Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №363/253/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"23" березня 2026 р. Справа № 363/253/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

07.01.2026 року на адресу суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.01.2026 року по справу було повернуто до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області для належного оформлення.

Матеріали справи повернулись до суду після дооформлення 02.03.2026 року.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД за №967632 від 07.01.2026 року слідує, що 07.01.2026 року близько 13 год. 56 хв. в м. Вишгороді по вул. Шевченка буд. 1/2 ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів, а саме цигарок без марок акцизного збору. Згідно повідомлення ст. ДОП СДОП ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Д. Цибульського, ОСОБА_1 порушила п. 9 ст. 65 ЗУ «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 року за №3817-ІХ. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, при цьому надала до суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України». Так, у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Конституції України.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року за N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, полягає у здійсненні роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Торгівля зазначеними виробами може бути оптовою або роздрібною: при цьому, оптова торгівля - це діяльність з придбання і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам підприємницької діяльності; роздрібна торгівля - це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, зокрема на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Таким чином, наявність в діянні суб`єкта адміністративної відповідальності, в даному випадку ОСОБА_1 , складу зазначеного адміністративного правопорушення, передбачає перш за все встановлення факту саме здійснення торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Суб`єктами зазначених правопорушень можуть бути як посадові, так і фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 07.01.2026 року серії ВАД за №967632, в провину ОСОБА_1 ставиться те, що вона 07.01.2026 року близько 13 год. 56 хв. в м. Вишгороді по вул. Шевченка буд. 1/2 здійснювала продаж тютюнових виробів а саме цигарок без марок акцизного податку.

Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156 ч. 1 КУпАП до матеріалів справи додано: протокол про адміністративне правопорушення від 07.01.2026 року серії ВАД за №967632, копію рапорту ст. інспектора-чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Марценюка О.В., пояснення ОСОБА_1 , акт вилучення виявлених тютюнових виробів відповідно протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП, копію паспорту ОСОБА_1 , витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовується в електронних сигаретах (щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовується в електронних сигаретах), рапорт СТ ДОП СДОП ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, квитанцію про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) під час складання адміністративного протоколу серії ВАД за №967632, довідку ДОП СДОП ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.

Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту ст. 280 КУпАП слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Ретельно дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 письмові докази, суд прийшов до висновку, що особою, уповноваженою на складання цього протоколу, не додано жодного доказу на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 07.01.2026 року саме торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку. Так відсутня інформація про суми коштів від продажу тютюнових виробів, тобто виручки, яка відповідно до санкції ч. 1 ст. 156 КУпАП, повинна бути конфіскованою у разі визнання вказаної особи винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Відсутні такі дані і у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, однак торгівля - це процес обміну товарами на гроші (чи інший еквівалент вираження ціни товару) з метою задоволення потреби споживача й отримання прибутку. Зазначення працівником поліції в протоколі про торгівлю ОСОБА_1 тютюновими виробами без зазначення ціни, без належного підтвердження факту передачі товару покупцю, виключає об`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення та унеможливлює його склад і позбавляє суд можливості, у випадку визнання особи винуватою та притягнення її до адміністративної відповідальності, вирішити питання щодо застосування додаткового адміністративного стягнення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Проте, всупереч вимог ст. 251 КУпАП, посадовою особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення не надано належних і допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 156 КУпАП.

Крім того, диспозиція норми ч. 1 ст. 156 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних актів, які передбачають конкретні правила торгівлі тютюновими виробами, при цьому особа, уповноважена на складання цього протоколу не посилається в протоколі про адміністративне правопорушення від 07.01.2026 року серії ВАД за №967632 на порушення ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156 ч. 1 КУпАП.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156 ч. 1 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 9, 40-1, 156 ч. 1, 245, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 156 ч. 1 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Тютюнові вироби, вилучені згідно акту вилучення від 07.01.2026 року, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Вишгородського РУП ГУНП в Київській області – повернути власнику.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.П. Дьоміна