Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №570/4935/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4935/25

Номер провадження 2/570/335/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 березня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області, в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Клеванської селищної ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та звільнення від сплати аліментів та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся у Рівненський районний суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб укладений між ним і відповідачем, визначити місце проживання малолітніх дітей з ним, звільнити його від сплати аліментів та визнати судовий наказ №570/5232/21 від 22 листопада 2021 року таким, що не підлягає до виконання з серпня 2024 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що спільне сімейне життя у них не склалось, у сім`ї почали виникати конфлікти і вони не підтримують жодних шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, не проявляють турботу один до одного. З 2022 року відповідач проживає закордоном, певний період їх спільні діти проживали разом з матір`ю, однак з серпня 2024 року проживають з ним. Наполягає на розірванні шлюбу та просить суд визначити місце проживання їх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком.

Крім того, просить звільнити його від сплати аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання малолітніх дітей та припинити їх стягнення на підставі судового наказу №570/5232/21, виданого Рівненським районним судом Рівненської області 22 листопада 2021 року та визнати його таким, що не підлягає виконанню, з серпня 2024 року.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, уповноважив представляти свої інтереси представника – адвоката Тимошенко Оксану Василівну.

Представник позивача - адвокат Тимошенко О.В., будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі та відзив на позов не подала.

Служба у справах дітей Клеванськоїселищної ради, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, представник подала заяву, в якій просить розглядати справу без участі їх представника, поданий висновок органу опіки та піклування від 18 грудня 2025 року щодо визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтримує повністю.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала та приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Ознайомившись із позовною заявою, дослідивши в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню частково.

Так, сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 06 квітня 2012 року Виконавчим комітетом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області (актовий запис №6), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 09 вересня 2025 року.

Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

В силу вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що спільне життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалось, їхня сім`я розпалась остаточно, збереження сім`ї є неможливим, шлюб носить формальний характер, примирення та подальше спільне життя подружжя неможливе, збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них, суд вважає за необхідне шлюб розірвати.

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо позовної вимоги щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, то суд приходить до таких висновків.

Так, сторони є батьками малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2012 року, серії НОМЕР_3 від 28 вересня 2015 року.

Згідно довідки № 19/97830-25-Вих від 11 грудня 2025 року, виданої Головним центром обробки спеціальної інформації державної прикородонної служби України відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 2025 року перебувала на території України вісім днів, 08 березня 2025 року перетнула державний кордон України і на даний час перебуває за кордоном.

Малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчаються у Клеванському ліцеї №2 Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, навчанням та забезпеченням дітей займається тато та тітка, мама ОСОБА_2 не бере участі в забезпеченні освітньої діяльності дітей, що підтверджується характеристиками, виданими директором Клеванського ліцею №2.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Клеванської селищної ради від 18 грудня 2025 року, діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають разом з батьком ОСОБА_1 , бабусею та тіткою ОСОБА_6 , яка на час відсутності батька, який перебуває на військовій службі по мобілізації у ЗСУ здійснює постійний догляд за ними, за адресою: АДРЕСА_1 . Мати - ОСОБА_2 разом з дітьми не проживає, при спілкуванні в телефонному режимі повідомила, що не заперечує проти того, щоб її діти проживали з батьком. У будинку, де проживають діти створені належні умови для їх проживання, виховання та розвитку. Орган опіки та піклування Клеванської селищної ради, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Згідно ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої, другої ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Також згідно абзацу другого частини першої цієї ж статті, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком, вік дітей, наявність у позивача можливості створити дітям належні умови для їх виховання та розвитку, а також те, що відповідач не заперечує проти того, щоб діти проживали з батьком,суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком (позивачем у справі), а отже позов в цій частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи позовну вимогу стосовно звільнення позивача від сплати аліментів та припинення їх стягнення, то суд приходить до таких висновків.

Так, судовим наказом № 570/5232/21 від 22 листопада 2021 року, виданим Рівненським районним судом Рівненської області з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 листопада 2021 року та до повноліття дітей.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Зважаючи на викладене розмір аліментів суд визначає з урахуванням, що батьки спільно зобов`язанні утримувати дітей до їх повноліття та інших обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

При цьому, відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матір дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті можливість скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживають діти на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Окрім того, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України може бути підставою для звільнення від сплати аліментів платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати аліментів повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Висновки щодо застосування указаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 760/32225/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення спору в частині припинення стягнення аліментів, дійшов наступних висновків.

При дослідженні матеріалів справи у їх сукупності судом об`єктивно встановлено, що малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживають з матір`ю на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дітей, а проживають зі своїм батьком ОСОБА_1 .

Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відтак, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, судову практику, що склалася при вирішенні аналогічних справ, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу по справі № 570/5232/21, виданого Рівненським районним судом Рівненської області 22 листопада 2021 року.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача в частині припинення стягнення з нього аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання судового наказу (виконавчого документу) про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей таким, що не підлягає виконанню, то суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Статтею 173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи вищевикладене та наведені норми, позовна заява в цій частині також підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Клеванської селищної ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та звільнення від сплати аліментівта визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задоволити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 06 квітня 2012 року Виконавчим комітетом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області (актовий запис №6)- розірвати.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються, згідно судового наказу № 570/5232/21, виданого Рівненським районним судом Рівненської області 22 листопада 2021 року, починаючи з моменту набрання даним рішення законної сили.

Визнати судовий наказ №570/5232/21, виданий Рівненським районним судом Рівненської області 22 листопада 2021 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 листопада 2021 року та до повноліття дітей таким, що не підлягає до виконання повністю з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач, на рішення може подати апеляційну скаргу безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 22 грудня 2003 року, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 10 квітня 2012 року, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Штогун О.С.