Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №240/2800/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/2800/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 74500 грн за грудень 2024 року та зобов`язати відповідача виплатити додаткову винагороду у розмірі 74500 грн за грудень 2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати премії у розмірі 20160 грн за грудень 2024 року та зобов`язати відповідача виплатити премію у розмірі 20160 грн за грудень 2024 року.

Позовні вимоги мотивовані невиплатою премії та додаткової винагороди за грудень 2024 року з підстав того, що довідка закладу охорони здоров`я та рішення суду надійшли до відповідача у грудні 2024 року. При цьому позивач визнає, що у листопаді 2024 року ним було допущено два порушення військової дисципліни: самовільне залишення військової частини (повернення до частини 09 листопада) та вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) (20 листопада). Оскільки обидва випадки стались у листопаді 2024 року, позивач не заперечує того, що його обґрунтовано було позбавлено премії та додаткової винагороди за листопад 2024 року (виплата у грудні 2024 року), проте непогоджується з позбавленням спірних виплат за грудень 2024 року (з виплатою у січні 2025 року), оскільки у грудні 2024 року ним не допущено жодних порушень, а згідно з положеннями пункту 5 розділу XVI, так і пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (надалі - Порядок № 260), як щомісячна премія, так і додаткова винагорода не виплачуються за місяць, у якому вчинено порушення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у позові, зазначаючи про те, що 20 листопада 2024 року під час виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану позивач перебував з ознаками наркотичного сп`яніння на території тимчасового місця дислокації спеціального загону Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). А тому наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 грудня 2024 року № 9256 позивача притягнуто до відповідальності за вживання наркотичних речовин та позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за грудень 2024 року, оскільки згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП "Добропільська лікарня інтенсивного лікування" від 03 грудня 2024 року № 379 майор ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння, після вживання речовин, що містять катинони, а постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року, яка надійшла до частини у грудні 2024 року, його визнано винним у вчиненні військового адміністративного правопорушення. З таких підстав вважає позбавлення позивача премії та додаткової грошової винагороди у грудні 2024 року з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Розділу XVI та абзацу 6 пункту 15 Розділу XXXIV Порядку № 260 обґрунтованим та правомірним.

Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Межівським районним судом Дніпропетровської області у справі № 181/2088/24 встановлено, що 20 листопада 2024 року приблизно о 10:00 год. військовослужбовець ОСОБА_1 на території тимчасового розташування підрозділу Військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_1 виконував обов`язки військової служби у стані наркотичного сп`яніння в умовах особливого періоду (воєнного стану).

Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року у справі № 181/2088/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30 грудня 2024 року № 9256 за порушення військової дисципліни, а саме вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, статей 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині утримання від шкідливих звичок (куріння і вживання алкогольних напоїв), а також за негідний вчинок, офіцеру резерву спеціального загону Військової частини НОМЕР_1 , майору ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Також згідно з пунктами 2 і 3 цього наказу позивачу вирішено не виплачувати премію згідно з Розділом XVI Порядку № 260 та додаткову винагороду згідно з Розділом XXXIV Порядку № 260 за грудень 2024 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що спірним питанням, що постало на вирішення суду у цій справі, є обґрунтованість позбавлення позивача щомісячної премії та додаткової винагороди внаслідок підтвердженого випадку перебування під час виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану під впливом наркотичних речовин у місяці (листопад 2024 року), що передував місяцю, за який позивача позбавлено спірних виплат (грудень 2024 року), що мотивовано з боку військової частини надходженням до військової частини судового рішення за таким випадком у місяці, за який і було позивача позбавлено цих виплат.

Вирішуючи спір у цій справі суд враховує, що відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок № 260.

Порядок та підстави виплати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячних премій, урегульовано правовими нормами Розділу XVI "Преміювання" Порядку № 260, за приписами абзацу 3 пункту 5 якого вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) є самостійною підставою для невиплати щомісячної премії за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Згідно з абзацом 5 цього ж пункту 5 Розділу XVI "Преміювання" Порядку № 260 винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, також є самостійною підставою для невиплати щомісячної премії за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини.

При цьому порядок та підстави виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", врегульовано правовими нормами Розділу XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку № 260.

За приписами абзацу 5 пункту 15 цього розділу вживання алкогольних напоїв (наркотичних або психотропних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу та/або виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, є самостійною підставою для невиплати такої додаткової винагороди за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Відповідно до положень абзацу 6 цього ж пункту 15 Розділу XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку № 260 вчинення військовослужбовцем інших дій (бездіяльності), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, також є самостійною підставою для невиплати такої додаткової винагороди за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини.

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно з пунктом 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, з-поміж іншого, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Як передбачено у пункті 45 Дисциплінарного статуту за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Оскільки у цій справі за фактом виконання обов`язків військової служби у стані наркотичного сп`яніння в умовах воєнного стану, тобто адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року у справі № 181/2088/24, яка надійшла відповідачу у грудні 2024 року, на переконання суду слід виходити, насамперед, з розмежування дисциплінарної та адміністративної відповідальності, а тому відповідачем обґрунтовано застосовано фінансові санкції як заходи дисциплінарного впливу згідно з положеннями абзацу 5 пункту 5 Розділу XVI Порядку № 260 та абзацу 6 пункту 15 Розділу XXXIV Порядку № 260 невиплатою позивачу премії та додаткової винагороди за грудень 2024 року як місяця, у якому постанова суду про притягнення позивача до адміністративної відповідальності надійшла до військової частини.

Підхід, за яким відповідальність за вчинення одного правопорушення унеможливлює відповідальність за інше окреме правопорушення з підстави їх скоєння упродовж одного періоду, як доводить позивач, нівелює, на думку суду, індивідуалізацію відповідальності у сенсі невідворотності покарання, санкціонуючи тим самим протиправну поведінку. До того ж слід розмежовувати випадки притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності (військові правопорушення), що має різні механізми, однак у межах цієї справи об`єктом оскарження не є притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді суворої догани згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30 грудня 2024 року № 9256. Натомість предмет судової перевірки за змістом заявлених у позові вимог складає невиплата позивачу премії та додаткової винагороди за місяць, у якому до відповідача надійшло судове рішення про накладення на позивача відповідного порушенню адміністративного стягнення за КУпАП (грудень 2024 року), який передував місяцю вчинення порушення (листопад 2024 року), за який позивача вже було позбавлено аналогічних спірним виплат, але за вчинення іншого порушення військової дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 826/1647/16, де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, які фактично зводяться до поглинання відповідальності за одне порушення іншим, що дає підстави для переконливого висновку, що у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення відповідача відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а порушення права, за захистом якого позивач звернувся до суду, не знайшло підтвердження під час судового розгляду справи.

Своєю чергою, відсутність реального, такого, що підлягає судовому захисту, порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, на час розгляду справи по суті, є самостійною і достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Виходячи із меж судового оскарження у цій справі, оскільки позивач не ставить на вирішення суду обґрунтованість притягнення його до відповідальності на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30 грудня 2024 року № 9256, застосовуючи відповідні заходи фінансового випливу згідно з нормами абзацу 5 пункту 5 Розділу XVI Порядку № 260 та абзацу 6 пункту 15 Розділу XXXIV Порядку № 260 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у визначений законодавством спосіб, що утворює правові підстави для відмови у позові.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

23.03.26