Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №592/14500/25 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 592/14500/25

Номер провадження 2/573/24/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

12 березня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника позивача: Брайко Ю.В.,

предстаника відповідача: Шудренко Т.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2025 за підсудністю до суду надійшла вказана вище справа.

Стислий виклад позовної заяви.

Вимоги позовної заяви вмотивовані тим, що постановою Зарічного суду м. Суми від 13 серпня 2025 в об`єднаному провадженні, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3 400,00 грн. Постановою встановлені наступні обставини справи: 06.07.2025 о 02:10 год. в м. Суми по вул. Харківська, 8/2 водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Opel Frontera д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно та допустив наїзд на автомобіль Hyundai Veloster, номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, після чого водій ОСОБА_3 залишив місце ДТП, проте в результаті розшукових дій був встановлений. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. п. 10.9, 2.10 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 122-4, 124 КУпАП. ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з правопорушеннями викладеними в протоколах згодний.

Оскільки відповідач відмовився в добровільному порядку відшкодовувати збитки, позивач звернувся до страхової компанії ПрАТ «Європейський страховий альянс», яка компенсувала йому майнову шкоду в розмірі 52 347,44 грн. Проте, згідно висновку експерта від 26.08.2025 року №СЕ-19/119-25/13269-АВ вартість матеріальних збитків, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Veloster, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 06.07.2025 становить 77 288,76 грн.

Окрім цього, позивач поніс витрати на проведення експертизи в сумі 4 278,72 грн. та за відправлення повідомлення відповідачу - 95,00 грн. Позивач зазначає, що загальна сума матеріальної шкоди становить 81 662,48 грн. (77288,76+4278,72+95) та враховуючи частину виплаченої компенсації 52 347,44 грн., до стягнення з відповідача ОСОБА_3 підлягає сума в розмірі 29 315, 04 грн.

Також враховуючи характер моральних страждань, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 10 000,00 грн. як відшкодування моральної шкоди та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 29 315,04 грн., моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. та понесені судові витрати.

09.03.2026 року до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Шудренко Т.О., який обґрунтований тим, що ознайомившись із позовною заявою, відповідач ОСОБА_3 не визнає позов у повному обсязі з наступних підстав.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на вимоги ст.1194 ЦК України, відповідно до якої: «Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Відповідно до позовної заяви страховою компанією ПрАТ “Європейський страховий альянс” визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля, що належить позивачу у розмірі 52347,44 грн., яка перерахована страховою компанією позивачу.

Позивач посилається на те, що отриманої ним суми страхового відшкодування недостатньо для ремонту автомобіля, а тому, надавши висновок експерта від 26.08.2025 року №СЕ-19/119-25/13269-АВ, просить стягнути різницю між отриманою сумою страхового відшкодування та сумою, вказаною в висновку експерта що становить 29 315,04 грн.

ОСОБА_3 не погоджується з тим, що повинен виплачувати позивачу вище зазначену суму з наступних підстав.

Страхова компанія ПрАТ “Європейський страховий альянс”, як страховик здійснила страхове відшкодування позивачу у зв`язку з пошкодженням автомобіля Hyundai Veloster, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, під час ДТП з вини відповідача, визначивши суму страхового відшкодування 77 288,76грн., з урахуванням зносу деталей, що замінюються.

Позивач погодився з визначеною страховою компанією вартістю відновлювального ремонту та з визначеною сумою страхового відшкодування, бо не оскаржував рішень ПрАТ “Європейський страховий альянс” в цій частині.

Відповідач вважає, що експертиза виконувалась для інформування власника автомобіля про потенційні витрати на ремонт, вона не зобов`язує власника ремонтувати транспортний засіб, лише базується на візуальному огляді, фіксуванні пошкоджень та складанні їх опису.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону №1961-ГУ).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1ст.22 Закону №1961-ГУ).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст.29 Закону №1961-ІУ).

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2ст.22 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст.1187 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.1 ст.1192 ЦК України).

Водночас, приписами ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З аналізу приписів Закону №1961-ІУ та норм ЦК України випливає, що обов`язок особи, відповідальність якої застрахована, щодо відшкодування шкоди носить субсидіарний (додатковий) характер. При цьому, застрахована особа, як винуватець ДТП, здійснює виплати на користь потерпілого тільки у разі, якщо вони перевищують страхову суму (максимальний розмір страхового відшкодування) та за наявності доказів її фактичного розміру (доказів фактичного понесення витрат потерпілим на відновлення транспортного засобу).

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Порядок проведення досліджень та складання кінцевих звітів, експертних висновків тощо з приводу визначення оцінки транспортних засобів та розміру вартості завданих їм пошкоджень, врегульовано «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092(в редакції наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159, далі також Методика).

Ця Методика розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна (п.1.1. Методики).

Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту (п. 1.2. Методики).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно- криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (п. 2.4 Методики).

Згідност. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Звертаючись до суду з позовом про стягнення величини відновлювального ремонту сторона позивача посилалася на витрати, які вона мусить зробити для відновлення транспортного засобу.

Вважає, що правова конструкція змісту ст. 22 Цивільного кодексу України щодо визначення збитків як витрат, які особа «мусить» зробити для відновлення свого порушеного права, свідчить про властивість позивача діяти всупереч власного бажання, тобто саме про його обов`язок здійснити певні витрати. Матеріали справи не містять доказів того, що сторона позивача зобов`язана зробити саме ті витрати, які визначені Висновком експерта.

Звертає увагу, що після отримання страхової виплати позивач не здійснив жодних дій для ремонту чи відновлення транспортного засобу. Позивачем не надано доказів, що підтверджували б намір позивача ремонтувати пошкоджений транспортний засіб, чи буде взагалі ремонтуватися автомобіль, позивач може розглядаючи можливість його продажу, ремонту новими або вживаними запчастинами, або ж повну відмову від відновлення.

Наявність або відсутність доказів проведення ремонту транспортного засобу є обов`язковою обставиною для врахування під час проведення експертного дослідження. Ці фактори можуть суттєво вплинути на остаточну суму розрахунку, яка може відрізнятися від початкової вартості відновлювального ремонту.

Відновлювальний ремонт (або ремонт)це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник)деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (п.1.6 Методики).

Дії позивача, а точніше відсутність активних кроків до ремонту та відновлення транспортного засобу після отримання страхової виплати, ставлять під сумнів його справжній намір відремонтувати пошкоджене авто. Не надано жодних доказів того, що позивач дійсно планує повернути автомобіль у попередній стан, залишаючи відкритим питання щодо подальшої долі транспортного засобу.

Висновок автотоварознавчої експертизи носить первинний (попередній) розрахунок заподіяної шкоди. Фактичний розмір підтверджується документами про виконання обсягу відновлювальних (ремонтних) робіт.

Отже, позивачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами наміри ремонту транспортного засобу та відновлення його саме в розмірі відновлювального ремонту, зазначеного у висновку судового експерта, що є підставою відмови в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що в позові про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити за необґрунтованістю.

Також відповідач вважає, що він не завдав позивачу моральної шкоди, а тому в цій частині позов також не визнає.

Посилаючись на викладене вище, просить відмовити у задоволенні позову у повному обязі, а також у стягненні судових витрат.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05 листопада 2025 прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням її до судового засідання у порядку спрощеного провадження. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 49).

Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_4 не з`явився, представник останнього – адвокат Брайко Ю.В., яка приймала участь у справі у режимі відеоконференції, підтримала позовні вимоги позивача, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з"явився, його представник - адвокат Шудренко Т.О., яка приймала участь у справі у режимі відеоконференції, проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлені наступні фактичні обставини, що підтверджуються наступними письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Зарічного суду м. Суми від 13 серпня 2025 в об`єднаному провадженні, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3 400,00 грн.

Із вказаної постанови встановлено, що 06.07.2025 о 02:10 год. в м. Суми по вул. Харківська, 8/2 водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Opel Frontera д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнився що це буде безпечно та допустив наїзд на автомобіль Hyundai Veloster, номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, після чого водій ОСОБА_3 залишив місце ДТП, проте в результаті розшукових дій був встановлений. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. п. 10.9, 2.10 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 122-4, 124 КУпАП. ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що з правопорушеннями викладеними в протоколах згодний.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Оскільки винним у вчиненні ДТП, що мала місце 06.07.2025, є відповідач, то позивач набув і права вимоги відшкодування збитків.

Згідно висновку експерта від 26.08.2025 року №СЕ-19/119-25/13269-АВ вартість матеріальних збитків, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Veloster, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 06.07.2025 становить 77 288,76 грн.

ОСОБА_4 звернувся до страхової компанії ПрАТ «Європейський страховий альянс», яка компенсувала йому майнову шкоду в розмірі 52 347,44 грн.

Представник позивача вважає, що як наслідок вчинених дій відповідачем, позивач має право на відшкодування ОСОБА_5 на його користь грошових коштів у сумі 29 315,04 грн, що становить різницю між вартістю матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Veloster, номерний знак НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 06.07.2025 за вини водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем Opel Fronera д.н.з. НОМЕР_1 , та страховою виплатою, здійсненою ПрАТ «Європейський страховий альянс» у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу деталей.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за № 4«Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між такими діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди(ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду лише у випадку, якщо він доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Натомість обов`язок доказувати відсутність підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню шкоди закон покладає на її завдавача.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До. відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Таким чином, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК та ч. 1 ст. 1166 ЦК України сукупність яких має застосовуватись до спірних правовідносин, що виникли з заподіяння шкоди між двома джерелами підвищеної небезпеки, у позивача виникло право вимагати від відповідача відшкодування розміру завданої йому шкоди.

Висновки суду.

Відповідно частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено в статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, зазначено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, яким обґрунтувались вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може гуртуватись на припущеннях.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи із змісту та характеру заявлених позовних вимог, враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу у межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що стороною позивача доведено факт завдання матеріальної шкоди саме з вини відповідача, протиправність його дій, причинний зв`язок між ними, а відповідачем згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України ці факти не спростовано.

Так як розмір виплаченої страхової суми значно відрізнявся від фактичної суми, яка необхідна для ремонту транспортного засобу, а тому позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом до відповідача, оскільки в добровільному порядку відповідач вимоги не виконав.

Згідно із ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до висновку Верховного Суду, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 03.10.2018 року по справі № 686/17155/15, зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2021 року по справі № 759/7787/V8.

За таких обставин, суд вважає, що із ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 сума матеріальних збитків в розмірі 24 941, 32 грн., що становить різницю між вартістю матеріального збитку, встановленого експертизою та страховою виплатою ( 77 288,76 грн. - 52 347,44 грн. = 24 941, 32 грн. ).

Стороною позивача помилково розрахована матеріальна шкода у сумі 81 662, 48 грн., із врахуванням витрат на проведення експертизи в сумі 4 278,72 грн. та 95,00 грн. витрат на відправлення відповідачу поштового повідомлення щодо проведення експертизи ( 77 288, 76 грн. + 4 278,72 грн. + 95,00 грн. = 81 662, 48 грн. ).

Таким чином, при вищевикладених обставинах, оцінивши зібрані у справі докази, кожний окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред`явленого позову в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 24 941, 32 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що зазнав душевних страждань у зв`язку з пошкодженням його майна. Внаслідок пошкодження транспортного засобу у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою він відчуває моральні страждання: хвилювання, занепокоєння. Змінився уклад його життя, вів позбавлений можливості використовувати автомобіль в повсякденному житті. Та виходячи з суті позовних вимог, характеру моральних страждань, із засад розумності та справедливості, просить відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що шкода позивачу ОСОБА_4 завдана внаслідок неправомірних дій, які виразились внаслідок пошкодження транспортного засобу у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, і як наслідок останній відчуває моральні страждання у виді хвилювання та незапокоєння.

Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та роз`яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та засад розумності, виваженості та справедливості, при цьому враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілої, а також те, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, та вважає, що заявлена позивачем моральна шкода у сумі 10 000 грн. є завищеною, тобто такою, що не відповідає обсягу фізичних та моральних страждань позивача, а відтак необхідно стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП у сумі 3 000 грн.

Відповідно до ч.1, п.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги із адвокатом Брайко Ю.В. № 94 від 06.08.2025, додатковою угодою № 1 від 04.09.2025, квитанцією б/н від 04.09.2025 про вартість послуги на суму 15 000,00 грн. (а. с. 36-38).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, такої ж позиції притримується Верховний суд в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про обгрунтованість витрат на професійну правничу допомогу розмірі 5 000 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено на 79,96 % ( 27 941, 32 = 24 941, 32 грн. + 3000 грн.), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,47 грн. ( 79,96 % від 1211, 20 грн. (а. с. 1), витрати на проведення експертизи в сумі 3 497, 22 грн. ( 79,96 % від 4 278,72 грн. + 95,00 грн.) та витрати на професійну правничу допомогу розмірі 3 998 грн. ( 79,96 % від 5 000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_4 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 24 941 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок одну) гривню 32 копійки, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3000 (три тисячі) грн моральної шкоди, судові витрати, пов`язані з розглядом справи: 4 465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п"ять) грн 69 коп. судового збору та витрат на проведення екпертизи, 3 998 (тритисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ріення виготовлено 23.03.2026

Суддя