Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №165/4226/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/4226/25 Провадження №33/802/239/26 Головуючий у 1 інстанції:Федечко М. О.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю особи, щодо якої складено – протокол ОСОБА_1 , прокурора Бурка О.М., розглянувши апеляційну скаргу особи, щодо якої складено – протокол ОСОБА_1 на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Так, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона будучи присяжною Нововолинського міського суду Волинської області, відповідно до п.п. «ґ», п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб`єктом на якого поширюється дія зазначеного закону, несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (00:00 год. 01.04.2025 кінцевий термін подачі), тобто подала декларацію 28.04.2025 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Не погоджуючись із такою постановою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність просить скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності або у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування свої доводів посилається на те, що місцевий суд безпідставно визнав датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією 18.11.2025 року (дата складання протоколу), хоча на її думку днем фактичного виявлення інкримінованого їй правопорушення, пов`язаного з корупцією є саме 09.04.2025 року (дата коли уповноважена особа на адресу НАЗК скерувала повідомлення про неподання нею декларації). Разом з тим, звертає увагу, що належних та допустимих доказів, які б доводили її вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Водночас, на адресу Волинського апеляційного суду від прокурора ОСОБА_2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких останній вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване судове рішення, - без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши ОСОБА_1 , яка скаргу підтримала і просила задовольнити, прокурора, який вважав скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до такого висновку.

За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду в цій частині є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідальність за якою настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при цьому суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої 45 Закону України «Про запобігання корупції зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» (далі – Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до п.п. «ґ» п.1 ч.1 ст.3 Закону суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є зокрема присяжні (під час виконання ними обов`язків у суді).

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ст.294 КУпАП).

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП із посиланням на те, що в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів які б вказували на протилежне.

Проте, такі її доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке.

Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме - несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №398 від 18.11.2025 року;

- відібраними письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 14.07.2025 року;

- повідомленням від 09.04.2025 року керівника апарату Нововолинського міського суду Волинської області до НАЗК про факт неподання чи несвоєчасне подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме ОСОБА_1 ;

- послідовністю дій ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з 28.04.2025 по 29.04.2025 року;

- зверненням НАЗК до Департаменту стратегічних розслідувань НП України стосовно дій ОСОБА_1 – несвоєчасне подання декларації;

- довідкою ТУ ДСА України у Волинській області, складеною відносно ОСОБА_1 з її заробітком на посаді «Присяжний» за період з січня 2024 по грудень 2025 року в розмірі 342,72 грн.;

- рішенням Нововолинської міської ради від 03.11.2022 року за №16/16 про затвердження списку присяжних в тому числі гр. ОСОБА_1 ;

- копією довідки Нововолинського міського суду Волинської області від 05.12.2024 року про виконання обов`язків ОСОБА_1 , а саме виконання нею обов`язків за посадою «Присяжний» у цивільній справі №165/4331/24 – 25.10.2024 року;

- копією повідомлення головуючого по справі судді Нововолинського міського суду Волинської області Гайворонського О.В. про необхідність ОСОБА_1 подання декларації як присяжним, яку остання отримала 25.10.2024 року під особистий підпис;

- копією письмової заяви від 25.10.2024 року ОСОБА_1 про отримання винагороди за фактично відпрацьований час;

- копією витягу з ЄРДР в якому зазначено, що ОСОБА_1 , 28.04.2025 року подала декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та виправлену, 29.04.2025 року;

- повідомленням НАЗК про дати перебоїв в реєстрі НАЗК та іншими доказами.

20.11.2025 року на адресу ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою, було надіслано копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується описом вкладення.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винною ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскаржувана постанова судді в цій частині є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи ОСОБА_1 , які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності судового рішення в частині доведеності винуватості ОСОБА_1 жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення нею адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для скасування постанови та закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Згідно до роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 року №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З матеріалів справи вбачається, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме 18 листопада 2025 року, коли уповноваженою особою на складання протоколу встановлено усі обставини та склад правопорушення, опитано особу та встановлено відсутність поважних підстав на неподання декларації у визначений строк, а тому на момент розгляду справи судом строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч.4 ст.38 КУпАП, не закінчився.

Окрім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 про те, що вона підписала повідомлення про необхідність подання декларації, 25.10.2024 року у темному коридорі приміщення Нововолинського міського суду та не була обізнана з його змістом, оскільки цей документ наявний в матеріалах справи та підтверджує її ознайомлення із ним під розписку із датою підпису.

Більше того, будь-які поважні причини, які б перешкодили подати їй декларацію у визначений законом строк в ході розгляду справи як судом першої так і апеляційної інстанції не встановлено.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.

Разом з тим, доводи ОСОБА_1 щодо можливості визнання вчиненого адміністративного правопорушення малозначним, апеляційним судом не беруться до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності й обмежитися усним зауваженням. Таке звільнення є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки у цій статті не міститься визначення та перелік малозначних правопорушень, це питання має вирішуватися у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи з того, що малозначні правопорушення це такі дії, які не спричинили, або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Водночас одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, можуть сприяти підриву авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визначені як малозначні.

Відповідно до ст. 33 КУпАП. стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь вини та відомості про особу, дійшов обґрунтованого висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нею нових правопорушень, буде призначення адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпА, з чим погоджується апеляційний суд.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, щодо якої складено – протокол ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2026 року, щодо неї – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Копію постанови, у відповідності до ст. 295 КУпАП, протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено.

Суддя

Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк