Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №727/349/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м.Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчак В.Я. за участю секретаря судового засідання Колбаска М.В., захисника Бошелюк Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бошелюк Ю.М. на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 березня 2026 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 03 січня 2026 року о 23 год. 47 хв., по проспекту Незалежності, 91 в м.Чернівці керував транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкою зміною забарвлення шкірного покриву обличчя, запахом алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря-нарколога в ЧОНД він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.

На вказану постанову захисник Бошелюк Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження відносно ОСОБА_1 за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вважає, що висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованим та упередженим.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано повні дані про транспортний засіб, яким нібито керував ОСОБА_1 , та невірно зазначено дату вчинення правопорушення.

____________________________________________________________________

ЄУНСС 727/349/26 Головуючий в І інстанції: Бойко М.Є.

Номер справи 33/822/121/26 Суддя-доповідач: Марчак В.Я.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б свідчили про керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин та у час, вказаний у протоколі, тому недоведеність даної кваліфікуючої ознаки виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилається на те, що долучений до справи відеозапис з нагрудної камери поліцейських не відображає відомостей про вчинення правопорушення, зокрема керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а лише містить процесуальну послідовність складання протоколу.

Також вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння взагалі відсутні та не оголошувались ОСОБА_1 , а посилання поліцейського на запах алкоголю з авто не відноситься до вичерпного переліку ознак алкогольного сп`яніння, встановленого Інструкцією № 1452/735 від 09.11.2015.

Звертає увагу, що ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі та в інших матеріалах справи, відрізняються.

Щодо наявності ознаки алкогольного сп`яніння – різка зміна забарвлення шкірного покриву вказує, що ОСОБА_1 діагностовано хворобу шкіри, що характеризується хронічним запальним захворюванням шкіри, яке викликає стійке почервоніння та розширення дрібних судин, що підтверджується консультативним висновком лікаря, якому суд першої інстанції не надав оцінки.

Також вказує, що ОСОБА_1 о 23:59 год, звертаючись до поліцейських, запитав, чи можна пройти тест, бо він не вживав алкоголь, однак йому було безпідставно відмовлено, оскільки встановлений законом двогодинний строк для проходження огляду на стан сп`яніння не сплинув, і у поліцейських була процесуальна можливість забезпечити проведення даного огляду.

Таким чином, вважає, що матеріали справи не доводять ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, ні відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Позиції учасників апеляційного провадження.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча про час і дату апеляційного розгляду був належним чином повідомлений.

Захисник Бошелюк Ю.М. підтримала подану апеляційну скаргу та не заперечила проти здійснення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 , оскільки його права при цьому не будуть порушені, а тому апеляційний суд на підставі ч.6 ст.294 КУпАП, вважає за можливе розглядати справу без участі ОСОБА_1 .

Мотиви Суду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Пункт 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання даної вимоги тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №558398, складеного 04 січня 2026 року, ОСОБА_1 03 січня 2026 року о 23 год. 47 хв. по проспекту Незалежності, 91 в м.Чернівці керував транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкою зміною забарвлення шкірного покриву обличчя, запахом алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря-нарколога в ЧОНД він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).

Протокол складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, оформлено компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення, а тому є належним і допустимим доказом у справі.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд у медичний заклад, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drаger» ОСОБА_1 відмовився (а.с.5).

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя.

До медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не доставлявся у зв`язку з його відмовою (а.с.6).

Окрім того, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, долученим до матеріалів справи.

З даного відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, а саме – керування транспортним засобом без переднього номерного знаку. В процесі спілкування та перевірки документів водія, поліцейські виявили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер чи проїхати у медичний заклад для проведення такого огляду, однак останній відмовився (відеозапис 23:51:14; 23:51:18).

При цьому поліцейськими було роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі відмови від проходження огляду на нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.9).

Всупереч доводам захисту, долучений працівниками поліції до матеріалів справи відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки він є повним, безперервним, на ньому зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , роз`яснення причин зупинки, відмова останнього пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснення прав, передбачених ст.63 КУ та ст.268 КУпАП, зафіксовано повний хід спілкування поліцейських з водієм.

Отже, відеозапис об`єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Підсумовуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, з чим погоджується і апеляційний суд.

Доводи захисту про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, є непереконливими та оцінюються судом як обрана лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

З відеозапису встановлено, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебував на водійському місці та не заперечував факту керування транспортним засобом.

Також в ході спілкування з поліцейськими під час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 повідомив обставини свого пересування, зокрема зазначив, що перед зупинкою транспортного засобу перебував в одному кафе, потім перемістився до іншого закладу.

Наведене свідчить про фактичне керування ОСОБА_1 транспортним засобом та додатково підтверджує обставини, встановлені під час розгляду справи.

Обґрунтовуючи дані доводи, апелянт посилається на практику суду з адміністративного судочинства, а саме постанови КАС ВС, проте, положення КАС України застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. КАС України не регулює провадження у справах про адміністративні правопорушення, які регулюються КУпАП.

Безпідставними є також доводи апелянта в частині посилання на практику апеляційного суду, адже вона не є преюдиційною та не обов`язковою в застосуванні, оскільки прийняття рішення в конкретній справі залежить від конкретних обставин справи та наданих доказів на підтвердження тих чи інших обставин.

Доводи про те, що зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння взагалі відсутні та не оголошувались ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки працівниками поліції в межах своїх повноважень та компетенції, відповідно до Інструкції, виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, зазначено їх у протоколі про адміністративне правопорушення та для підтвердження наявності стану алкогольного сп`яніння запропоновано йому пройти огляд у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, твердження про відсутність ознак алкогольного сп`яніння спростовується і даними з відеозапису, з якого встановлено, що під час спілкування з поліцейськими в процесі складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що випив склянку просеко, чим фактично підтвердив факт вживання алкоголю.

Апеляційний суд враховує доводи апелянта про наявність у ОСОБА_1 хвороби шкіри, що характеризується хронічним запальним захворюванням шкіри, яке викликає стійке почервоніння та розширення дрібних судин, що підтверджується консультативним висновком лікаря, однак дана обставина не спростовує факту відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Не заслуговують на увагу і доводи захисту, що ОСОБА_1 , звертаючись до поліцейських, запитав, чи можна пройти тест, однак йому було безпідставно відмовлено.

З матеріалів відеозапису встановлено, що на неодноразові пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився (відеозапис 23:51:14), після цього йому було роз`яснено, що у разі відмови від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, однак він повторно відмовився (відеозапис 23:51:18).

Таким чином, дані дії ОСОБА_1 працівниками поліції були вірно кваліфіковано як порушення п.2.5 ПДР, а запитання ОСОБА_1 щодо проходження тесту на алкогольне сп`яніння уже в процесі складання адміністративних матеріалів після зафіксованого факту відмови, не можна розцінювати як згоду на проходження огляду.

Безпідставними є і доводи про те, що суд змінив фабулу правопорушення, оскільки в протоколі вказано дату вчинення правопорушення 03.01.2025, а суд в постанові зазначив 03.01.2026.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Перевіркою протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що фабула правопорушення, зазначена у ньому у повній мірі відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, яка інкримінується ОСОБА_1 , а саме – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Невірне зазначення дати вчинення адміністративного правопорушення в фабулі протоколу, враховуючи, що на всіх інших документах зазначена дата 03.01.2026, суд першої інстанції оцінив як технічну помилку, яка жодним чином не спростовує доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, з чим погоджується і апеляційний суд.

Інші доводи про порушення поліцейськими норм закону, якими апелянт обґрунтовує необхідність закриття провадження у справі, були предметом оцінки суду першої інстанції та не знаходять свого підтвердження в ході апеляційного перегляду і не спростовують факту порушення ОСОБА_1 п. 2.5. ПДР, що доведено сукупністю належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи.

Отже, дослідивши вищенаведені докази у своїй сукупності, апеляційний суд вважає, що вони є логічними, послідовними та взаємоузгодженими і поза розумним сумнівом підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР, а відтак – вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи апелянта.

У своїй апеляційній скарзі захист посилається на ряд порушень, допущених поліцейськими та судом першої інстанції, однак вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 245, 248, 249, 251, 252, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Бошелюк Ю.М. – залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду [підпис] В.Я. Марчак

Згідно з оригіналом

Суддя Чернівецького

апеляційного суду _________________ В.Я. Марчак

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

23.03.2026

(дата засвідчення копії)