Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №703/8020/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/8020/25

1-кп/703/241/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла матеріали кримінального провадження №12025255350000148 від 04 червня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Сміла Черкаської області, із професійно-технічною освітою, офіційного не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 01.08.2024 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, при цьому на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання із іспитовим строком 1 рік, за що судимість не знята та не погашена.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 01.08.2024 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, при цьому на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 1 рік, 04.06.2025, близько 09 год. 00 хв., перебуваючи неподалік із затопленим гранітним кар`єром, розташованим в адміністративних межах с. Мала Смілянка Березняківської ОТГ Черкаського району Черкаської області, незаконно придбав, шляхом знахідки у траві один прозорий безбарвний полімерний пакет із зіп-застібкою з кристалічною речовиною білого кольору, яку залишив зберігати при собі, для власного вживання, без мети збуту.

Цього ж дня, о 11 год. 51 хв., неподалік будинку №9 по пров. Береговому м. Сміла Черкаської області, працівниками поліції у ОСОБА_4 під час проведення особистого обшуку виявлено та вилучено вказану кристалічну речовину білого кольору у одному прозорому безбарвному полімерному пакеті із зіп-застібкою, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи від 24.06.2025 СЕ-19/112-25/8924-НЗПРАП містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,158 г.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» PVP масою 0,158 г відноситься до розмірів, придбання та зберігання яких, тягне за собою кримінальну відповідальність.

Вказані дії ОСОБА_4 судом кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю та суду пояснив, що факти викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності, він 04.06.2025, близько 09 год. 00 хв., перебуваючи неподалік із затопленим гранітним кар`єром, розташованим в адміністративних межах с. Мала Смілянка Березняківської ОТГ Черкаського району Черкаської області знайшов у траві один прозорий безбарвний полімерний пакет із зіп-застібкою з кристалічною речовиною білого кольору, яку залишив зберігати при собі, для власного вживання, без мети збуту. Те, що в пакеті наркотичні засоби він розумів. Та цього ж дня, об 11 год. 51 хв., неподалік будинку №9 по пров. Береговому м. Сміла Черкаської області, працівниками поліції, під час проведення його особистого обшуку було виявлено та вилучено наркотичні засоби.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують його як особу. Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення. При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Прокурор , в судових дебатах, просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відбування остаточне покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень), та обмеження волі строком 1 (один) рік.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом`якшує покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлені.

Так, суд враховує, що покарання як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.

За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, обставини його вчинення та невелику кількість речовини, яку він незаконно придбав та зберігав – 0,158 г, дані про особу обвинуваченого, який протягом року засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України, має постійне місце проживання, намагається працевлаштуватися та зі слів працює вантажником без офіційного оформлення, проживає разом з матір`ю – ОСОБА_5 , яка є працездатною та працює в ТОВ «ДАРІК», він не є особою з інвалідністю, на спеціальному обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, добровільно проходив медичне лікування від наркологічної залежності з 26.12.2025 року по 30.12.2025 року в ТОВ «Наркологічний центр «Статус», не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу вчиненого.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого та свою готовність нести відповідальність за злочин, що свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Його позиція щодо повного визнання вини і надання детальних показань щодо вчиненого є послідовною, сформована під час досудового розслідування і підтверджена у судовому засіданні.

Частина друга статті 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Суд звертає увагу, що в Україні вже п`ятий рік триває повномасштабне вторгнення з боку іншої держави-агресора, та з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в державі введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено, і цей стан триває до цього часу.

З огляду на вказане, на думку суду, суспільний інтерес у виконанні ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, що передбачає сплату особою коштів на спеціальний рахунок державного бюджету, безумовно переважає над доцільністю його перебування в місцях позбавлення волі за скоєння нетяжкого злочину.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що за вказаних вище обставин призначення ОСОБА_4 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

При цьому, призначення судом не пов`язаного з позбавленням волі покарання у розмірі, наближеному до мінімальної межі такого виду покарання, визначеного санкцією відповідної статті, не вказує на його м`якість, адже з огляду на дискреційні повноваження суду, надані йому державою, спосіб обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, відповідатиме вимогам статей 50 та 65 КК, а призначене таким чином покарання, що являє собою форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, за своїм видом та розміром буде необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

У випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Вказаним нормам кореспондує положення пунктів 25, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримiнального покарання» № 7 вiд 24.10.2003, відповідно до яких за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного вiдбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. Невiдбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, не відбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 72 КК основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, закріплені у ч. 3 ст. 72 КК норми не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу чи позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2024 ОСОБА_4 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року обмеження волі, при цьому на підставі ст. 75 КК України останній був звільнений від відбуття покарання із іспитовим строком 1 рік. Покарання на час вчинення нового злочину – 04.06.2025 року та ухвалення нового вироку обвинуваченим не відбуте повністю. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 243/2528/19, якщо особа вчинила нові злочини до відбуття покарання за попереднім вироком, то суд призначає остаточне покарання з урахуванням статей 71, 72 КК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 (справа № 310/3080/16-к), від 17.05.2018 у справі №128/5484/13-к, від 20.01.2022 у справі № 686/3226/20 та постановах Об`єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 (справа № 511/37/16-к), від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2024, яким він засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, суд призначає йому остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України шляхом повного приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

У даному кримінальному провадженнізапобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до положень ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в сумі 2674,20 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят чотири грн. двадцять копійок).

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючисьст.ст. 12, 65, 66, 67, ч.2 ст. 309 КК України,ст. ст.100, 124, 369-371, 374, 377 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відбування остаточне покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень), та обмеження волі строком 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України обидва покарання виконувати самостійно.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в сумі 2674,20 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят чотири грн. двадцять копійок ).

Речові докази у справі:

сейф-пакет №6384501, в якому знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина PVP- переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області - знищити;

лазерний диск DVD-R «hp» CPDR47G-CSMWP03-5001 13AA0414, з відеозаписом моменту затримання ОСОБА_4 та проведеного його обшуку від 04.06.2025, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження №12025255350000148 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: ОСОБА_1