Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №705/7969/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №705/7969/25

Суддя: Годік Л. С.

Справа №705/7969/25

2/705/1552/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 177004 від 28.03.2025 в розмірі 16 255,25 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 177004 від 28.03.2025, на підставі якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 12 000,00 грн. 16.04.2025 р. між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу №16042025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 177004 від 28.03.2025 на загальну суму 17 755,25 грн., з яких: 10 629,15 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5 225,10 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом; 401,00 грн. - заборгованість по комісії; 1500,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору. Натомість в позовній заяві позивач просив стягнути суму заборгованості в розмірі 16 255,25 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісії.

Ухвалою судді від 31.12.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.

Ухвалою від 19.01.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_2; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_2 у період з 28.03.2025 по 02.04.2025 у сумі 9000 грн.; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 у період з 28.03.2025 по 02.04.2025 у сумі 9000 грн., витребувати інформацію у вигляді : первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надавати вищевказані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); повного номера рахунка маска карти НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_2 , витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска картки НОМЕР_2 . У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 не належить позичальнику, витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 .

За вх. 6802 від 16.03.2026 від АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду від 19.01.2026 надійшла інформація стовно рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Крім того, повідомляють, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ). Також надано виписку по рахунку № НОМЕР_6 за період 28.03.2025-04.02.2025, яка містить зарахування на суму 9000 грн. у додатку. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 28.03.2025-02.04.2025рр.: фінансовий номер телефону: НОМЕР_3 . Номер телефону який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_3 .

Станом на день розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.

28.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 177004, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 12 000,00 грн. строком на 84 дні, з 28.03.2025 р. по 20.06.2025 р. Згідно умов договору кредит надається у розмірі 12 000.00 грн. в наступному порядку: 9000.00 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_7 , у національній валюті; 3000.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (відповідно до п. 2.2.1.).

Відповідно до п. 2.4 договору знижений тариф по комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн.

Комісія за надання кредиту складає 3000,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 індивідуальної частини (п. 2.5 індивідуальної частини договору).

Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні.

Загальні витрати за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших виплат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту складає (не перевищує) 10031,10 грн. (п. 2.7 договору).

Денна процентна ставка 10031,10 грн. / 12 000 грн. / 84 дні х 100% = 0,9951% в день (п. 2.7.1 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 22031,10 грн. (п. 2.9.1 договору).

В свою чергу Позичальник зобов`язувалась повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та у строки, визначені договором.

Аналогічні умови кредитування передбачені і у Паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до складеного ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» розрахунку, розмір заборгованості відповідачки за Договором про надання споживчого кредиту станом на 01.11.2025 р. складав 17 755,25 грн., з яких: 10 629,15 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5 225,10 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом; 401,00 грн. - заборгованість по комісії; 1500,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.

16.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу №16042025, за умовами якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло шляхом купівлі належні ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» права грошової вимоги до боржників, що визначені в реєстрах боржників (п. 2.1, 2.2 договору), в тому числі і права кредитора за Договором № 177004 від 28.03.2025. Згідно витягу з реєстру прав вимоги №6 від 03.09.2025 р. до позивача перейшло право вимоги за Договором № 177004 від 28.03.2025 в розмірі суми заборгованості 17 755,25 грн., з яких: 10 629,15 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5 225,10 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом; 401,00 грн. - заборгованість по комісії; 1500,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.

Оскільки дотепер відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 177004 від 28.03.2025, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 16 255,25 грн., з яких: 10 629,15 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5 225,10 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом; 401,00 грн. - заборгованість по комісії.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування». При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачкою було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 177004 від 28.03.2025, на підставі якого відповідачкою було отримано кредитні кошти в сумі 12 000 грн., які вона зобов`язувалась повернути зі сплатою комісії та процентів за користування кредитом в межах строку дії договору, але в порушення умов договору не зробила цього, внаслідок чого має не виконане грошове зобов`язання перед кредитором.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідачки, яке належить кредитору за Договором про надання споживчого кредиту № 177004 від 28.03.2025, обумовлено дійсністю договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 р., на підставі якого право вимоги кредитора було відступлене на користь позивача.

В даному випадку предметом позовних вимог є заборгованість, що обчислена первісним кредитором та складається із заборгованості за тілом кредиту, а також нарахованими первісним кредитором процентами за користування кредитом та комісією.

За таких обставин станом на 01.11.2025 р. розмір заборгованості відповідачки складав 17 755,25 грн., з яких: 10 629,15 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5 225,10 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом; 401,00 грн. - заборгованість по комісії; 1500,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом принципу диспозитивності, закріпленому у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові від 22.09.2021 у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами суд обмежується змістом позовних вимог, які складають предмет позову, та надає оцінку обставинам спірних правовідносин в контексті заявлених позовних вимог.

В даному випадку предметом позовних вимог є стягнення з відповідачки суми заборгованості в розмірі 16 255,25 грн., з яких: 10 629,15 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5 225,10 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом; 401,00 грн. - заборгованість по комісії.

Отже позовні вимоги про стягнення з відповідачки грошових коштів в межах такої суми заборгованості є цілком обґрунтованими та правомірними, а відтак позов підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір № 10/09/25-02 від 10.09.2025 про надання правової допомоги; додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги №25771372568 від 11.09.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 25.11.2025.

Згідно з акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що Адвокатським бюро «СОЛОМКО І ПАРТНЕРИ» було витрачено загалом 6 години на вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти і підготовку аналітичної довідки щодо судової практики, а також складання позовної заяви для подачі до суду, вартість виконаних робіт оцінено в 7 000,00 грн.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, клопотанням відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163; адреса: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 177004 від 28.03.2025 в розмірі 16 255,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Леся Сергіївна Годік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua