Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №200/1289/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року Справа№200/1289/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.02.2026 № 046350021914 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника з 30.01.2026.

Ухвалою від 24 лютого 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-ІV, є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що згідно зі статтею 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, - в разі смерті пенсіонера – незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дружина якщо вона є особою з інвалідністю або досягла віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Тобто, при визначені права на пенсію чоловіка (дружини), батька, матері померлого годувальника враховується тривалість страхового стажу утриманця, в залежності від якого визначається його пенсійний вік.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач звернулась до органів ПФУ із заявою від 30.01.2026 про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Рішенням від 06.02.2026 № 046350021914 відповідач відмовив у призначенні позивачці пенсії у зв`язку із втратою годувальника, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Вік заявниці – 63 роки. Страховий стаж заявниці становить 18 р. 09 міс. 25 дн. За результатом розгляду документів, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, - в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дружина якщо вона є особою з інвалідністю або досягла віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Тобто, при визначені права на пенсію чоловіка (дружини), батька, матері померлого годувальника враховується тривалість страхового стажу утриманця , в залежності від якого визначається його пенсійний вік. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 29 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31.12.2027- від 15 до 24 років.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-ІV, непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-ІV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до приписів частини 1 статті 38 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії, є встановлення їм інвалідності, або 65 років, або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається, як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.

Суд вважає помилковою прив`язку для цілей призначення пенсії саме по втраті годувальника до наявності страхового стажу, необхідного саме для пенсії за віком. Формулювання в нормі Закону відсилки до ст. 26 Закону, на переконання суду, вимагає саме дотримання віку за цією статтею, а не страхового стажу, що є алогічним при питанні призначенні пенсії по втраті годувальника, при цьому, доводи відповідача мали б бути враховані, у разі формулювання в цій нормі прив`язки не до віку, а до віку та стажу, визначеного ст. 26 Закону № 1058-ІV, чого вона не містить.

За таких обставин позивач, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-ІV, є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Висновок відповідача, покладений в основу спірного рішення щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 Закону № 1058-ІV, яким визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не пов`язують право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.

Інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідачем не зазначено, а рішення таких не містить.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність та наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.02.2026 № 046350021914 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника, внаслідок чого в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника з 30.01.2026 суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що призначення пенсій є виключно повноваженнями Пенсійного фонду України.

Отже, друга позовна вимога позивача задовольняється судом шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника з урахуванням висновків суду.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,8 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн., який підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.02.2026 № 046350021914 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок 7а, ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30 січня 2026 року про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок 7а, ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 23 березня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар