Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №522/20442/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3132/26

Справа № 522/20442/24

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення порядку та способу участі у вихованні дитини,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним вище позовом у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила визначити порядок та спосіб її участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином:

-встановити систематичні побачення з онуком кожної другої четвертої або першої та третьої суботи відповідного місяця з 15:00 год до 17:00 год неділі за адресою її проживання із ночівлею (в суботу забирає онука з міста Одеси, а відповідачки в неділю забирає дитину з місця мешкання позивачки у місті Чорноморськ);

-cистематичні побачення з онуком щороку у період осінніх, зимових та весняних канікул за адресою її проживання;

-щороку у період літніх канікул надати їй один місяць для сумісного відпочинку з дитиною з правом виїзду до місць відпочину та оздоровлення за кордон строком до двох тижнів;

-щодня спілкуватися з дитиною засобами телефонного зв`язку та через мобільний дододаток.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка є бабусею ОСОБА_3 , батьками якого є відповідачка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (син позивачки), шлюб між якими розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2023 року.

Дитина проживає разом з матір`ю, яка створює позивачці перешкоди у спілкуванні з

онуком, однак вона бажає приймати участь у вихованні онука, спілкуватися з ним, проте

відповідачка не пускає її до дитини, на її прохання надати можливість зустрітися з онуком відмовляє, не дозволяє спілкуватися з дитиною засобами телефонного зв`язку.

Через вказані вище обставини, дитина перестала відвідувати заняття з логопедом та оздоровчі заняття в басейні, куди його регулярно відводила позивачка.

Посилаючись на викладене вище, а також те, що її спілкування з дитиною не перешкоджає нормальному розвиткові онука, просила задовольнити позов.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року позов задоволено. Визначено порядок та спосіб участі бабусі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином:

-встановлено систематичні побачення з онуком кожної другої та четвертої або першої та третьої суботи відповідного місяця з 15 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин неділі за адресою проживання бабусі із ночівлею ( ОСОБА_2 в суботу забирає онука з міста Одеси, а ОСОБА_1 в неділю забирає дитину з місця мешкання ОСОБА_2 у місті Чорноморськ);

-систематичні побачення з онуком щороку у період осінніх, зимових та весняних канікул за адресою проживання бабусі (із ночівлею);

-щороку у період літніх канікул надано бабусі ОСОБА_2 один місяць для сумісного відпочинку з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правом виїзду до місць відпочинку та оздоровлення за кордон строком до двох тижнів;

-щодня спілкування ОСОБА_2 з онуком засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позов. Встановити спосіб участі ОСОБА_2 з малолітнім

ОСОБА_3 , шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі з онуком: кожну другу та четверту або першу та третю суботу відповідного місяця з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. неділі; у період осінніх, зимових або весняних канікул за згодою батьків малолітнього; у період літніх канікул 2 тижні за згодою батьків малолітнього; спілкування бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет- телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо- та /або відео- зв`язку конференції щодня, з урахуванням графіку та за згодою дитини.

За доводами апеляційної скарги додані до позову докази стосуються спору, який виник відносно нерухомого майна та не стосуються перешкод у побаченні позивачки з онуком.

Позивачкою не надано доказів того, що скаржниця створює їй перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Ухвалюючи рішення у справі, суд проігнорував висновок органу опіки та піклування Приморського районної адміністрації Одеської міської ради від 19 грудня 2024 року.

На вказану апеляційну скаргу, 25 липня 2025 року позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кукало О.М., подала відзив, який підлягає поверненню без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України, особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).

Згідно з довідкою про доставку електронного документу 30 червня 2025 року о 16:39:45 ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 червня 2025 року про відкриття апеляційного провадження доставлено до електронного кабінету позивачки

ОСОБА_2 , тобто останнім днем для подання відзиву було 10 липня 2025 року.

25 липня 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого судом,

позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кукало О.М.подала відзив на апеляційну скаргу, при цьому питання поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не порушує.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частинами першою та другою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що

передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

З огляду на наведене, відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року, поданий 25 липня 2025 року, підлягає поверненню позивачу без розгляду, оскільки поданий ним поза межами встановленого судом строку.

Учасники справи будучи належним чином повідомленим чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

03 березня 2026 року, адвокат Жекало І.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про вступ у справу, як представник скаржниці, та просив відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що лише 02 березня 2026 року між ним та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги на представництво інтересів ОСОБА_1 у Одеському апеляційному суді.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 25 листопада 2024 року у справі N 138/1593/18, від 02 жовтня 2024 року у справі N 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року у справі N 182/3021/21, від 25 червня 2024 року у справі N 496/5051/19 та ін.

Розглядаючи вказану заяву представника скаржниці, колегія суддів зазначає, що справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з 27 червня 2025 року, отже понад встановлений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду апеляційної скарги, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, включаючи позивача та інших учасників справи. Участь відповідачки ОСОБА_1 яка є скаржницею та її представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою.

До того ж, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Представником скаржниці не наведено у своїй заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду.

Отже, у задоволенні вказаної вище заяви представника скаржниці слід відмовити, і наведене не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.

З огляду на вказане, врахувавши передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її у часниками принципу змагальності сторін, достатність наявних у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є бабусею малолітнього

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є

ОСОБА_4 (син позивачки) та відповідачка ОСОБА_1 .

23 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23 травня 2023 року.

Дитина проживає разом з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_2 на психіатричному та наркологічному обліку не

перебуває.

З наданих позивачкою доказів убачається, що вона разом з дитиною відвідувала лікаря-логопеда та оздоровчий комплекс «Юність».

Згідно висновку органу опіки та піклування від 03 січня 2025 року № С-2782/1,2 про визначення способів участі громадянки ОСОБА_2 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_3 ,09 березня 2017 року, Приморська районна адміністрація, як орган опіки та піклування вирішила:

1.Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню

ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.Визначити способи участі ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі з онуком:

-кожну другу п`ятницю з 17:00 год. до суботи 09:00 год. з ночівлею без присутності матері, з урахуванням графіку та за згодою дитини;

-у період осінніх, зимових або весняних канікул за згодою батьків малолітнього;

-у період літніх канікул 2 тижні за згодою батьків малолітнього;

-спілкування бабусі разом з онуком за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо- та/або відео- зв`язку конференції щодня, з урахуванням графіку та за згодою дитини.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами не досягнуто домовленості щодо графіку зустрічей бабусі та онука. Наданими позивачкою доказами підтверджується відвідування дитиною разом з нею лікаря-логопеда та оздоровчого комплексу «Юність». Суд врахував зміст висновку органу опіки та піклування від 03 січня 2025 року № С-2782/1,2, а також навів мотиви з яких він виходив, відхиляючи запропонований у ньому спосіб участі позивачки у вихованні дитини. Встановивши відсутність обставини, які б свідчили про те, що спілкування позивачки з онуком буде перешкоджати нормальному його розвитку, та дійшов висновку, що спілкування позивачки з онуком буде сприяти його повноцінному вихованню, розвитку, задоволенню

життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як батьків, так і бабусі, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Надаючи оцінку запропонованому позивачкою графіку побачень з дитиною, суд зазначив, що з урахуванням віку онука, стану його здоров`я та інтересів, бажання бачитися, піклуватися про нього та виховувати його, - вірним буде визначити порядок участі бабусі у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком, дотримуючись режиму навчання, харчування, розвитку, відпочинку та стану його здоров`я.

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, з огляду на

таке.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

У статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним з найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі "Johansen v. Norway", § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ від 25 листопада

2014 року у справі "Kruskic v. Croatia", § 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність" (рішення ЄСПЛ від 05 березня 2019 року у справі "Bogonosovy v. russia", § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини викладені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі "Швець проти України" (заява N 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 12 квітня 2021 року у справі N 638/12278/15 (провадження N 61-14491сво20).

Дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, встановивши

наявність перешкод у вільному спілкуванні баби з онуком, врахувавши інтереси дитини, його вік, звичний розпорядок дня, прихильність до сторін, поведінку та емоційний стан позивачки, їх можливість забезпечити онука належними умовами перебування, врахував висновок органу опіки та піклування стосовно доцільності встановлення позивачам графіка спілкування з дитиною як такий, що в цілому відповідає інтересам онука, однак частково відступив від цього висновку з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини та самостійно визначив графік спілкування позивачів з онуком, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та встановлення способу і порядку участі позивачки у вихованні онука відповідно до статей 159, 257 СК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не довела створення скаржницею перешкод у спілкуванні з онуком, не можуть бути підставою для відмови суду у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби у вихованні дитини, місця і часу їх спілкування.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження N 61-17035сво23).

Між тим відсутність між сторонами домовленості щодо графіку побачень бабусі з дитиною свідчить, як зміст висновку органу опіки та піклування, так і звернення скаржниці з апеляційною скаргою.

Аргументи скаржниці про те, що суд проігнорував висновок органу опіки та піклування, колегія суддів відхиляє, оскільки висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі N 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі N 464/2040/23 та ін.).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

У цій справі, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Доводи скаржниці фактично зводиться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду з якими не погоджується скаржниця.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П.Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова