Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №705/5305/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5305/25

2/705/831/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Піньковського Р.В.

при секретарі Заповітряній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Авто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Територіальний сервісний центр № 7142 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, про визнання права власності на рухоме майно,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на транспортний засіб, в обґрунтування зазначивши наступне.

30.04.2024 вона та Товариство з обмеженою відповідальністю «Контракт-Авто» уклали між собою договір купівлі-продажу автомобіля MERCEDES-BENZ С300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 білого кольору.

Вказане рухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , який на підставі договору комісії передав вказане майно ТОВ «Контракт-Авто», у зв`язку з чим останнім було відчужено транспортний засіб та укладено договір купівлі-продажу № 30/04/03-кп від 30.04.2024. Вказаний транспортний засіб мав значні механічні ушкодження, а тому транспортний засіб вона віддала на станцію технічного обслуговування для повного відновлення.

Після чого, на початку березня вона звернулася до Територіального сервісного центру № 7142 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях з метою реєстрації транспортного засобу на своє ім`я, але спеціалістом установи їй повідомлено, що таку дію вчинити неможливо, оскільки такий транспортний засіб був вибракуваний його власником ОСОБА_2 . Оскільки він, станом на момент звернення до суду, відмовляється проводити реєстрацію транспортного засобу на її ім`я, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом для захисту своїх майнових прав.

На відміну від нерухомого майна, законодавством не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку рухомого майна (транспортних засобів різних видів) встановлена відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за № 1388, а також Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформленні і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 за № 379.

Таким Порядком визначено його обов`язковість для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться у визначеному порядку, відповідними офіційними установами та на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником. Також Порядком визначений вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, які мають ідентифікувати номери.

Такими є, поряд з іншими, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку.

При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників, зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.

У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.

При цьому, транспортні засоби мають бути оглянуті спеціалістами, які мають зафіксувати результати перевірки.

Перереєстрація транспортного засобу у разі зміни їх власників проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу. Зняття з обліку такого транспортного засобу не проводиться. Попередньо видані свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічні паспорти) вилучаються та долучаються до матеріалів перереєстрації.

При цьому, реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього, що відповідає і позиції Верховного Суду.

Критерієм віднесення речей до рухомого майна визначається можливість їх вільного переміщення у просторі, тому автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила є те, що право на рухому річ виникає з моменту передання майна.

Оскільки договором купівлі-продажу № 30/04/03-кп від 30.04.2024 транспортного засобу MERCEDES-BENZ С300, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , укладеним між нею та ТОВ «Контакт-Авто», не передбачено особливості переходу права власності на автомобіль шляхом вчинення певних дій, і сторони договору про це не заявили, то право власності на автомобіль до неї, ОСОБА_1 перейшло з моменту передання їй транспортного засобу.

Жодна із сторін правочину, або будь-яка інша заінтересована особа, не заявила суду про нікчемність вказаного правочину. Підстав для нікчемності договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30 квітня 2024 року не встановлено.

Вона звернулася до суду з цим позовом, саме як власник транспортного засобу, оскільки вірним способом захисту таких прав є визнання в судовому порядку права власності, у разі наявності перешкод.

Крім того, оскільки спірний автомобіль підлягає обов`язковій державній реєстрації та на даний час його реєстрація за ОСОБА_2 скасована, то для можливості користуватися правами та виконувати обов`язки власника майна за нею ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на спірний автомобіль.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_5 , право власності на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель С300, 2013 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 та зобов`язати Територіальний сервісний центр № 7142 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях відновити реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель С300, 2013 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 .

Також, представник третьої особи подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає наступне.

30 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Контракт-Авто» укладено договір купівлі-продажу автомобіля Mercedes – Benz C300, VIN НОМЕР_4 .

В березні 2025 року позивач звернулася до Територіального сервісного центру №7142 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях із заявою про перереєстрацію вищевказаного автомобіля на своє ім`я, але позивачу було відмовлено, у зв`язку з тим, що транспортний засіб було знято з обліку на підставі заяви власника - ОСОБА_2 .

З метою захисту своїх прав позивач звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на автомобіль.

Щодо правового регулювання в частині зняття транспортних засобів з обліку, у зв`язку із вибракуванням, зазначає про те, що відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання врегульовано Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII).

Згідно з положеннями частини 1 статті 34 Закону № 3353-ХІІ державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України (частина 4 статті 34 Закону № 3353-ХІІ). Згідно статті 117 Конституції України - Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі, встановлюється «Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388). Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.Зняття з обліку в зв`язку з вибраковкою проводиться відповідно до вимог Порядку № 1388, а саме пункту 45, де чітко встановлено, що вибракувані (списані) транспортні засоби підприємств знімаються з обліку на підставі затверджених актів, а фізичних осіб - за заявами їх власників.

Номерні знаки і реєстраційні документи здаються до сервісних. Позивач зазначає, що з 30 квітня 2024 року вона є власником автомобіля марки Mercedes – Benz C300, VIN НОМЕР_4 на підставі укладеного з ТОВ «Контракт – Авто» договору купівлі-продажу.

Згідно з частинами одинадцятою та дванадцятою статті 34 Закону № 3353-ХІІ власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На зареєстровані транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та/або електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, таким транспортним засобам присвоюються номерні знаки (їх буквено-цифрова комбінація).

Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків на транспортні засоби здійснюється відповідно до вимог законодавства органами, на які покладено обов`язок з їх реєстрації. Номерні знаки повинні відповідати встановленим зразкам та вимогам. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень (пункт 2 Порядку № 1388).

Пунктом 7 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Приписами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частина 5 статті 319 Цивільного кодексу України).

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів (пункт 7 Порядку № 1388).

Положення Цивільного кодексу України в поєднанні з нормами Порядку № 1388 зобов`язують власника транспортного засобу здійснити його перереєстрацію в уповноважених підрозділах протягом десяти діб після придбання.

Фактична зміна власника транспортного засобу, яка відбулася, в тому числі, за результатами вчинення правочину, без подальшої перереєстрації автомобіля в уповноважених підрозділах призводить до порушення інтересів як попереднього власника, так і до недостатнього захисту прав нового.

Отже, перереєстрація придбаного автомобіля є пріоритетним інтересом покупця.

За наявною в ЄДРТЗ інформацією, транспортний засіб Mercedes – Benz C300, VIN НОМЕР_4 зареєстрований за ОСОБА_2 , який реалізуючи право надане власнику транспортного засобу, подав заяву про зняття його з обліку.

Пунктом 40 Порядку № 1388 власнику транспортного засобу надано право, зокрема, але не виключно, подати до сервісного центру МВС заяву про зняття з обліку транспортного засобу у зв`язку з вибракуванням.

Зважаючи, що у позові йдеться про договорів купівлі-продажу укладений між позивачем та ТОВ «Контракт Авто», то між позивачем та ГСЦ МВС (у тому числі його структурними підрозділами) не існує будь-яких цивільно-правових відносин, тобто ГСЦ МВС не є особою, яка не визнає, порушує або оспорює право власності позивача на транспортний засіб.

Разом з тим, згідно пункту 8 Порядку № 1388 копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин є одним із документів, що підтверджує перехід права власності на транспортний засіб.

Таким чином, рішення суду про визнання позивача власником транспортного засобу в сукупності з дотриманням інші положень Порядку № 1388 може слугувати підставою для його подальшої реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду подала письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ТОВ «Контракт Авто» в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляли. Відзив на позовну заяву відповідачі не подавали.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з`явився, на адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника.

У зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи та, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , станом на 26.08.2021, власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ, модель С300, 2013 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , є ОСОБА_2 .

Згідно договору комісії № 14/01/06, укладеного 14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контракт-Авто», в особі генерального директора Целовальникова І.В. (Комісіонер), та ОСОБА_2 (Комітент), останній передав Комісіонеру на комісію автомобіль MERCEDES-BENZ, модель С300, реєстраційний номер (транзит) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , що був у користуванні. За цим договором Комісіонер та за дорученням Комітента реалізує Товар покупцеві за визначеною даним договором ціною та на умовах, що передбачені даним Договором. За умовами договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання.

До вказаного договору було складено акт технічного стану та прийому-передачі транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 5869/22/1/001963 від 14.01.2022. У вказаному акті відображено ціну продажу та розмір комісійної винагороди тощо.

Згідно договору купівлі-продажу № 30/04/03-кп автомобіля, укладеного 30 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контракт-Авто» в особі генерального директора Целовальникова І.В., який діє на підставі Статуту та договору комісії, та ОСОБА_1 , остання придбала транспортний засіб MERCEDES-BENZ, модель С300, реєстраційний номер (транзит) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 . Вказаним договором визнано усі суттєві умови, в тому числі вартість автомобіля, строки сплати та строки передачі транспортного засобу покупцеві. До вказаного договору також складено акт огляду реалізованого транспортного засобу.

Згідно листа РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях від 06.03.2025 за вих. № 31/31/7142/Я-1050-2025 ОСОБА_3 повідомлено про те, що відповідно до відомостей ЄДРТЗ МВС 12.09.2023 транспортний засіб MERCEDES-BENZ, модель С300, 2013 року випуску, білого кольору, був знятий з обліку, в зв`язку з вибраковкою його власником, а саме ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 334 ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою, виходячи з нормативного регулювання.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до розділу II Положення одним з основних завдань РСЦ ГСЦ МВС є організація державного обліку зареєстрованих транспортних засобів, видача (обмін) посвідчень водія.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі – Порядок № 1388).

Пунктом 1 Порядку встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, - причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що такий Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до положень пункту 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортних засобів передбачає, що реєстраційні дії щодо транспортних засобів здійснюються з метою державного обліку та контролю за використанням автомобілів, а не посвідчення права власності та користування транспортними засобами.

За змістом висновку, якого дійшов Верховний Суд постанові від 16 грудня 2020 року (справа № 278/3640/18) виходячи з аналізу положень Порядку № 1388, Цивільного кодексу України, видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.

За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть самі визначити (у договорі) момент виникнення права власності на рухому річ. Правила ч. 4 ст. 334 ЦК України (щодо державної реєстрації права) застосовуються до нерухомих речей.

Згідно абзаців 20, 21 пункту 8 Порядку №1388, для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

За змістом пункту 33 Порядку №1388 перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.

У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах (пункт 39 Порядку №1388).

Пунктом 15 Порядку № 1388, зокрема, визначено, що під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 4.8 Глави 4 Інструкції № 379 про порядок здійснення підрозділами Держінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, перереєстрація транспортного засобу у разі зміни їх власників проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу. Зняття з обліку такого транспортного засобу не проводиться. Попередньо видані свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічні паспорти) вилучаються та долучаються до матеріалів перереєстрації.

Виходячи з аналізу вказаних положень Порядку №1388 і Інструкції № 379 вбачається, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів, поряд з іншим, проводиться на підставі документів, які засвідчують правомірність придбання транспортного засобу. До таких належать договори купівлі-продажу транспортних засобів, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів.

При цьому у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення статті 34 Закону України «Про дорожній рух», у взаємозв`язку з приписами статті 334 ЦК України, дійшла висновку, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.

Так, у пункті 7.13. вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей, і така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).

Як встановлено судом у даній справі, договором купівлі-продажу № 30/04/03-кп від 30.04.2024 транспортного засобу MERCEDES-BENZ С300, реєстраційний номер (транзит) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер VIN (кузова) НОМЕР_4 , білого кольору, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Контракт-Авто», а також попереднім договором комісії, укладеним між останніми та первісним власником вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 14.01.2022, щодо доручення продажу транспортного засобу, не було передбачено особливості переходу права власності на автомобіль шляхом вчинення певних дій, і сторони договору про це не заявили, то право власності на автомобіль до ОСОБА_1 перейшло з моменту передачі їй транспортного засобу.

Згідно вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. пункти 53 - 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

У даній справі жодна із сторін правочину або будь-яка інша заінтересована особа не заявила суду про нікчемність вказаного правочину. Підстав для нікчемності договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30 квітня 2024 року та первісного договору комісії від 14 січня 2022 року, під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як вказано у Постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року по справі № 760/23291/14-ц, провадження № 61-183св 172, та від 22 серпня 2018 року по справі №741/605/17, провадження № 61-15907св183, «правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка тощо)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року по справі № 456/2076/19 (провадження № 61-6357св21) вказано, що «договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту, в тому числі, шляхом задоволення позову про визнання права власності.

За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, провадження № 12-135гс19).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

Одними з підстав державної реєстрації права власності на транспортний засіб є укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин (пункт 8 Порядку №1388).

У даній справі встановлено, що спірний автомобіль придбано позивачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2024 і, як зазначалося вище, такий договір не визнаний судом недійсний та не встановлено підстав для його нікчемності. Продаж автомобіля здійснювався продавцем – ТОВ «Контракт-Авто», яке в свою чергу набуло права на здійснення такої дії 14.01.2022, уклавши відповідний договір з власником транспортного засобу. При цьому, таким договором було обумовлено усі істотні та деталізовані умови продажу автомобіля. В період з моменту укладенні договору комісії та до укладення договору купівлі-продажу автомобіля, тобто до фактичного набуття права власності на нього позивачем ОСОБА_1 , попередній власник, достовірно володіючи інформацією про надане ним доручення про продаж належного йому автомобіля, вчинив дію, пов`язану із припиненням за ним права власності на автомобіль, а саме 12.09.2023 зняв спірний транспортний засіб з обліку, у зв`язку з вибраковкою. Позивач, купивши автомобіль шляхом укладення чинного договору купівлі-продажу, тобто на законних підставах, не знала і не могла знати про такі дії попереднього власника, а тому, відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, є добросовісним набувачем. Право власності на рухому річь переходить з моменту передання транспортного засобу, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором купівлі-продажу не було передбачено особливості переходу права власності на автомобіль шляхом вчинення певних дій. Автомобіль було передано від уповноваженої на це особи, представника ТОВ «Корнтракт-Авто» до нового власника ОСОБА_1 , що підтверджується письмовими доказами, а саме і самими договорами комісії та купівлі-продажу, а також актами передачі транспортного засобу, складеними як додатки до вищевказаних договорів.

П.7 абз.1 та 2 Порядку № 1388 встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Оскільки спірний автомобіль підлягає обов`язковій державній реєстрації та його реєстрація за попереднім власником ОСОБА_2 12.09.2023 була скасована останнім за його заявою без повідомлення Комісіонера, а за позивачем ОСОБА_1 за певних обставин, які не залежали від неї, ТЗ не був зареєстрований, то для можливості користуватися правами та виконувати обов`язки власника майна за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на спірний автомобіль.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Територіального сервісного центру № 7152 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях відновити реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ С300, реєстраційний номер (транзит) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер VIN (кузова) НОМЕР_4 , білого кольору, що був у використанні, оскільки правове обґрунтування та мотивування вказаної вимоги в позовній заяві відсутнє.

При цьому, суд звертає увагу, що статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Належне виконання рішення суду є важливим і невід`ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини, а тому, саме з метою забезпечення своєчасного захисту та відновлення порушеного права особи, в Цивільному процесуальному кодексі Україні закріплено інститут встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення. Проте, вимогами чинного законодавства передбачено, як визначення порядку виконання рішення суду, так і встановлення чи зміни способу його виконання.

Статтею 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. При цьому, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, в даному випадку, важливо мати на увазі, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб та, у такому разі, слід відрізняти способи захисту цивільного права, передбачені ст. 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду. Проте, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення, варто пам`ятати, що із відповідною заявою, у відповідності до вимог чинного законодавства, наділений правом на звернення до суду лише стягувач чи виконавець. При цьому, слід звернути увагу на те, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України та під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 року у справі № 2-749/11/2229.

ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначила на обставини, які зроблять неможливим виконання рішення суду, на підставі якого буде проведено реєстрацію транспортного засобу. Так, згідно пункту 8 Порядку № 1388 копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин є одним із документів, що підтверджує перехід права власності на транспортний засіб, тому таке рішення суду про визнання ОСОБА_1 власником транспортного засобу в сукупності з дотриманням інші положень Порядку № 1388 може слугувати підставою для його подальшої реєстрації.

Разом з тим, суд звертає увагу, що правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на майно, визнаного за позивачем на підставі судового рішення, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства за участі державного реєстратора.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 в частині зобов`язання вчинити певні дії третю особу, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 334, 392 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_5 , право власності на транспортний засіб MERCEDES-BENZ модель С300, 2013 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повне судове рішення складене 02.03.2026.

Суддя: Р. В. Піньковський