Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №380/24831/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 рокусправа № 380/24831/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 17 травня 2016 року по 19 липня 2016 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 17 травня 2016 року по 19 липня 2016 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 17 травня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 17 травня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на теперішній час виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення. Позивач наголошує, що за період проходження служби з 17 травня 2016 року по 19 липня 2016 року йому протиправно не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, що є порушенням державних соціальних гарантій.

З метою відновлення його прав представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити належну індексацію за вказаний період, застосувавши при обчисленні як базовий місяць січень 2008 року (оскільки тарифні ставки не змінювалися з 2008 року). Листом від 02 жовтня 2025 року відповідач відмовив у задоволенні заяви. Свою відмову мотивував тим, що у грудні 2015 року відбулось підвищення грошового забезпечення військовослужбовцям “випереджаючим шляхом”. На думку відповідача, відповідно до вимог Додатка 5 та абзаців восьмого-десятого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078, у разі підвищення доходів випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін повинно починатися з січня 2016 року (що відповідає вимогам абзацу 2 пункту 3 Постанови КМУ № 1013).

Позивач вважає таку бездіяльність та доводи відповідача протиправними та такими, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Позивач переконаний, що зміна розміру доплат та премій не є підставою для зміни базового місяця індексації, якщо не підвищувалися посадові оклади. Крім того, позивач просить стягнути на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати (за період з 17 травня 2016 року по день фактичної виплати), а також зобов`язати виплатити індексацію з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 23 грудня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У поданому до суду відзиві відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на рішення Міністра оборони України (доведене телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/1/1150), згідно з яким у грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України було здійснено підвищення рівня доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Відповідач стверджує, що таким чином грудень 2015 року став місяцем підвищення грошових доходів “випереджаючим шляхом” з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін має починатися з січня 2016 року згідно з Порядком № 1078. Оскільки поріг індексації після січня 2016 року у спірний період перевищено не було, право на індексацію у позивача відсутнє.

Також у відзиві відповідач вказує на те, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі щодо визначення “базового місяця” для такого нарахування, є дискреційними повноваженнями пенсійного органу (роботодавця), а тому підстави для зобов`язання судом здійснити розрахунок саме з урахуванням січня 2008 року відсутні. Щодо позовних вимог про компенсацію податку з доходів фізичних осіб та компенсацію втрати частини доходів, відповідач вважає їх передчасними, оскільки основна сума (індексація) ще не нарахована і не виплачена, а отже, факт порушення строків виплати нарахованого доходу відсутній.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини спірних правовідносин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 липня 2016 року № 167 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у період проходження служби з 17 травня 2016 року по 19 липня 2016 року нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу не здійснювалися.

З метою досудового врегулювання спору та отримання належних виплат, представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період, застосувавши при обчисленні індексу споживчих цін як базовий місяць січень 2008 року.

Листом від 02 жовтня 2025 року відповідач відмовив у задоволенні заяви. Свою позицію обґрунтував тим, що у грудні 2015 року відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення додаткових видів грошового забезпечення. На думку відповідача, відповідно до положень Порядку № 1078 та Постанови КМУ № 1013, у зв`язку з таким підвищенням, для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін повинно здійснюватися з січня 2016 року. Оскільки у спірний період (травень-липень 2016 року) поріг індексації, обчислений з січня 2016 року, перевищено не було, то право на виплату індексації у позивача відсутнє.

Не погоджуючись із такою позицією відповідача та вважаючи бездіяльність щодо невиплати індексації протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, та перевіряючи оскаржувану бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-XII (далі – Закон № 1282-XII). Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Спірним питанням у цій справі є правильність визначення "базового місяця" для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача у період з 17 травня 2016 року по 19 липня 2016 року. Позивач наполягає на застосуванні січня 2008 року, тоді як відповідач вважає базовим місяцем січень 2016 року, посилаючись на підвищення доходу у грудні 2015 року.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Суд звертає увагу, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішальним фактором для зміни "базового місяця" у спірний період було підвищення саме тарифних ставок (окладів). Тобто, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових — посадового окладу), є базовим при проведенні індексації. Зростання грошового забезпечення за рахунок інших складових (премій, надбавок, доплат тощо) без підвищення посадового окладу не призводило до зміни базового місяця.

Щодо застосування норм права до обставин справи (грудень 2015 року).

Судом встановлено, що у період з січня 2008 року по березень 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Вказана постанова була чинною до 01 березня 2018 року, і протягом цього часу (в тому числі у грудні 2015 року) законодавчих змін, які б передбачали підвищення посадових окладів військовослужбовців, не приймалося.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у грудні 2015 року відбулося підвищення доходу на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, і це є підставою для встановлення січня 2016 року базовим місяцем. Підвищення грошового забезпечення у грудні 2015 року відбулося виключно за рахунок збільшення розмірів премій та інших додаткових видів грошового забезпечення, а не за рахунок зростання посадових окладів.

Враховуючи сталу практику Верховного Суду, суд зазначає:

- Для цілей індексації грошового забезпечення визначальним є факт підвищення посадового окладу.

- У разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших складових (без підвищення посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення, а базовий місяць не змінюється.

- Оскільки підвищення посадових окладів у грудні 2015 року не відбулося, то підстави для зміни базового місяця з січня 2008 року на січень 2016 року відсутні.

Таким чином, для нарахування індексації грошового забезпечення позивача у спірному періоді (травень-липень 2016 року) належить застосовувати січень 2008 року як базовий місяць. Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації за вказаний період із застосуванням належного базового місяця є протиправною та порушує соціальні права позивача.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Позивач також просить зобов`язати відповідача виплатити індексацію з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з пунктом 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Оскільки індексація є складовою частиною грошового забезпечення, і суд зобов`язує відповідача її нарахувати та виплатити, то на цю виплату поширюються державні гарантії щодо компенсації утриманих податків. Відповідно до вимог Порядку № 44, така компенсація має бути нарахована та виплачена автоматично разом із виплатою основного боргу. Тому ця вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню для повного відновлення прав позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати індексацію із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а також компенсації ПДФО, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).За статтею 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян та інші (стаття 2 Закону № 2050).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

При вирішенні даної вимоги суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 640/12053/21 (адміністративне провадження № К/990/38312/23), яка стосувалася аналогічних правовідносин.

У зазначеній постанові Верховний Суд, аналізуючи положення статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, дійшов висновку, що використане у статті 3 формулювання “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Верховний Суд наголосив, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність виплату компенсації втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Зміст і правова природа спірних правовідносин дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульований Верховним Судом України (наприклад, у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11) та підтримується усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20).

Доводи про те, що позовна вимога про стягнення компенсації є передчасною, оскільки основна сума боргу (недоплачене грошове забезпечення) ще не нарахована та не виплачена, є помилковими та суперечать висновкам Верховного Суду. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належних доходів, така особа має право на компенсацію втрати доходів за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Відкладення вирішення питання про стягнення компенсації до моменту фактичного виконання відповідачем рішення суду (тобто до моменту фактичної виплати боргу) змусить Позивача повторно звертатися до суду з новим позовом, що є неефективним способом захисту порушеного права та суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору.

Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 (на яку є посилання у постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21), згідно з яким невиплата компенсації у місяць виплати заборгованості сама по собі свідчить про відмову її виплатити та не потребує окремого досудового звернення з цього приводу.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у спірний період, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням належного базового місяця, а також невиплати компенсації втрати частини доходів.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” як учасник бойових дій (копія посвідчення міститься в матеріалах справи), і доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 травня 2016 року по 19 липня 2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січня 2008 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 17 травня 2016 року по 19 липня 2016 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січня 2008 року, відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 17 травня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 17 травня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі статтею 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення в порядку письмового провадження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі статтею 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20 березня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.