Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №546/266/26 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/266/26

номер провадження 3/546/89/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Романенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Решетилівка у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та матеріали справи додані до нього щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року притягувався 04.03.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, 06.03.2026 за ч. 1 ст. 122 КУпАП,–

в с т а н о в и в :

19.06.2025 до Решетилівського районного суду Полтавської області від УПП в Полтавській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 , за фактом керування транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, вчиненому повторно протягом року.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 607797 від 06.03.2026, складеного о 15:52:11 інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області лейтенантом поліції Макаренком А.С., 06.03.2026 о 15:00:34 в м. Решетилівка, траса Київ-Харків-Довжанський 306 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , який підлягає обов`язковому технічному контролю але своєчасно його не пройшов. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 04.03.2026 була винесена постанова за ч.3 ст. 121 КУпАП ена 6766690.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 31.3.б Правил дорожнього руху, ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 121 КУпАП.

У судове засідання для розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначене на 20.03.2026 ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином працівником поліції при складанні протоколу, у якому в графі 12 наявний особистий підпис ОСОБА_1 , де зазначено, що розгляд справи відбуватиметься у Решетилівському районному суді Полтавської області 20.03.2026 о 10:00 год (а.с.1). Також, про розгляд справи повідомлявся шляхом публікації оголошення на офіційному веб сайті Судової Влади України (а.с.12). Жодних заяв та клопотань з процесуальних питань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».

КУпАП визначені випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за ч. 4 ст. 121 за якою ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, не належать до даної категорії випадків. З метою уникнення затягування розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній письмовими доказами.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.

Суд враховує, що ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» вказав на те, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, вчинене повторно протягом року.

Згідно з п. 31.3. «б» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП працівниками поліції надано:

– протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607797 від 06.03.2026 (а.с.1);

– картку обліку адміністративного правопорушення від 06.03.2026 до протоколу серії ЕПР1 № 607797 від 06.03.2026 відносно ОСОБА_1 (а.с.2);

– реєстраційною карткою транспортного засобу ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , категорія транспортного засобу – В, код типу кузова – вантажний, повна маса 3500 (а.с. 3);

– копією постанови серії ЕНА № 6766690 від 04.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП(а.с.4);

– копією постанови серії ЕНА № 6779640 від 06.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.5);

– довідкою з Служби автомобільних доріг у Полтавській області (а.с.6);

– довідкою УПП в Полтавській області від 07.03.2026, виданою в тім, що згідно інформації яка міститься в ЄДР ТЗ, перевірка технічного стану транспортного засобу марки ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , не проводилось, Станом на момент складання адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП інформація щодо проходження обов`язкового технічного контролю вищевказаним транспортним засобом в ЄДР ТЗ відсутня (а.с.7);

– довідкою УПП в Полтавській області від 07.03.2026, виданою в тім, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно підсистеми «Адмінпрактика» Інформаційного порталу Національної поліції України до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст. 36 КУпАП, притягувався 04.03.2026, постанова ЕНА № 6766690, штраф (а.с.8);

– компакт-диском з написом «Макаренко ч. 4 ст. 121 06.03.2026 Шелованов НОМЕР_1 », який містить 1 відеозапис, на якому зафіксовано факт стоянки транспортного засобу на обочині дороги, спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, роз`яснення йому працівниками поліції його прав, оголошення йому постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за перевищення встановленого обмеження швидкості за ч. 4 ст. 121 КУпАП. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечував. Також працівниками поліції було оголошено протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за перевищення встановленого обмеження швидкості за ч. 1 ст. 122 КУпАП, Оголошено, що розгляд справи відбудеться у Решетилівському районному суді. У водія були вилучено посвідчення водія та особі видано тимчасовий дозвіл (а.с.9).

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 вилучено, та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 .

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Відповідно до ч. 7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 N 137 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років становить - кожні два роки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , категорія транспортного засобу – В, код типу кузова – вантажний, повна маса 3500.

Таким чином, з урахуванням вантажного типу транспортного засобу, суд приходить до висновку про те, що автомобіль ГАЗ 3302 відповідно до вимог ч. 7 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» та пункту 3 Порядку підлягає обов`язковому періодичному технічному контролю.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату складання протоколу, а саме на 06.03.2026, інформація щодо проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , в ЄДР ТЗ відсутня, в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення п.31.3 (б) ПДР України.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, вчинене повторно протягом року.

Отже, визначальним для притягнення до адміністративної відповідальності особи за ч. 4 ст. 121 КУпАП, є ознака повторності правопорушення, склад, якого передбачено в частинах 1-3 ст. 121 КУпАП.

Для підтвердження повторності вчинення даного адміністративного правопорушення до матеріалів справи надано довідку УПП в Полтавській області від 07.03.2026, видану в тім, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно підсистеми «Адмінпрактика» Інформаційного порталу Національної поліції України до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст. 36 КУпАП, притягувався 04.03.2026, постанова ЕНА № 6766690, штраф та копію постанови серії ЕНА № 6766690 від 04.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Разом з цим, згідно копії постанови серії ЕНА № 6766690 від 04.03.2026 вбачається, що хоча працівниками поліції і було описано факт здійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом, що не пройшов обов`язкового технічного контролю, однак ОСОБА_1 було притягнена до адміністративної відповідальності лише за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та його взагалі не притягували до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 121 КУпАП, з даної постанови також не вбачається здійснення об`єднання даних правопорушень за ст. 36 КУпАП.

Таким чином, надані ініціатором складення протоколу докази, не місять інформації, яка могла б могла підтвердити вчинення ОСОБА_1 правопорушень передбачених ч. 1-3 ст. 121 КУпАП та притягнення його до відповідальності за даними правопорушеннями, отже, матеріали справи не містять доказів повторності вчиненого правопорушення .

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Зазначені вище обставини у їх сукупності викликають обґрунтований сумнів у законності дій поліцейських при оформленні матеріалів даного адміністративного провадження.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол, є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КУпАП. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, яке має ознаки злочину» залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (Рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Обов`язок щодо збирання доказі покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

У даному випадку посадовою особою, яка складала протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду належних та допустимих доказів винуватості, а саме щодо повторності вчиненого правопорушення.

Оскільки належні та допустимі докази щодо повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення суду не надано, а саме вчинення ОСОБА_1 протягом року адміністративних правопорушень передбачених ч.ч. 1-3 ст. 121 КУпАП, тому суд приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи зазначене, працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення допущено порушення ст. 256 КУпАП, та суд приходить до висновку про необхідності закриття справи за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 280, 283-285, 287, 289 КУпАП, суд, –

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.О. Романенко