Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №481/1365/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.03.26

22-ц/812/663/26

Провадження №22-ц/812/663/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 481/1365/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В..,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

до

ОСОБА_1

про стягнення надміру виплаченої пенсії

за апеляційною скаргою

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

на заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Уманською О.В., 30 грудня 2025 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення 30 грудня 2025 року,

у с т а н о в и в:

У вересні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058.

Відповідно до статті 39 Закону № 1058 пенсія по втраті годувальника була призначена на трьох утриманців: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пенсія по втраті годувальника ОСОБА_5 призначена з 05 серпня 2015 року. 06 серпня 2020 року, відповідач, звернулась до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із зміною особистих даних, а саме зміною прізвища з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 у зв`язку з укладенням шлюбу.

Відповідно до Рішень про перерахунок пенсії від 18 червня 2022 року №948220120439, від 26 лютого 2023 року №948220120439, від 28 лютого 2024 року №948220120439, від 26 лютого 2025 року №948220120439 відповідачу неодноразово було здійснено перерахунок пенсії.

Через отримання ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника після досягнення 23-річного віку утворилася переплата пенсії в сумі 80516 грн за період з 01 жовтня 2022 року по 30 квітня 2025 року. Таким чином, позивачем було надміру виплачено ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника за період з 01 жовтня 2022 року по 30 квітня 2025 року в сумі 80516 грн.

Листом від 12 травня 2025 року № 1400-0403-8/39968 ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії в розмірі 80516 грн. Однак, в добровільному порядку ОСОБА_1 не повернула зазначені кошти.

Посилаючись на викладене, ГУ ПФУ в Миколаївській області просило стягнути з ОСОБА_1 надміру виплеченої пенсії у розмірі 80516 грн.

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально не підтверджено рахункової помилки зі свого боку. Крім того, не доведено недобросовісної поведінки з боку відповідачки.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Миколаївській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги того, що факт недобросовісності з боку ОСОБА_1 при набутті пенсії по втраті годувальника підтверджується фактом неповідомлення нею позивача про досягнення 23-річного віку, що призвело до надміру виплаченої пенсії.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так судом першої інстанції встановлено, що на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області перебувала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 05 серпня 2015 року відповідно до Закону №1058.

Пенсія по втраті годувальника була призначена на трьох утриманців: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06 серпня 2020 року ОСОБА_5 звернулася до Головного управління з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною особистих даних, а саме зміною прізвища з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 у зв`язку з укладенням шлюбу. Згідно заяви відповідача від 06 серпня 2020 року пенсію було переведено на ОСОБА_1 відповідно до наданого свідоцтва про шлюб.

Рішенням про перерахунок пенсії від 18 червня 2022 року відповідачу було здійснено перерахунок пенсії з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2026 року, розмір пенсії склав 2300 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії від 26 лютого 2023 року відповідачу було здійснено перерахунок пенсії з 01 березня 2023 року по 31 грудня 2026 року, розмір пенсії склав 2520 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії від 28 лютого 2024 року відповідачу було здійснено перерахунок пенсії з 01 березня 2024 року по 31 грудня 2026 року, розмір пенсії склав 2725 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії від 26 лютого 2025 року відповідачу було здійснено перерахунок пенсії з 01 березня 2025 року по 31 грудня 2026 року, розмір пенсії склав 3038 грн.

Зазначені перерахунки мали масовий характер та зумовлені зміною прожиткового мінімуму (без звернення отримувача).

З фотокопії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що 19 вересня 2022 року остання досягла 23-річного віку.

Звертаючись до суду з позовом ГУ УПФУ в Миколаївській області зазначало, що ОСОБА_1 не повідомила орган, що призначив пенсію, про досягнення нею 19 вересня 2022 року 23-річного віку, внаслідок чого у останньої утворилася переплата розмір якої склав 80 516 гривень.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами ст.5 Закону №1058-IV встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Так, ч.1 ст.47 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до п.3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України за №6-4 від 21 березня 2003 року, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст.1215 ЦК України).

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Саме таке тлумачення ст.ст.1212,1215 ЦК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі за №753/15556/15.

Колегія суддів вважає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення таких коштів.

Разом з тим, з боку позивача не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів підроблення відповідачем або подання до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку пенсіонера, або недобросовісності відповідача.

Отже, позивачем не доведено факту зловживань з боку ОСОБА_1 , її винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року №6-91цс14).

За таких обставин суд першої інстанції, повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, а тому вірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області 30 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.