Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №380/24818/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 рокусправа № 380/24818/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу

Обставини справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету коштів в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку в загальній сумі 15 489,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області як платник податків та має обов`язок щодо своєчасної та повної сплати податкових зобов`язань відповідно до вимог Податкового кодексу України. Проте, в порушення вимог податкового законодавства, відповідачем не сплачено самостійно узгоджені суми грошових зобов`язань з єдиного податку, задекларовані ним у податкових деклараціях платника єдиного податку (зокрема, за податковий період 2020 року).

У зв`язку з несплатою узгоджених сум у встановлені законодавством строки, за відповідачем утворився податковий борг. З метою його погашення контролюючим органом на адресу платника сформовано та надіслано податкову вимогу. Оскільки станом на момент звернення до суду сума заборгованості у добровільному порядку погашена не була, позивач, реалізуючи свої повноваження, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою від 23 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Копію ухвали про відкриття провадження, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами, судом направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за його податковою адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що поштове відправлення (трек-номер 067073932537), адресоване відповідачу, не вручено адресату та 26 січня 2026 року повернулося на адресу суду з довідкою АТ “Укрпошта”, у якій причиною повернення зазначено: “за закінченням терміну зберігання”.

Згідно з частиною 11 статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду згідно з якою повернення кореспонденції з відміткою “за закінченням терміну зберігання” не свідчить про відсутність особи за адресою або про неможливість вручення листа з об`єктивних причин, а вказує на те, що адресат не з`явився до відділення поштового зв`язку за отриманням рекомендованого листа, про надходження якого він повідомлений відповідним повідомленням.

Направлення судової кореспонденції за офіційною податковою адресою (адресою реєстрації), яка міститься в державних реєстрах, є належним виконанням судом обов`язку щодо інформування учасника справи. У свою чергу, на відповідача як на суб`єкта господарювання покладається обов`язок добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, зокрема слідкувати за надходженням кореспонденції на свою адресу. Неотримання відповідачем судових документів є наслідком його суб`єктивної поведінки щодо неявки до поштового відділення.

У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду не надходило. Доказів погашення суми податкового боргу відповідачем не надано.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт господарювання та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків, зборів та обов`язкових платежів.

Дослідивши матеріали справи, зокрема розрахунок заборгованості та витяг з інтегрованої картки платника податків, суд встановив, що станом на момент розгляду справи за відповідачем обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18050400) у загальній сумі 15489,70 грн.

Сума боргу сформувалася за рахунок несплати щомісячних внесків з єдиного податку, нарахування яких здійснено контролюючим органом на підставі даних, зазначених платником у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування та поданих податкових деклараціях платника єдиного податку.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України, податкові зобов`язання, самостійно визначені платником податків у податковій декларації, вважаються узгодженими з дня подання такої декларації. Оскільки відповідач у встановлені законом строки не здійснив сплату задекларованих сум, такі зобов`язання набули статусу податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Доказів сплати зазначеної суми заборгованості або її оскарження у встановленому законом порядку відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Виконання податкового обов`язку здійснюється платниками податків самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості та витягами з інтегрованої картки платника, заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати сум єдиного податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для платників спрощеної системи оподаткування встановлені спеціальні строки. Так, згідно з пунктом 295.1 статті 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПК України).

Судом встановлено, що відповідач порушив вимоги податкового законодавства та не виконав свого обов`язку щодо своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, внаслідок чого утворився податковий борг. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості або доказів оскарження податкових зобов`язань у судовому чи адміністративному порядку відповідачем суду не надано.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що з метою погашення податкового боргу контролюючим органом сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 20.06.2025 року № 0012821-1303-1301.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

В постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України.

Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, а матеріалами справи не встановлена будь-яка інша адреса платника податків, направлення податкової вимоги на адресу місця реєстрації відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.

Оскільки у добровільному порядку борг сплачено не було, у контролюючого органу виникли підстави для вжиття заходів щодо стягнення коштів у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Механізм стягнення коштів визначено статтею 95 ПК України. Згідно з пунктами 95.1, 95.2 цієї статті, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності згідно зі статтею 90 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними письмовими доказами (розрахунками заборгованості, копією податкової вимоги, витягами з інтегрованої картки платника).

Так як відповідач не сплатив суму податкового боргу у встановлені законом строки та станом на день розгляду справи борг залишається непогашеним, а контролюючий орган виконав усі передбачені законом процедури для досудового врегулювання спору, суд вважає за необхідне задовольнити позов та стягнути з відповідача податковий борг у сумі 15 489,70 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень, з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач (суб`єкт владних повноважень) не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а від сплати судового збору він звільнений на підставі закону, підстави для стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг в сумі15489 (п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 70 копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20.03.2026

Суддя Коморний О.І.