Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №727/9741/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року

м. Чернівці

справа № 727/9741/25

провадження 822/472/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,

за участю секретаря судового засідання Факас А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 грудня 2025 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Літвінова О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Посилвся на те, що 22 жовтня 2024 року ОСОБА_2 , на підставі розписки про отримання позики отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 646 381 гривень за умови повного повернення, у встановлений строк, до 22 червня 2025 року.

Відповідачем частково виконані зобов`язання з повернення позики у розмірі 254 769 гривень та 101 404 гривень.

Однак, по даний час залишок боргу складає 290 208 гривень, які не повернуті відповідачем в строк до 22 червня 2025 року.

Посилався на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання у повному обсязі за договором позики та не повернув суму боргу.

На підставі наведеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 290 208 гривень. Вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 290 208 гривень.

Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував наявність у позивача оригіналу договору позики, та виходив з того, що кошти, отримані у позику, відповідачу не повернуті, а тому, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_2 виконав свої зобов`язання, згідно з розписки від 22 жовтня 2024 року перед ОСОБА_1 , адже фактично передав свої корпоративні права позивачу. Однак, позивач приховує від суду всі обставини справи, що свідчать про його не добропорядність та не добросовісність.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

22 жовтня 2024 року ОСОБА_2 , на підставі розписки про отримання позики отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 646 381 гривень за умови повного повернення у встановлений строк до 22 червня 2025 року.

За час терміну користування позикою ОСОБА_2 частково виконані зобов`язання з повернення позики у розмірі: 254 769 гривень та 101 404 гривень.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Щодо клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Конверт з судовою повісткою, направлений відповідачу ОСОБА_2 , повернутий до Чернівецького апеляційного суду з довідкою Укрпошти «Причина повернення: адресат відсутній за вказаною адресою». За наявності відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (Див., зокрема постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №757/15603/19, від 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц, від 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).

Якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі.

Отже. враховуючи, що ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обгрунтованого рішення, а тому колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, справу розглянути за відсутності ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 ..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 344/17277/20 (провадження № 61-12109св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 565/12/19 (провадження № 61-4470св22) та від 19 грудня 2022 року у справі № 754/10390/16 (провадження № 61-9032св22).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, встановив, що укладений сторонами письмовий договір позики підтверджує не лише факт укладення такого договору, а й факт передачі позикодавцем позичальнику грошової суми в розмірі 646 381 грн; ОСОБА_2 свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, грошові кошти у повному обсязі у визначений розпискою строк не повернув.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення боргу.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 виконав свої зобов`язання, згідно розписки від 22 жовтня 2024 року перед ОСОБА_1 , оскільки передав свої корпоративні права позивачу є безпідстаними з огляду на наступне.

Відповідно до акту приймання передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «КОМПАНІЯ «МАГІСТР КАВИ ЗАХІД» від 17 грудня 2024 року, відповідно до якого за підписом ОСОБА_5 було передано ОСОБА_1 частку ОСОБА_2 в розмірі 10% статутного капіталу Товариства, що становить 100 000 гривень; ОСОБА_6 частку ОСОБА_2 в розмірі 10% статутного капіталу Товариства, що становить 100 000 гривень; ОСОБА_7 частку ОСОБА_2 в розмірі 4% статутного капіталу Товариства, що становить 40 000 гривень.

Як убачається із змісту вказаного акту, у якому зазначено, що він складений у зв`язку з укладанням договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «КОМПАНІЯ «МАГІСТР КАВИ ЗАХІД».

Вказаний акт приймання передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «КОМПАНІЯ «МАГІСТР КАВИ ЗАХІД» від 17 грудня 2024 року не містить будь-яких посилань на те, що статутний капітал передається в рахунок погашення боргу за розпискою від 22 жовтня 2024 року. Також відповідачем не надано суду доказів того, що даний правочин та договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «КОМПАНІЯ «МАГІСТР КАВИ ЗАХІД» є удаваними правочинами.

В даному випадку, факт написання тексту розписки та її підписання відповідачем ОСОБА_2 , останнім не заперечувався, відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що він повернув у повному обсязі суму боргу, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції врахував складність справи, термін її розгляду, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також врахував і те, що позов задоволено, а тому дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу частково в сумі 8 000 гривень.

Доводи про те, що у матеріалах справи відсутній акт прийому передачі наданих послуг, а тому вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу мала бути залишена без розгляду, або суд мав постановити відмову у задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, є безпідставними.

Як убачається з договору про надання правничої допомоги від 01 серпня 2025 року у пункті 4 зазначений також фіксований розмір участі представника позивача у суді першої інстанції (без обмеження кількості) у розмірі 15 000 гривень.

Верховний Суд в постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19 зазначив, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правничої допомоги не вимагається.

Суд першої інстанції, врахувавши кількість судових засідань та складність справи, дійшов правильного висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень є співмірною відносно ціни позову, заявлених вимог та складності справи в цілому.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неспроможними доводи скаржника про те, що не подання відповідачем детального опису робіт (послуг) адвоката є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови – 11 березня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді : О.О. Одинак

Н.К. Височанська