крім того, у подальшому законодавець неодноразово вносив зміни до Закону №2011-XII.

Так, за змістом частин першої та четвертої статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення ОГД) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відтак, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги має, зокрема, жінка, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Суд зауважує, що у витязі із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2024 року №4/д підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження знаходження позивача на утриманні загиблого військовослужбовця.

Разом з тим, положення статті 16-1 Закону №2011-XII на момент смерті військовослужбовця передбачали право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалося раніше, факт того, що позивач є одним із подружжя встановлено судом, а на момент звернення позивача із вищевказаною заявою - одного із подружжя, з яким загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сил.

Ураховуючи, що судом цивільної юрисдикції у справі №570/1606/24 встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2019 року по 12.12.2022 року ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , із ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд дійшов висновку, що покликання Рівненського районного ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства оборони України на те, що для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 168 позивачу необхідно встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, є необґрунтованим.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 05.02.2025 у справі № 120/17960/23.

Пунктом 2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Згідно з абзацом тридцятим пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань оформлюють документи для призначення та виплати Міноборони одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Абзацом шостим пункту 4.6 розділу IV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення ОГД - 19.12.2024; далі Порядок №45), який відповідно до п. 1 визначає завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

Згідно з пункту 1.7 Порядку № 45 одноразова грошова допомога (далі - ОГД) призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника.

Розділом IV Порядку № 45 визначено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Порядку № 45 члени сім`ї звертаються до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.

Районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_1 приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ІНФОРМАЦІЯ_1 за підпорядкуванням.

В подальшому, як установлено пунктом 4.3 Порядку № 45, обласний (Київський міський) ІНФОРМАЦІЯ_1 перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2). На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв`язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

Пунктом 4.4 Порядку № 45 передбачено, що Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції №280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції. В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_12 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ІНФОРМАЦІЯ_1, та, у разі її призначення,- готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 4.5 Порядку №45).

За змістом пунктів 4.6, 4.8 Порядку № 45 районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_1, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД, повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

Таким чином, законодавством встановлено відповідний порядок дій районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 та обласного (Київського міського) ІНФОРМАЦІЯ_1, які зазначені суб`єкти зобов`язані вчинити після надходження заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги із доданими до неї документами.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 160/22400/23.

Отже, вищенаведеними нормами передбачено обов`язок обласного ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєструвати документи, оформити їх та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги (має право/ не має право).

Лише головний розпорядник коштів, яким є Міністерство оборони України, має виключне право приймати рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю).

Основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначені Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627 (далі - Положення № 564).

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Пунктом 2 розділу II Положення № 564 визначено, крім іншого, що саме Комісія зобов`язана приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги.

В світлі спірних правовідносин та вищенаведеного правового регулювання суд зазначає, що відповідач, не маючи на те компетенції, фактично перейняв на себе функцію Комісії та головного розпорядника бюджетних коштів щодо вивчення документів та прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання до Сарненського РТЦКСП.

Своєю чергою, до компетенції відповідача належить обов`язок формування пакету документів, підготовка висновку та направлення вказаних документів до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, яка наділена виключним правом щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18, зокрема, Суд зазначив, що:

"…дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

44. Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

45. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

46. Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

47. У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v.Bulgaria" № 30985/96).

48. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

49. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

50. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що відповідно до підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730), Міністр: приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Таким чином, вирішення питання стосовно можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відноситься до компетенції Міністерства оборони України, яке з урахуванням своїх дискреційних повноважень зобов`язано прийняти одне із можливих рішень.

Водночас, відповідач - Рівненський районний ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав альтернативного варіанту розгляду заяви позивача, а тому був зобов`язаний діяти відповідно до встановленого порядку та повинен лише подати розпорядникові бюджетних коштів висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновки про наявність або відсутність у позивачки підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги).

Разом з тим, Рівненським районним ІНФОРМАЦІЯ_1 не було повторно направлено документів позивача до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати позивачці одноразової грошової допомоги.

Суд зауважує, що поведінка ІНФОРМАЦІЯ_1 порушує принципи, викладені в практиці Європейського суду з прав людини як джерелі права.

Так, у справі "Рисовський проти України" суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat. Com S.r.L проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини"", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2025 у справі №380/12477/23, які є обов`язковими для врахування судом відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність поведінки відповідача щодо ненаправлення документів позивача на розгляд до Міністерства оборони України відповідно до Порядку № 45, оскільки така поведінка здійснена не у спосіб, визначений законом.

Відтак, порушене право позивача в частині відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 у передачі на розгляд та прийнятті рішення щодо виплати одноразової виплати грошової допомоги для ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання такої поведінки протиправною бездіяльністю та відновленню шляхом зобов`язання відповідача направити до Міністерства оборони України документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - її чоловіка солдата ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства оборони України розглянути подану позивачкою заяву та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , як дружині.

Як вже зазначалось судом раніше, Законом України від 09.12.2023 № 3515-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" виклав статтю 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У справі, що розглядається, позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, однак відповідач в якості підстави для повернення документів на доопрацювання визначив відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні позивача, що не абсолютно відповідає змісту заяви позивача, підмінює спірні правовідносини та спрямовує справу на досягнення завідомо негативного результату.

За таких обставин повернення відповідачем документів на доопрацювання несе завідомо негативні наслідки для позивача, тому має ототожнюватися з відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду спору обставини, суд дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2024 №4/д в частині повернення документів позивача на доопрацювання з метою надання документів, якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги та наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи результати судового розгляду справи, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаправлення до Міністерства оборони України документів ОСОБА_1 для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка солдата ОСОБА_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до Міністерства оборони України подану ОСОБА_1 заяву від 23.10.2025 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка солдата ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 березня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022)

Суддя В.В. Щербаков