Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №484/5023/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.03.26

22-ц/812/658/26

Провадження №22-ц/812/658/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 484/5023/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В..,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Максютенко О.А., 25 грудня 2025 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення 25 грудня 2025 року,

у с т а н о в и в:

У вересні 2025 року АТ «ТАСКОМБАНК» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 06 червня 2023 року ОСОБА_1 підписав Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/20711000-СК_SB, та він став власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ «ТАСКОМБАНК».

За умовами договору Банк встановив відповідачу ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 200000 грн., терміном на 12 місяців з автоматичною пролонгацією, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 59 % річних процентів від суми боргу за договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити за його використання проценти на умовах договору. Всі інші умови кредитного договору викладені в Згоді та запевненні Клієнта до Договору, що є невід`ємною частиною Заяви-договору, та у Договорі про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» в межах проекту «izibank». Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту.

ОСОБА_1 не виконував належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього станом на 19 травня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 83965 грн 74 коп, з яких: 45998 грн 05 коп - заборгованість по тілу кредиту, 37967 грн 69 коп - заборгованість по процентам.

Посилаючись на викладене, АТ «ТАСКОМБАНК» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором №002/20711000-СК_SB від 06 червня 2023 року в розмірі 48353 грн 45 коп. , яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 45998 грн 05 коп., заборгованості по процентам – 2355 грн 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є військовослужбовцем з 04 грудня 2023 року по теперішній час, тому на нього поширюється дія п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тому проценти за користування ОСОБА_1 кредитом не підлягають стягненню з 04 грудня 2023 року.

В апеляційній скарзі АТ «ТАСКОМБАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування відповідачу процентів здійснювалось на законних підставах, оскільки відповідач не повідомив банк у відповідності до чинного законодавства про те, що він перебуває на військовій службі, що на нього поширюються норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки відповідачем умови договору не виконувались, то нарахування відсотків за користування коштами відповідно до умов договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється обов`язку виконання умов договору та погашення заборгованості у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 06 червня 2023 року ОСОБА_1 підписав Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/20711000-СК_SB, та став власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ «ТАСКОМБАНК». Банк встановив відповідачу ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 200000 грн, терміном на 12 місяців з автоматичною пролонгацією, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 59 % річних процентів від суми боргу за договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити за його використання проценти на умовах договору. Всі інші умови кредитного договору викладені в Згоді та запевненні Клієнта до Договору, що є невід`ємною частиною Заяви-договору, та у Договорі про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» в межах проекту «izibank». Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту.

Заява-договір підписана кваліфікованим електронним підписом. Підпис накладено 06 червня 2023 року.

За такого, підписаний сторонами кредитний договір є належно оформленим та укладеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору №002/20711000-СК_SB за період з 06 червня 2023 року по 19 травня 2025 року.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, у ОСОБА_1 станом на 19 травня 2025 року виникла кредитна заборгованість у розмірі 83965,74 грн, з яких: 45998 грн 05 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 37967 грн 69 коп. - заборгованість по процентам.

Факт укладення і погодження умов договору та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Згідно з довідкою №1217 від 16 березня 2025 року, виданою командиром в/ч НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_2 з 04 грудня 2023 року по теперішній час (а.с. 178).

Крім того, відповідно до довідки командира в/ч НОМЕР_2 № 5951/р від 11 грудня 2025 року, солдат ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 05 березня 2024 року по 21 червня 2024 року, з 09 липня 2024 року по 29 листопада 2024 року, з 17 грудня 2024 року по 19 квітня 2025 року, з 07 травня 2025 року по 04 серпня 2025 року та з 22 серпня 2025 року по теперішній час (а.с. 200).

З аналізу змісту вказаної вище норми законодавства та наявних у справі доказів вбачається, що відповідач, як військовослужбовець, який проходить службу з 04 грудня 2023 року та дотепер, з моменту мобілізації звільнений від виконання перед своїм кредитором зобов`язань, зокрема, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

За такого, нарахування до стягнення з відповідача відсотків по кредиту, починаючи з 04 грудня 2023 року, є таким, що суперечитиме приписам ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами лише з моменту укладення кредитного договору – 06 червня 2023 року та до 04 грудня 2023 року (момент мобілізації відповідача та перебування його на військовій службі за призовом), що складає 2355 грн 40 коп. Загальна розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 48353 грн 45 коп., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 45998 грн 05 коп., заборгованість по процентам – 2355 грн 40 коп.

Доводи апеляційної скарги АТ «ТАСКОМБАНК» про неповідомлення ОСОБА_1 позивача у відповідності до чинного законодавства про те, що він перебуває на військовій службі та на нього поширюються норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а за такого проценти за користування кредитними коштами нараховані його на законних підставах, не можуть бути прийняті колегією суддів.

Як встановлено у даній справі, ОСОБА_1 є особою, на яку поширюються пільги, встановлені ч. 15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та неповідомлення банку про свій статус не позбавляє його права на застосування щодо нього положень вказаного закону.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.