Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №460/2710/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2026 року м. Рівне№460/2710/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень вказав, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання Постанови № 153 та Окремого доручення Міністра оборони України проведено роботу по встановленню сумарної кількості днів ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; про наявність у нього захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) одержаних під час захисту Вітчизни; оформлено довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин на старшого солдата ОСОБА_1 ; здійснено розрахунок потреби в коштах для виплати та відправлено документи до вищестоящого командування для здійснення перевірки законності нарахування. Таким чином, наведені факти свідчать про те, що військовою частиною НОМЕР_1 вчинено дії, передбачені Окремим дорученням Міністра оборони України щодо реалізації Постанови № 153, а тому, підстави для визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 – відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на протиправній бездіяльності відповідача.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримує позицію, викладену у відзиві з тих же доводів та аргументів.

Ухвалою суду від 19.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочав військову службу з 30.09.2022.

На момент початку військової служби позивач не досяг віку 25 років.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2022 №327, військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 , який 20.12.2022 прибув з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 для подальшого проходження військової служби, з 20.12.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 10.02.2026 № 823/а, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивач брав безпосередню участь в бойових діях строком за сукупністю 154 календарні дні.

Станом на 13.02.2025 позивач до кримінальної відповідальності не притягувався; випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: не обліковано; дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився: це обліковано.

17.07.2025 позивач засобами поштового зв`язку подав рапорт до Генерального штабу Збройних Сил України для направлення командиру військової частини НОМЕР_1 щодо отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до Постанови № 153, що підтверджується описом вкладення у лист та накладною №0113304337744.

10.08.2025 представником позивача засобами поштового зв`язку направлено адвокатський запит до Генерального штабу Збройних Сил України для направлення командиру військової частини НОМЕР_1 щодо отримання винагороди позивачем, що підтверджується описом вкладення у лист та накладною № 0505351563820.

22.08.2025 направлено скаргу до Генерального штабу Збройних Сил України в інтересах позивача щодо результатів розгляду рапорту та адвокатського запиту від 10.08.2025 про нарахування та виплати винагороди позивачу, відповідно до Постанови № 153, що підтверджується описом вкладення у лист та накладною № 0505358174557.

У відповідь на адвокатський запит листом від 05.09.2025 № 3719 повідомлено, що командуванням військової частини НОМЕР_1 проводиться робота по збору та узагальненню інформації щодо нарахування та виплати винагороди. При наявності підстав для виплати винагороди позивачу буде здійснено таку виплату.

У відповідь на скаргу листом від 01.10.2025 № 4179 командуванням військової частини НОМЕР_1 було повідомлено, що проводиться робота по збору та узагальненню інформації щодо нарахування та виплати винагороди. Також зазначено, що позивачу буде здійснено виплату винагороди, передбачену Постановою № 153 в найкоротший строк після отримання відповідного бюджетного фінансування.

28.10.2025 в інтересах позивача направлено повторний адвокатський запит до Генерального штабу Збройних Сил України для направлення командиру військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати винагороди позивачу, що підтверджується описом вкладення у лист та накладною № 0505393003230.

28.11.2025 направлено скаргу до Генерального штабу Збройних Сил України в інтересах позивача щодо нарахування та виплати винагороди позивачу, відповідно до Постанови № 153, що підтверджується описом вкладення у лист та накладною №0505503533009.

Листом від 07.01.2026 № 88 повідомлено, що командуванням військової частини НОМЕР_1 проводиться робота по збору та узагальненню інформації щодо нарахування та виплати винагороди. Позивачу буде здійснено виплату винагороди, передбаченої Постановою № 153 в найкоротший строк після отримання відповідного бюджетного фінансування.

Позивач зазначає, що відповіді, надані листами носять формальний характер та не дають чіткої відповіді, яка саме робота проведена, а яка ще має бути виконаною. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ № 153 від 11.02.2025 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011 (далі - Закон № 2011).

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону № 2011).

Приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011 унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153).

Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі по тексту також Порядок № 153).

Відповідно до п.1 Постанови № 153, Кабінет Міністрів погоджується з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану(далі-експериментальний проект).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 визначено, що учасниками експериментального проекту є ,зокрема, громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили тощо.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови № 153 встановлено, зокрема, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Таким чином, відповідно до абз.2 п.4 Постанови № 153 винагорода виплачується громадянам України з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу Збройних Сил, які: у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64,затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX; проходять військову службу; брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій строком, що за сукупністю становить не менше 6 місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153 визначено випадки, коли винагорода не виплачується, а саме: військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочав військову службу з 30.09.2022 і на момент початку військової служби позивач не досяг віку 25 років.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2022 № 327, військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 , який 20.12.2022 прибув з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 для подальшого проходження військової служби, з 20.12.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

За змістом довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 10.02.2026 № 823/а, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивач брав безпосередню участь в бойових діях строком за сукупністю 154 календарні дні.

Станом на 13.02.2025 позивач до кримінальної відповідальності не притягувався; випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: не обліковано; дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився: це обліковано.

Отже позивач має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 153.

Разом з тим, щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті такої допомоги, то варто зазначити таке.

Так, Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі № 9901/345/20 звернуто увагу на те, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значущих та обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені; для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Для з`ясування протиправності бездіяльності необхідно врахувати: конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків; юридичний зміст, значущість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення; шкідливість/протиправність заінтересованої особи.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 20.02.2025 № 999/уд, а згодом від 26.09.2025 № 5601/уд, в якому визначалось завдання: щодо проведення аналізу наявності військовослужбовців, які мають право на отримання винагороди; організувати роботу, зокрема, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); оформлення відповідних довідок тощо.

Матеріалами справи стверджується, що на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України, військовою частиною НОМЕР_1 02.02.2026 за вих.№ 431 надіслано командиру військової частини НОМЕР_3 документи для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і старшому солдату ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що довідка про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях потребувала уточнення, документи повернуті на доопрацювання.

19.02.2026 за вих.№ 648 військовою частиною НОМЕР_1 повторно відправлено командиру військової частини НОМЕР_3 документи для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і старшому солдату ОСОБА_1 .

Наведені факти свідчать про те, що військовою частиною НОМЕР_1 вживалися відповідні заходи щодо реалізації Постанови № 153 щодо військовослужбовців, в тому числі і стосовно позивача, зокрема, проведено аналіз військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які мають право на виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153; створено інформацію про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців.

Варто зауважити, що підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій, або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Тобто, для отримання інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі кожного військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди, передбаченої Поставою № 153, перевіряється щонайменше один із зазначених документів за всі періоди участі.

Далі, по кожному із зазначених у документах військовослужбовців, здійснюється перевірка відсутності (наявності) випадків притягнення до відповідальності, з подальшим документальним підтвердженням; з`ясовується інформація щодо наявності у кожного із військовослужбовців, які підпадають під дію Постанови № 153, захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні; оформляються на вищевказаних військовослужбовців довідки про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Таким чином, для того, щоб подати до вищестоящого командування відомості для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, необхідно виконано значний обсяг робіт щодо отримання необхідних документів, передбачених Окремим дорученням Міністра оборони України.

Отже військовою частиною НОМЕР_1 на виконання Постанови № 153 та Окремого доручення Міністра оборони України проведено роботу по встановленню сумарної кількості днів ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; про наявність у нього захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) одержаних під час захисту Вітчизни; оформлено довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин на старшого солдата ОСОБА_1 ; здійснено розрахунок потреби в коштах для виплати та відправлено документи до вищестоящого командування для здійснення перевірки законності нарахування.

Наведене свідчить про те, що з моменту введення в дію Постанови № 153 до моменту направлення документів на погодження до вищестоящого командування, в тому числі і щодо позивача, військовою частиною НОМЕР_1 здійснювались належні дії по виконання вимог Окремого доручення Міністра оборони України щодо реалізації Постанови № 153.

За наведеного суд вважає, що доводи позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та невиплаті одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, не знайшли свого підтвердження та як наслідок, не відповідають дійсності.

Суд зауважує, що відповідач не відмовлявся від нарахування та виплати такої грошової винагороди, ба більше, позивачу нарахована одноразова грошова винагорода відповідно Постанови № 153 в сумі 833333,33грн. При цьому, позовна заява подана до суду 16.02.2026, а вказаний розрахунок направлений для проведення попередньої перевірки законності її нарахування до військової частини НОМЕР_3 19.02.2026. Отже позовні вимоги зобов`язального характеру стосовно виплати одноразової грошової винагороди є передчасними та задоволенню не належать.

Відповідно до частин першої та другої и статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 березня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Т.О. Комшелюк