Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №340/6025/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6025/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, який триває з 29.07.2025 р. по 02.09.2025 р. включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №340/4438/24 зобов`язано начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілову Лілію Валентинівну допустити його до роботи на умовах неповного робочого часу у період його перебування у відпустці для догляду за дитиною. Позивач зазначив, що станом на дату звернення до суду з даним позовом рішення суду у справі №340/4438/24 не виконано, до роботи його не допущено, тому вважає, що має місце вимушений прогул, який розпочався з 01.07.2024 і триває по день звернення до суду, тому є підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.07.2025 по 02.09.2025 включно. При цьому, зауважував, що рішенням суду від 02.05.2025 у справі №340/7633/24 було стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2024 по 02.05.2025.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.6).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.8,-12) в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Недопуск працівника до роботи на умовах неповного робочого часу не входить до цих підстав і не може вважатись вимушеним прогулом. Вважає, що в даному випадку відсутній вимушений прогул, оскільки питання поновлення на роботі ОСОБА_1 не було предметом розгляду справи №340/4438/24.

Ухвалою суду від 29.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи. (а.с.18)

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.20), в якій повністю не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Вказував, що вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив. (а.с.22-24)

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №340/4438/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілової Лілії Валентинівни та Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області задоволено частково. Визнано протиправними дії начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілової Лілії Валентинівни щодо відмови у допуску ОСОБА_1 до роботи на умовах неповного робочого часу у період його перебування у відпустці для догляду за дитиною. Зобов`язано начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілову Лілію Валентинівну допустити ОСОБА_1 до роботи на умовах неповного робочого часу у період його перебування у відпустці для догляду за дитиною.

Постановою Третього апеляційного суду від 20.03.2025 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №340/4438/24 залишено без змін.

У вказаному рішенні судом встановлено, що наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 08.09.2016 р. №134-к переведено ОСОБА_1 з 08 вересня 2016 року на посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 27.03.2024 р. №5-к надано Мурзаку Сергію, заступнику начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 26 березня 2024 року по 18 листопада 2025 року включно.

30.04.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілової Л.В. із заявою про допуск його до роботи на умовах неповного робочого часу, а саме: тридцять п`ять годин на тиждень з 07.05.2024 р.

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 07.05.2024 р. №12-к наказано вважати ОСОБА_1 , заступника начальника служби, таким, що приступив до виконання своїх посадових обов`язків з 07 травня 2024 року на умовах неповного робочого часу. Відповідно до пункту 3 статті 56 Закону України “Про державну службу”, статті 56 Кодексу законів про працю України встановлено ОСОБА_1 неповний робочий день, з наступним графіком роботи: понеділок – п`ятниця з 8.00 до 15.15, за його заявою.

Наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області від 03.06.2024 р. №14-к надано ОСОБА_2 , заступнику начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 04 червня 2024 року по 18 листопада 2025 року включно.

Наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 03.06.2024 р. №207-к звільнено ОСОБА_3 з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”, як такого, що відмовився від переведення на запропоновану посаду, з виплатою компенсацій відповідно до чинного законодавства.

01.07.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілової Л.В. із заявою про допуск його до роботи на умовах неповного робочого часу, а саме: двадцять годин на тиждень з 01.07.2024 р.

Листом №197-01.1/01.1/05.12-24 від 01.07.2024 р. начальник Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілова Лілія Валентинівна повідомила ОСОБА_1 про відмову у наданні згоди за заявою на встановлення неповного робочого дня/тижня через відсутність передбачених законом підстав для того, оскільки частина третя статті 56 Закону України “Про державну службу” передбачає виключний перелік в яких випадках керівник державної служби зобов`язаний установити для державного службовця неповний робочий день або неповний робочий тиждень, а саме: на прохання вагітної жінки, одинокого державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі, яка перебуває під його опікою, або який доглядає за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку. В інших випадках неповний робочий день або неповний робочий тиждень для державного службовця може встановлюватися за згодою керівника державної служби.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вважаючи, що відповідач має виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.51 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.4 Закону України “Про відпустки” відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є соціальною відпусткою.

Відповідно до ч.1, 4 ст.18 цього Закону після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За бажанням матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Аналогічні норми містяться також у частинах 4, 9, 10 статті 179 КЗпП України, згідно яким за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства

За бажанням матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Особи, зазначені в цій статті, повинні повідомити роботодавця про дострокове припинення такої відпустки не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки.

Отже, наведені норми ч.4 ст.18 Закону України “Про відпустки”, ч.9 ст.179 КЗпП України визначають право працівника за власним бажанням, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною (тобто не виходячи з відпустки і не перериваючи таку відпустку), працювати на умовах неповного робочого часу.

Одночасно законодавець надає можливість використати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повністю або частково в межах установленого періоду (впродовж строку досягнення дитиною трьох років), а це означає, що особа, яка фактично доглядає за дитиною, може у будь-який час перервати та знову продовжити таку відпустку. І саме у такому випадку працівник має попередити роботодавця про свій намір вийти на роботу за 10 календарних днів до дня дострокового припинення відпустки (ч.10 ст.179 КЗпП України).

Так, у даному випадку, виходячи із суті поданої позивачем заяви від 01.07.2024, останній не мав наміру достроково припиняти відпустку по догляду за дитиною, а просив допустити його до роботи на умовах неповного робочого часу, перебуваючи при цьому у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виключає необхідність попередження відповідача про свій намір вийти на роботу за 10 календарних днів, як то помилково вважає відповідач.

При цьому, питання стосовно права позивача працювати на умовах неповного робочого часу під час перебування його у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було предметом судового розгляду у межах справи № 340/4438/24 та судовим рішенням право позивача працювати на умовах неповного робочого часу в період перебування його у такій відпустці і встановлено порушення цього права начальником Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і він не підлягає розширеному тлумаченню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частинами 3, 5 ст.235 КЗпП України визначено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.236 КЗпП у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах вказував, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість належним чином реалізовувати працівником своє право на працю. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у справі №522/7990/17 вказав, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.

Проте, відмова у допуску працівника до роботи на умовах неповного робочого часу у період його перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не має наслідком виплату такому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки не можна вважати, що у такому випадку у працівника виник вимушений прогул в розумінні Кодексу законів про працю України.

Так, у даному випадку має місце не незаконне звільнення, а відмова у допуску до роботи на умовах неповного робочого часу у період перебування позивача у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що не має наслідком поновлення на роботі, відповідно, не є свідченням наявності вимушеного прогулу у розумінні частини другої статті 235 КЗпП України.

Норми, яка б передбачала виплату середнього заробітку за наведених позивачем і встановлених у цій справі обставин, Кодекс законів про працю України не містить.

Враховуючи, що оплата вимушеного прогулу у наведених вище статтями Кодексу законів про працю України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю, при вирішення спірного питання відсутні підстави для застосування аналогії права.

Щодо зауваження позивача, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі №340/7633/24 було стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2024 по 02.05.2025, суд зазначає, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі №340/7633/24 скасовано, ухвалено нове рішення. В позові відмовлено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, код ЄДРПОУ 37059505) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА