Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №751/10819/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 17 березня 2026 р.

Справа: №751/10819/25

Суддя: Діденко А. О.

Справа №751/10819/25

Провадження №3/751/225/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А.О.

за участю секретаря Рак Я.М.

за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – Сірого І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

В с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №533220 від 06.12.2025, ОСОБА_1 інкримінується, що 06.12.2025 о 13 год 07 хв, в м. Чернігів, вул. Тероборони, 63, ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundai Terraca, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі в лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не був присутній, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – Сірий І.О. з протоколом не погодився та просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що протокол було складено з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі у лікаря нарколога, а крім того, помилково роз`яснено можливість проходження огляду за самозверненням.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії працівників Національної поліції щодо виявлення ознак сп`яніння у водія, а також його направлення на проходження огляду врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до пункту 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі «Порядок») водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно пункту 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Отже, у межах процедури огляду визначення стану алкогольного сп`яніння працівник поліції повинен роз`яснити водію можливість проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в лікаря-нарколога. Це правило є обов`язком як у разі незгоди водія із результатом огляду на місці зупинки, а також і в разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки.

Аналіз відеозапису з місця зупинки транспортного засобу свідчить про те, що у зв`язку із виявленням у водія ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю із порожнини рота, працівниками поліції було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. При цьому, суд погоджується із об`єктивною наявністю таких ознак, зокрема їх наявність визнавалася самим водієм: «Вчора було, вживав, кажу чесно…».

Водночас, дослідження судом процедури складення адміністративного протоколу, що зафіксована на відеозапис, свідчить про суттєві порушення та недоліки процедури огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, а саме: 1) не направлення (не висловлення пропозиції та не роз`яснення водієві можливості пройти огляд) водія на огляд у медичному закладі після його відмови пройти огляд на місці, що безпосередньо передбачено вказаними вище нормативними актами; 2) не роз`яснення водієві дійсних наслідків відмови від проходження огляду; 3) некоректне повідомлення водієві щодо можливості самостійного проходження огляду.

Так, з відеозапису (час 13.09-13.12) вбачається наступний діалог між працівниками поліції та водієм: //Згодні пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер … (нерозбірливо) чи в закладі охорони здоров`я?// - // «Так, згоден»//. У подальшому відбувається діалог та вагання водія щодо проходження, або не проходження огляду: // Якщо відмовляєтеся, складаємо прокол за ст. 130…» // «Що краще?» // «Я ж не можу вам сказати, що краще…»// «Є прилад Драгер, або проходите, або не проходите ..» // «Пишемо відмову і все ..» // «Буде складено протокол за ст. 130 …» // «Я ж не знаю, вдруг воно покаже…».

У подальшому, після висловлення водієм відмови від проходження огляду за допомогою приладу Драгер, працівники поліції розпочинають процедуру складення адміністративного протоколу. Однак, виконання вимог нормативних актів щодо роз`яснення можливості проходження огляду в медичному закладі не відбулося.

Також, як свідчить відеозапис, водій неодноразово запитував працівників поліції щодо юридичних наслідків відмови від проходження огляду. Однак у даному випадку працівники поліції обмежилися узагальненим формулюванням «Буде складено протокол за ст. 130 …».

Суд окремо звертає увагу, що відмова від проходження огляду на визначення стану сп`яніння має місце тоді, коли особа усвідомлює суть процесуальної дії та її правові наслідки. При цьому, на працівників поліції покладено обов`язок коректно роз`яснити особі порядок проходження огляду та наслідки відмови від його проходження. Водночас з наведеного діалогу вбачається, що ОСОБА_1 не до кінця усвідомлює правові наслідки складення адміністративного протоколу, зокрема те, що санкції за відмову від проходження огляду є тотожними санкціям за виявлення стану алкогольного сп`яніння, та про відсутність для нього можливості в подальшому самостійно звернутися для проведення огляду на визначення стану сп`яніння.

Тобто, роз`яснення міри відповідальності, зроблене на усний запит водія, не містить жодних відомостей про реальні стягнення, які передбачені законом за відмову від проходження огляду. Тобто з даного діалогу чітко вбачається, що з наданої працівником поліції інформації неможливо вважати особу попередженою про безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн та одного року позбавлення права керування транспортними засобами.

На стійке переконання суду, працівники поліції у питанні притягнення до суворої відповідальності за ст. 130 КУпАП повинні добросовісно роз`яснювати особі реальні наслідки відмови від проходження огляду, особливо у тій ситуації, коли особа запитує та активно цікавиться такими наслідками, що свідчить про її необізнаність із можливими стягненнями за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У іншому випадку рішення особи про відмову від огляду може перебувати в причинно-наслідковому зв`язку із діями працівників поліції, які неналежно роз`яснили особі такі наслідки.

У даному випадку чітко вбачається, що працівники поліції не повідомили особі про реальний обсяг стягнення (суму штрафу 17 000 та безальтернативне позбавлення права керування).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із критеріїв, що підлягає врахуванню при оцінці правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є, серед іншого, добросовісність дій суб`єкта владних повноважень.

Попри те, що формально положення КАС України не є застосовними у межах розгляду справ за ст. 130 КУпАП, однак це не нівелює необхідності перевірки того, чи використовує суб`єкт владних повноважень свої повноваження із дотриманням критерію добросовісності.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб.

Згідно із пунктами 1, 2 та 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно із вимогами розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, як затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.

Однак у даному випадку дії працівників поліції таким вимогам щодо етичності дій працівників поліції у частині взаємодії з громадянином та в частині добросовісності при здійсненні такої взаємодії - не повною мірою відповідали.

Зрештою, поза увагою суду не може лишитися наступне.

Як убачається із відеозапису, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про можливість проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за самозверненням.

Згідно вимог закону огляд в медичному закладі на визначення стану сп`яніння здійснюється в супроводженні працівників поліції, а не самостійно.

Згідно із частиною 4 статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Водночас, оскільки в даному випадку працівниками поліції було повідомлено особі некоректні правові наслідки відмови від проходження огляду в супроводі працівників поліції та надано недостовірні відомості щодо можливості проходження огляду за самозверненням, така суттєва обставина, у сукупності із іншими наведеними вище порушеннями та недоліками при проведенні процедури огляду, зумовлює недопустимість складеного адміністративного протоколу як доказу через суттєве порушення процедури огляду.

Суд також нагадує, що в силу висновків ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та «Лучанінова проти України» провадження у справі про адміністративні правопорушення є «кримінальним провадженням» для цілей ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ), а отже винуватість особи має бути доведена зібраними державним органом доказами за стандартом «поза розумним сумнівом».

Про «кримінальний характер» даного провадження в світлі ЄКПЛ свідчить і тяжкість санкцій, що можуть бути застосовані до особи згідно статті 130 КУпАП, зокрема позбавлення спеціального права (права керування транспортним засобом), що є аналогічним одному з видів покарань, передбачених Кримінальним кодексом України, а також застосування штрафу в сумі, яка відповідає сумам штрафів, передбачених КК України за окремі види кримінальних правопорушень.

Заразом, згідно зі статтею 6 ЄКПЛ кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Водночас загальноприйнятним у кримінальному провадженні є стандарт доказування винуватості особи «поза розумним сумнівом».

Щодо стандарту доказування «поза розумним сумнівом означає» у постанові Касаційного кримінального суду у складі ВС від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17 було наведено такий правовий висновок: цей стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Однак досліджені судом докази, зокрема зміст відеозапису з бодікамери працівника поліції, не доводять винуватість особи за стандартом «поза розумним сумнівом», що зумовлює закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У даному випадку обов`язок доведення вини покладається на орган, уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення. Зокрема, такий обов`язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.

Відповідно до ст. 247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, ч. 1 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Повний текст постанови суду складено 23.03.2026.

Суддя: А.О. Діденко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua