Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №755/13621/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13621/25

Провадження №: 2/755/1534/26

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, подану представником - адвокатом Михайлик Світланою Ігорівною в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини.

Ухвалено визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на правничу допомогу - до 09 березня 2026 року включно.

05 березня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Михайлик С.І. подано до суду через систему «Електронний суд» заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 78 000,00 грн.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, були повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михайлик С.І. в заяві виклала клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Згідно положень ч. 2 та 3 ст. 246 ЦПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.270 ЦПК України).

Суд, вивчивши доводи поданої представником позивача заяви, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно положень п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.270 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

До закінчення судових дебатів у справі, представником позивача зроблена відповідна заява.

Заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу подана до суду в межах визначеного законом строку - 05 березня 2026 року.

Отже, стороною позивача виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч.1 ст.632 ЦК України)

14 липня 2025 року між АО «Курчин і Партнери» (далі - адвокат) та ОСОБА_1 (далі - позивач) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір), в п.4.2. грошові кошти сплачуються клієнтом в строки та на умовах, визначених сторонами в додаткових угодах до цього договору.

На підставі вказаного договору 21 липня 2025 року адвокату Михайлик С.І. видано ордер серія АН №1738964 на представництво інтересів позивача в Дніпровському районному суді міста Києва.

21 липня 2025 між позивачем та адвокатом було укладено додаткову угоду №1, якою погоджено обсяг послуг правової допомоги: 1.1. підготовка позовної заяви про визначення місця проживання дитини, 1.2. підготовка відповіді на відзив, заперечень та інших заяв по суті справи, 1.3. підготовка процесуальних документів, 1.4. участь адвоката в судових засіданнях, в тому числі, в режимі відеоконференції, а також оплата вартості послуг адвоката: за послуги, визначені в п.1.1.-1.3. - 30 000,00 грн; за послуги, визначені в п. 1.4. - 6 000,00 грн за одне судове засідання.

01 вересня 2025 між позивачем та адвокатом було укладено додаткову угоду №2, якою підвищено вартість послуг адвоката за участь в судовому засіданні та встановлено її у розмірі 12 000,00 грн за одне судове засідання.

Крім того, на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу до заяви долучено: детальний опис наданих послуг від 04 березня 2026 року, в якому відображено виконану роботу та вартість послуг: підготовка позовної заяви - 20 000,00 грн; підготовка клопотань про долучення доказів - 10 000,00 грн; участь адвоката в 4 засіданнях - 48 000,00 грн, а також акт прийняття-передачі виконаних послуг від 04 березня 2026 року, в якому відображені аналогічні відомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом із тим, ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, судом встановлений певний обсяг наданих представником позивача адвокатських послуг: складання позовної заяви; трьох клопотань про долучення доказів, одне з яких на виконання ухвали про відкриття провадження; участь в одному підготовчому засіданні 12.01.2026 (тривалість засідання 25 хвилин) та участь в одному судовому засіданні 03.03.2026 (тривалість засідання 1 година 37 хвилин).

Отже, визначена адвокатом вартість кожної конкретної послуги, відображеної в детальному описі наданих послуг від 04 березня 2026 року та в акті прийняття-передачі виконаних послуг від 04 березня 2026 року, є завищеною та неспівмірною як зі складністю справи так і з витраченим адвокатом часом, необхідним для надання правничої допомоги в даній справі.

Крім того, ч. 2 ст. 134 ЦПК України визначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести в суді першої інстанції, крім зазначення суми судового збору.

Доказів того, що позивач не міг передбачити витрат на правничу допомогу при зверненні до суду з позовом, стороною позивача не надано, навпаки додаткова угода №1 укладена в дату звернення позивача з цим позовом до суду.

Разом із тим, з огляду на фактично надані адвокатом позивачу послуги, суд не вважає справедливим в повному обсязі відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу.

Однак, суд вважає, що не всі вказані в описі та акті послуги адвоката були обов`язковими та неминучими.

З наведених обставин суд не розцінює як неминучі та необхідні витрати адвокатом часу на підготовку та подання до суду клопотань про долучення доказів, адже всі докази мали бути подані до суду разом із поданням позовної заяви (ч.2 ст.83 ЦПК України), а клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви з додатками залученій судом третій особі було подано на виконання ухвали суду.

Також суд вважає завищеною та частково безпідставною визначену адвокатом вартість послуг за участь в 4 судових засіданнях в сумі 48 000,00 грн, адже фактично адвокат прийняв участь в двох засіданнях (одному підготовчому та одному судовому), загальна тривалість яких становила 2 години 2 хвилини. При цьому перше підготовче засідання було відкладено за клопотанням позивача.

Крім того, на переконання суду є також завищеною та не обґрунтованою вартість адвокатських послуг за складання позовної заяви в сумі 20 000,00 грн, виходячи зі складності справи та смислового наповнення вказаної заяви по суті справи, яка хоча й викладена на 11 сторінках, проте наведення фактичних обставин справи обмежується двома сторінками, решту становлять: дані учасників справи; норми матеріального права, правові висновки Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, які є сталими в даній категорії справ протягом тривалого часу; позовні вимоги та перелік додатків до позовної заяви.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми на правничу допомогу в контексті положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним для на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена стороною позивача сума є надмірною.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлений стороною позивача в заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 25 000,00 грн (15 000,00 грн - за складання позовної заяви та 10 000,00 - за участь в підготовчому та судовому засіданнях).

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 258, 263-265, 246, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, подану представником - адвокатом Михайлик Світланою Ігорівною - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

В іншій частині заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: