Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №127/11986/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/11986/25

Провадження № 22-ц/801/562/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 рокуСправа № 127/11986/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Копаничук С.Г.

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пунько Ірини Валеріївни на рішення Вінницького міського суду від 15.12.2025 року, постановлене під головуванням судді Жмудь О.О.,у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 21.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній фориі кредитний договір № 21.07.2023-100000122 шляхом підписання ОСОБА_1 21.07.2023 електронним цифровим підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на отримання кредиту , чим останній акцептував умови кредитного договору. Відповідно до умов укладеного договору , відповідачу було надано кредит у розмірі 4500 грн., зі строком користування 42 дні, а саме до 31.08.2023 року, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2.1% за один день . Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі шляхом перерахування коштів відповідачу. Натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього станом на дату подання позову 17.04.2025 утворилась заборгованість у розмірі 8469 грн, з яких 4500 грн – за тілом кредиту, 3969 грн – за процентами.

Рішенням Вінницького міського суду від 15.1.2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.07.2023-100000122 від 21.07.2023 в розмірі 8469 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення , яким у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що з 2011 року ОСОБА_1 встановлено діагноз — параноїдна шизофренія, захворювання триває дотепер, у зв`язку з чим він є особою з інвалідністю ІІ групи. Крім того, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 29.03.2023 по 10.04.2023 року і з 24.06.по 12.07.2023 року. Був консультований лікарем психіатром 20.07.2023 року . Згідно з анамнезом захворювання, серед проявів хвороби – брав безліч кредитів, які витрачав на безглузді речі. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір перебував у стані коли не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати і правочин укладено з дефектом волі, вважаючи його недійсним ,просив у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення , а рішення без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 21.07.2023 ,ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.(а.с.17)

Згідно умов укладеного між сторонами договору №21.07.2023-100000122 (кредитної лінії) від 21.07.2023,Кредитодацеь – ТОВ «Споживчий центр» надає Позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 4500 грн, строком на 42 дні з процентною фіксованою ставкою у розмірі 2,1% за 1 день користування ,яка застосовується протягом всього строку, на який надано кредит,неустойкою в розмірі 90 грн, за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання і датою повернення кредиту – 31.08.2023.(а.с.21)

ОСОБА_1 ознайомлений і прийняв умови кредитного договору та підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №21.07.2023-100000122 (кредитної лінії) від 21.07.2023, з яким попередньо уважно ознайомився, шляхом підписання електронним підписом. (а.с.21)

Отже, ОСОБА_1 було повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 4500 грн, зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором.

З договору № 4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01.11.2020 року вбачається, що між АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір,згідно якого банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay (як визначено нижче), а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників.(а.с.79)

З квитанції LiqPay вбачається, що 21.07.2023 о 02 год 58 хв на картку НОМЕР_1 *09 відбулось зарахування коштів в сумі 4500 грн з призначенням платежу - видача за договором №21.07.2023-100000122.(а.с.14).

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №21.07.2023-100000122 від 21.07.2023 , заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 8469грн, із них - за тілом кредиту – 4500 грн, за процентами – 3969 грн. (а.с.16).

Згідно виписки амбулаторного хворого №21859 ОСОБА_1 перебував на лікуванні і КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» з 22.12.2024 по 07.01.2025 з діагнозом параноїдна шизофренія. .(а.с.61-62)

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 (справа №127/19063/23) провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку з неосудністю особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність (копія постанови була перевірена судом в ЄДРСР).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21.07.2023 був належним чином укладений кредитний договір в електронній формі, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 4500 грн, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на 31.08.2023 року утворилася заборгованість у розмірі 8469 грн. Окремо вимоги про визнання укладеного ним з позивачем кредитного договору недійсним ОСОБА_1 не заявлялись ,а самі по собі надані докази про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання не підтверджують ,що на момент укладення вказаного договору він не усвідомлював значення своїх дій та не міг ним керувати Також відсутнє рішення суду про визнання його недієздатним або обмежено дієздатним ,внаслідок чого підстави для відмови у позові відсутні.

Колегія суддів, вважає ,що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, вірно визначив спірні правовідносини та застосував норми права ,внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову тому доводи апеляційної скарги є безпідставними з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги про те ,що на момент укладення спірного кредитного договору ОСОБА_1 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, через що правочин укладено з дефектом волі, що є підставою для визнання його недійсним, а відтак, зобов`язання за таким договором не виникають є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно ст.205 ЦПК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Норми статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із тих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Підставою для визнання правочину недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 359/3849/14-ц, від 16 травня 2022 року у справі № 127/8183/19, від 27 травня 2022 року у справі № 752/5238/16-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 757/28174/18-ц, від 05 грудня 2024 року у справі № № 200/21931/16-ц.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте матеріали справи не містять жодного достовірного і допустимого доказу , висновку експерта щодо психічного стану відповідача на момент укладення кредитного договору, а питання про призначення такої експертизи стороною відповідача не порушувалося і не обґрунтовувалося. Надані ОСОБА_1 медичні документи лише свідчать про проходження лікування та не містять відомостей про його психічний стан саме у момент укладення договору. Сам по собі факт наявності психічного захворювання або перебування на лікуванні не є безумовною підставою для висновку про відсутність у особи можливості усвідомлювати значення своїх дій, оскільки законом вимагається встановлення такого стану саме у момент вчинення правочину.

Водночас ,рішення суду про визнання ОСОБА_1 недієздатним або обмежено дієздатним відсутнє, що свідчить про наявність у нього повного обсягу цивільної дієздатності на час укладення договору.

ОСОБА_1 не доведено, що у момент укладення кредитного договору він перебував у стані, який позбавляв його можливості усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, а тому відсутні правові підстави вважати спірний правочин укладеним із дефектом волі.

Вимог про визнання кредитного договору недійсним із зазначених підстав сторона відповідача не заявляла.

Натомість матеріали справи підтверджують послідовні та усвідомлені дії ОСОБА_1 , спрямовані на укладення кредитного договору, він пройшов процедуру ідентифікації, ознайомився з умовами кредитування, підтвердив прийняття умов договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, після чого отримав грошові кошти на власну банківську картку. Вчинення таких дій свідчить про наявність реального волевиявлення відповідача та спрямованість його поведінки на набуття цивільних прав та обов`язків.

Водночас, згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин кредитний договір є належним чином укладеним та чинним, а зобов`язання, що виникли з нього, підлягають виконанню відповідачем у повному обсязі.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного суду від 24.11.2024 року у справі № 204/8017/17 є безпідставними,оскільки обставини у тій справі є нерелевантними обставинам справи, що розглядається, оскільки у ній вирішувалися питання кваліфікації нотаріально посвідченого правочину купівлі-продажу нерухомого майна, який від імені продавця підписаний сторонньою особою, при його нотаріальному посвідченні використано викрадені документи, а особу продавця встановлено на підставі підробленого документа - як розмежувати правові наслідки недотримання вимоги закону щодо письмової форми правочину в частині його підписання стороною та вимогу про його нотаріальне посвідчення; - яким буде належний спосіб захисту права особи - продавця за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна, що не містить підпису продавця або містить підпис сторонньої особи, за обставин, коли такий продавець не виражав своєї волі на укладення відповідного правочину.

Відтак, вказані висновки застосуванню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду не спростовують .

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи,що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ,яке доводи апеляційної скарги не спростовують , останнє підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384 ЦПК України, -

Постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пунько Ірини Валеріївни залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду від 15.12.2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук