Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №370/2598/23 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2026 р. Справа № 370/2598/23

Провадження № 2/370/353/24

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарями судового засідання Зозулею Я.А., Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання спільним сумісним майном, стягнення грошової компенсації вартості спільного сумісного майна, витребування з незаконного володіння майна,

в с т а н о в и в :

11.10.2023 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання спільним сумісним майном, стягнення грошової компенсації вартості спільного сумісного майна, витребування з незаконного володіння майна.

В обґрунтування позову позивач вказала, що приблизно на початку 2005 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали зустрічатись, а вже з кінця 2005 року почали проживати однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.

В період з 2005 по 2009 роки, ОСОБА_1 та відповідач проживали разом в гуртожитку Київського Славістичного університету по АДРЕСА_1 .

В період з 2009 по 2017 роки, ОСОБА_1 та відповідач проживали разом в орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_2 .

Починаючи з 2017 року та до останнього часу, ОСОБА_1 та відповідач проживали разом в приватному будинку за адресою АДРЕСА_3 .

25.05.2015 року, за спільні сімейні кошти ОСОБА_1 та відповідач придбали земельну ділянку, що розташована за адресою Київська обл., Макарівський р-н, с. Колонщина, кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138 та недобудований будинок на ній за 25000 доларів США, що станом на дату придбання за курсом НБУ складало 521 000 грн.

08.11.2017 року за спільні сімейні кошти ОСОБА_1 та відповідача було завершено будівництво, ремонт будинку та облаштування прибудинкової території за адресою АДРЕСА_3 .

Починаючи з 2005 року, стосунки між ОСОБА_1 та відповідачем ґрунтувались на спільному побуті, вирішенню спільних фінансових питань, проведенню спільного дозвілля та подорожей, взаємна відповідальність та підтримка яка притаманна чоловіку та жінці які будують сім`ю.

22.02.2022 року, ОСОБА_1 та відповідач поїхали до будинку її батьків у Львівську обл., а пізніше, у березні 2022 року, коли вже почалось військове повномасштабне вторгнення, прямо від батьків ОСОБА_1 відправилась за кордон у Польщу, а звідти до Німеччини, де й проживає досі.

Всі особисті речі ОСОБА_1 , що вона накопила за 19 років свого життя з відповідачем, залишились у їхньому будинку за адресою АДРЕСА_3 .

Приблизно в середині липня 2022 року ОСОБА_1 повернулась до України та уклала шлюб із відповідачем 16.07.2022 року.

Після чого, приблизно в жовтні місяці 2022 року, відповідач також переїхав проживати до держави Німеччина, де проживає по теперішній час.

Починаючи з березня 2023 року відповідач виїхав проживати окремо за адресою АДРЕСА_4 , а вже з травня 2023 року відповідач по відношенню до ОСОБА_1 почав поводитись стримано, був не щирим, ігнорував близькість.

Окрім того, факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та відповідача свідчать перерахування ОСОБА_1 значних сум коштів на картковий рахунок відповідача, надання відповідачу готівкових коштів для придбання будинку та будівельних матеріалів, оплати ремонтних робіт у вказаному будинку.

Станом на дату звернення до суду з даним позовом, шлюб між сторонами не розірваний.

05.09.2023 року відповідач продав вказаний будинок та вказану земельну ділянку кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138 громадянину ОСОБА_3 .

Вказаний продаж спільного сумісного нерухомого майна, відповідач здійснив без відома та згоди ОСОБА_1 , а отримані кошти від продажу відповідачем не були використані в інтересах сім`ї та були приховані від ОСОБА_1 .

Про умисний протиправний характер дій відповідача свідчить зокрема та обставина, що вказаний будинок був проданий разом з особистими речам ОСОБА_1 , які там залишились та доступу до яких ОСОБА_1 немає до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, позивач з урахуванням збільшених позовних вимог, просила суд:

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу з 2005 року по 16 липня 2022 року .

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набутого під час спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу:

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138;

- приватний будинок за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138;

- Телевізор діагональ 70; Телевізор на 2 поверсі будинку, в спальні, діагональ 40; Миючий пилосос; Робот-пилосос МІ Robot; Холодильник LG; Мікрохвильова піч Gorenjе; Гриль Теfal; Пилосос сухий; Пральня машина; - Газонокосарка; -. кондиціонери в 2 спальнях на другому поверсі; Диван у вітальній; Диван у прохідній кімнаті 1-го поверху; Столик та 2 барні крісла; Полиця навісна для передпокою; Коврики, покривала, одіяла, подушки, штори, скатертини, карнизи, дзеркала.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості спільного сумісного нерухомого та рухомого майна у сумі 2 684 850,00 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 16.10.2023 р. позов ОСОБА_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 20.10.2023 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 15.08.2024 р. за клопотанням представника позивача адвоката Бірюка Миколи Миколайовича призначено у даній справі судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:

1) Яка ринкова вартість будинку за адресою АДРЕСА_3 на час проведення експертизи?

2) Яка ринкова вартість земельної ділянки за адресою Київська обл., Макарівський р., с. Колонщина, кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138?

Проведення експертизи доручено ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКСПЕРТИЗИ ТА ОЦІНКИ».

Ухвалою суду від 11.12.2024 р. поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта.

23.12.2024 р. у підготовчому засіданні розглянуто клопотання експерта та ухвалою суду від 23.12.2024 р. зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.02.2025 р. поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта.

Ухвалою суду від 03.03.2025 р. розглянуто клопотання експерта, продовжено проведення експертизи та зупинено провадження у справі.

15.04.2025 р. до суду з експертної установи надійшов висновок експерта № 491/03.2025 від 26.03.2025 р. за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

22.06.2025 р. позивач подала до суду заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.06.2025 р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог у даній справі. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання спільним сумісним майном, стягнення грошової компенсації вартості спільного сумісного майна, витребування з незаконного володіння майна, в частині вимог п. 4 прохальної частини, а саме: «визнати право власності за ОСОБА_2 на: Телевізор діагональ 70 (приблизно). Ціна 17 000 грн. Телевізор на 2 поверсі будинку, в спальні, діагональ 40. Ціна 7 000 грн. Миючий пилосос. Ціна 10 000 грн. Робот-пилосос МІ Robot. 6000 грн. Холодильник LG. 3500 грн. Мікрохвильова піч Gorenjе. 1600 грн. Гриль Теfal. 3500 грн. Пилосос сухий. Ціна 2000 грн. Пральня машина. Ціна 10 000 грн. Газонокосарка. 5000 грн. кондиціонери в 2 спальнях на другому поверсі. Ціна 20 000 грн. Диван у вітальній. Ціна 13000 грн. Диван у прохідній кімнаті 1-го поверху. Ціна 2500 грн. Столик та 2 барні крісла. Ціна комплекту 600 грн. Полиця навісна для передпокою. Ціна 2000 грн. Коврики, покривала, одіяла, подушки, штори, скатертини, карнизи, дзеркала. Ціна 15 000 грн.». Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня проголошення ухвали для подання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.07.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2025 р.

Ухвалою суду від 04.08.2025 р. суд за клопотанням представника відповідача повернувся до стадії підготовчого провадження.

15.08.2025 р. від відповідача в особі представника адвоката Семенової С.М. до суду надійшов відзив.

Ухвалою суду від 19.08.2025 р. відзив відповідача ОСОБА_2 , поданий в особі представника Семенової Світлани Миколаївни залишено без розгляду.

29.08.2025 р. від відповідача в особі представника адвоката Семенової С.М. надійшов до суду відзив разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

07.09.2025 р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.

У підготовчому засіданні 09.09.2025 р. відзив відповідача, а також відповідь на відзив прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 09.09.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2025 р., зобов`язано відповідача у строк до 26.09.2025 року надати суду виписку по всім його банківським рахункам, яку він використовував як ФОП у період з 2012 по 05.01.2024 року включно.

Судовий розгляд справи неодноразово відкладався, черговий раз на 30.01.2026 р.

У судовому засідання 30.01.2026 р. допитані свідки сторони позивача.

Свідок ОСОБА_5 надала суду наступні покази. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайома. Позивач - дочка, відповідач - зять. З ними перебуває у найкращих стосунках. У 2004 р. її дочка ОСОБА_1 поступила у лінгвінстичний університет у м. Києві. Там вона і познайомилася з ОСОБА_2 , у них склалися стосунки закоханої пари. Вона постійно до них приїжджала до гуртожитку. Вони жили в одній кімнаті. Спочатку ОСОБА_2 жив на першому поверсі, а дочка з дівчатами на другому. Коли вона приїхала до гуртожитку, ОСОБА_2 вже був в кімнаті з дівчатами жив, були двоярусні ліжка. Їх було четверо, дві дівчини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В 2005 р. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 приїхали до них додому, знайомили його з їхньою родиною. Вони постійно до них приїжджали, а вона постійно до них їздила коли навчалися у Києві. Вони були дуже дружні. Коли вони закінчили університет, орендували квартиру на АДРЕСА_5 . Вона також до них постійно приїжджала. Була однокімнатна квартира. Коли жили у гуртожитку разом купували побутову техніку. Всі речі з гуртожитку на квартиру допоміг перевезти ОСОБА_8 (рідний брат її чоловіка). У цій квартирі вони проживали до 2015 р., поки ОСОБА_2 з ОСОБА_1 не знайшли собі будинок. Коли вони переїхали жити до цієї квартири вони шукали роботу. ОСОБА_2 працював та ОСОБА_1 також. На цій роботі ОСОБА_1 запропонувала директору, щоб він взяв її цивільного чоловіка ОСОБА_2 . За цей час змогли заробити гроші. В 2013 р. купили собі авто «Тойота». Потім з часом вони купили іншу машину, марку не пам`ятає. В 2015 р. ОСОБА_1 поїхала у Нідерланди, щоб заробити кошти, щоб вкласти у будинок. Коли ОСОБА_1 повернулася до України, вона приїхала до них у гості до Києва і ОСОБА_1 їй каже «мама, зараз поїдемо в одне місце, це для тебе буде сюрприз». І вони проїхали у с. Колонщину, Макарівський р-н. Під`їхали і вони сказали що це їхній будинок. Була двоповерхова будівля, дерев`яна, там нічого не було. Вони почали робити внутрішні ремонтні роботи, в тей будинок переїхали жити їхні товариші ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вони допомагали робити ремонт. ОСОБА_1 через деякий час поїхала у Канаду на 4 місяці, щоб заробити кошти. Щоб розбудувати будинок, приїжджав батько ОСОБА_2 , він допомагав зробити прибудову кухні, гараж. Всю тяжку роботу робили ОСОБА_2 , його батько та товариші. ОСОБА_1 також допомагала робити роботу. Вони постійно до нас приїжджали. Машину знову змінили ще на кращу. Завжди вони проводили разом час у компаніях. З батьками ОСОБА_2 вони не були знайомі, але знайомі з його рідним дядьком. Коли почалася війна вони приїхали до них зі своїми речами. Дочка поїхала закордон, ОСОБА_2 лишився в Україні, проживав у них. Вона побачила у їхніх стосунках, що вони дійсно живуть як сім`я коли вони переїхали у квартиру на Коперника . Там були всі речі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 також. В них було все спільне, все робили разом. Автомобіль Тойота купили за кошти, які ОСОБА_1 взяла в кредит. Автомобіль використовували спільно, але в ОСОБА_1 не було прав, то їздив ОСОБА_2 . Коли побачила будинок вперше це була новобудова, були вікна, двері, дерев`яний двоповерховий будинок, всередині нічого не було. Вони сказали, що це їхній будинок, вони його купили. Донька поїхала у 2015 році у Нідерланди заробити кошти. В цей період між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були стосунки. Про те що хочуть емігрувати в якусь країну її не повідомляли. Коли вона поцікавилася де вони взяли гроші на будинок, сказали, що ОСОБА_2 працював у батька і заробив гроші, і це його гроші і він за свої кошти придбав цей будинок. Не знає чи ОСОБА_1 давала кошти на будинок, вкладала гроші у розбудову будинку. Будинок був придатним до повноцінного життя у 2019 році. У 2022 році у посилці на ім`я її чоловіка особистих речей ОСОБА_1 не було, там були дубовий стіл, мікрохвильовка, пилосос, посуд, постільна білизна. Вони все відправили на Червоноград . Вони там прибирали, ОСОБА_2 готував будинок для здачі в оренду, бо він збирався виїжджати закордон. ОСОБА_1 речі пакували і склали у кладовку. Після того як у них припинилися стосунки з ОСОБА_2 не спілкувалися, він їх заблокував. Як батьки ОСОБА_2 ставилися до ОСОБА_1 їй не відомо. Останнє авто, яке було у них оформлене на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 його продав. Кошти ОСОБА_1 не повернув. Чула що будинок ОСОБА_2 продав. Будинок став придатним до проживання і відбувся переїзд у 2017 році. Їй відомо, що була пропозиція одружитись давно, весілля не робили, тому що вони хотіли зібрати кошти. ОСОБА_2 зробив пропозицію ОСОБА_1 коли вони переїхали на Лук`янівку . Хоча вони були у цивільному шлюбі, але носили обручки.

Допит свідка ОСОБА_19 суд зняв з розгляду, оскільки вказаний свідок перебував у залі судових засідань під час допиту іншого свідка, що є порушенням ст. 230 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_20 надала суду наступні покази. Позивач її двоюрідна сестра, а з ОСОБА_2 познайомилася в інституті. На початку були гарні стосунки, наразі вона заблокувала ОСОБА_2 . Вона познайомилася з ОСОБА_2 на першому курсі університету. ОСОБА_1 порадила свій універ, і вона вирішила поступити. Вон жили в гуртожитку. Багато часу проводила у гуртожитку разом з ними та іншими товаришами. Потім він переїхав до ОСОБА_1 у кімнату, вона з дівчатами жила. З 2005 по 2009 роки вини жили у гуртожитку. Вони разом приїжджали в Українку. Були гарні відносини у них. У них стосунки були гарні, міцні, носили обручки, окремо їх не сприймали. Починаючи з 2009 року коли вони переїхали на Лук`янівку вона була у них в гостях. Коли вона в них ночувала вони вели спільний побут. Коли вони переїхали з гуртожитку на квартиру відносини у них не змінилися, це були стосунки сім`ї, вона сприймала їх як родину. Вони вели спільний побут, мали бюджет, відпочивали разом. Коли вони придбали перший автомобіль ОСОБА_1 сказала «ми купили». Щодо обставин придбання будинку ОСОБА_1 поїхала у Нідерланди, заробляла кошти. Це був 2015 рік. Вона була на території будинку на стадії будівництва. Коли вона приїхала до них у 2020 році вони казали, що будинок належить їм. Про весілля ОСОБА_1 говорила, що вони і так родина, весілля буде пізніше, бо вона хотіла гарне весілля, збирала гроші.

Свідок ОСОБА_22 надала суду наступні покази. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайома, вони друзі. З ОСОБА_1 спілкується, з ОСОБА_2 ні. У 2005 році ОСОБА_1 повідомила, що вона почала зустрічатися з хлопцем ОСОБА_2 . Вона приїжджала до Києва і ОСОБА_1 її з ним познайомила. У 2007 році вона переїхала до Києва. Вони почали тісно спілкуватися. Вони з ОСОБА_2 приїжджали до неї у гуртожиток на свята, ночували. Вони проживали у гуртожитку. Вони жили разом у кімнаті, ще були інші дівчата. У 2009 році вони закінчили університет, шукали квартиру, щоб жити разом. Вона допомагала їм шукати квартиру. Квартира була на АДРЕСА_5 . Почали жити в цій квартирі. В квартирі разом святкували свята, проводили час. Там було пусто, вони все купили для умов. Вони жили у квартирі до того часу, поки не придбали будинок. Вони поїхали на ділянку казали, що планують його збільшувати, бо він маленький а для сім`ї потрібно більший. Коштів на це не було. ОСОБА_1 поїхала у Нідерланди, щоб заробляти кошти. Знає, що ОСОБА_2 також, приїжджав до неї. Це був 2015 рік, а у 2017 році ОСОБА_1 їздила у Канаду . Вони також їздили в гості до ОСОБА_2 батьків в Южноукраїнськ . Вони не могли завершити будівництво будинку, бо багато коштів вкладали, у 2017 році вони вирішили з`їхати з квартири у будинок, щоб економити кошти. Вони облаштували собі одну кімнату для проживання. Все було в будівельному стані. Ще їхні друзі переїхали до них, щоб допомогти будувати будинок. ОСОБА_1 повернулася з Канади, продовжували будувати. Не було меблів. ОСОБА_1 дизайн розробляла, облаштовувала, фарбувала. В період коли вони проживали у гуртожитку у них були дуже тісні стосунки, як сімейні. Коли вони переїхали до квартири на Коперника , вона приїжджала до них. Вони вели спільний побут. ОСОБА_1 працювала в компанії в 2010 році, поговорила з директором щоб влаштувати ОСОБА_2 . На нього оформили ФОП і через нього компанія перераховувала кошти. Про доходи ОСОБА_2 їй не відомо. Вона чула від ОСОБА_1 що вони з ОСОБА_2 були заручені. Першу обручку подарував у гуртожитку. ОСОБА_1 казала, коли буде більше грошей, тоді і буде весілля. Коли вони приїжджали в Южноукраїнськ до батьків ОСОБА_2 , вони себе поводили як сім`я. Щодо обставин придбання будинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 казали, що вони купили будинок. ОСОБА_1 завжди щось купувала у будинок. Почали жити як сім`я, з 2008 року і доти поки ОСОБА_2 не переїхав до ОСОБА_1 в Німеччину. Чи допомагали батьки ОСОБА_2 з ремонтом будинку вона не знає чи фінансово, але знає, що батько допомагав робити меблі та столярку. У їхньому будинку проживали хлопці ОСОБА_9 до 2018 року, а ОСОБА_24 до 2018 року або до 2019 року, точно не пам`ятає. В гуртожитку в кімнаті де проживала ОСОБА_1 з ОСОБА_2 також проживали двоє дівчат. Чи була вона свідком коли вони всі четверо вели побутові спільні речі, відповіла, що вона в них була тільки на святкуваннях. Коли святкування були приєднувалася тільки одна дівчина, інша ходила до інших дівчат у кімнату. Вона з ОСОБА_1 ходила купувати речі для будинку.

В подальшому судовий розгляд відкладено на 06.03.2026 р.

У судовому засіданні 06.03.2026 р. допитані свідки сторони відповідача.

Свідок ОСОБА_25 надав суду наступні покази. На запитання головуючого в довільній формі розказати, починаючи з того, хто є ОСОБА_26 та ОСОБА_27 між собою, свідок вказав, що ОСОБА_2 знає з дня народження, бо це його син. Вони ( ОСОБА_2 з ОСОБА_1 ) приїхали в 2012-2013 році зимою, були дівчата і хлопці, їх приїхало четверо. Потім вони періодично приїжджали. ОСОБА_2 казав, що ОСОБА_1 його дівчина. Потім приїжджали в 2014 році, потім перерва була, потім приїжджали в 2018 році. З ОСОБА_2 завжди приїжджала ОСОБА_1 . Син приїжджав частіше, бо треба було допомагати. Син навчався в Київському інституті. Закінчив його в 2009 році, вчився з 2004 по 2009 рік. На час навчання проживав в гуртожитку. Один раз його в гуртожитку відвідував, передавав йому передачу. Дружина його поселяла в гуртожиток. Він піднімався в кімнату в гуртожитку де син проживав. В кімнаті він проживав з хлопцями: ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Їх троє в кімнаті було. Точно не пам`ятає розположення в кімнаті, але жили вони втрьох. Після завершення навчання він знімав квартиру. В гості в квартиру їздив. Пару разів їздили десь в 2011-2014 роках. Приїжджали до нього на власному транспорті. Коли приїжджав він був один. В 2015 році заїжджали, коли брали ділянку для будівництва. Він був в квартирі один, нікого там не було. Це була маленька однокімнатна квартира. Син казав, що часом він зустрічався з ОСОБА_1 . Таких ознак їх відносин не було. Коли вони приїжджали до них, то йому здалося, що вона не проживає в Україні. Вона подорожувала. З її родичами взагалі не знайомий. Про шлюб між ними дізнався, коли вони вже одружилися. Вона приїхала з Німеччини на 5 днів і вони розписалися. В них з сином дуже добрі стосунки, як в родині. Він будував будинок ОСОБА_2 . Вони вибрали ділянку. Коли вибирали ділянку, оформлювали документи, то ОСОБА_1 не було. Цей будинок знаходиться в АДРЕСА_3 . Там купили будинок в Колонщині, бо син працював в Києві, а там було дорого. Вони найняли організацію "Євро Дім", щоб побудували будинок. Всі кошти сплачував він. В договорі був син, але всі платіжки оплачував він. Організація будувала тільки коробку, а все інше він. 30.08. був останній платіж, і тоді він остаточно розрахувався, платіж був через "Укрсиббанк". Потім вони добудували гараж, добудови. Все возилося з Південноукраїнська . Все в Колонщину завозив він. В цей будинок син переїхав в кінці 2017 на початку 2018 року. Все оздоблення в будинку було з дерева, з сосни. Вони замовляли в організації матеріали десь на 300 м2. Весь будівельний інструмент він туди возив. Навіть калітку він звідси завозив туди. Все повністю туди завозив він. Кожен місяць туди їздив. Брав звідси людей, щоб допомагали. Єдина помилка, що він не зробив дарування. ОСОБА_2 з ОСОБА_1 зустрічалися періодично, бо вона їздила в Європу, в Канаду . Окрім ОСОБА_2 з будівництвом йому допомагали товариші. В основному все робив він. Брав людей звідси і возив їх машиною туди. Коли вибирали ділянку, оформлювали все, ОСОБА_1 не було. Коли будувався будинок в 2015 році, то її теж не було. Будинок наразі проданий. Йому написали доручення і він його продав в 2023 році. Син сказав, що не збирається там жити, тому його продали. Він передав гроші від продажу, тільки частину, не всю суму. Він з дочкою передавав гроші. Вони розписалися в 2022 році. Вони не були запрошені, тому це було дивно. Коли він продавав будинок, син був в шлюбі. Коли він продавав будинок, то до будинку приїжджав. Свої речі ОСОБА_2 забрав. Інших речей не було, їх не бачив. На момент будівництва він був неодружений. 5 років він жив в будинку неодружений. В нього є ще дочка. Вона вийшла заміж в 2012 році, точно не пам`ятає. Не пам?ятає чи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були на весіллі у дочки. В 2014 році на новий рік ОСОБА_2 приїжджав з ОСОБА_1 як з дівчиною. Як з жінкою - це коли вони одружені і ведуть спільне господарство. Не знає чи вони спали в одній кімнаті разом. Знає, що в Україні чоловік і жінка можуть жити без реєстрації шлюбу. Але вона не була для нього жінкою. Вона подорожувала багато. Коли створюється сім?я, то мають бути родинні зв?язки, маємо бути знайомі з її родичами. Вони з її сторони не знають нікого. ОСОБА_1 приїжджала до них разів 4, точно не пам?ятає. Вони не знали, що вони розписалися. Вони не говорили щодо планів ОСОБА_2 одружуватися на ОСОБА_1 . З 2010 по 2015 року він багато разів був в Києві. В самій квартирі ОСОБА_2 були разів 2. А так зустрічалися з ОСОБА_2 біля метро, біля Окружної. Є договір на будівництво, в якому зазначений конкретний графік проведення робіт. За земельну ділянку заплатили 55900 гривень, а за будинок - 11200 доларів+500 доларів винагорода, все це записано в договорі. Він з дружиною, за їхні кошти, будували гараж, прибудову, збудували ще більшу квадратуру ніж була. Вони це будували для сина. Коли вони вибирали ділянку, то у них був готовий проєкт будинку. ОСОБА_1 і близько не було під час будівництва. Дизайн в будинку - все з дерева. Ліжка зроблені з дерева, він їх фарбував. Дизайн робив він, бо його будував з дружиною. Вони погоджували все з сином, він оплачував все. Був побудований будинок в 2 рази більший, ніж він зараз проживає. Коли треба було сину допомагати, то він допомагав. Вони якось їздили на Хмельниччину, то цей кооператив було видно з дороги. Квартири в Києві були дорожчі, та й син не хотів житло в Києві. ОСОБА_1 не проживала в будинку з 2017 року. Там проживали хлопці, син казав що хлопцям немає де жити, то вони проживали там. Ці хлопці допомагали дрібниці доробляти. З 2015 до 2017 року син проживав в Києві, сам. Коли він приїжджав, то в квартирі він був один. Син на весіллі дочки розвозив людей на автомобілі. Була дівчина з ОСОБА_2 . Він більше доби в Києві не жив. Не мав місце той факт, що він був в Києві на Коперника 10 днів. Ви не готували їсти. Кошти, які були необхідні для будівництва, це їхні чесно зароблені кошти, його дружина підприємець, у них своє кафе. Вони за власні кошти купували ділянку, будували будинок, купували меблі. Син дрібні кошти вкладав, в основному все купував він і оплачував. Вони дарували сину комплект подушок, постільної білизни, покривало. Техніку в будинок син купував сам, бо він працював.

Свідок ОСОБА_32 надала суду наступні покази. На запитання головуючого: чи знайома вона з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .? вказала так, з ОСОБА_26 не спілкується, а ОСОБА_27 її син. На запитання головуючого: розказати, що їй відомо щодо цих осіб? вказала наступне. Перший раз вони з ОСОБА_1 познайомилися, коли вона з ОСОБА_2 приїжджали до них. Перший раз вони приїжджали зимою 2013 року. Потім приїжджали в 2014, 2015, 2018, 2021 році. В гуртожиток вона поселяла ОСОБА_2 , в гуртожитку він проживав з хлопцями. Потім знімав квартиру, вона була кілька раз в квартирі. Потім ще кілька разів зустрічалися коли приїжджали. До ОСОБА_2 в кімнату в гуртожитку вона піднімалася, у них був безлад в кімнаті і вона їх сварила. В гуртожитку вони проживали втрьох. Після закінчення навчання він знімав однокімнатну квартиру, вона там ні разу не ночувала, бо було тісно. Лише разів 2 приходили на обід. В квартирі ОСОБА_1 вона не бачила, її речей не бачила. ОСОБА_2 про своє особисте життя не говорив. Про одруження вона не знала, мабуть для ОСОБА_1 це було потрібно швидко одружитися. Дізналася, що вони одружилися, коли ОСОБА_2 виїхав закордон в 2022 році, коли почалася війна, восени. Будинок збудували вона з чоловіком за власні кошти. ОСОБА_2 також приймав участь, але коштів у нього було мало. Вони вирішили, що можливо вони з Південноукраїнська виїдуть і переїдуть в той будинок. В Костянтинівку вони переїхали, облаштували бізнес. Поїхали в те село (Колонщину), вибирали земельну ділянку. Спочатку купили земельну ділянку, а потім будувався будинок. Будинок будувався за канадськими технологіями. ОСОБА_1 не приймала участь в будуванні будинку. Гроші на будівництво ОСОБА_1 їй не давала. ОСОБА_2 кошти не давала. З ОСОБА_1 вперше вони познайомилися в 2012-2013 році взимку. Вони гуртом приїхали до них в гості: приїхали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 із ОСОБА_33 . На весіллі доньки ОСОБА_1 були присутня в якості дівчини ОСОБА_2 . ОСОБА_34 це її брат, його дружина ОСОБА_1 . Вони проживають у Львові . На ювілеї брата, ОСОБА_1 не була присутня, але точно не пам`ятаю. Щодо купівлі ділянки, вирішували вони з чоловіком. Порадив купити ділянку інший чоловік. Будинок знаходиться в с. Колонщина, адресу не пам`ятає, бо чоловік її на машині привозив. Вона цікавилася адресою, є документи, але вона забула. В суді вона хотіла засвідчити, що будинок побудований нею та її чоловіком, будувався для себе, а в майбутньому хотіли подарувати сину. ОСОБА_1 їй ніхто, вони її на весілля не запросили. Одруження - це було в її інтересах мабуть. Вона недосипала, заробляла кошти на будинок. Їх не повідомили про одруження, вона часто їздила закордон. Казала, що їй немає що робити в Україні, їй треба закордон. Її привело в шок те, що ОСОБА_2 не повідомив про одруження з ОСОБА_1 . Це одруження було потрібно ОСОБА_1 . ОСОБА_1 для неї це просто дівчина. Щоб була дружиною - то вони мають бути в офіційному шлюбі і щоб було вінчання в церкві. В Києві вона була часто, коли він проживав на орендованій квартирі. ОСОБА_1 ні разу не називала "невісточка". Я не телефонувала їй, коли вона була в потязі і не вітала її з одруженням. Її син не любить носити прикраси. Син не носить обручку з 2017 року, вона її не помічала. Чому ОСОБА_1 їздила закордон не знає, але вона часто туди їздила. Близько з нею не спілкувалися і вона не питала чому вона туди їздить. Не знає чи пропонувала вона їхати ОСОБА_2 закордон.

Також у судовому засіданні заслухано пояснення позивачки по суті спору, яка вказала наступне.

В неї великий шок, цих людей (батьків ОСОБА_2 ) знає 19 років. Часто була в них в домі, допомагала їм з ремонтом. Дуже добре знає їх родину. Це було неприємно все слухати. Вона познайомилися з відповідачем в 2004 році в гуртожитку Київського інституту. Туди заїхала в жовтні. В її кімнаті було 3 дівчинки. Сподобалась йому, вони почали спілкуватися, він дарував їй подарунки. В 2005 році він запросив її на побачення, подарував навіть срібний ланцюжок. Почали з ним зустрічатися, навіть спільна дата була - 06 лютого. Після цього він залишився в її в кімнаті, переніс свій комп?ютер. Потім вони купили принтер, мікрохвильовку, телевізор. Почав він практично жити в неї. В свою кімнату заходив тільки по деякі речі. В 2005 році вона познайомила його з своїми батьками, з родичами, з друзями. Цього ж року їздили до його батьків на знайомство. Вони якраз влаштовували бізнес, брали великі кредити. Вони були дуже працьовитими людьми. Постійно їздили до них на свята. Його батьки дуже традиційні і старомодні. Його мама дуже хороша жінка, завжди ходила в церкву. Дуже любила її, а свідок любила їй дарувати квіти. Його батько працював в правоохоронних органах, служив в Афганістані. Мама була чудова жінка. Відповідач також їздив до батьків без неї, кожен другий тиждень. Відповідач допомагав їм з кафе. Вона приїжджала до них рідше, раз в кілька місяців, теж допомагала по кафе. Коли приїжджала до них, то була з його сестрою. Його батьки були дуже традиційні люди, святкували всі свята і вони завжди запрошували всіх родичів. В гуртожитку спочатку на них сварилися, розселяли, але потім почали закривати очі. В 2009 році настав час з`їжджати з гуртожитку, але щось знімати у них не було коштів. В 2009 році чоловік знайшов роботу, вона не працювала, а шукала квартиру. Квартиру знайшла біля м. Лук`янівська. Увечері вони зустрілися з власником квартири і ріелтором щоб укласти договір оренди, вони його обоє підписали. Її дядько перевіз всі речі з гуртожитку в квартиру. В квартиру вони взяли в кредит холодильник і пральну машину. Жили вони по АДРЕСА_1 . В нього була сестра, вона вступила в Київ навчатися. Вона дуже погано вчилася, її мали вигнати з закладу. Приїхав її батько до нас щоб вирішити питання як його дочці отримати диплом бакалавра. В 2010 році сестра чоловіка вийшла заміж, вона з ОСОБА_2 були на весіллі. ОСОБА_2 на весіллі майже не бачила, бо він там наче працював водієм. На день народження колишній чоловік подарував їй британського кота. В 2010 році вона влаштувалася в компанію, там дуже гарного платили. ОСОБА_2 також влаштувався в цю компанію, вона влаштовувала йому зустріч з директором. В 2012 році вони вирішили, що треба відкладати кошти. Вони хотіли купити машину і вона взяла кредит в банку в сумі 35000 грн, вони купили машину Тойоту Яріс , оформили на ОСОБА_2 , бо вона не була водієм. Щоб оформити машину в МРЕО, в них не було грошей, їм поміг товариш. В них завжди був обмежений бюджет, постійно в щось вкладали кошти. Вони хотіли купити своє житло, одружитися, але грошей взагалі не було. Шукали собі квартиру, якесь житло, взагалі хотіли будинок. Її батьки допомагали продуктами, батьки ОСОБА_2 могли допомогти їм грошима. В них з ОСОБА_2 був спільний бюджет і вони постійно вкладали кудись кошти. В 2014 році почали дивитися якісь об`єкти, прицінювалися скільки потрібно грошей. Знайшли котеджне містечко, яке будувалося під Києвом. Там було пусто, просто поле. Подивилися, і сказали що непоганий варіант. Лякало що туди потрібно було вкласти багато праці і грошей. Знайшла варіант поїхати в Нідерланди на рік. Там працювала з дітьми. Полетіла у вересні, повернулася в грудні, привезла 1500 євро, привезла одягу відповідачу. Літом він їй написав і показав фото того кооперативу, на який вони дивилися. Сказав скільки коштує. Відповідач сказав, що його кошти будуть туди вкладатися, батько йому дасть кошти в сумі 25000 доларів. Він з батьком оформив будинок, її тоді не було, бо вона була в Нідерландах. В червні він прилетів до мене, вона допомагала йому з візою. В Україну прилетіла у вересні і побачила будинок. Потім поїхала на західну Україну в гості. Із західної привезла маму щоб зробити їй сюрприз, бо вони не говорили їй за будинок. З 2015 по 2017 рік відповідач з батьком повільно робили добудови. Будинок був маленький. Вона розробляла дизайн, бо любила цим займатися. Батько до них приїздив літом на 5 ночей, бо часу не було через бізнес, через будування власного будинку. Батько їм дуже допоміг, бо заливав фундамент. Вона кожен день привозила з Коперника їм їжу. 25000 доларів коштувала ділянка і ще 5000 доларів потрібно було для оформлення. 5000 доларів вона йому давала. З 2015 по 2017 рік проводилися брудні роботи, вони робили вдвох, ніякий людей інших не було. Іноді з будівництвом допомагав ОСОБА_10 . Туди потрібно було багато грошей вкласти, бо там нічого не було. Чоловік її сестри поклав їм плитку на першому поверсі. З 2017 року до 2019 рік батьків відповідача взагалі не було в цьому будинку, бо проводилися косметичні роботи. Його мами там взагалі не було. Всі приїхали в 2019 році, коли всі роботи завершилися. Закордоном вона була 1 рік в Нідерландах і 4 місяці в Канаді. Потім запланувала поїхати в США доглядати дитину, але їй не дали візу. Тому поїхала на 4 місяці в Канаду . Вони запропонували їхньому другу переїхати з ОСОБА_2 в будинок, але була умова для ОСОБА_38 , потрібно було допомагати з ремонтами. З Канади повернулася в грудні вже в готовий будинок. Потім вони перевезли всі речі з Коперника . Коли вона приїхала з Канади, то в будинку зовсім нічого не було окрім води і каміну, ніяких нормальних умов не було. Потім повернулася на свою попередню роботу в юридичну фірму. Потім вирішила зробити перерву в роботі на рік, щоб займатися будинком. Вирішила всередині зробити все в білому кольорі. Їм допомагали фарбувати їхні друзі. Рік присвятила ремонту в будинку. Після цього влаштувалася в урядові проєкти, там дуже гарно платили. Вони працювали і вкладали гроші в ремонти. Чоловік не був активною людиною, а вона постійно щось шукала краще, де краще платять. Він був ФОПом, але дохід у нього був невеликий. В них був середній дохід і всі кошти вони вкладали в будинок. Після влаштування на урядові проєкти, то в неї був дохід в 3 рази більше ніж у відповідача. Батько допомагав їм робити меблі за її дизайном. Меблі робив друг батька. На ремонт їм були потрібні були гроші. Вона пересилала кошти відповідачу щоб він перекривав витрати. Перед війною вони поїхали до її батьків, вона перейшла кордон пішки з одним рюкзаком, облаштувалася закордоном. Відповідач в цей час жив у її батьків. Час від часу він з мамою їздив до будинку. Потім вони прийняли рішення здавати будинок. Мама зібрала всі її речі з будинку і склала їх в одну кімнату. Після цього чоловік поїхав до родичів в Хмельницьку область. Ці родичі допомогли йому підробити документи для виїзду. З будинку він забрав свої і її деякі речі, завіз до батьків і поїхав до неї в Німеччину. Вони швидко розписалися, за 5 хвилин, бо їх лякала війна. Після одруження вони поїхали в Німеччину. В потязі їй телефонувала його мама і вітала з одруженням. В Німеччині вона працювала, ОСОБА_2 працював дистанційно. Потім вона в Німеччині влаштувала його на американську базу перекладачем, він дуже погано знав мову. Через кілька місяців він почав дивно себе поводити, він почав зраджувати, жити з іншою жінкою. Подзвонили її родичі щоб запити, що там відбувається, що його батьки продають їхній дім. Потім вона найняла адвоката. Її дуже любила його мама, вона була дуже гарною жінкою. Але її чоловік був тираном. На зауваження головуючого давати пояснення по суті спору, це особисті образи, позивач продовжила. У ОСОБА_2 були напружені відносини з батьком, батько казав, що він нічого в житті не добився. Вони були сім`єю, бо познайомили одне одного із родичами, в них був спільний бюджет, були обручки ще з гуртожитку. Його мама дуже любила її, називала невісткою. Вона (позивач) вважала їх парою з 2009 року, коли вони переїхали з гуртожитку на Коперника. Спірний будинок - це їхня спільна власність. Вона дала 5000 євро щоб офіційно зареєструвати земельну ділянку. Вони разом фарбували все, все всередині робили разом. Розмов, що все робили його батьки, то такого не було. Все вони робили разом. 1 жовтня 2022 року він переїхав до неї. Здавали будинок за 800 доларів. Гроші скидали йому. А він щоб поділити кошти, переказав на рахунок 2000 євро. ОСОБА_2 зробив свідоцтво (доручення) на батька і продав їхній дім, без її відома. В них також була машина, оформлена на неї. В Німеччині він їздив на ній. Він її не повернув. Спочатку він продав будинок, а потім машину. Вона платила за паркомісце, а машину він їй не повернув. В неї є лише декілька кофт та штанів, більше нічого немає, ні роликів, ні велосипеда, ні ковзанів, ні книг. Ситуація з машиною закінчилася цікаво. Вона знайшла нового власника, він сказав, що не знав про цю аферу. Відповідач продав йому машину в Польщі. Покупець хотів вирішити питання з нею. Потім він приїхав до батька відповідача і сказав, що його син продав йому машину, хоча він не є власником. Людина, яка купила її машину пригрозила її адвокату. Вона не отримала грошей від продажу автомобіля. Коли вони жили на Копеника, вона всім займалася. Вони не робили там косметичний ремонт, бо він вже там був. Там були голі стіни. Все було на ній, її колишній чоловік нічим не займався.

Представник позивача адвокат Камінська І.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові. При цьому просила не враховувати покази свідків сторони відповідача, бо вони не підтвердили обставини, покази різнилися, були суперечливі покази, щоб ввести суд в оману.

Представник відповідача адвокат Стефанович І.В. після промови представника позивача, просила оголосити перерву в судовому засіданні, оскільки бажала надати свої дебати в письмовому вигляді.

При цьому, судом зауважено, що після допиту свідків, суд з`ясував думку учасників справи щодо переходу до наступної стадії розгляду справи, а саме стадії судових дебатів, проти чого вони не заперечували, клопотань про оголошення перерви на той момент учасниками справи не заявлялося.

В подальшому представник відповідача на запитання головуючого: чи не готова вона зараз висловитися в усному вигляді? вказала, що готова, але виключно дуже коротко, проте це не повністю відобразить позицію відповідача і її як представника. Тому просила залишити за нею право подати письмові дебати, на що суд не заперечив.

Представник відповідача адвокат Стефанович І.В. проти позовних вимог заперечила, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, письмових судових дебатів від сторони відповідача до суду не надійшло.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вказала позивач, приблизно на початку 2005 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали зустрічатись, а вже з кінця 2005 року почали проживати однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу. В період з 2005 по 2009 роки, ОСОБА_1 та відповідач проживали разом в гуртожитку Київського Славістичного університету по АДРЕСА_1 . В період з 2009 по 2017 роки, ОСОБА_1 та відповідач проживали разом в орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Починаючи з 2017 року та до останнього часу, ОСОБА_1 та відповідач проживали разом в приватному будинку за адресою АДРЕСА_3 . 25.05.2015 року, за спільні сімейні кошти ОСОБА_1 та відповідач придбали земельну ділянку, що розташована за адресою Київська обл., Макарівський р-н, с. Колонщина, кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138 та недобудований будинок на ній за 25 000 доларів США, що станом на дату придбання за курсом НБУ складало 521 000 грн. 08.11.2017 року за спільні сімейні кошти ОСОБА_1 та відповідача було завершено будівництво, ремонт будинку та облаштування прибудинкової території за адресою АДРЕСА_3 .

На підтвердження факту проживання однією сім`єю з відповідачем позивачем надано фото житлового будинку в АДРЕСА_3 під час будівництва (2015 р.), та після його завершення (2018), а також спільні з відповідачем фото (2009 по 2022 роки) (а.с. 26-53).

Зокрема, у розпорядженні ОСОБА_1 є фото датоване жовтень 2015 року, де зображена вона на фоні вказаного недобудованого будинку зовні та фото з середини будинку відповідача з матір`ю ОСОБА_1 . ОСОБА_5 , а також фото де вона зачищає та фарбує дерев`яні дошки для інтер`єру будинку (додаток - фото № 1).

А також, фото датовані літо 2021 року вже після завершення будівництва та ремонту вказаного будинку (додатки - фото № 2, фото № 3).

Як зазначає позивач, вона здійснювала інші будівельні та ремонтні роботи, які не збереглись на фото, тобто приймала особисту трудову участь.

Як вказала позивач та що не спростував відповідач, ОСОБА_1 мала постійний дохід та отримані кошти використовувались в інтересах сім`ї, зокрема фінансові збереження для придбання вказаної земельної ділянки та будівництва будинку, про що свідчить її трудова діяльність починаючи з 2005 року, а саме:

Червень - вересень 2005 року - ТОВ «Кава Тайм», м. Київ, посада - помічник бухгалтера.

Червень - вересень 2008 року - Фармацевтична компанія, м. Київ, посада - офіс-менеджер.

Жовтень 2009 - квітень 2010 року- ТОВ «Кедр Еспресо Хаус», м. Київ, посада - помічник генерального директора.

Квітень 2010 - вересень 2014 року- «Меді Україна», Київ, посада - менеджер з персоналу та помічник генерального директора.

Вересень 2014 - вересень 2015 року- Аu-pair в Гаазі, Нідерланди.

Вересень 2016 - серпень 2017 року - ТОВ «Редкліфф Партнере», м. Київ, посада - адміністративний секретар.

Так, у 2015 році, по поверненню з держави Нідерланди, ОСОБА_1 в загальному також передала відповідачу 1500 євро на будівництво та ремонт вказаного будинку готівкою.

З жовтня 2016 - липень 2017 року, ОСОБА_1 працювала у компанії Редкліф Партнерз і заробляла 10 000 грн щомісяця. Загалом заробіток ОСОБА_1 за той період склав приблизно 100 000 грн.

У жовтні 2017 року, проживаючи у Канаді, місто Ванкувер, ОСОБА_1 перечислила через фінансовий сервіс Вестерн Юніон відповідачу 1900 дол. США (з яких 1300 дол. США відповідач взяв на будівництво та ремонт будинку).

Січень 2018 - червень 2018 року, ОСОБА_1 працювала у компанії Редкліф Партнерз, заробітна плата складала 15 000 грн на місяць. Загалом приблизний заробіток ОСОБА_1 за той час склав 90 000 грн.

Липень 2018 - квітень 2019 року ОСОБА_1 працювала фізично в будинку - фарбувала та обробляла дошки, займалась постійним прибиранням будинку, робила косметичний ремонт.

Травень 2019 - вересень 2019 року, ОСОБА_1 працювала на урядовий проект країни Німеччини. Заробітна плата складала 550 євро. Загалом приблизний заробіток ОСОБА_1 за вказаний період склав 2750 Євро.

Жовтень 2019 - вересень 2021 року, ОСОБА_1 працювала на урядовий поліцейський проект країни Канада. Заробітна плата складала 25 000 грн. ОСОБА_1 давала кошти відповідачу готівкою, а також переказувала на карту, що підтверджується виписками з банківського рахунку. Загалом заробіток ОСОБА_1 за вказаний період склав приблизно 600 000 грн.

З серпня 2021 року ОСОБА_1 працювала на урядовий проект США та заробітна плата складала 2400 дол. США в місяць. Вказані кошти ОСОБА_1 переказувала на банківську карту відповідача, що підтверджується виписками з банківського рахунку, а також надавались відповідачу готівкою.

Відповідно до довідки з місця роботи від 07.08.2023 року, починаючи з 1 квітня 2022 року ОСОБА_1 постійно працює в Меді ГмбХ і Ко. КГ в АДРЕСА_6 (а.с. 60).

Так, відповідно до виписок з карткових рахунків відкритих в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 69-87 том 1), вбачається, що лише за наявних виписок, в період з 2017 року по 2023 рік з рахунків ОСОБА_1 було перераховано на картковий рахунок відповідача - 744 539 грн; знімались та надавались відповідачу кошти у сумі - 70 000 грн.; особисте придбання ОСОБА_1 товарів будівельного призначення, в тому числі в магазині Епіцентрі та будівельному магазині приблизно на суму 19 145 грн.

В період коли ОСОБА_1 працювала в Україні, вся її заробітна плата витрачалась на потреби сім`ї та на накопичення, а в періоди праці за кордоном кошти направлялись на рахунок відповідача або привозились готівкою для накопичень.

Як стверджує позивач, бюджет у сім`ї ОСОБА_1 та відповідача був завжди спільним, тому всі ці кошти витрачались на будівництво, ремонт, придбання побутових речей та продукти харчування.

Зокрема, починаючи з 2005 року, стосунки між ОСОБА_1 та відповідачем гуртувались на спільному побуті, вирішенню спільних фінансових питань, проведенню спільного дозвілля та подорожей, взаємна відповідальність та підтримка яка притаманна чоловіку та жінці які будують сім`ю.

На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 позивачем також подано наступні документи (а.с. 61-68 том 1):

Путівка до держави Туреччина на ім`я ОСОБА_1 та відповідача від 13.08.2023 року (сплачено ОСОБА_1 ).

Лист від 06.04.2021 року з електронної пошти ОСОБА_1 з питань отримання візи в державу Канада та відповідь на нього, де згадується відповідач як чоловік у громадянському шлюбі.

Посадкові квитки на залізничний потяг від 02.04.2018 року на ім`я ОСОБА_1 та відповідача.

Ваучер на подорож до країни Єгипет на ім`я ОСОБА_1 та відповідача від 21.12.2016 року (сплачено ОСОБА_1 ).

Квиток від 05.08.2015 року на авіапереліт придбаний ОСОБА_1 для відповідача для польоту в державу Нідерланди, де працювала ОСОБА_1 .

Посадкові квитки на залізничний потяг від 08.08.2014 року на ім`я ОСОБА_1 та відповідача.

Листи від 28.04.2015 року переписки ОСОБА_1 з турагентом з питання отримання візи відповідачу для подорожування в державі Нідерланди, де працювала ОСОБА_1 , де відповідач згадується в якості чоловіка (муж).

Лист від 18.01.2013 року ОСОБА_1 , де відповідач зазначається як хлопець ОСОБА_1

16.07.2022 р. Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 25 том 1).

В жовтні місяці 2022 року, відповідач також переїхав проживати до держави Німеччина, що підтверджується Дозволом на тимчасове проживання (а.с. 24 том 1), де проживає по теперішній час.

Починаючи з березня 2023 року відповідач виїхав проживати окремо за адресою АДРЕСА_4 , а вже з травня 2023 року відповідач по відношенню до позивачки почав поводитись стримано, був не щирим, ігнорував близькість.

Право власності на житловий будинок: АДРЕСА_3 відповідач ОСОБА_2 набув 08.11.2017 р., а на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222782601:01:003:0138 - 25.05.2015 р. (а.с. 57-59 том 1).

ОСОБА_1 дала згоду на реєстрацію права власності на земельну ділянку та згодом на вказаний будинок на ім`я відповідача, оскільки розраховувала та була впевнена у тому, що будує тісні сімейні стосунки з майбутнім укладенням шлюбу та народженням дітей.

05.09.2023 р. право власності на земельну ділянку з житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_3 . Підставою державної реєстрації вказано: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2340, виданий 05.09.2023, видавник: Ольшевський В.С., приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області (а.с. 54 том 1).

06.02.2024 р. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на виконання ухвали суду від 16.10.2023 р. надано інформацію про рахунки, відкриті в банках та в інших фінансових установах станом на 30.01.2024 р. по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (а.с. 113-114 том 1).

06.02.2024 р. приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С. на виконання ухвали суду від 16.10.2023 р. надано копії наступних документів: договір купівлі-продажу земельної ділянки з житловим будинок від 05.09.2023 р.; звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0559 га, кадастровий номер 3222782601:01:003:0138; звіт про незалежну оцінку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; заява продавця ОСОБА_2 .

Зі звітів слідує, що станом на 04.09.2023 р. оцінка земельної ділянки становить 120 000,00 грн, а житлового будинку - 750 000,00 грн.

Під час продажу земельної ділянки з житловим будинком, 05.09.2023 р. ОСОБА_25 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса заяву, в якій вказано, що останній підтверджує, що на момент набуття права власності на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , в зареєстрованому шлюбі та в фактичних шлюбних відносинах не перебував, однією сім`єю ні з ким не проживав.

07.02.2024 р. АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду від 16.10.2023 р. надав інформацію про відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 126 том 1).

20.02.2024 р. АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 16.10.2023 р. надав інформацію про відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 132 том 1).

Відповідно до висновку експерта №491/03.2025 за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 26.03.2025 р. ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 складає 5 034 000,00 грн; ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером: 3222782601:01:003:0138 складає 217 000,00 грн (а.с. 2-45 том 2).

З відзиву відповідача поданого 29.08.2025 р. та доданих до нього доказів, судом встановлено наступне.

Відповідач заперечуючи обставини викладені в позові вказав, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Щодо вимоги про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу з 2005 року по 16 липня 2022 року відповідач вказав, що він заперечує факт проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю з 2005 року по кінець 2017 рік як чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 навчалися в одному університеті та проживали в університетському гуртожитку. Починаючи з 2005 року вони почали зустрічатися, вважали себе хлопцем та дівчиною. Позивачка стверджує, що з 2005 по 2009 рік вони з відповідачем проживали однією сім`єю в гуртожитку Київського Славістичного університету по АДРЕСА_1 . Однак, ОСОБА_2 заперечує вказане. Вони проживали в різних кімнатах та мали окремий бюджет, окремий побут. Іноді позивачка могла залишитися з ночівлею в його кімнаті, але це були відносини як хлопця та дівчини, а не подружжя. В подальшому ОСОБА_2 у період з 2010 по 2017 роки було орендовано квартиру по АДРЕСА_7 , де він постійно проживав. Позивачка не мала постійного місця проживання за даною адресою. Так як вони продовжували зустрічатися, вона дійсно часто залишалася в його орендованій квартирі, однак, знову ж таки, назвати ці відносини, як відносини подружжя досить складно. Сторони зустрічались, періодично проживали разом, однак ні спільного господарства, ні бюджету, ні спільного побуту, ні спільних витрат та спільного майна вони не мали, взаємних прав та обов`язків у них не було. Сторони не займалися спільним благоустроєм квартири, не придбавали предмети домашнього обіходу та побуту. Тобто, жодних сімейних стосунків у них не було, це було лише спільне проведення часу. В той період намірів створювати сім`ю ОСОБА_2 не мав, відносини з позивачкою визначав для себе як тимчасові, які мали характер періодичних зустрічей. Крім того, з вересня 2014 по вересень 2015 року позивачка постійно проживала та працювала в Нідерландах. В цей час сторони підтримували стосунки лише через спілкування по телефону, тобто були більше друзями ніж парою. Дійсно, в цей час ОСОБА_2 один раз приїжджав до Нідерландів. Ціль приїзду була - зустрітися з позивачкою та провести відпустку в Нідерландах, побачити красу даної країни. Крім того, після повернення відповідачка не була працевлаштована. Коли позивачка повернулася з Нідерландів у вересні 2015 році сторони відновили відносини та почали зустрічатися, але ці стосунки не були сімейними. Наприкінці 2017 році ОСОБА_2 завершив будівництво свого будинку та переїхав до нього. В цей час він запропонував своїй на той час дівчині, переїхати до нього та проживати спільно в його будинку. Дійсно декілька разів сторони їздили на спільний відпочинок, однак це був відпочинок як хлопця та дівчини, а не сімейної пари. Твердження та докази позивачки не вказують на наявність усталених відносин, притаманних подружжю, а лише підтверджують наявність близьких відносин у заявлений період, але не дають підстав для визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що постійно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Докази позивачки не підтверджують факт проживання з відповідачем однією сім`єю у вказаний період, зокрема, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності взаємних прав та обов`язків, що притаманні подружжю.

Щодо позовних вимог про визнання спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набутого під час спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу та стягнення грошової компенсації вартості спільного сумісного нерухомого та рухомого майна, відповідач вказав, що оскільки ним не визнається факт перебування з позивачем у шлюбних відносинах, та доказів протилежного до суду позивачкою не надано, за такого, як наслідок відсутні підстави для визнання майна спільною сумісною власністю.

25.05.2015 р. між ОСОБА_41 , що діяв в інтересах ОСОБА_42 , та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що зареєстрований в реєстрі за № 1544. Згідно п. 1 Договору, на умовах, передбачених цим договором, ОСОБА_2 прийнято у власність (купує) земельну ділянку, площею 0,0559 га, що знаходиться за адресою: село Колонщина Макарівського району Київської області, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); кадастровий номер земельної ділянки: 3222782601:01:003:0138. Земельна ділянка складається з угідь: під житловою забудовою одно-та двоповерховою - 0,0559 га. Відповідно до п. 15 Договору Представнику продавця - ОСОБА_43 доведено до відома зміст письмової заяви Покупця про те, що Покупець - ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебуває (не одружений), та ні з ким не проживає однією сім`єю та грошові кошти, що сплачуються ним за купівлю вказаної у цьому договорі земельної ділянки не є спільною сумісною власністю, а є його особистою приватною власністю. Вказана заява зберігається у справах приватного нотаріуса, який посвідчив цей договір.

25.05.2015 р. ОСОБА_2 та ТОА «Будівельна група «Євродім» уклали договір доручення №ПО- 36/250515, відповідно до якого ОСОБА_2 доручив будівництво об`єкту нерухомості, а саме п.1.2 Договору - індивідуального житлового будинку будівництво якого буде здійснюватися за визначеною у Додатку №4 до цього договору адресою. Згідно Додатку №4 до договору доручення №ПО-36/250515, п.1. адреса, за якою буде здійснюватися будівництво об`єкту нерухомості: Макарівський р-н с Колонщина, кадастровий номер ділянки: 3222782601:01:003:0138. У додатку № 4 до Договору, визначені суми оплати, які ОСОБА_2 був зобов`язаний перераховувати за будівництво будинку.

17.06.2015 р. ОСОБА_2 , як замовнику, сектором містобудування та архітектури Макарівської райдержадміністрації виданий будівельний паспорт житлового будинку в АДРЕСА_3 , серія ЕР №085861. По завершенню будівництва будинок було введено в експлуатацію та ОСОБА_2 у вересні 2017 року видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 . У даному паспорті замовником технічної інвентаризації зазначено ОСОБА_2 . Відповідно до Довідки №1092 від 06.11.2017 року виданої сільським головою Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, житловому будинку, який належить ОСОБА_2 , присвоєна адреса: АДРЕСА_3 . Відповідно до Довідки №1093 від 06.11.2017 року виданої сільським головою Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, про те, що житловий будинок, який належить ОСОБА_2 , що розташований за адресою АДРЕСА_3 , дійсно побудований на земельній ділянці площею 0,0559 га, кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138. Таким чином, вважає, що вказані докази підтверджують те, що ОСОБА_2 самостійно, без участі позивача придбав земельну ділянку, на якій розпочав та завершив будівництво будинку та є єдиним власником земельної ділянки та побудованого ним будинку.

Твердження, позивачки, що за спільні сімейні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано земельну ділянку, та завершено будівництво і ремонт будинку, не заслуговують на увагу, оскільки, у період купівлі та будівництва будинку сторони не мали сімейних відносин, відповідно не мали спільного бюджету (спільних сімейних коштів). ОСОБА_2 починаючи з 2012 року по сьогоднішній день є фізичною особою підприємцем, мав сталий дохід, та не потребував допомоги позивачки у купівлі чи будівництві будинку. Кошти на придбання земельної ділянки ОСОБА_2 дав частково зі своїх заощаджень, а частину отримав в дар від батьків. Крім того, будівництво будинку також було частково оплачено батьком ОСОБА_2 , що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями долученими до відзиву. Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт що ОСОБА_1 надавала ОСОБА_2 кошти на придбання майна чи будівництво будинку до суду не надано. Посилання позивачки на те, що її трудова діяльність свідчить про те, що вона мала постійний дохід та отримані кошти використовувала в інтересах сім`ї, зокрема фінансові збереження на придбання земельної ділянки та будівництво будинку є абсурдним, оскільки, сім`ї між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , до моменту завершення будівництва, не існувало. Та жодних доказів фінансової участі у придбанні земельної ділянки чи будівництва і ремонту будинку, передання, перерахування, надсилання ОСОБА_2 коштів до 2017 року до суду не надано, і не може бути надано, оскільки їх фактично не існує. Починаючи з 2017 року, коли будівництво та ремонт будинку було завершено, на картковий рахунок ОСОБА_2 дійсно періодично надходили кошти з рахунка ОСОБА_1 , однак дані кошти жодним чином не використовувалися для купівлі земельної ділянки, будівництва чи ремонту будинку. Крім того, факт перерахування ОСОБА_1 коштів на рахунок ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю даних про призначення платежів не є доказом спільного бюджету.

Позивачка як на доказ спільного будівництва будинку надає до суду декілька фото на яких вона нібито допомагає виконувати ремонтні роботи. Дійсно, під час будівництва будинку, так як позивачка мала стосунки з ОСОБА_2 , то вона як і інші друзі ОСОБА_2 були на території будівництва, іноді допомагати виконувати деякі роботи з будівництва, однак дане фото не можна вважати доказом спільного проживання сторін, спільного придбання майна, спільного вкладення коштів та будівництва будинку. Доводи позивачки про придбання перерахованого нею у позовній заяві рухомого майна, жодним доказом не підтверджено, не надано доказів взагалі існування такого майна, придбання його сторонами за спільні кошти та вартості такого майна. Щодо особистих речей позивачки, відповідач зазначив наступне. Дійсно, оскільки з кінця 2017 року сторони почати постійно проживати разом в будинку ОСОБА_2 , то у в ньому знаходилися особисті речі позивачки. Однак, позивачка з самого початку війни зібрала частину своїх особистих речей та виїхала до батьків, а звідти до Німеччини. Згодом батьки позивачки приїхали до будинку та зібрали ще частину її речей, які ОСОБА_2 відправив Новою поштою на адресу її батьків, що підтверджується квитанцією про відправлення. До того ж ще частина речей була зібрана та завезена автомобілем. Окрім того, с. Колонщина Макарівського району Київської області у якому вони проживали, було під окупацією, і орки, викрали з будинку ОСОБА_2 частину речей.

Оскільки спірне майно є особистою власністю відповідача, а стороною позивача доказів протилежного не додано, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так відповідачем на підтвердження викладених у відзиві обставин подав копії наступних доказів: будівельний паспорт; Витяг з ДРРП; Довідку про присвоєння адреси № 1092 від 06.11.2017 р.; Довідку № 1093 від 06.11.2017 р.; Довіреність; Договір доручення № ПО-36/250515 від 25.05.2015 р. і додаток 4; Квитанції та платіжні доручення на підтвердження оплати для будівництва за договором № ПО-36/250515 від 25.05.2015 р.; Технічний паспорт; Фото та інформація нової пошти про надіслання на ім`я позивачки особистих речей; Квитанції та Податкові декларації з 2014 по 2017 роки (а.с. 16-69 том 3).

При цьому, до поданих відповідачем до відзиву частини копій квитанцій зі змісту яких вбачається, що особа ОСОБА_25 перераховував на свій рахунок кошти, суд відноситься критично, та зауважує, що вони не стосуються предмету спору.

З відповіді позивача на відзив відповідача слідує, що позивач з доводами відповідача викладених у відзиві категорично не погоджується, вважає, що відповідач умисно заперечує факт спільного проживання з позивачкою як чоловіка та жінки без укладення шлюбу та вводить суд в оману щодо викладених у відзиві обставин, оскільки не бажає компенсувати її частку у набутому ними спільному майні. Щодо обставин проживання з 2005 по 2009 рік, позивач вказала, що дійсно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 формально проживали в різних кімнатах гуртожитку, проте фактично вони проживали в кімнаті ОСОБА_1 , що можуть підтвердити колишні сусідки по кімнаті та комендант гуртожитку, які не заперечували проти того, щоб ОСОБА_2 жив разом з ОСОБА_1 . Для всіх було очевидно, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 серйозні стосунки, які базувалися на емоційних та інтимних відносинах, спільному побуті (разом купували та готували їжу, прибирали кімнату, купували побутові речі, планували спільне майбутнє), що і призвело до побудови тривалих усталених стосунків, притаманних сім`ї. Сімейна пара в цей період не могла проживати в окремій кімнаті або квартирі, оскільки вони були студентами та не мали грошей на оренду житла. Після закінчення навчання в 2009 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 між якими склались усталені сімейні стосунки спільно орендували квартиру (за адресою: АДРЕСА_7 ) де проживали до 2017 року. Витрати на оренду та комунальні послуги несли спільно з отриманих доходів. Заперечення Відповідача щодо спільного проживання за вказаною адресою не заслуговують на увагу, оскільки жодного доказу який би підтвердив, що вказану квартиру орендував Відповідач самостійно і що Позивачка мала інше місце проживання ним надано не було.

Водночас у Позивачки є докази того, що ОСОБА_2 сприймав вказану орендовану квартиру як спільний дня нього і ОСОБА_1 «дім», зокрема у направленому ним на електронну пошту ОСОБА_1 листі від 06.12.2012, де він просить Позивачку роздрукувати його робочі документи і принести «ДОДОМУ». Окрім цього, ОСОБА_1 у всіх офіційний документах, які вона оформляла в цей період вказувала, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 . На підтвердження вказаної обставини подала наступні документи: Трудовий договір від 1 липня 2010 року; Кредитний договір від 05.02.2013 року, укладений між ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 ; Запрошення на роботу в Канаду від 10.03.2017; Трудовий договір від 04.2017, укладений між ОСОБА_1 та паном ОСОБА_44 та пані ОСОБА_45 (родина з Канади ). Отже, вважає, що наведені докази переконливо свідчать про те, що фактичним місцем проживання ОСОБА_1 у період з 2009 по 2017 рік була квартира за адресою: АДРЕСА_7 , яку Позивачка орендувала спільно з Відповідачем, як сімейна пара без укладення шлюбу. Окрім цього зазначила, що споживчий кредит, отриманий Позивачкою в 2013 році вони спільно з Відповідачем витратили на придбання автомобіля Toyota, яку вони використовували для потреб сім`ї. Це було перше спільне авто, потім подружжя змінювали їх на дорожчі. Погашення вказаного кредиту, сплата орендної плати, комунальних платежів, оплата відпочинку, докази про який було подано з позовною заявою, Позивачка та Відповідач здійснювали спільно, тобто мали спільний бюджет та використовували зароблені або взяті у позику гроші в інтересах сім`ї. Також у переписці з третіми особами ОСОБА_1 завжди називала ОСОБА_2 «чоловіком», оскільки їх стосунки були побудовані на засадах притаманних сім`ї. Окрім того, зазначила, що ОСОБА_2 також вважав ОСОБА_1 своєю дружиною, оскільки на всіх родинних святах де збирались його батьки, його рідна сестра з чоловіком, батьки чоловіка сестри він приїздив з Позивачкою. В 2010 році Позивачка разом з Відповідачем як сімейна пара були на весіллі рідної сестри Відповідача ОСОБА_46 , в 2014 році святкували Новий рік у батьків ОСОБА_2 . Так само коли збиралась родина ОСОБА_1 . Відповідач був присутній на родинних заходах як чоловік Позивачки. Тобто, вони взаємно будували гарні стосунки з родичами один одного, які проживають в різних куточках України, чим демонстрували те, що вони сім`я. ОСОБА_2 упродовж 2005-2023 року послідовно демонстрував перед батьками, друзями, знайомими та іншими третіми особами, що ОСОБА_1 є його цивільною дружиною. Таку позицію він займав публічно, не приховуючи характеру їхніх стосунків, що свідчить про фактичне існування між ними сімейних відносин. ОСОБА_2 завжди був щирим і відвертим із ОСОБА_1 , зокрема нарікав на непрості й напружені стосунки з батьком. Батько постійно принижував його, звинувачуючи у відсутності життєвих досягнень, що завдавало ОСОБА_2 глибокої моральної шкоди. У цих непростих обставинах ОСОБА_1 проявила себе як чуйна та розуміюча жінка - вона щиро підтримувала ОСОБА_27 , розуміючи, наскільки важливо для нього довести свою спроможність і самореалізацію. Саме з цієї причини вона не заперечувала проти оформлення на нього набутого ними спільно майна. Реєстрація в 2013 році автомобіля, а потім в 2015 році земельної ділянки і в 2017 році будинку з її сторони було виявом довіри, віри в нього як у людину та партнера. ОСОБА_2 прагнув довести, передусім батькові, що він є реалізованою особистістю, здатною не лише створити сім`ю, а й на забезпечити свою жінку. Натомість з батьками і дядьком ОСОБА_1 у ОСОБА_2 склались близькі, довірливі стосунки притаманні зятю та тещі і тестю. Батьки позивачки допомагали своїй донці та зятю з будівництвом будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , відвідували їх протягом усього часу спільного проживання. А після початку повномасштабного вторгнення прийняли у себе ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де Відповідач жив і після того як позивачка виїхала за кордон. Коли їх донька виїхала за кордон вони допомагали ОСОБА_2 прибирати житло після наслідків окупації, знаючи, що будинок та інші речі належать спільно їх донці та відповідачу. Також у 2018 році та у 2021 році Позивачка та Відповідач були співвласниками собак Хаскі, які спільно проживали з ними у спірному будинку та обслуговувались в ветеринарній клініці в м. Макарів. Факт довготривалих та стабільних сімейних взаємин також підтверджується подальшою офіційною реєстрацією шлюбу між сторонами, спільним розпорядженням майном, набутим у період спільного проживання, а також виїздами за кордон, які мали системний характер та здійснювалися разом. Сукупність вказаних обставин свідчить про наявність між сторонами не лише побутового, а й юридично значущого зв`язку, характерного для подружніх стосунків. Таким чином, заперечення відповідача проти того, що вони з позивачкою протягом 2005-2023 рік спільно не проживали, не були пов`язані спільним побутом та не мали взаємних прав і обов`язків спростовуються долученими доказами і є нічим іншим, як усвідомленим бажанням ввести суд в оману. Також виглядає суперечливим той факт, що стосунки, які тривали 18 років позначаються відповідачем у відзиві як тимчасові, враховуючи те, що сім`я розлучалась лише тоді, коли позивачка їздила за кордон на заробітки і при цьому зароблені кошти відправляла ОСОБА_2 , які він використовував для сімейних потреб, зокрема для купівлі будинку, ремонтних робіт та інших речей. Не менш дивним виглядає той факт, що ОСОБА_2 називає дружніми стосунки з жінкою з якою після 2017 року проживає в будинку без ремонту, спільно його добудовує, приймає разом з нею її батьків, влаштовує сімейні святкування, купує спільно собаку, веде господарство, відвідує курорти, та безперервно проживає з 2005 року по 2023 рік. Щодо окремого проживання позивачки в Нідерландах з вересня 2014 по вересень 2015 року, то відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина і чоловік у зв`язку з роботою не проживають спільно. Позивачка протягом усього часу активно працювала і заробляла кошти, оскільки у них з ОСОБА_2 була спільна мета придбати будинок, автомобіль після реалізації якої вони зареєстрували шлюб і планували народити дітей. Щодо спільної сумісної власності на будинок та доказів доданих Відповідачем до відзиву. У відзиві Відповідач вказує на те, що з 2012 року він займається підприємницькою діяльністю, мав сталий дохід та не потребував допомоги позивачки у придбанні та будівництві будинку. На підтвердження чого надає податкові декларації та квитанції. При цьому вказала, що податкові декларації не є належним і допустимим доказом доходів відповідача, оскільки відомості, які в них вказані вносяться самим відповідачем. Окрім того, суперечливим є пояснення ОСОБА_2 про те, що він не потребував грошей позивачки для придбання будинку, враховуючи те, що кошти за договором вносив його батько, що є безпосереднім доказом того, що у відповідача були відсутні власні збереження. Крім того, зазначила, що відповідач хоча і був ФОП, проте його заробіток складав 10 000 - 12 000 тисяч гривень на місяць, оскільки решту коштів він перераховував ТОВ «Меді Україна» як постачальнику товару. Зазначені обставини були достеменно відомі позивачці, оскільки саме вона рекомендувала керівництву ТОВ «Меді Україна» прийняти його в 2010 році на роботу логістом, а потім між ними склалась співпраця. Вказана обставина підтверджується довідкою з місця роботи за 2010-2014 рік на посаді секретаря референта ТОВ «Меді Україна». Крім того у відзиві відповідачем зазначено, що позивачка не обізнана про обставини придбання земельної ділянки і котеджу та стверджує, що будівництво здійснювалось з червня 2015 по 2017 рік. На підтвердження чого Відповідачем подано до суду договір доручення в якому зазначено що у період з червня 2015 по вересень 2015 довірена особа мала побудувати фундамент і стіни. Водночас згідно з відомостями, які містяться на історичних знімках в гугл карті будинок станом на 22 вересня 2015 року був збудований як і інші будинки в даному котеджом містечку. Тобто очевидним є факт, що котедж був побудований за типовим проектом, а укладені правочини про будівництво фундаменту і стін фіктивними з метою узаконення незаконно збудованого котеджу та ухилення від оподаткування. Так як ОСОБА_2 разом з позивачкою приймали рішення про купівлю вказаного об`єкта нерухомого майна вона повністю обізнана в тому, що на момент придбання земельної ділянки фундамент, стіни, криша і вікна були в котеджі. Окрім того, поданий з відзивом Договір доручення від 25.05.2015 року є неналежним доказом, оскільки не містить всіх додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору. Також відсутні в матеріалах справи і акти виконаних робіт, а тому поданий відповідачем договір може лише свідчити про досягнуті домовленості сторін, а не про їх виконання. Також вважає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що будівництво і ремонтні роботи тривали до 2017 року, оскільки фасадні роботи, ремонт будинку та оздоблення прибудинкової території тривало з 2016 року до 2021 року. В 2017 році було зроблено лише одну кімнату придатну для життя, що підтверджується фотографія доданими позивачкою до позову. Протягом наступних трьох років всі спільно набуті кошти позивачка та відповідач вкладали в ремонт, меблі, садові меблі та оздоблення будинку і прибудинкової території. Окрім цього відповідачем не надано доказів понесених ним інших витрат на будівництво та ремонт будинку та упорядження земельної ділянки навколо будинку (окрім тих, що поніс його батько в 2015 році). Водночас позивачкою надано фото докази того, що вона безпосередньо була залучена до ремонтних і будівельних робіт та систематично направляла кошти відповідачу, що свідчить про їх спільний бюджет, а отже витрачання цих грошей на потреби сім`ї. Окрім того, вже після припинення стосунків 27 липня 2023 року ОСОБА_2 перерахував на картку ОСОБА_1 кошти у сумі 2500 євро, що становили її частку за отримані ним кошти від орендарів спільного будинку, який вони здавали в оренду після 2022 року. Також вказала, що стан будинку в 2015 році та на дату припинення шлюбних стосунків кардинально інший, оскільки позивачка та відповідач спільно вклали значну суму грошей, тобто поліпшили вказаний об`єкт нерухомого майна, що в результаті призвело до значного зростання його вартості. Вважає, що навіть цього факту достатньо для того, щоб визнати вказане майно їх спільною сумісною власністю. Факт спільного проживання Позивачки у спірному будинку та ведення спільного побуту підтверджується окрім спільних сімейних фото, також і: 1. Медичною картою стаціонарного хворого від 20.09.2018 року, яка була оформлена в КНП Макарівська БЛІЛ МСР. У вказаній документації фактичне місце проживання Позивачки зазначена адреса: АДРЕСА_3 . Також Позивачка перебувала на обліку у сімейного лікаря КНП "Макарівський центр ПМСД" Макарівської селищної ради. Витягом з реєстру платників єдиного податку від 06.08.2021 року, в якому зазначена податкова адреса суб`єкта господарювання. 3. Випискою з ЄДР де вказано, місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_3 . Інформація з особистого кабінету магазину Rozetka, AliExpress з яких вбачається, що ОСОБА_1 в 2021 році системно здійснювала доставку товарів на адресу: АДРЕСА_3 . Реєстраційною формою від 10.07.2021 року на іспит з англійської мови Позивачка також зазначила фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_8 . А також виписками з банківських рахунків поданих до суду з позовною заявою з яких вбачається, що позивачка системно в м. Макарів знімала готівку, заправляла автомобіль, купувала продукти та корм для собак в Макарівському районі, тобто за місцем фактичного проживання. Собаки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також стояли на обліку в ветеринарній клініці в Макарові. Таким чином, враховуючи викладене вважає, що нею надано достатні та допустимі докази того, що вона проживала з відповідачем з 2005 по 2023 рік як чоловік та жінка без укладення шлюбу, а також те, що набуте ними нерухоме (будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_8 ) та рухоме майно - є їх спільною сумісною власністю як подружжя, яким в незаконний спосіб відповідач разом зі своїм батьком розпорядились без відома позивачки.

Викладені у відповіді на відзив обставини підтверджені доданими до неї доказами (а.с 78-165 том 3).

24.09.2025 р. відповідачем в особі представника Семенової С.М. на виконання ухвали суду від 09.09.2025 р. подано виписки по банківським рахункам ОСОБА_2 відкритих в АТ «Райффайзен Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 4-258 том 4).

На спростування заперечень відповідача проти того, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з 2009 року проживала за адресою: АДРЕСА_2 , позивачем подано копію договору оренди житлового приміщення від 27.07.2009 р., в якому орендарем вказана - ОСОБА_1 , а в розділі «Предмет договору» містяться відомості про проживання осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6-7 том 5).

У судовому засіданні 30.01.2026 р. за клопотанням сторони позивача долучено спільні фотографії позивача з відповідачем за період з 2010 по 2021 роки (а.с. 80-94 том 5).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-кому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-30цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (ст. 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Конституційний суд України у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Указаний висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17, від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17, від 16 травня 2019 року у справі № 467/404/17.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України (254к/96-ВР ), норм СК (2947-14), Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК), Закону України від 23 червня 2005 р. № 2709-ІV (2709-15) "Про міжнародне приватне право" та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі №462/518/18 факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.

Тож, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю подружжя є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки з наданих позивачем доказів, обставин справи, показів допитаних у судовому засіданні свідків, достовірно встановлено, що позивач проживала разом із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2005 року, в який ними набутий житловий будинок та земельну ділянку, які є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивачем в повній мірі доведено факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, ведення спільного господарства, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Покази свідків, які є батьками відповідача вказаного не спростовують, факт створення сім`ї вони пов`язують виключно з реєстрацією шлюбу.

Відповідачем не доведено суду факт придбання спірного майна за особисті кошти та те, що таке не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно висновку Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 05 квітня 2019 року у справі № 645/4711/15-ц (61-40897св 18) один з подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

Згідно правового висновку Верховного суду України у справі за №6-54цс17 від 16.08.2017 року, згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 дійшла висновку, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року по справі № 127/7029/15-ц зазначено, що «у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно».

Згідно висновку Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 05 квітня 2019 року у справі № 645/4711/15-ц один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби.

В постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц суд дійшов висновку, що при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Отже, за відсутності згоди ОСОБА_1 на відчуження вказаного нерухомого майна, вона має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Таким чином, ОСОБА_1 має законні підстави вимагати у відповідача грошову компенсацію 1/2 вартості проданого останнім вказаного будинку та земельної ділянки.

Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині встановлення факту спільного проживання позивача та відповідача однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу з 2005 року по 16 липня 2022 року; визнання спільним сумісним майном позивача та відповідача набутого під час спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу: - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138; та приватного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138, а також стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації 1/2 вартості спільного сумісного нерухомого майна у сумі 2 625 500,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що позивачем в повній мірі доведено факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу позивача та відповідача, ведення спільного господарства, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, а також, що позивач має право на частину об`єкта спільного сумісного майна.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 16 754,20 грн, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнувши з нього на користь позивача 16 383,93 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання спільним сумісним майном, стягнення грошової компенсації вартості спільного сумісного майна, витребування з незаконного володіння майна - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набутого під час спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу:

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138;

- приватний будинок за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3222782601:01:003:0138.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості спільного сумісного нерухомого майна у сумі 2 625 500,00 грн.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 16 383,93 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2026 р.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : адреса проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_2 : АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Л.В. Білоцька