Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №357/2915/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2915/26

3/357/1528/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №1, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: судом не встановлено,

у вчиненні адмінінстартивного правопоршення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №578900 про накладення адміністративного стягнення від 30.01.2026, 30.01.2026 року о 00:51:00 годині в м. Біла Церква, вул. Героїв Чорнобиля,4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Karoq» н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «Alcotest Drager» 7510 ARMF 0338 тест №1620, проба позитивна 0.95 %, водій від проходження огляду в медичному закладі категорично відмовився, чим порушив п. 2,9 а «Правил Дорожнього руху», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду повернулось рекомендоввне повідомлення, причину неявки суд не повідомив. З метою недопущення затягування розгляду справи судом було прийнято рішення провести розгляд за відсутності правопорушника.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголошує, що сторони судового процесу повинні з розумними інтервалами часу вживати заходів, щоб дізнаватися про стан відомого їм судового провадження. Вказаним рішенням закріплено принцип, відповідно до якого публічний інтерес має пріоритет над приватним, а також підкреслено обов`язок сторін добросовісно користуватись наданими процесуальними правами. Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №0870/8014/12, сторона, залучена до судового розгляду, зобов`язана самостійно цікавитися станом провадження, добросовісно користуватись своїми правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на судові органи держави.Розумність тривалості судового провадження оцінюється з урахуванням складності справи, поведінки сторін, предмету спору та інших обставин. Нездатність суду ефективно протидіяти штучно створюваним сторонами перепонам для розгляду справи визнається порушенням ч.1 ст.6 Конвенції. Враховуючи наведене, а також керуючись ст.268 КУпАП та пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд дійшов висновку, що можливо та доцільно розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме без ОСОБА_1 .

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Шовкопляс С.П., у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.Разом з тим, до суду від захисника надійшло письмове клопотання, в якому викладено правову позицію щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та прохання закрити провадження у справі.У зазначеному клопотанні захисник вказав, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено без зазначення законної підстави, передбаченої законом. Працівниками поліції не доведено наявність об`єктивних ознак сп`яніння до початку проведення огляду.Крім того, захисник зазначив, що огляд на стан сп`яніння проведено з порушенням вимог ст.266 КУпАП, а після висловлення незгоди з результатом огляду на місці працівники поліції не запропонували та не забезпечили проходження огляду в закладі охорони здоров`я. При цьому матеріали справи не містять належних доказів відмови особи від проходження медичного огляду.Також захисник звернув увагу суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено без участі особи та не вручено їй належним чином, а працівниками поліції не здійснено відсторонення від керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. На думку захисника, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння. Окрім цього, захисник зазначив, що наданий відеозапис не забезпечує належної ідентифікації осіб, не містить безперервної фіксації події та не підтверджує дотримання працівниками поліції встановленої законом процедури. Також у клопотанні захисник послався на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відповідно до якої недотримання процедури отримання доказів є підставою для визнання їх недопустимими, обов`язок доказування покладається на орган, який склав протокол, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності захисника адвоката Шовкопляса С.П., враховуючи подане ним клопотання, а також те, що його правова позиція викладена у письмовій формі та підлягає оцінці судом при ухваленні рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме протокол серії ЕПР1 №578900, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тестом приладу «Drager», акт огляду на стан наркотичного сп`яніня з використанням спеціальних технічних засобів, рапорт поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №1 ППП в м.Біла Церква УПП у Київській області ДПП капрала поліції Степаненко С. та відеозаписи від 30.01.2026, вважає, що справа підлягає закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання належних доказів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, лише законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них. Органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Наведене вказує на необхідність застосування при розгляді справи принципів кримінального судочинства. При оцінці доказів та вирішенні питань про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення суд застосовує відповідні положення кримінального процесуального законодавства, оскільки адміністративне правопорушення за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Ч.1ст.130 КУпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку. Суб`єктом правопорушення є водій транспортного засобу.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, власність, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, що визначають його як правопорушення і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1.1 розд. 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 № 1306 (далі - ПДР України), ці Правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти щодо дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритих територіях тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення водія або тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або у відмові водія від проходження огляду у встановленому порядку.

Відповідно до п. 2.9а ПДР заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував ТЗ Skoda Karoq н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою Alcotest Drager 7510 ARMF 0338 тест №1620, проба позитивна 0.95 %, водій від проходження огляду в медичному закладі категорично відмовився, чим порушив п. 2,9а ПДР – керування ТЗ особами в стані алк.нарк., чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, під час судового розгляду та дослідження матеріалів справи, у тому числі відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, судом встановлено істотні порушення вимог законодавства під час документування події.

Щодо порушення порядку проведення огляду.

ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду, після чого працівники патрульної поліції не забезпечили доставлення останнього до медичного закладу та про що у матеріалах справи та на відео не зафіксовано не було належного письмового направлення.

Таким чином, результат приладу «Drager» не може визнаватися належним доказом.

Щодо відсутності факту відмови від медичного огляду.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про відмову правопорушника ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, проте в справі відсутні належні докази такої відмови та не підтверджено вручення направлення і не зафіксовано пропозиції пройти огляд у медзакладі. Відповідно до законодавства, саме поліцейський зобов`язаний забезпечити проходження такого огляду, а не лише формально зазначити відмову.

Щодо порушення процедури оформлення матеріалів.

Судом під час перегляду додатку до протоколу, а саме відео з боді камер поліцейських, встановлено, що протокол не складався у присутності ОСОБА_1 також останньому не вручались копії документів, відсутня розписка про відсторонення від керування останнього, тобто ОСОБА_1 фактично особу не було відсторонено від керування. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що поліцейські залишили місце події без належного оформлення матеріалів, що є грубим порушенням вимог КУпАП та Інструкції.

Щодо недопустимості доказів.

Відеозапис який наявний в матеріалах справи (а.с.8) не містить чіткої ідентифікації осіб, тобто не видно обличь ні правопорушника ні поліцейських які складали вище зазначений протокол. Також відео не забезпечує безперервність фіксації та не підтверджує належним чином обставини правопорушення.

Судом встановлено, що в даному випадку працівниками поліції було допущено системні та істотні порушення вимог законодавства, які мають наслідком недопустимість зібраних доказів, а саме:

•зупинка транспортного засобу здійснена без належної правової підстави, визначеної законом;

•огляд на стан сп`яніння проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП;

•у разі незгоди особи з результатом огляду працівники поліції не забезпечили її доставлення до закладу охорони здоров`я, чим фактично позбавили права на перевірку результату;

•відсутні належні та допустимі докази відмови особи від проходження огляду у закладі охорони здоров`я;

•матеріали справи оформлені з істотними порушеннями (відсутність належного вручення документів, відсутність відсторонення від керування транспортним засобом, неналежна відеофіксація).

Також, суд окремо звертає увагу, що сам по собі результат приладу «Drager» без дотримання встановленої процедури не може вважатися достатнім та допустимим доказом вини, оскільки закон пов`язує правомірність його використання саме з дотриманням передбаченого порядку проведення огляду.

Таким чином, у матеріалах справи відсутня сукупність належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй єдності та взаємозв`язку підтверджували вину ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

За таких обставин суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України», «Коробов проти України», вина особи має бути доведена поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є лише ті фактичні дані, які отримані у передбаченому законом порядку, а згідно зі ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема від 24.01.2019 у справі №127/18803/17, від 15.04.2021 у справі №522/1168/20) наголошує, що порушення процедури проведення огляду та відсутність належної відеофіксації виключають можливість визнання доказів допустимими та достатніми для встановлення стану сп`яніння.

Європейський суд з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд включає вимогу відсутності свавільних дій з боку органів державної влади.

Суд також враховує, що обов`язок зі збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Держава не може перекладати обов`язок доведення невинуватості на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки це суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому у ст. 62 Конституції України.

Судовий розгляд має здійснюватися з дотриманням принципів верховенства права, законності, змагальності сторін, рівності учасників процесу та презумпції невинуватості, а також забезпечення доведеності вини.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за умови доведення наявності в її діях складу правопорушення на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки всіх доказів у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення адміністративного правопорушення, неналежне оформлення матеріалів справи та порушення встановленого порядку збирання доказів, у зв`язку з чим у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

Керуючись ст.ст. 7, 251, 247, 280, 283, 284 КУпАП, –

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП .

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя: О.Л. ГАВЕНКО