Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №355/135/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/135/25

Провадження № 2/355/45/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

судді Цирулевської М. В.,

за участю:

секретарів судового засідання Старенької С. М., Верби Ю. О., Бережної Ю. О., Білоног В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача, адвоката Ореховської А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Баришівського районного суду Київської області, в селищі Баришівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 , працівник) звернувся до Баришівського районного суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» (надалі також відповідач, ТОВ «СОГ-АГРО», роботодавець, товариство), в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ «Про звільнення апаратника обробки зерна ОСОБА_2 » №3-Кзв від 26 грудня 2024 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. 2) Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці», а саме, не забезпеченням апаратника обробки зерна ОСОБА_1 спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та згідно із заявою про звільнення від 21 вересня 2022 року з реєстрацією 22 вересня 2022 року за вх. №005. Датою припинення призначити ту дату, яка буде відповідати даті, коли рішення набере законної сили по даному цивільному позову. 3) Зобов`язати ТОВ «СОГ-АГРО» внести змінені записи до трудової книжки позивача про його звільнення з посади апаратника обробки зерна ТОВ «СОГ-АГРО» за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушення роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці», а дату звільнення із «26 грудня 2024 року» змінити на дату, яка буде відповідати тій даті, коли вступить в дію рішення суду та змінити формулювання причини звільнення з «п. 4 ст. 40 КЗпП України» на «ч. 3 ст. 38 КЗпП України». 4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» вихідну допомогу в розмірі 42000 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, розрахованому по дату, коли рішення набере законної сили та судовий збір. При виплаті суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач зазначає, що 19 вересня 2022 року він був прийнятий на роботу на посаду апаратника обробки зерна на підприємстві ТОВ «СОГ-АГРО». Цього ж дня позивач приступив до виконання службових обов`язків. 20 вересня 2022 року безпосередній керівник – заступник директора з виробництва ОСОБА_3 всім прийнятим робітникам повідомив, що питання замовлення спецодягу та спецвзуття буде вирішуватись в наступному місяці. Обумовлював це рішення тим, що на підприємстві ще немає коштів, оскільки всі кошти пішли на придбання виробничих потужностей, зокрема, на придбання даного виробничого комплексу в селищі Баришівка, а доходу від підприємства ще немає. Обурений таким відношенням роботодавця до створення безпечних та елементарних умов праці робітників, позивач підготував заяву на звільнення. В заяві зазначив причину звільнення з врахуванням відсутності відпрацьовування, оскільки власного спецодягу та спецвзуття в нього не було і практично працювати ще два тижні не було в чому. Тому ОСОБА_1 обрав причину звільнення - за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України з датою звільнення наступного дня, 22 вересня 2022 року.

Так, за доводами позовної заяви, 21 вересня 2022 року на початку робочого дня позивач був викликаний до інженера з техніки безпеки, який без фактичного проведення інструктажів вимагав поставити підписи в Журналі реєстрації інструктажів з охорони праці та в Журналі реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки. Позивач вказав інженеру з ТБ на свій особистий одяг та особисте взуття та запитав, чи відповідають вони вимогам норм охорони праці та зокрема ст. 8 Закону України «Про охорону праці», на що отримав відповідь, що на випробувальний період згідно із Законом України «Про охорону праці» ніякого спецодягу та взуття не передбачено. Отримавши таку відповідь, позивач відмовився ставити підписи в вищезазначених журналах. Представник роботодавця заявив, що не допускає позивача до роботи та ставить до відома про вказану заборону свого безпосереднього керівника. Після конфлікту позивач надав заступнику директора з виробництва ОСОБА_3 заздалегідь підготовлену заяву на звільнення, в якій просив звільнити його за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, при цьому зазначив про факт порушення роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці». Заява була зареєстрована на підприємстві наступного робочого дня 22 вересня 2022 року за вх. №005. Працівник відділу кадрів 22 вересня 2022 року повідомила, що видача трудової книжки та копія наказу про звільнення будуть здійснені в кінці робочого дня на робочому місці позивача, а наразі позивач повинен їхати на своє робоче місце та відпрацьовувати останні години.

Позивач доводить, що 22 вересня 2022 року письмово відповіді на свою заяву про звільнення від посадових осіб підприємства він не отримав. Єдиний документ, який підписав у відділі кадрів, це наказ про прийняття на роботу від 19 вересня 2022 року, де поставив свій підпис про ознайомлення та фактичну дату ознайомлення 22 вересня 2022 року. Наступного дня, 23 вересня 2022 року, позивач на роботу не вийшов. Від роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО» отримав лист вих. №007 від 23 вересня 2022 року, в якому було зазначено, що станом на дату прийняття на роботу, його посада та умови праці не передбачають обов`язки роботодавця в забезпеченні спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту. Позивач наполягає, що відповідь на його заяву про звільнення від 21 вересня 2022 року, надана ТОВ «СОГ-АГРО» в листі вих. №007 від 23 вересня 2022 року, не є відмовою у звільненні його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Протягом наступних двох років ТОВ «СОГ-АГРО» постійно надавали різні запити відсутності позивача на робочому місці та не звільняли позивача із займаної посади згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що вказує на свідоме ігнорування роботодавцем заяви про звільнення вх. №005 від 21 вересня 2022 року.

За доводами позовної заяви, в зв`язку з вимушеними прогулами, позивач тривалий час не отримує заробітної плати, інших джерел доходів не має. Роботодавець ТОВ «СОГ-АГРО» створив нестерпні фінансові умови, утримуючи позивача працівником без заробітної плати.

13 січня 2025 року ОСОБА_1 дізнався про своє звільнення з інших причин, відмінних від тих, що зазначені у його заяві про звільнення. Зайшовши в електронний кабінет УПФ України, позивач виявив наказ «Про звільнення апаратника обробки зерна Якова ЯРЕМЕНКА» №3-Кзв від 26 грудня 2024 року, в якому зазначені інші підстави звільнення, які не обумовлені у заяві позивача від 21 вересня 2022 року з реєстрацією на підприємстві 22 вересня 2022 року за вх. №005, а саме, зазначено звільнити позивача за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, а не за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

За доводами позивача, оскільки звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, роботодавцю необхідно дотримуватись правил та обмежень, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень, зокрема строків для застосування дисциплінарного стягнення. Так, чинним законодавством в ч. 1 ст. 148 КЗпП України чітко обумовлено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. А в ч. 2 ст. 148 КЗпП України зазначено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Позивач доводить, що відповідачу стало відомо про вчинення ОСОБА_1 так званого „дисциплінарного проступку” 23 вересня 2022 року, отже дисциплінарне стягнення відповідач мав застосувати до 23 жовтня 2022 року включно та накладати не пізніше 23 березня 2023 року відповідно вищезазначених норм Закону. Днем виявлення проступку вважається день, коли про нього стало відомо відповідній посадовій особі роботодавця, яка наділена правом звільнення працівника, тобто 23 вересня 2022 року. Позивач вважає, що він звільнений за прогул, вчинений в період з 23 вересня 2022 року по 26 грудня 2024 року. Наказ про звільнення виданий 26 грудня 2024 року. В даному конкретному випадку прогул, в якому позивач фактично перебуваю і наразі, триває більше двох років і тому роботодавець вже не має права накладати ніякого дисциплінарного стягнення, оскільки останнім порушений процесуальний порядок, який чітко обумовлений ст. 148 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 149 КЗпП України, стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. Відповідач не дотримав зазначену вимогу повідомити позивача під розписку про вищевказаний наказ зі стягненням. Отже, відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства при звільненні позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Зазначене свідчить лише про те, що відповідач обмежився формальним правом звільнити працівника, без дотримання відповідної процедури звільнення та з грубим порушенням накладання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не вирішивши питання звільнення позивача згідно його заяви про звільнення від 21 вересня 2022 року.

Позивач наголошує, що об`єктивною причиною відсутності його на робочому місці було його перебування у вимушеному прогулі з вини роботодавця.

Оскільки звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з позовом у цій справі, зазначаючи, що всі позовні вимоги заявлені позивачем без пропуску встановленого законом строку, адже такий строк має обраховуватися з дати отримання позивачем наказу про звільнення.

Відповідач скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов, у якому, заперечуючи проти позову, зазначив таке.

Згідно із наказом № 9-Кпр від 19.09.2022 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «СОГ-АГРО» на посаду апаратника обробки зерна з 19.09.2022. Роботодавцем було виконано вимоги ст. 29, 153 Кодексу законів про працю України (надалі також КЗпП України), в тому числі, в частині проходження первинного інструктажу з питань охорони праці та протипожежної безпеки. В подальшому ОСОБА_1 відмовився від підпису у журналах про проходження інструктажу з охорони праці та протипожежної безпеки, про що складено відповідний акт.

21.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до товариства із заявою про звільнення за власним бажанням та у зв`язку з незабезпеченням його спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту просив його звільнити за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Зважаючи на відсутність порушень трудового законодавства зі сторони роботодавця, ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП. Отримавши обґрунтовану відмову на заяву про звільнення, починаючи з 23.09.2022 включно, позивач на роботі не з`являвся, певні періоди часу перебував на лікарняному. При цьому, протягом тривалого часу зі сторони роботодавця вживалися всі можливі заходи для встановлення причин відсутності цього працівника на роботі. Відповідно, протягом тривалого часу відсутність на роботі позивача табелювалася роботодавцем як «відсутній за нез`ясованих обставин», а після вжиття заходів з вияснення причин відсутності – вносилися відповідні зміни. Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «СОГ-АГРО» здійснювалося постійне листування, в ході якого позивач наполягав на звільненні його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Відповідачем неодноразово обґрунтовано зазначалося про відсутність порушень трудового законодавства зі сторони ТОВ «СОГ-АГРО» та, відповідно, зазначалося про відсутність підстав для звільнення позивача за вказаною нормою КЗпП України.

Роботодавець неодноразово пропонував позивачу ОСОБА_1 вийти на роботу та продовжувати трудові відносини з підприємством, або ж звернутися із заявою про звільнення з інших підстав, передбачених законодавством. Позивач із заявами про звільнення з інших підстав не звертався, на робочому місці не з`являвся, правом оскарження відмови ТОВ «СОГ-АГРО» щодо звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України не скористався.

Відтак, відповідачем, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, заявлено про сплив строку звернення до суду з позовною вимогою ОСОБА_1 щодо визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО», за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, згідно із заявою про звільнення апаратника обробки зерна ОСОБА_1 від 21 вересня 2022 з реєстрацією 22 вересня 2022 за вх. №005 та усіх похідних позовних вимог.

В подальшому, протягом тривалого часу роботодавцем заходи дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не застосовувалися (зокрема, за період до 09.10.2024), про що роботодавець приймав відповідні рішення, зважаючи на те, що застосування таких заходів є виключно правом, а не обов`язком відповідача,.

10.10.2024 ТОВ «СОГ-АГРО» вчергове отримало доповідну записку заступника директора з виробництва А. Новохатька про відсутність на роботі працівника ОСОБА_1 . Даний факт також зафіксовано в акті про відсутність на роботі від 10.10.2024. В подальшому з 11.10.2024 по 26.11.2024 ОСОБА_1 на роботі також не з`являвся, що підтверджується актами про відсутність на роботі.

В табелі обліку використання робочого часу за жовтень та листопад 2024 відсутність ОСОБА_1 відмічена як «відсутній за нез`ясованих обставин».

27.11.2024 ТОВ «СОГ-АГРО» направило ОСОБА_1 вимогу №142 від 27.11.2024 щодо надання пояснень поважності причин відсутності на роботі за період з 10.10.2024 по 26.11.2024.

13.12.2024 ТОВ «СОГ-АГРО» отримало відповідь з поясненнями причин відсутності на вимогу №142 від 27.11.2024.

Факт відсутності на робочому місці ОСОБА_1 підтверджує в своїх відповідях (поясненнях), обґрунтовуючи свою відсутність на робочому місці перебуванням у вимушеному прогулі, у зв`язку із його не звільненням за поданою ним заявою від 21 вересня 2022 року з реєстрацією на підприємстві 22 вересня 2022 року за вх. №005.

16.12.2024 ТОВ «СОГ-АГРО» отримало доповідну записка заступника директора з виробничих питань ОСОБА_4 про вжиті заходи та встановлення відсутності позивача на робочому місці в робочий час в період з 10.10.2024 по 26.11.2024 без поважних причин.

19.12.2024 ТОВ «СОГ-АГРО» прийняло рішення про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , у зв`язку з чим директором ТОВ «СОГ-АГРО» винесено наказ від 19.12.2024 № 1-К/тм «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », який направлено на поштову адресу ОСОБА_1 . Підставами винесення наказу стали відповідні доповідні записки, акти.

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 26.12.2024 № 3-Кзв «Про звільнення апаратника обробки зерна ОСОБА_2 » позивача звільнено з посади відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин. Копія наказу, а також лист про необхідність отримати трудову книжку направлено поштою ОСОБА_1 .

Відповідач наголошує на дотриманні процедури звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України, законності такого звільнення та стверджує про наявність підстав для відмови в позові.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

24 січня 2025 року до Баришівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «СОГ-АГРО» про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 1, а.с. 2-15).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 10.02.2025 позовна заява залишена без руху, судом наданий строк на усунення недоліків позовної заяви (т. 1, а.с. 44-45).

21 лютого 2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (т. 1, а.с. 49-51).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24.02.2025 відкрито провадження (загальне позовне провадження) в означеній справі, підготовче судове засідання призначено на 24.03.2025 (т. 1, а.с. 98-99).

Копії ухвали суду про відкриття провадження направлено сторонам по справі (т. 1, а.с. 100, 104).

10.03.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, за підписом директора відповідача Сафонова О. Є. (т. 1, а.с. 108-116).

19.03.2025 та 20.03.2025 до суду надійшли ідентичні за змістом клопотання позивача про долучення доказів (т. 1, а.с.207-214, 216-231).

21.03.2025 відповідачем подана заява про проведення судового засідання, призначеного на 24.03.2025, без участі представника відповідача. При цьому, представник відповідача просить врахувати заперечення проти позову, викладені у відзиві ТОВ «СОГ-АГРО», у задоволенні позову просить відмовити (т. 1, а.с.232-233).

21.03.2025 позивачем подано клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення у справі (т. 1, а.с.244-260).

У підготовче судове засідання 24.03.2025 з`явився позивач, заявив, у тому числі, клопотання про визнання явки сторони відповідача обов`язковою, задля надання представником відповідача особистих пояснень по суті позову, а також зважаючи на те, що до відзиву на позов відповідачем додано значну кількість доказів, які суперечать один одному (т. 2, а.с. 16).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24.03.2025 явку сторони відповідача визнано обов`язковою, підготовче судове засідання відкладено на 23.04.2025 (т. 2, а.с.16).

03.04.2025 позивачем подано додаткові пояснення у справі (т. 2, а.с.18-23).

07.04.2025 позивач подав клопотання про витребування доказів (т. 2, а.с.25-29).

21.04.2025 позивачем подано додаткові пояснення у справі (т. 2, а.с.35-42).

22.04.2025 представником відповідача подано заперечення на клопотання позивача про витребування доказів, подані 21.03.2025 та 07.04.2025 (т. 2, а.с.44-51).

23.04.2025 позивачем подано додаткові пояснення у справі та клопотання про долучення доказів (т. 2, а.с. 57-59).

У підготовче судове засідання 23.04.2025 з`явився позивач та представник відповідача. У судовому засіданні було залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів від 21.03.2025 (зважаючи на надання доказів відповідачем та недоцільність витребування окремих доказів); задоволені клопотання сторін про долучення доказів (т. 2, а.с. 65-70).

У підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23.05.2025 (т. 2, а.с.71-79).

У підготовче судове засідання 23.05.2025 з`явилися позивач та представник відповідача. У судовому засіданні залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів від 07.04.2025 (за заявою позивача); долучені до матеріалів справи подані сторонами докази, за клопотанням позивача в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2025 (т. 2, а.с. 90-94).

Після судового засідання 23.05.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів у справі (т. 2, а.с. 86-88).

Також 23.05.2025 позивачем подано клопотання про витребування доказів (т. 2, а.с. 98-99).

17.06.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів (т. 2, а.с. 101-102).

18.06.2025 позивачем подано клопотання про долучення доказів (т. 2, а.с.111-113).

У підготовчому судовому засіданні 18.06.2025 за участю позивача та представника відповідача розглянуто та задоволено клопотання позивача про долучення доказів від 20.03.2025 та від 18.06.2025, клопотання представника відповідача про долучення доказів від 23.05.2025 та від 17.06.2025; клопотання позивача про витребування доказів від 23.05.2025 залишено без розгляду за заявою позивача, долучені до матеріалів справи подані сторонами докази.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 18.06.2025 закрито підготовче провадження в означеній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2025 (т. 2, а.с. 126-127).

У судовому засіданні 29.08.2025 задоволено клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 29.09.2025.

У судовому засіданні 29.09.2025 сторонами проголошені вступні слова, за клопотанням позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2025.

01.10.2025 позивачем подано клопотання про оцінку достовірності доказу, визнання недостовірним доказу та виключення його з числа доказів (т. 2, а.с. 159-162).

04.11.2025 позивачем подані доповнення до означеного клопотання (т. 2, а.с. 165-166).

У судових засіданнях 05.11.2025, 08.12.2025, 22.12.2025, 29.12.2025, 26.01.2026, 02.02.2026, 02.03.2026 судом досліджувалися докази, наявні в матеріалах справи, із наданням сторонами детальних аргументів/доводів щодо них. Також було залишено без розгляду клопотання позивача про оцінку достовірності доказу, визнання недостовірним доказу та виключення його з числа доказів (із доповненнями). В судовому засіданні 09.02.2026 вирішено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 09.03.2026 проведені судові дебати, із наданням сторонами письмових виступів у судових дебатах. Судом здійснено перехід до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, оголошено перерву у зв`язку з цим до 13.03.2026.

13.03.2026 у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в цій справі.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 19.09.2022 між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО», в особі директора Сафонова О. Є., укладено трудовий договір №19.09.22о, відповідно до якого сторони обумовили предмет договору, права та обов`язки сторін, робочий час та час відпочинку, оплату праці, захист персональних даних, конфіденційність, збереження комерційної таємниці та конфіденційної інформації, відповідальність сторін і порядок вирішення спорів, термін дії договору та інші умови договору (т. 1, а.с. 16-17). Умови означеного трудового договору не передбачають обов`язку роботодавця забезпечити працівника (позивача) спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №9-Кпр від 19.09.2022 позивач ОСОБА_1 прийнятий на основне місце роботи на посаду апаратника обробки зерна (код за КП 8273, Код ЗКПТР 10422) товариства, з 19 вересня 2022 року з посадовим окладом 14 000, 00 грн на місяць, з графіком роботи 40 годин на тиждень (з понеділка по п`ятницю) з двома вихідними днями (субота, неділя). Підстава: особиста заява ОСОБА_5 від 19.09.2022 та згода дирекції. Зі змістом наказу та умовами праці позивач ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 22.09.2022 (т. 1, а.с. 19).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.03.2025 слідує, що ТОВ «СОГ-АГРО» є юридичною особою, має ідентифікаційний код 40203325, юридична адреса: 08360, Київська область, Бориспільський район, село Любарці, вулиця Центральна, буд. 69/А, вид економічної діяльності в тому числі: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; післяурожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення (т. 1, а.с.193-196).

Згідно із робочою інструкцією апаратника обробки зерна (код за КП 8273, Код ЗКПТР 10422), затвердженою директором ТОВ «СОГ-АГРО» Сафоновим О. Є., яка додана позивачем до позовної заяви (т. 1, а.с. 18), апаратник обробки зерна:

- веде процес очищення зерна;

- приймає, переміщує, очищає, сушить та розподіляє зерно по силосах або на подальше оброблення з урахуванням його якості за допомогою всіх видів транспортерів;

- сепарує зерно на сепараторах, трієрах; обмолочує;

- розділяє насіння, зерно на фракції на калібрувальних машинах та трієрах;

- сушить зерно різних культур, насіння бобових та олійних культур, кукурудзи продовольчого, фуражного призначення в барабанних зерносушарках;

- веде процес спалювання палива в топках зерносушарок, обслуговує, спостерігає та контролює роботу очисних установок, вентиляторів, циклонів;

- налагоджує та регулює режим роботи обслуговуваного устаткування;

- бере участь в обслуговуванні та спостерігає за роботою транспортерів, найпростіших очисних машин та сушарок; спостерігає за правильним заповненням силосів;

- регулює швидкість руху та товщину шару зерна, що надходить на очищення;

- очищає аспіраційні та інші самопливні комунікації та устаткування від залишків зерна та відходів;

- періодично очищає шахти, топки, форсунки зерносушарок;

- зачищає зерносушарки, сепаратори та інше устаткування в разі зміни оброблюваної культури;

- допомагає під час відбирання проб;

- вмикає та вимикає обслуговуване устаткування;

- бере участь в усуненні дрібних несправностей;

- бере участь у підготовці силосів, елеваторів та інших об`єктів до газації;

- обслуговує, спостерігає та контролює роботу транспортерів усіх типів;

- бере участь у заміні сит;

- виявляє несправності в роботі обслуговуваного устаткування і бере участь у його ремонті;

- забезпечує нормальний санітарний стан робочих зон та обслуговуваного устаткування;

- веде облік роботи зерносушарки за зміну;

- веде облік просушеного зерна.

Відповідно до розділу IV означеної робочої інструкції апаратник обробки зерна має право вимагати забезпечення організаційно-технічних умов, необхідних для належного виконання своїх обов`язків згідно з цією інструкцією.

Відповідно до наказу ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 вересня 2022 року №5-од про призначення комісії з проведення атестації робочих місць за умовами праці створено комісію з проведення атестації робочих місць за умовами праці у складі голови комісії Білика Євгенія, та членів комісії Веселовського Костянтина і Цвілій Віталія. Указаній комісії доручено, в тому числі, до 19 вересня 2022 року провести разом з обраним спеціалізованим підприємством атестацію робочих місць за умовами праці, розробити необхідний перелік документів (т. 2, а.с. 69).

З метою проведення атестації робочих місць, зокрема, робочого місця, професія апаратника оброблення зерна, відповідальним працівником товариства інженером з ОП Біликом Є. С., та особами, які виконували дослідження, - ОСОБА_6 , Заболотною О. В., Бандура Ю. В. складено відповідні протоколи від 19.09.2022 №775/09/22 проведення досліджень мікроклімату, важкості та напруженості праці, шумового навантаження та інфразвуку, повітря робочої зони (т. 1, а.с. 120-123). Результати досліджень внесені до карти умов праці.

Відповідно до карти умов праці у ТОВ «СОГ-АГРО», професія (посада) апаратник оброблення зерна (код за КП 8273), згідно з протоколами досліджень умов праці на робочому місці апаратника оброблення зерна не має факторів відхилення від норми, показники виробничого середовища не перевищують гранично допустимі рівні, тому робоче місце слід вважати із допустимими умовами праці (т. 1, а.с. 118-119).

За даними довідки лікаря з гігієни праці ОСОБА_7 про оцінку фактичного стану умов праці апаратника оброблення зерна, загальна оцінка умов праці відповідає 2 класу (допустимі) (т. 1 а.с.117 (зворот).

В матеріалах справи міститься копія фотографії робочого дня при атестації робочого місця для визначення права на пільгову пенсію, щорічну додаткову відпустку та доплати за шкідливі та важкі умови праці, затверджену 19.09.2022 директором ТОВ «СОГ-АГРО» Сафоновим О. Є., в якій, зокрема, відсутні дані щодо тривалості дії відповідних факторів, значення яких перевищує нормативні (т. 1, а.с. 117).

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 вересня 2022 року №10-од про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці, виконуючи Закон України «Про охорону праці» у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1290 «Про затвердження Списків виробництв, цехів, відділів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці», постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», щодо підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, відповідно до наказу «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» №5-од від 19.09.2022 в товаристві проведена атестація робочих місць за умовами праці для підтвердження права та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Виконані дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу на робочих місцях, складені карти умов праці, які відповідають дійсності і забезпечують право на пільги, згідно чинного законодавства, та з метою виконання Законів України «Про охорону праці» та «Про пенсійне забезпечення» - затверджено перелік професій, якими скореговані пільги і компенсації, у тому числі, найменування професії - апаратник обробки зерна, який пенсійного забезпечення, додаткових відпусток (у днях), доплати за шкідливі умови праці (%) – не має (т. 2, а.с. 53).

Згідно із наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 вересня 2022 року №1-од, відповідальним за вступний інструктаж із питань охорони праці, пожежної безпеки та техногенної безпеки з новоприйнятими працівниками призначено інженера з охорони праці Білика Євгенія. Відповідальним за інструктаж на робочому місці працівників призначено Веселовського Костянтина (т. 2, а.с.113). Водночас, наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 08 червня 2022 року №2-од про призначення осіб, відповідальних за організацію охорони праці на підприємстві, відповідальною особою за організацію охорони праці призначено директора Сафонова О. Є. (т. 2, а.с. 62).

Відповідно до письмового ознайомлення від 19.09.2022 ОСОБА_1 підтвердив, що працює в товаристві на посаді апаратника з 19.09.2022, повідомлений про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору персональних даних та осіб, яким передаються або можуть передаватися його персональні дані, та ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією, інструкцією з охорони праці, умовами праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та результатів атестації робочого місця за умовами праці (т. 2, а.с. 88).

Відповідно до наказу ТОВ «СОГ-АГРО» від 19 грудня 2022 року №29-од про усунення технічних описок у текстах наказів за 2022 рік, у ході перевірки внутрішньої кадрової документації було встановлено, що в окремих наказах за 2022 рік допущено технічні помилки в частині зазначення номеру наказу в самому тексті документа. При цьому, нумерація наказів у журналі реєстрації ведеться правильно, пропущення хронології відсутні. Таким чином внесено зміни до наказів. У Журналі реєстрації наказів з основної діяльності тривалого (75 р.) строку зберігання ТОВ «СОГ-АГРО» (розпочато 01.01.2022, закінчено 30.12.2022) виправлень не має (т. 2, а.с.103-107).

Правилами внутрішнього розпорядку Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО», схваленими загальними зборами трудового колективу ТОВ «СОГ-АГРО» (протокол від 01.03.2017) передбачено: загальні положення; порядок прийняття на роботу і звільнення працівників, де зазначено яким чином укладаються трудові договори, яким чином відбувається прийняття громадян на роботу, визначення строку випробування, процедура розірвання трудового договору; робочий час та час відпочинку, із зазначенням графіку робочого дня, надання відпустки в порядку визначеному чинним трудовим законодавством та трудовим договором; основні права та обов`язки працівників; основні права та обов`язки роботодавця; трудова дисципліна та відповідальність за порушення трудової дисципліни. Розділом «Трудова дисципліна та відповідальність за порушення трудової дисципліни» передбачено застосування до працівників, у разі порушення трудової дисципліни, такі дисциплінарні стягнення, як догана та звільнення (т. 1, а.с. 124-127).

Відповідно до контрольного листа проходження інструктажів з охорони праці позивач ОСОБА_1 19.09.2022 ознайомлений з умовами праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника і пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства та результатів атестації робочого місця за умови праці (т. 1, а.с. 128).

Згідно із актом «Про відмову від підпису в журналах інструктажу з охорони праці та протипожежної небезпеки» від 19.09.2022 №1, ОСОБА_1 пройшов на підприємстві інструктажі з питань охорони праці та протипожежної безпеки, яке провів роботодавець в день прийняття на роботу, ознайомився, в тому числі з інструкцією з охорони праці та в контрольному листі проходження інструктажів, проставив власний підпис. Проте поставити підпис у відповідних журналах реєстрації вступних інструктажів відмовився, обґрунтовані підстави відмови не надав (т. 1, а.с. 129).

Заявою від 21.09.2022, за вхідним №005 від 22.09.2022, позивач просив звільнити його із займаної посади за власним бажанням з 22.09.2022, згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», а саме не забезпечення ОСОБА_1 спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці (т. 1, а.с. 20).

Відповідно до акту про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 22.09.2022 №22/09/22, складеного заступником директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва ОСОБА_3 , інженером з охорони праці ОСОБА_8 , головним енергетиком ОСОБА_9 , ОСОБА_1 був відсутній на роботі в певний проміжок часу з 08:00 до 10:02 (був відсутній з невідомих причин), з 10:03 до 11:34 (знаходився в офісі ТОВ «СОГ-АГРО»), з 11:35 до 15:42 (відсутній з невідомих причин), 15:43 до 17:00 (знаходився на робочому місці). В телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив, що не вийде на роботу і працювати в товаристві відмовляється (т. 1, а.с. 132).

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 23.09.2022 №007 на заяву ОСОБА_1 про звільнення від 21.09.2022 позивачу відмовлено у звільненні із займаної посади з 22.09.2022 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки товариством не здійснено по відношенню до позивача порушення законодавства про працю, а відтак відсутня підстава про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Як зазначено в листі, про дану відмову позивача додатково повідомлено в усній формі шляхом телефонного дзвінка заступника директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_3 на номер телефона ОСОБА_1 – 097-108-50-00 о 17:22 та повідомлено, що у зв`язку з відмовою у звільненні, трудові відносини не припинено і йому необхідно прибути на робоче місце 23.09.2022 для виконання трудових обов`язків (т. 1, а.с. 31).

Відповіддю від 28.09.2022 на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 23.09.2022 №007 позивач ОСОБА_1 не погодився із змістом викладеного в ньому, та просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, при цьому дату звільнення не зазначив (т. 1, а.с. 52-53).

Доповідною запискою про відсутність на роботі ОСОБА_5 від 23.09.2022, складеною на ім`я директора ОСОБА_10 , заступник директора з виробництва ОСОБА_3 зазначив, що ним було виявлено факт порушення п. 3.7 розділу 3 (робочий час та час відпочинку) Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також порушення ст. 142 КЗпП апаратником обробки зерна ОСОБА_11 , який з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) 23.09.2022 не з`явився на роботі (на робочому місці та на території підприємства). Для з`ясування причини його відсутності здійснено телефонні дзвінки на його номер 097-108-50-00 о 08:40 та 16:30, на що ОСОБА_1 повідомив, що не вийде на роботу і працювати в товаристві відмовляється. Факт його неявки відображено в робочому табелі обліку робочого часу, а саме внесено дані «нз» (неявка з нез`ясованих причин) (т. 1, а.с. 131).

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» від 23.09.2022 №6-од створено постійну діючу комісію для розслідування по факту не виходу працівників на роботу без поважних причин (т. 1, а.с.133).

Відповідно до актів про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 23.09.2022 №23/09/22, від 26.09.2022 №26/09/22, від 27.09.2022 №27/09/22, складених заступником директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва ОСОБА_3 , інженером з охорони праці ОСОБА_8 , головним енергетиком ОСОБА_9 , апаратник обробки зерна ОСОБА_1 був відсутній на роботі 23.09.2022 з 08:00 до 17:00, 26.09.2022 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00), 27.09.2022 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00). В телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив що не вийде на роботу і працювати в товаристві відмовляється (т. 1, а.с. 135, 136, 137).

Доповідною запискою про відсутність на роботі Яременка Якова від 27.09.2022, складеною на ім`я директора ОСОБА_10 , заступник директора з виробництва ОСОБА_3 повідомив, що ним було виявлено факт порушення п. 3.7 розділу 3 (робочий час та час відпочинку) Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також порушення ст. 142 КЗпП апаратником обробки зерна ОСОБА_11 , який з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) 26.09.2022 та 27.09.2022 не з`явився на роботі (на робочому місці та на території підприємства). Факт його неявки відображено в робочому табелі обліку робочого часу, а саме внесено дані «нз» (неявка з нез`ясованих причин) (т. 1, а.с. 134).

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу (звітний період 01.09.2022-30.09.2022) та коригуючого табелю обліку використання робочого часу (звітний період 01.09.2022-30.09.2022), у графі ОСОБА_1 , а саме у відмітці про явки та за числами місяця (годин) неявки з 19.09.2022 по 22.09.2022 зазначено - р, а 23.09.2022, 26.09.2022 та 27.09.2022 – нз (нез`ясовані причини), з 28.09.2022 по 30.09.2022 – тн (тимчасова непрацездатність) (т. 1, а.с. 138-139).

Відповідно до запиту ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень від 27.09.2022 № 008, ОСОБА_1 надана можливість надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період: 22.09.2022 – з 08:00 до 10:03, 11:34 до 15:42; 23.09.2022 – з 08:00 до 17:00; 26.09.2022 – з 08:00 до 17:00; 27.09.2022 – з 08:00 до 17:00, в термін 10 днів з дня отримання означеного запиту (т. 1, а.с. 140).

Згідно із поясненнями ОСОБА_1 від 04.10.2022 на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 27.09.2022 №008, позивач підтвердив свою відсутність на робочому місці 22.09.2022, 23.09.2022, 26.09.2022, 27.09.2022 в робочий час та просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», а саме не забезпеченням його спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, при цьому дату звільнення не зазначив (т. 1, а.с. 54-55).

Відповідно до наказу директора ТОВ «СОГ-АГРО» Сафонова О. Є. про вжиті заходи від 07.10.2022 №1/К/тм, визнано відсутність апартника обробки зерна Якова Яременка на роботі 23.09.2022, 26.09.2022, 27.09.2022 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) відсутністю без поважних причин. Позначити у табелі обліку використання робочого часу означені дні відсутності, як прогули. Стягнення за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_1 відповідно до ст. 147 КЗпП України, не застосовувати (т. 1, а.с. 141).

Згідно із відповіддю директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_10 від 14.10.2022 №026 на пояснення ОСОБА_1 від 04.10.2022, позивачу роз`яснено про наявність письмової відмови у його звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та проінформовано про проведення службового розслідування щодо причин відсутності позивача на роботі (т. 1, а.с.142).

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 14.10.2022 №030 ОСОБА_1 проінформовано, що станом на дату працевлаштування та на дату надання відповіді, умови праці апаратника не передбачають обов`язок роботодавця у забезпеченні спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а відтак відсутні вимоги щодо їх видачі та відповідно заведення картки обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (т. 2, а.с.70).

Відповіддю директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_10 від 14.10.2022 №031 на лист ОСОБА_1 від 28.09.2022 позивачу повторно повідомлено про відсутність підстав його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та інформовано, що ТОВ «СОГ-АГРО» не має наміру звільняти його з вини роботодавця, запропоновано продовжити виконання роботи за займаною посадою або звернутися до товариства з відповідною заявою про припинення трудових відносин в порядку ч. 1 ст. 38 КЗпП України (т. 1, а.с. 143).

Відповідно до листа ТОВ «СОГ-АГРО» від 14.10.2022 №024 на заяву позивача ОСОБА_1 надано розшифровку заробітної плати від 22.09.2022 та роз`яснено, щодо надання «розшифровки заробітної плати за період з 19.09.2022 до дня його фактичного звільнення», то станом на дату надання відповіді він перебуває на посаді апаратника ТОВ «СОГ-АГРО» та не звільнений. Враховуючи, що подана ним заява містить період, який не можливо встановити, товариство не може виконати запит, проте надано розшифровку заробітної плати за період з 19.09.2022 по 30.09.22 (т. 1, а.с. 29-30).

Відповідно до запиту ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень від 14.10.2022 №032, ОСОБА_1 надана можливість надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період : 10.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 11.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 12.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 13.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 14.10.2022 – з 08:00 до 17:00, в термін 10 днів з дня отримання вказаного запиту (т. 1, а.с.144).

Згідно із поясненнями позивача на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 17.10.2022 №032, ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця та просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022, при цьому дату звільнення не зазначив (т. 1, а.с. 56-57).

Відповіддю директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_10 від 28.10.2022 №063 на лист ОСОБА_1 від 28.10.2022, позивачу повторно повідомлено про відсутність підстав щодо його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та додатково зазначено, що інша причина звільнення ОСОБА_1 не влаштовує, окрім як за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, та що у позивача не було наміру реально працевлаштуватися та працювати в товаристві, а наявний лише корисливий намір, тобто працевлаштуватися та знайти причину звільнитися за власним бажанням з 22.09.2022 згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України та отримати відповідні виплати (т. 1, а.с.146).

Відповіддю директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_10 від 24.11.2022 № 062 на лист ОСОБА_1 від 28.10.2022 позивачу повторно повідомлено про відсутність підстав щодо його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та інформовано, що відмова роботодавця від 23.09.2022 №007 на заяву позивача про звільнення в повній мірі є обґрунтованою. Крім того, роботодавцем зазначено, що товариство не заперечує факт існування наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства», водночас, роботодавець повторно зазначив позивачу, що умови, за яких ТОВ «СОГ-АГРО» зобов`язане було б виконувати зазначені вимоги, не настали (т. 1, а.с. 145).

Запитом ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень від 24.11.2022 №064 ОСОБА_1 надана можливість надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період : 14.10.2022 – з 13:00 до 17:00; 17.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 18.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 19.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 20.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 21.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 24.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 25.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 26.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 27.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 28.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 31.10.2022 – з 08:00 до 17:00; 01.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 02.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 03.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 04.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 07.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 08.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 09.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 10.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 11.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 14.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 15.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 16.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 17.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 18.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 21.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 22.11.2022 – з 08:00 до 17:00; 23.11.2022 – з 08:00 до 17:00, в термін 10 днів з дня отримання вказаного запиту. В разі не надання пояснень або документів, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі, такі дії будуть розцінені як відмова надати письмові пояснення причин відсутності та визнання їх неповажними (т. 1, а.с. 147).

Згідно із поясненнями позивача на листи ТОВ «СОГ-АГРО» від 24.11.2022 №064 та №063 щодо відсутності перебування з 14.10.2022 по 23.11.2022 на робочому місці позивач зазначив, що станом на 28.10.2022 не володіє інформацією про своє звільнення, вважає протизаконно вимагати пояснення про час відпочинку та в період з 14.10.2022 по 23.11.2022 перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Крім того, просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст.8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, при цьому дату звільнення не зазначив (т. 1, а.с. 58-61).

Відповідно до відповіді директора ТОВ «СОГ-АГРО» Сафонова О. Є. від 13.01.2023 №018 на лист ОСОБА_1 від 09.12.2022 позивачу роз`яснено, що це власне рішення позивача не виходити на роботу, без вини роботодавця, а тому не перебування позивача на робочому місці не є вимушеним прогулом з вини роботодавця, оскільки станом на дату прийняття та на дату написання заяви про звільнення умови праці за посадою не передбачають обов`язок роботодавця забезпечити позивача спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (т. 1, а.с.148).

Запитом ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень від 13.01.2023 №019 ОСОБА_1 надана можливість надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період: 24.11.2022; 25.11.2022; 28.11.2022; 29.11.2022; 01.12.2022; 02.12.2022; 05.12.2022; 06.12.2022; 07.12.2022; 08.12.2022; 09.12.2022; 12.12.2022; 13.12.2022; 14.12.2022; 15.12.2022; 16.12.2022; 19.12.2022; 20.12.2022; 21.12.2022; 22.12.2022; 23.12.2022; 26.12.2022; 27.12.2022; 28.12.2022; 29.12.2022; 30.12.2022; 02.01.2023; 03.01.2023; 04.01.2023; 05.01.2023; 06.01.2023; 09.01.2023; 10.01.2023; 11.01.2023; 12.01.2023; 13.01.2023, в термін 10 днів з дня отримання вказаного запиту. В разі не надання пояснень або документів, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі, такі дії будуть розцінені як відмова надати письмові пояснення причин відсутності та визнання їх неповажними (т. 1, а.с.149).

Згідно із поясненнями позивача ОСОБА_1 від 31.01.2023 на листи ТОВ «СОГ-АГРО» від 13.01.2023 №018 та №019 щодо відсутності перебування з 24.11.2022 по 13.01.2023 на робочому місці позивач зазначив, що станом на 31.01.2023 у нього відсутня інформація про його звільнення, а також відсутня відмова про звільнення у відповідності до норм ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», тому має лише підстави вважати, що він не звільнений. Вважає протизаконно вимагати пояснення про час відпочинку. Щодо запитів ТОВ «СОГ-АГРО» на його ім`я про надання пояснень, то вони були надані у відповідності до ст. 149 КЗпП України з ціллю вияснення причин відсутності на робочому місці. Вказана стаття передбачає застосування дисциплінарних стягнень. Відповідно до ч. 4 ст. 149 КЗпП України стягнення оголошуються в наказі (розпорядженні) і повідомляються працівникові під розписку. Вказав, що станом на 31.01.2023 роботодавець ТОВ «СОГ-АГРО» не надав жодного конкретного рішення, які мали бути прийняті за результатами проведених службових розслідувань щодо причин відсутності працівника на роботі по наданих поясненнях позивача ОСОБА_1 . В період з 24.11.2022 по 13.01.2023 перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Крім того, просив звільнити його із займаної посади за раніше поданою заявою від 22.09.2022 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати рішення за результатами службового розслідування щодо причини його відсутності на роботі за його поясненнями від 04.10.2022, надати рішення за результатами службового розслідування щодо причини його відсутності на роботі за його поясненнями від 28.10.2022, надати рішення за результатами службового розслідування щодо причини його відсутності на роботі за його поясненнями від 09.12.2022, надати рішення за результатами службового розслідування щодо причини його відсутності на роботі за його поясненнями від 31.01.2023, визнати протизаконним в частині запитуваної інформації про час відпочинку у запитах про надання пояснень від 27.09.2022, 14.10.2022, 24.11.2022 (т. 1, а.с.62-67).

За відповіддю директора ТОВ «СОГ-АГРО» ОСОБА_10 від 02.03.2023 №064 на лист ОСОБА_1 від 31.01.2023, йому роз`яснено, що його повідомлено про відмову у звільненні на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, як у письмовій, так і в усній формі, засобом мобільного зв`язку. Окрім того, запропоновано, відповідно до ст. 149 КЗпП України, надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності, за наступний період: 30.11.2022; 16.01.2023; 17.01.2023; 18.01.2023; 19.01.2023; 20.01.2023; 23.01.2023; 24.01.2023; 25.01.2023; 26.01.2023; 27.01.2023; 30.01.2023; 31.01.2023; 01.02.2023; 02.03.2023; 03.02.2023; 06.02.2023; 07.02.2023; 08.02.2023; 09.02.2023; 10.02.2023; 13.02.2023; 14.02.2023; 15.02.2023; 16.02.2023; 17.02.2023; 20.02.2023; 21.02.2023; 22.02.2023; 23.02.2023; 24.02.2023; 27.02.2023; 28.02.2023; 01.03.2023, в термін 10 днів з дня отримання вказаного запиту. В разі не надання пояснень або документів, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі, такі дії будуть розцінені, як відмова надати письмові пояснення причин відсутності та визнання їх неповажними (т. 1, а.с.150).

Згідно із поясненнями позивача ОСОБА_1 від 17.03.2023 на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 02.03.2023 №064 щодо відсутності перебування з 30.11.2022 по 01.03.2023 на робочому місці позивач зазначив, що відповідь ним була надана 31.01.2023. Зазначив, що перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Крім того, просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати належним чином завірену копію його листа від 31.01.2023 (т. 1, а.с. 68-69).

Відповідно до довідки ДОП ВП №1 Броварського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Попикіна Д. О., матеріали перевірки по ЖЕО №902 від 09.03.2023 за заявою ОСОБА_1 по факту конфлікту з роботодавцем, по якому було відкрито кримінальне провадження №12022116070000197, закінчено, списано до справи та передано на зберігання до канцелярії ВП №1 Броварського РУП ГУНП в Київській області (т. 1, а.с.97).

07.06.2024 ТОВ «СОГ-АГРО» направлено позивачу ОСОБА_1 вимогу за вих. №074 щодо надання пояснень відносно поважності відсутності на роботі за період з 06.05.2024 по 31.05.2024 в робочий час (обідня перерва з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 151).

Згідно із поясненнями позивача від 14.06.2024 на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 07.06.2024 №074 щодо поважності відсутності перебування з 06.05.2024 по 31.05.2024 на робочому місці з 08:00 до 17:00 год, щодня, позивач зазначив, що перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». 31.05.2024 перебував на лікарняному (ЛН№12494720-2023366133-1), про що поставив до відома заступника директора з виробництва ОСОБА_3 . Доступ до е-лікарняного у роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО» був. Крім того, просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати належним чином завірену копію наказу ТОВ «СОГ-АГРО» з його особистим підписом про ознайомлення із вмістом наказу та умовами праці, в якому зазначено графік роботи «щодня» замість графіку роботи «з понеділка по п`ятницю» (т. 1, а.с.70-71).

Згідно із довідкою ТОВ «СОГ-АГРО» від 11.07.2024 №090 позивач ОСОБА_1 дійсно перебуває у трудових відносинах з ТОВ «СОГ-АГРО» відповідно до наказу про прийняття №9-Кпр від 19.09.2022 на посаді апаратника обробки зерна (т. 1, а.с. 22).

ТОВ «СОГ-АГРО» 10.10.2024 за вих. №114 направлено позивачу ОСОБА_1 вимогу про надання пояснень щодо поважності причин відсутності на роботі за період з 07.06.2024 по 19.06.2024 в робочий час (обідня перерва з 13:00 до 14:00), та з 20.07.2024 по 09.10.2024 в робочий час (обідня перерва з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.152).

Згідно із доповідною запискою заступника директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва Новохатька А.Ю. про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 30.10.2024 на виконання доручення про вжиті заходи для з`ясування причин відсутності позивача на роботі, складені акти про відсутність на роботі від 07.06.2024, 14.06.2024, 19.06.2024, 26.07.2024, 02.08.2024, 09.08.2024, 16.08.2024, 23.08.2024, 30.08.2024, 06.09.2024, 13.09.2024, 20.09.2024, 27.09.2024, 04.10.2024, 09.10.2024, відображено факт не появи на роботі в табелі робочого часу за період з 01.06.2024 по 30.06.2024, 01.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 31.08.2024, 01.09.2024 по 30.09.2024, 01.10.2024 по 31.10.2024, та направлено вимогу ОСОБА_1 для надання письмових пояснень відсутності на роботі від 10.10.2024 (т. 1, а.с. 184).

Згідно із наказом ТОВ «СОГ-АГРО» про вжиті заходи від 30.10.2024 №16-од, у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 пояснень та підтверджуючих документів, визнано відсутність апаратника обробки зерна ОСОБА_2 на роботі (на робочому місці та на території підприємства): 07.06.2024; 10.06.2024; 11.06.2024; 12.06.2024; 13.06.2024; 14.06.2024; 17.06.2024; 18.06.2024; 19.06.2024; 22.07.2024; 23.07.2024; 24.07.2024; 25.07.2024; 26.07.2024; 29.07.2024; 30.07.2024; 31.07.2024; 01.08.2024; 02.08.2024; 05.08.2024; 06.08.2024; 07.08.2024; 08.08.2024; 09.08.2024; 12.08.2024; 13.08.2024; 14.08.2024; 15.08.2024; 16.08.2024; 19.08.2024; 20.08.2024; 21.08.2024; 22.08.2024; 23.08.2024; 26.08.2024; 27.08.2024; 28.08.2024; 29.08.2024; 30.08.2024; 02.09.2024; 03.09.2024; 04.09.2024; 05.09.2024; 06.09.2024; 09.09.2024; 10.09.2024; 11.09.2024; 12.09.2024; 12.09.2024; 16.09.2024; 17.09.2024; 18.09.2024; 19.09.2024; 20.09.2024; 23.09.2024; 24.09.2024; 25.09.2024; 26.09.2024; 27.09.2024; 30.09.2024; 01.10.2024; 02.10.2024; 03.10.2024; 04.10.2024; 07.10.2024; 08.10.2024; 09.10.2024 з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00), як неявку з нез`ясованих причин. У табелі обліку використання робочого часу означені дні відсутності ОСОБА_1 залишити без змін. Стягнення за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_1 , відповідно до ст. 147 КЗпП України, не застосовувати. До вказаного наказу долучено акти про відсутність на роботі від 07.06.2024, 14.06.2024, 19.06.2024, 26.07.2024, 02.08.2024, 09.08.2024, 16.08.2024, 23.08.2024, 30.08.2024, 06.09.2024, 13.09.2024, 20.09.2024, 27.09.2024, 04.10.2024, 09.10.2024, відображено факт не появи на роботі в табелі робочого часу за період з 01.06.2024 по 30.06.2024, 01.07.2024 по 31.07.2024, 01.08.2024 по 31.08.2024, 01.09.2024 по 30.09.2024, 01.10.2024 по 31.10.2024, та вимога про надання письмових пояснень від 10.10.2024 вих. №114 (т. 1, а.с. 198).

Відповідно до доповідної записки про відсутність на роботі Яременка Якова від 10.10.2024, складеної на ім`я директора ОСОБА_10 , заступником директора з виробництва ОСОБА_3 було виявлено факт порушення п. 3.7 розділу 3 (робочий час та час відпочинку) Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також порушення ст. 142 КЗпП апаратником обробки зерна ОСОБА_11 , який з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) 10.10.2024 не з`явився на роботі (на робочому місці та на території підприємства). Факт його неявки відображено в робочому табелі обліку робочого часу, а саме внесено дані «нз» (неявка з нез`ясованих причин) (т. 1, а.с.153).

Відповідно до актів про відсутність на роботі Яременка Якова Юрійовича, складених заступником директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва ОСОБА_3 , інженером з охорони праці ОСОБА_8 , головним енергетиком ОСОБА_9 :

- від 10.10.2024 №10/10/24 - апаратник обробки зерна ОСОБА_1 був відсутній на роботі 10.10.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.154) ,

- від 11.10.2024 №14/10/24 - позивач був відсутній на роботі 11.10.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.155);

- від 18.10.2024 №18/10/24 – позивач був відсутній на роботі 14.10.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 156);

- від 25.10.2024 №25/10/24 - позивач був відсутній на роботі з 21.10.2024 по 25.10.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.157);

- від 31.10.2024 №31/10/24 - позивач був відсутній на роботі з 28.10.2024 по 31.10.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с.158);

- від 01.11.2024 №1/11/24 - позивач був відсутній на роботі 01.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 159);

- від 04.11.2024 №4/11/24 - позивач був відсутній на роботі 04.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 160);

- від 08.11.2024 №8/11/24 - позивач був відсутній на роботі з 05.11.2024 по 08.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 161);

- від 15.11.2024 №15/11/24 - позивач був відсутній на роботі з 11.11.2024 по 15.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 162);

- від 22.11.2024 №22/11/24 - позивач був відсутній на роботі з 18.11.2024 по 22.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 163);

- від 26.11.2024 №26/11/24 – позивач був відсутній на роботі з 25.11.2024 по 26.11.2024 з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 164).

Відповідно до вимоги ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень щодо поважності причин відсутності на роботі від 27.11.2024 №142 ОСОБА_1 надана можливість надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період: 07.06.2024 по 19.06.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00) ; 20.07.2024 по 09.10.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00), та повторно надати пояснення і повідомити причини відсутності з 10.10.2024 по 26.11.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00) (т. 1, а.с. 165).

За поясненнями позивача від 13.12.2024 на лист ТОВ «СОГ-АГРО» від 27.11.2024 №142 щодо поважності відсутності перебування з 07.06.2024 по 19.06.2024, 20.07.2024 по 09.10.2024, 10.10.2024 по 26.11.2024 на робочому місці з 08:00 до 17:00 год, щодня, ОСОБА_1 зазначив, що у вище вказані періоди перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО». Просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати належним чином завірену копію наказу ТОВ «СОГ-АГРО» з його особистим підписом про ознайомлення із вмістом наказу та умовами праці, в якому зазначено графік роботи «щодня» замість графіку роботи «з понеділка по п`ятницю», надати належним чином завірені копії всіх актів, у яких відображені результати вжитих заходів для з`ясування причин відсутності його на роботі (т. 1, а.с. 72-74).

Відповідно до доповідної записки заступника директора ТОВ «СОГ-АГРО» з виробництва Новохатька А. Ю. про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 16.12.2024, на виконання доручення про вжиті заходи для з`ясування причин відсутності його на роботі, складені акти про відсутність на роботі від 10.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 25.10.2024, 31.10.2024, 01.11.2024, 04.11.2024, 08.11.2024, 15.11.2024, 22.11.2024, 26.11.2024, відображено факт не появи на роботі в табелі робочого часу за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 30.11.2024 та направлено вимогу надати письмові пояснення відсутності на роботі від 27.11.2024 (т. 1, а.с.184).

Відповідно до наказу ТОВ «СОГ-АГРО» від 19.12.2024 №1-К/тм про накладення дисциплінарного стягнення апаратник обробки зерна ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин з 10.10.2024 по 26.11.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00, крім обідньої перерви з 13:00 до 14:00 та вихідних днів субота-неділя, що підтверджується актами про відсутність на роботі, доповідною запискою, та визнано для ОСОБА_1 дні відсутності на роботі в робочий час 10.10.2024, 11.10.2024, 14.10.2024, 15.10.2024, 16.10.2024, 17.10.2024, 18.10.2024, 21.10.2024, 22.10.2024, 24.10.2024, 25.10.2024, 28.10.2024, 29.10.2024, 30.10.2024, 31.10.2024, 01.11.2024, 04.11.2024, 05.11.2024, 06.11.2024, 07.11.2024, 08.11.2024, 11.11.2024, 12.11.2024, 13.11.2024, 14.11.2024, 15.11.2024, 18.11.2024, 19.11.2024, 20.11.2024, 21.11.2024, 22.11.2024, 25.11.2024, 26.11.2024 прогулами без поважних причин. Позначити у табелі обліку використаного робочого часу означені дні як прогули. Застосувати до ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни – дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Датою звільнення та останнім днем роботи визначити 26.12.2024. В день звільнення провести повний розрахунок (у разі необхідності). Надати ОСОБА_1 копію наказу та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні шляхом надсилання на поштову адресу. Підставою для прийняття такого наказу слугували: доповідна записка про відсутність на роботі працівника; акти про відсутність на роботі від 10.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 25.10.2024, 31.10.2024, 01.11.2024, 04.11.2024, 08.11.2024, 15.11.2024, 22.11.2024, 26.11.2024; вимога надати письмові пояснення відсутності на роботі від 26.11.2024; доповідна записка від 16.12.2024; табель робочого часу за період з 01.10.2024 року по 31.10.2024 рік, з 01.11.2024 року по 30.11.2024 рік (т. 1, а.с.168-169).

Відповідно до опису вкладення у лист Укрпошта Стандарт від 20.12.2024, накладної Укрпошти №0836000039315 від 20.12.2024, поштового трекінгу №0836000039315 від 23.02.2025 позивачу ОСОБА_1 направлено наказ ТОВ «СОГ-АГРО» від 19.12.2024 №1-К/тм та вручено як одержувачу (т. 1, а.с.170-173).

Згідно із актом, складеним апаратником обробки зерна ОСОБА_12 та головним енергетиком Костянтином Веселовським від 19.12.2024 про відвідування вдома ОСОБА_5 для вручення та ознайомлення його з наказом №1-К/тм від 19.12.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », о 14:30 19.12.2024 ОСОБА_1 за місцем проживання був відсутній (т. 1, а.с. 166).

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 20.12.2024 №151 ОСОБА_1 повідомлено про накладення дисциплінарного стягнення та зазначено на підстави не можливості ознайомлення із наказом від 19.12.2024 - відсутність на роботі та вдома (т. 1, а.с. 167).

Наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №3-Кзв від 26.12.2024 апаратника обробки зерна ОСОБА_1 звільнено з 26 грудня 2024 року з посади, відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», за прогул без поважних причин, з проведенням належних виплат у зв`язку із звільненням. Підставою для звільнення є наказ про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 від 19.12.2024 №1-К/тм (т. 1, а.с. 21, 174(зворот).

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 26.12.2024 № 152, адресованого позивачу ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням за прогули 26.12.2024, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, позивача повідомлено про необхідність одержати трудову книжку у відділі кадрів товариства та додатково роз`яснено про можливість отримати трудову книжку поштою за письмовою згодою (т. 1, а.с. 174).

Відповідно до розрахунку працівника ОСОБА_1 , ТОВ «СОГ-АГРО» проведено розрахунок по заробітній платі за 2024 рік по кожному місяцю (т. 1, а.с.175).

Відповідно до опису вкладення у цінний лист від 26.12.2024, накладної Укрпошти №0836000039200 від 26.12.2024, поштового трекінгу №0836000039200 від 23.02.2025, позивачу ОСОБА_1 направлено копію наказу ТОВ «СОГ-АГРО» від 26.12.2024 №3-Кзв та вручено як одержувачу (т. 1, а.с.175(зворот)-177).

Відповідно до коригуючих табелів обліку використання робочого часу відносно ОСОБА_1 від 19.12.2024, за звітні періоди з 01.10.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 30.11.2024, у графі відмітки про явки та неявки за числами місяця (години) стоять відмітки (по датах) нз (неявка з нез`ясованих причин) та пр (прогул) (т. 1, а.с. 179-180, 185-192).

У витягах з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відображено сплату страхових внесків позивачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , номер облікової картки застрахованої особи НОМЕР_2 ) в період з 1998 по 2024 рік, згідно із якими за звітний період 2022 року розрахунок для пенсії за 9 місяць – 2651,52 грн, 10 місяць – 1546,72 грн, та зазначений відповідний страховий стаж (т. 1, а.с. 23-28).

Листом Головного управління Держпраці у Київській області щодо дотримання вимог про законодавство про працю від 06.10.2022 №КВ/2/3209-ЗВ-22 повідомлено ТОВ «СОГ-АГРО» про звернення ОСОБА_1 від 23.09.2022 про можливе порушення законодавства про працю та запропоновано надати копії документів та обґрунтоване письмове пояснення з питань, які стосуються звернення ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 180).

Згідно із відповіддю на лист Головного управління Держпраці у Київській області щодо дотримання вимог про законодавство про працю від 06.10.2022 №КВ/2/3209-ЗВ-22 ТОВ «СОГ-АГРО» надано необхідні документи, роз`яснено всі наявні обставини та інформовано про те, що ТОВ «СОГ-АГРО» зацікавлене у чіткому отриманні всіх вимог законодавства, в тому числі і вимог законодавства про працю та вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення належних трудових прав усіх своїх працівників (т. 1, а.с. 181).

14.02.2025 ТОВ «СОГ-АГРО» звернулося до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із запитом від №019 щодо результатів розгляду звернення ОСОБА_1 та чи були встановлені допущені порушення законодавства про працю товариством (т. 1, а.с. 182).

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про розгляд звернення ТОВ «СОГ-АГРО» від 28.02.2025 звернення ОСОБА_1 з грудня 2022 року по лютий 2025 року стосовно ТОВ «СОГ-АГРО» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не надходило та зазначено про ліквідацію та утворення нових територіальних органів, зокрема у Київській області з 23 лютого 2024 року (т. 1, а.с. 183).

Позивач у судових засіданнях підтримав у повному обсязі заявлений позов про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача заперечила проти доводів позовної заяви, наполягала на безпідставності позову, просила у задоволенні позову відмовити.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду в релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.

Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно із статтею 1 КЗпП України законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За положеннями статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Щодо стверджуваних позивачем порушень законодавства про працю.

Відповідно до статті 163 КЗпП України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Роботодавець зобов`язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону праці» на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов`язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов`язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють процес проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві є Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та Методичні рекомендації щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України і Головним санітарним лікарем України від 01.09.1992 № 41.

Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності. Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці (п. 6 означеної постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442).

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Наказом Комітету по нагляду за охороною праці України №118 від 10.06.1998 затверджені Типові норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам елеваторної борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості.

Разом з тим, цей нормативний акт поширюється на всі підприємства елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості незалежно від форм власності і видів їх діяльності, працівники яких повинні обов`язково застосовувати під час трудового процесу спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Типові норми визначають для власника або уповноваженого ним органу обов`язковий до виконання мінімум безплатної видачі засобів індивідуального захисту працівникам підприємств елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості. Засоби захисту видаються працівникам згідно з установленими нормами й строками носіння.

Об`єктом нормативного регулювання є ті види виробництва, цехи, дільниці й види основної діяльності та робочі місця працівників підприємств елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, професії й посади, що пов`язані зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також несприятливими температурними умовами або із забрудненням.

Типовими нормами охоплюються основні види діяльності підприємств елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості: елеваторна, борошномельно-круп`яна і комбікормова промисловість, підприємства та цехи з обробки сортового та гібридного насіння зернових і олійних культур, державна інспекція із закупівлі і якості сільгосппродуктів, державна хлібна інспекція.

Працівникам, що суміщають професії або постійно виконують сумісницькі роботи, та зайнятим другорядними і допоміжними видами діяльності, потреба в засобах індивідуального захисту визначається нормами безплатної видачі, встановленими для відповідних видів діяльності.

Відповідно до означених Типових норм апаратник оброблення зерна (код згідно з класифікатором професій ДК-003-95 – 8273.2) має бути забезпечений такими ЗІЗ: костюм бавовняним з пилонепроникної тканини; шолом бавовняний з пилонепроникної тканини. При проведенні процесу спалювання палива в топках зерносушарок, додатково: куртка бавовняна з утеплювальною прокладкою. При використанні роботи щодо розвантаження золи з печей і котлів, додатково: черевики шкіряні; окуляри захисні; рукавиці брезентові. При участі в ремонті обладнання, додатково рукавиці комбіновані.

У позовній заяві здійснюється посилання також на Типові норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджені наказом Комітету по нагляду за охороною праці України №117 від 10.06.1998.

Водночас, цей нормативний акт поширюється на всі підприємства і організації сільськогосподарського виробництва незалежно від форм власності і видів їх діяльності, працівники яких повинні обов`язково застосовувати під час трудового процесу спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Типові норми визначають для власника або уповноваженого ним органу обов`язковий до виконання мінімум безплатної видачі засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства. Засоби захисту видаються працівникам згідно з установленими нормами й строками носіння.

Об`єктом нормативного регулювання є ті види виробництва, цехи, дільниці й види основної діяльності та робочі місця працівників сільського й водного господарств, професії й посади, що пов`язані зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також несприятливими температурними умовами або із забрудненням.

Типовими нормами охоплюються основні види діяльності підприємств сільськогосподарського виробництва: рослинництво, тваринництво, птахівництво, ветеринарія, креолінове виробництво, водне господарство, комишитові заводи.

Працівникам, що суміщають професії або постійно виконують сумісницькі роботи, та зайнятим другорядними і допоміжними видами діяльності, потреба в засобах індивідуального захисту визначається нормами безплатної видачі, встановленими для відповідних видів діяльності.

Відповідно до означених Типових норм робітники на низькокваліфікованих ручних роботах у сільському господарстві при роботі на механізованому зерноочисному пункті мають отримувати: комбінезон бавовняний, рукавиці комбіновані, респіратор, куртка бавовняна з утеплювальною прокладкою (зимою, додатково), штани бавовняні з утеплювальною прокладкою (зимою, додатково).

Щодо розірвання/припинення трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61 -28466св18). Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19 (провадження № 61-5942св21)).

Умовою розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України є власне бажання працівника, зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин. Згідно з частиною третьої цієї статті - винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Підприємство у разі незгоди з підставою звільнення, заявленою позивачем, повинно було відмовити у розірванні трудового договору на таких підставах, а не звільняти працівника в односторонньому порядку, змінивши підстави розірвання трудового договору (див. постанову Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 (провадження №61-6175св22)).

Отже, для висновку про наявність підстав для звільнення працівника відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України доказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі № 182/1207/21, від 20 грудня 2023 року в справі № 153/758/22.

Згідно з частиною 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Разом з тим, пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Такий правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Щодо розірвання/припинення трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Тобто до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин (висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №748/25/24 при розгляді спору в подібних правовідносинах).

Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає можливість оцінки дій працівника як дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне стягнення накладене правомірно лише в тому випадку, якщо працівник порушив обов`язки, які є складовими його трудових функцій, а не обов`язків, які покладені на іншого працівника.

Місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку. Днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02 червня 2021 року (справа №428/6597/19), обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення здійснюється з дня виявлення не лише факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 148 КЗпП України після закінчення шестимісячного строку власник позбавляється права застосовувати дисциплінарне стягнення, оскільки такий строк є обмежувальним.

Поряд з цим, триваюче порушення характеризується безперервністю його вчинення протягом певного часу. Тобто, таке порушення триває доти, доки його не буде виявлено і не має чітко окреслених часових меж.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовної практики надала тлумачення поняття «триваюче правопорушення»: так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

У постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №818/501/16, від 03 жовтня 2019 року у справі №818/3584/15 та від 16 жовтня 2019 року у справі №805/3724/15-а, касаційний суд виснував, що прогул позивача необхідно кваліфікувати як триваюче правопорушення до моменту притягнення особи за прогули до дисциплінарної відповідальності, які можуть бути в формі догани або звільнення.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач, зокрема, має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Розглядувані в цій справі відносини є трудовими. Зміст спірних правовідносин полягає у звільненні позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, із попереднім поданням позивачем заяви про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Питаннями, які мають істотне значення для розгляду цієї справи та які має дослідити суд у цій справі, є існування порушень роботодавцем законодавства про охорону праці стосовно працівника (позивача) на момент подання ним заяви про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (із дослідженням питання дотримання позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав), а також підставність та законність звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Позивач, ОСОБА_1 , наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №9-Кпр від 19.09.2022 був прийнятий на основне місце роботи на посаду апаратника обробки зерна.

Між сторонами було укладено трудовий договір №19.09.22о від 19.09.2022.

Позивач не заперечує, що його обов`язки як апаратника обробки зерна передбачені робочою інструкцією апаратника обробки зерна, затвердженою директором ТОВ «СОГ-АГРО» Сафоновим О. Є., яку позивач додає до позовної заяви.

Через декілька днів після наказу про прийняття його на роботу, позивач подав заяву від 21.09.2022, за вхідним №005 від 22.09.2022, в якій просив звільнити його із займаної посади за власним бажанням з 22.09.2022, згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», а саме не забезпечення ОСОБА_1 спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

У позовній заяві позивачем наводяться детальні обставини (із наведенням хронології дій) виконання ним своїх посадових обов`язків за період з 19.09.2022 по 22.09.2022, тобто, за чотири дні.

У судових засіданнях позивач зазначив, що він не повною мірою виконував свої обов`язки, передбачені робочою інструкцією апаратника обробки зерна, затвердженою директором ТОВ «СОГ-АГРО», оскільки процеси очищення, сушіння, розподілу, сепарування зерна тощо ще не були запущені; роботодавцем здійснювалися лише організаційні заходи щодо запуску та налагодження елеваторної/післяурожайної діяльності.

Позивачем підтверджено, що ним фактично виконувалась робота по прибиранню території, в тому числі, у складських приміщеннях, де знаходились, в тому числі, залишки зерна.

Вважаючи, що для виконання його посадових обов`язків необхідні відповідні засоби індивідуального захисту, ОСОБА_13 звернувся до роботодавця щодо їх надання, а в подальшому, не отримавши такі засоби, - подав означену заяву від 21.09.2022, за вхідним №005 від 22.09.2022, про своє звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП.

З 23.09.2022 позивач на роботу не виходив, був відсутній на робочому місці, що неодноразово підтверджено позивачем як у процесуальних документах у цій справі, так і в судових засіданнях.

Листом ТОВ «СОГ-АГРО» від 23.09.2022 №007 на заяву ОСОБА_1 про звільнення від 21.09.2022 позивачу відмовлено у звільненні із займаної посади з 22.09.2022 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки товариством не здійснено по відношенню до позивача порушення законодавства про працю, а відтак відсутня підстава звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Як зазначено в листі, про дану відмову позивача додатково повідомлено також в усній формі шляхом телефонного дзвінка.

В подальшому позивач неодноразово зазначав про необхідність його звільнення із займаної посади з 22.09.2022 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (зокрема, листи ОСОБА_1 від 28.09.2022, від 14.10.2022, від 28.10.2022, від 09.12.2022, від 31.01.2023, від 17.03.2023, від 14.06.2024, від 13.12.2024).

Роботодавець неодноразово в письмовій формі підтверджував позивачу відмову роботодавця в звільненні позивача на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з тих підстав, що умови праці позивача як апаратника обробки зерна не передбачають обов`язок роботодавця у забезпеченні спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту та, відповідно, зазначав про відсутність порушень законодавства з охорони праці зі сторони роботодавця. У випадку, якщо позивач не погоджується із відмовою роботодавця про звільнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідач зазначав про право позивача звернутися до суду за захистом порушених прав (зокрема, листи ТОВ «СОГ-АГРО» від 14.10.2022, від 17.10.2022, від 28.10.2022, від 24.11.2022, від 13.01.2023, від 31.01.2023, від 02.03.2023).

При цьому, відповідач ТОВ «СОГ-АГРО» неодноразово в означених листах повідомляв, що не має наміру звільняти позивача із займаної посади з ініціативи роботодавця, пропонував продовжити виконання роботи за займаною посадою або ж звернутися до товариства з відповідною заявою про припинення трудових відносин у порядку ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Із означеного приводу, досліджуючи істотне у цій справі питання щодо підставності/відсутності відстав для звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується порушення роботодавцем законодавства про охорону праці, зважаючи на таке.

Так, фактичними обставинами цієї справи, встановленими судом у розділі ІІІ цього судового рішення, підтверджується проведення атестації робочих місць за умовами праці у ТОВ «СОГ-АГРО», зокрема, за професією апаратника обробки зерна, посаду якого займав позивач.

За наслідками проведення такої атестації посада позивача не була такою, яка б передбачала шкідливі та/або небезпечні умов праці, а також за результатами атестації не встановлено несприятливих температурних умов або умов із забрудненням.

Судом не встановлено порушення роботодавцем Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, та/або Методичних рекомендацй щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України і Головним санітарним лікарем України від 01.09.1992 № 41.

Водночас, саме наявність шкідливих та/або небезпечних умов праці, та/або несприятливих температурних умов або умов із забрудненням є необхідною передумовою для забезпечення працівника спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, типові норми безоплатної видачі яких затверджені наказами Комітету по нагляду за охороною праці України 10.06.1998 № 117 та №118, на які здійснює посилання позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, не знаходять свого підтвердження доводи позивача щодо порушення відповідачем законодавства з охорони праці, зокрема, статті 8 Закону України «Про охорону праці».

Окремо суд зауважує, що твердження позивача про те, що роботодавець, отримавши заяву позивача про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зобов`язаний був розірвати з ОСОБА_13 трудовий договір за його заявою та провести розрахунок, є безпідставними, оскільки сам факт подання позивачем даної заяви не може свідчити про наявність обов`язку у роботодавця безумовного звільнення працівника відповідно до приписів даної норми трудового законодавства. Роботодавець наділений правом звільнити працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України або відмовити у звільненні. В даному випадку, «СОГ-АГРО» відмовило у звільненні позивача, навівши мотиви такої відмови.

Як наслідок, суд констатує необґрунтованість твердження позивача про наявність підстав для його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Окремо суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, наведеної судом в розділі VІ цього рішення суду, в розглядуваному випадку відповідач має відмовити у звільненні позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а не звільнити його за іншою підставою (яку не зазначає позивач), обставини чого наявні в цій справі.

Більше того, суд наголошує, що з позовними вимогами про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці» позивач звернувся 24.01.2025.

Водночас, відповідно до приписів частини 1 статті 233 КЗпП України (з урахуванням глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України), зважаючи, що про відмову роботодавця звільнити його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України ОСОБА_1 дізнався не пізніше 27.09.2022, позивач міг звернутися із означеною позовною вимогою щонайпізніше до 30 червня 2023 року (дата відміни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19»).

При цьому, перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі. Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. Положення частини другої статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обчислення початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20), від 08 травня 2024 року у справі № 593/1161/21 (провадження № 61-14077св23).

В аспекті означеного питання суд зауважує про безпідставність тверджень позивача про те, що строк для звернення до суду із вказаною вимогою має обчислюватись з дня отримання наказу про звільнення, оскільки вимога про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України не пов`язана із подальшим звільненням позивача, а строк із зверненням із нею до суду має обчислюватися саме з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права (в розглядуваному випадку – із 27.09.2022, дня, коли позивач отримав відмову роботодавця в його звільненні (а.с. 52).

За означених обставин суд констатує пропуск позивачем строку для звернення до суду із позовною вимогою про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці».

Досліджуючи інше питання, що має істотне значення для цієї справи, а саме – підставність звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КУпП України, суд зазначає таке.

Відповідачем визнавалася відсутність апаратника обробки зерна ОСОБА_1 на роботі відсутністю без поважних причин (зокрема, накази ТОВ «СОГ-АГРО» від 07.10.2022 №1/К/тм, від 30.10.2024 №16-од).

Разом з тим, стягнення до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни та відсутність його на роботі за період до 09.10.2024 (включно), відповідно до ст. 147 КЗпП України, не застосовувалися.

Більше того, як вже зазначалось судом, відповідач неодноразово повідомляв позивачу, що він не має наміру звільняти позивача із займаної посади з ініціативи роботодавця, пропонував продовжити виконання роботи за займаною посадою або ж звернутися до товариства з відповідною заявою про припинення трудових відносин в порядку ч. 1 ст. 38 КЗпП України

Разом з тим, зважаючи на зайняту позицію ОСОБА_1 , відповідно до актів про відсутність на роботі було зафіксовано відсутність позивача на робочому місці 10.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 25.10.2024, 31.10.2024, 01.11.2024, 04.11.2024, 08.11.2024, 15.11.2024, 22.11.2024, 26.11.2024, з 08:00 до 17:00 (крім врахування часу обідньої перерви з 13:00 до 14:00).

Вимогою ТОВ «СОГ-АГРО» про надання пояснень щодо поважності причин відсутності на роботі від 27.11.2024 №142 ОСОБА_1 надана можливість надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці або надати документи, які підтверджують поважність причин відсутності за наступний період: 07.06.2024 по 19.06.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00) ; 20.07.2024 по 09.10.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00), та повторно надати пояснення і повідомити причини відсутності з 10.10.2024 по 26.11.2024 в робочий час з 08:00 до 17:00 (обідня перерва з 13:00 до 14:00).

За поясненнями позивача від 13.12.2024, у вище вказані періоди ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з вини роботодавця ТОВ «СОГ-АГРО», просив звільнити його із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8 Закону України «Про охорону праці», нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2022 по день фактичного звільнення, видати копію наказу про звільнення відповідно до ст. 47 КЗпП України, надати належним чином завірену копію наказу ТОВ «СОГ-АГРО» з його особистим підписом про ознайомлення із вмістом наказу та умовами праці, в якому зазначено графік роботи «щодня» замість графіку роботи «з понеділка по п`ятницю», надати належним чином завірені копії всіх актів, у яких відображені результати вжитих заходів для з`ясування причин відсутності його на роботі.

Зважаючи на означені обставини, роботодавцем були оформлені відповідні документи щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (доповідна записки заступника директора ТОВ «СОГ-АГРО» від 16.12.2024, наказ ТОВ «СОГ-АГРО» від 19.12.2024 №1-К/тм про накладення дисциплінарного стягнення), а в подальшому наказом ТОВ «СОГ-АГРО» №3-Кзв від 26.12.2024 апаратника обробки зерна ОСОБА_1 звільнено з 26 грудня 2024 року з посади, відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», за прогул без поважних причин, з проведенням належних виплат у зв`язку із звільненням.

Матеріалами справи підтверджується отримання позивачем означеного наказу про звільнення.

За таких обставин, досліджуючи питання дотримання процедури звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України, судом встановлено належну фіксацію роботодавцем факту відсутності на роботі позивача; надання можливості позивачу надати письмові пояснення щодо його відсутності на роботі; підставність висновку щодо неповажності причин нез`явлення позивача на роботі (суд при цьому зауважує, що відмова роботодавця у звільненні працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України свідчить про відсутність припинення трудових відносин працівника з підприємством та, відповідно, необхідність працівнику надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки, в тому числі дотримуватися трудової та технологічної дисципліни; позивач не навів суду жодної поважної причини, яка б змусила його не виходити на роботу із 10.10.2024 по 26.11.2024; те, що ОСОБА_1 подав заяву на звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з якою відповідач не погодився, і після цього позивач не виходив на роботу, належить розцінювати як прогул без поважних причин, оскільки подання такої заяви працівником не звільняє його від виконання трудових обов`язків, зокрема, виходити на роботу); оформлення належним чином звільнення позивача, ознайомлення його із наказом про звільнення.

Відтак, суд доходить висновку про підставність звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Доводи позивача про пропуск строку накладення дисциплінарного стягнення суд відхиляє з огляду на накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за триваюче правопорушення (прогули), які мали місце з 10.10.2024 по 26.11.2024 (за правопорушення, які мали місце включно до 09.10.2024 відповідач вирішив не притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності, що оформлено наказом від 30.10.2024 №16-од і що свідчить про переривання триваючого правопорушення та відлік нового строку з 10.10.2024), отримання пояснень позивача від 13.12.2024 та накладення стягнення (звільнення позивача) 26.12.2024, тобто, в межах місячного строку з дня виявлення правопорушення (при цьому, суд враховує відповідні висновки Верховного Суду, викладені в розділі IV цього судового рішення).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення апаратника обробки зерна ОСОБА_2 » №3-Кзв від 26 грудня 2024 року за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «СОГ-АГРО» припиненими за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем ст. 8. Закону України «Про охорону праці», а саме, не забезпеченням апаратника обробки зерна ОСОБА_1 спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та згідно із заявою про звільнення від 21 вересня 2022 року з реєстрацією 22 вересня 2022 року за вх. №005. Відтак, у задоволенні означених позовних вимог слід відмовити.

Решта позовних вимог, які є похідними від вказаних позовних вимог, також задоволенню не підлягають.

Окремо суд зауважує, в аспекті оцінки аргументів учасників справи, що судом надані детальні відповіді на ті аргументи/доводи сторін, які мають істотне значення для розгляду цієї справи.

Суд вважає правову оцінку та висновки суду щодо істотних обставин цієї справи обґрунтованими та достатніми для справедливого вирішення спору в цій справі.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3875,84 грн. (а.с. 1, 80), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 8, 43 Конституції України, ст. 1, 21, 24, 36, 38, 40, 139, 147, 148, 149, 163, 233, п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО» про зміну підстав та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23.03.2026.

Дані відносно позивача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_1

АДРЕСА_1 .

Дані відносно відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОГ-АГРО»

Код ЄДРПОУ: 40203325

вул. Центральна, буд. 69/А, с. Любарці, Бориспільський район, Київська область, 08360.

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА