Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №521/9687/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3704/26

Справа № 521/9687/24

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Блащук Ольга Євгенівна

на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05 червня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області, посилаючись на те, що вони разом із відповідачем є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказує, що оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про дітей, він вимушений звернутись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області - відмовлено.

Судове рішення суду вмотивовано тим, що стороною позивача належним чином не обґрунтовано та не доведено відповідними доказами по справі, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно її дітей буде відповідати найкращим інтересам дітей.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Блащук О.Є., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення та на ухвалення його з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.06.2025 року по справі № 521/9687/24 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідка на постійне місце проживання № НОМЕР_1 , видана Органом 5101 08.01.2019, батьківських прав відносно неповнолітніх григорян ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в матеріалах справи наявні всі докази умисного, свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими правами, неодноразове притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, неодноразові факти її жорстокого поводження з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вчинення домашнього насильства відносно батька дітей ОСОБА_6 та її матері ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , умисного порушення нею термінових заборонних приписів, наявності обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , що встановлювались рішеннями судів. Проте суд першої інстанції не надав вищевикладеному належного висновку, а лише обмежився в мотивувальній частині рішення посиланням на пояснення ОСОБА_2 , про те, що начебто доводи позивача не відповідають дійсності, вона займається вихованням дітей, намагається бачитися з доньками, спілкуватися, піклуватися про їх духовний та фізичний розвиток, а позивач чинить перешкоди їй в цьому.

Наголошується, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції взагалі не врахував ні думку дітей ні їх інтереси.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До початку розгляду справи, представником скаржника ОСОБА_1 адвоката Блащук О.Є. подані письмові пояснення, які за змістом фактично є ідентичними змісту апеляційної скарги.

На додаток, в поясненнях акцентується увага на тому, що судом першої не наведено в чому, на його думку, необґрунтованим є висновок опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а також проігнорована думку дитини ОСОБА_3 , яка була заслухана в судовому засіданні 02.04.2025 та думку психолога ОСОБА_8 , в присутності якої ОСОБА_9 надавала пояснення. Також, судом не взято до уваги пояснення ОСОБА_2 в судовому засіданні, що дітей остання народила для себе та діти зобов`язані піклуватись про неї, а саме бажання ОСОБА_2 повернутися проживати у свій, на її хибну думку, будинок у АДРЕСА_1, де наразі проживають діти з батьком попри категоричні заперечення дітей та отримати права на вказаний будинок є дійсною мотивацією її заперечень проти позбавлення батьківських прав, а не прагнення турбуватися про своїх дітей, виховувати їх.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Блащук О.Є, у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.

Представник Органу опіки та піклування Авангардійської селищної ради Одеського району Одеської області, скаржник ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Орган опіки та піклування Авангардійської селищної ради Одеського району Одеської області, повідомлений шляхом надсилання судової повістки до їх електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку документу.

Судові повістки надіслані скаржнику ОСОБА_1 , відповідачці ОСОБА_2 повернулись на адресу суду з поміткою "адресат відсутній".

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та їх не явка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності учасників які не з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2023 року по справі №521/18624/23 позов Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги з боку позивача: Служба у справах дітей Одеської міської ради в особі територіального відділу у Хаджибейському районі м. Одеси про невідкладене відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задоволено частково. Відібрано дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) без позбавлення батьківських прав. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи від 19 липня 2023 року й до досягнення відповідною дитиною повноліття з зарахуванням на особистий рахунок дитини. В частині позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в дохід держави судовий збір в сумі 3757 гривень 60 копійок.

Постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шипокіним Сергієм Сергійовичем від 13 травня 2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа №521/18624/23, який був виданий Малиновським районним судом міста Одеси 16 січня 2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 станом на 20 травня 2024 року заборгованість становить 29782 гривень.

Відповідно до постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 квітня 2022 року у справі №509/760/22, постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 квітня 2022 року у справі №509/755/22, постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2023 року у справі №521/18607/23 - ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2023 року у справі №509/6013/23, постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2023 року у справі №509/6059/23, ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 квітня 2022 року у справі №509/759/22, постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 квітня 2022 року у справі №509/757/22, постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року у справі №521/16474/23, постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2023 року у справі №509/5778/23 ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2024 року у справі №509/6236/24 заяву ОСОБА_6 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Блащук Ольга Євгеніївна, про видачу обмежувального припису задоволено. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким визначено заходи тимчасового обмеження її прав та покладено на неї наступні обов`язки: 1) заборонити громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців; 2) заборонити громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наближатися на відстань менше 300 м до Закладу загальної середньої освіти "Прилиманський ліцей" Авангардівської селищної ради, який знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Прилиманське, вул.Центральна,127, де навчаються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строком на 6 місяців; 3) заборонити громадянці громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними, заборонено контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців.

На дату розгляду справи в суді першої інстанції строк дії вказаного обмежувального припису закінчився.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради №01-40 від 14 січня 2025 року орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, у висновку зазначено, що за інформацією, наданою Службою у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_2 на даний час проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні, квартира повністю умебльована, наявна побутова техніка. Гр. ОСОБА_2 повідомила, що вважає себе люблячою мамою, бажає повернутися проживати у свій будинок в селищі Авангард, та виховувати своїх дітей.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батьків, так і для дитини (стаття 166 СК України), та допускається лише у випадках, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Отже, при вирішенні спорів щодо позбавлення батьківських прав суди повинні виходити з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, оцінюючи поведінку батьків, характер їх ставлення до дитини, а також можливість зміни їх поведінки у майбутньому.

Відповідно до статей 76, 81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів у їх сукупності.

Обов`язок доведення обставин свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, що можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, покладається на позивача.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивач не надав беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність беззаперечних доказів ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, або інших обставин, які відповідно до приписів частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, при розгляді справи у суді першої інстанції відповідачка приймала активну участь у її розгляді, та заперечувала проти позбавлення її батьківських прав.

Судом також була з`ясована думка дитини, ОСОБА_3 , проте така думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Аналогічні висновки, викладені і в постанові Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження №61-19878св21).

Посилання позивача на те, що відповідачка не виконує свої батьківські обов`язки, не може бути самостійною підставою для скасування судового рішення, оскільки самої лише бездіяльності з боку матері недостатньо для висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе позбавлення її батьківських прав (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20).

Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, а також відсутність гострої соціальної необхідності у застосуванні такого заходу, у зв`язку з чим позбавлення батьківських прав у цій справі не є необхідним у демократичному суспільстві.

Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо виховання дітей, захисту їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , апеляційний суд акцентує увагу на те, що він є таким, що має рекомендаційний характер та не є законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року (справа №243/13192/19-ц).

Вказаний висновок оцінений судом першої інстанцій у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав, які ґрунтуються на факті кровної спорідненості з дитиною та передбачають право на її виховання, захист інтересів та інші права до досягнення дитиною повноліття, не може вважатися таким, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її сімейного середовища та коріння, а тому може бути виправдане лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, пункт 49). Наявності таких виняткових обставин у цій справі не встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги, що відповідачка не сплачує аліменти, має заборгованість по аліментах, колегія суддів зазначає, що наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення матері дітей батьківських прав.

Доводи скаржника про те, що відповідачка неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, перевірені судом та їм надана належна оцінка.

Надані суду постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою 184 КУпАП стосуються неналежного виконання нею батьківських обов`язків.

Надані постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосуються вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 (колишнього чоловіка), ОСОБА_11 (своєї матері) та ОСОБА_3 (своєї доньки), проте не містять відомостей про вчинення домашнього насильства щодо іншої доньки ОСОБА_4 .

Також, судом враховано про те, що стосовно ОСОБА_2 застосовувались обмежувальні приписи відносно дітей, проте ці заходи є тимчасові і на день розгляду справи судом першої інстанції закінчились.

Проте, оцінюючи зазначені докази у справі в їх сукупності, враховуючи, що позов про позбавлення відповідачки батьківських прав подано у червні 2024 року, колегія суддів вважає, що враховуючи значний проміжок часу між притягненнями відповідачки до адміністративної відповідальності та встановленими обставинами справи на час розгляду справи у суді, притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності у 2022, 2023 роках не є безперечним доказом злісного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно доньок.

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно доньок.

Суд звертає увагу на висновок ЄСПЛ у справі "Mandet v. France", в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв`язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним саме на поточному етапі життя дітей, збереження їх правового зв`язку з матір`ю та відмова у позбавленні відповідачки батьківських прав буде відповідати найкращим інтересам дітей.

Таким чином, позивачем не надано належних і допустимих доказів які б давали беззаперечні підстави для застосування крайнього заходу до матері, як позбавлення батьківських прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

Загалом, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішеннями та не спрямовані на забезпечення інтересів дитини.

Апеляційний суд, зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 застосовувалися інші заходи впливу, які виявилися безрезультатними, а також доказів того, що вона систематично, незважаючи на застосовані заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки щодо дітей.

А тому, встановивши наявність певних проблем у виконанні відповідачкою батьківських обов`язків, колегія суддів вважає за потрібним, попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав».

Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Блащук Ольга Євгенівна, залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.03.2026 року.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко