Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №629/9038/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 17 березня 2026 р.

Справа: №629/9038/25

Суддя: Шабельніков С. К.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 629/9038/25 Головуючий 1 інстанції: Каращук Т.О.

Провадження №33/818/834/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

за участю: захисника Чеботарьової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Чеботарьової Ю.В. на постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 15 грудня 2025 року о 02:50 годин в м.Лозова по вул. Моторного водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ2107, д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Alcotest 6820 ARSM-0716 Drager safety, результат огляду №35 від 15 грудня 2025 року склав 1,70 проміле. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився під відеозапис на портативний реєстратор Tecsar BDS 53-02. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.9 А ПДР, чим вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі, в редакції змінених доводів, захисник Чеботарьова Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, у зв`язку з чим, викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу на те, що під час процедури огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 декілька разів продув алкотестер Драгер, але після кожного повторного продуття поліцейський не зміняв мундштук. Крім того, поліцейськими під час огляду використовувались мундштуки, які не є сумісними із алкотестером Драгер. Поряд із цим, всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції поліцейські не уточнили у ОСОБА_1 , чи він згоден саме з таким результатом огляду та не пояснили йому, що він має право пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. На думку апелянта, процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння була порушена, а результати такого огляду викликають сумнів.

У судове засідання Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги адвоката Чеботарьової Ю.В. повідомлявся своєчасно та належним чином.

Зокрема, розгляд апеляційної скарги захисника Керечаніна В.І. був призначений в Харківському апеляційному суді на 16 годину 20 хвилин 18 березня 2026 року.

11 лютого 2026 року на адресу, яка зазначена в матеріалах справи, судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка рекомендованим листом із зворотнім повідомленням (арк.46), яка повернулась на адресу Харківського апеляційного суду, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (арк.50-51).

Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», 09 лютого 2026 року судова повістка про виклик до суду на 16 годину 20 хвилин 18 березня 2026 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.46).

У судове засідання Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, приймав участь у режимі відеоконференції його захисник – адвокат Чеботарьова Ю.В.

Захисник Чеботарьова Ю.В. пояснила, що ОСОБА_1 відомо про день та час проведення апеляційного розгляду, правова позиція між ними узгоджена, однак, останній працює водієм в ПСП “Червона Зоря” та наразі перебуває у рейсі на Заході України, у зв`язку з чим немає можливості приймати участь у судовому засіданні. Разом з тим, захисник просила суд відкласти апеляційний розгляд. Водночас, захисник не надала будь-яких доказів для відкладення апеляційного розгляду, які б перешкоджали ОСОБА_1 прийняти участь в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції (хвороба, непереборні обставини тощо).

Так, як вбачається з наданої сторони захисту копії довідки, ОСОБА_1 працює в ПСП “Червона Зоря” водієм автотранспортних засобів з 14 березня 2026 року (наказ про прийняття від 13 березня 2026 року №11). Разом з цим, у цій довідці не зазначено про те, що саме 18 березня 2026 року ОСОБА_1 виконує свої службові обов`язки в якості водія та знаходиться поза межами міста Харкова та Харківської області.

Більш того, апеляційний суд звертає увагу на те, що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у водія були вилучені документи, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 , а тимчасовий дозвіл на право керування останній не отримував, у зв`язку з відмовою (арк.3). Поряд із цим, з довідки ст.інспектора САП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області вбачається про те, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 громадянина ОСОБА_1 тимчасово вилучено та зберігається в Лозівському районному відділі поліції ГУ НП в Харківській області (арк.16)

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.

У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Щодо вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності належно повідомлених учасників справи підлягає врахуванню і правова практика Верховного суду (справа №592/9605/21) в якій зазначено, що апеляційні суди зобов`язані ретельно перевіряти не лише, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату та час апеляційного розгляду, але й з`ясувати причини неприбуття цих учасників в судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема у разі визнання поважними причини їх не прибуття.

При цьому поважність причин неприбуття у судове засідання має бути обґрунтованим та переконувати для стороннього спостерігача, що особа об`єктивно не може з`явитись до суду з поважних причин, навіть якщо вони стосується і різного роду захворювань. Повідомлення про відкладення має містити конкретну інформацію щодо об`єктивної неможливості з`явитися до суду а не абстрактні доводи. Саме такі обставини з огляду на вимоги чинного законодавства у їх взаємозв`язку і буде вважатися належним за змістом повідомленням про поважні причини неприбуття в судове засідання учасників провадження.

Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначено про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

У правових висновках постанови від 12 грудня 2024 року №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

ОСОБА_1 у своїй заяві про відкладення справи посилається на те, що він з 14 березня 2026 року працює водієм автотранспортних засобів, у зв`язку з чим немає можливості прибути у судове засідання та просив відкласти апеляційний розгляд на іншу дату. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження поважності причин для відкладення апеляційного розгляду сторона захисту не надала. З довідки про місце роботи вбачається лише те, що ОСОБА_1 зарахований на посаду водія, але про перебування у рейсі нічого не зазначено.

Крім того, матеріали справи мають усі необхідні відомості, які учасники справи вважали долучити для повного та всебічного розгляду цієї справи.

За таких обставин, враховуючи, що апеляційну скаргу подано професійним захисником – адвокатом Чеботарьовою Ю.В., беручи до уваги, що правова позиція між захисником та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, узгоджена, а матеріали справи містять достатньо відомостей для перевірки апеляційних доводів та висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового розгляду. Апеляційне провадження належить провадити за відсутності належно повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в межах поданої апеляційної скарги з урахуванням пояснень захисника.

Крім того, захисником до початку апеляційного розгляду подані наступні клопотання:

- про залучення прокурора Харківської обласної прокуратури до участі у справі про адміністративне правопорушення №629/9038/25 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та викликати прокурора Харківської обласної прокуратури в судове засідання;

- про долучення до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та довідку про місце роботи ОСОБА_1 ;

- клопотання про виклик для надання пояснень поліцейського Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції Воєводіна Дмитра Юрійовича.

В судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року захисник Чеботарьова Ю.В. підтримала доводи апеляційної скарги з урахуванням її доповнень та зазначила, що працівники поліції порушили порядок огляду водіїв на стан сп`яніння, оскільки після кожного продуття ОСОБА_1 приладу Драгер не змінювали мундштук. Крім того, зазначала, що під час огляду використовувались мундштуки, які не є сумісними із алкотестером Драгер. Поряд із цим, працівники поліції не запитали у ОСОБА_1 чи погоджується він із результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та не запропонували пройти огляд у відповідному медичному закладі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Чеботарьової Ю.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.9 А Правил дорожнього руху.

Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №541097 від 15 грудня 2025 року, з якого вбачається, що 15 грудня 2025 року о 02 годині 50 хвилин м. Лозова, вул. Моторного, водій керував автомобілем Ваз2107, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального пристрою Alcotest 6820, ARSM-0716, Drager safety, на що водій погодився згідно тесту 35 від 15 грудня 2025 року, результат склав 1,70 проміле. Проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився, під відеозапис на портативний відеореєстратор Tecsar BDS 53-02, 263, 346, чим порушив п.2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.3).

З відомостей копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6345076 від 15 грудня 2025 року вбачається, що до ОСОБА_1 застосовано адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за порушення вимог п.2.1 ґ ПДР, а саме за відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.126 КУпАП (арк.28).

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він 15 грудня 2025 року приблизно о 02 годині 30 хвилин привіз переселенців з Донецької області в м.Лозова на мікрорайон. Після чого відразу вирушив додому у с. Верхня Самара. Виїжджаючи на вул. Моторного у бік мосту його було зупинено працівниками поліції для перевірки документів, бо він рухався під час дії комендантської години. Рухався на авто ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того, у нього не було страхового поліса на даний транспортний засіб. Після чого працівники поліції вилучили у нього посвідчення водія, оскільки він пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння і результат був позитивний 1,70 % проміле. Він не вживав алкогольні напої. Вважає, що водійське посвідчення вилучили не законно (арк.9).

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.13), ОСОБА_1 під час події мав ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатору Alcotest 6820, результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі склав 1,70 % проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» ARSM-0716 (арк. 10, 11).

Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 15 грудня 2025 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, але огляд у медичному закладі не проводився (арк.14).

З відомостей зберігальної розписки вбачається, що ОСОБА_2 отримав від працівників поліції авто ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , його знайомого ОСОБА_1 , та зобов`язується зберігати до вияснення питань по суті (арк.15).

З відомостей довідки ст. інспектора САП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Замай М. вбачається, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 гр. ОСОБА_1 тимчасово вилучено та зберігається в Лозівському РВП ГУ НП в Харківській області (арк.16).

З відомостей копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31 липня 2025 року вбачається, що газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Alkotest 6820 Зав.№ARSM-0716 за результатом повірки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 з діапазонами вимірювання від 0 до 0,4 проміле та від 0, 4 до 5 проміле та відповідними похибками +/- 0,04 проміле та +/-10% (арк.12).

У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 15 грудня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.19,20).

Зокрема, з відеозаписувбачається, що о 02 годині 50 хвилин на вимогу працівників поліції транспортний засіб зупинився біля узбіччя дороги. Підійшовши до транспортного засобу, працівник поліції повідомив водію, який в салоні автомобіля знаходився сам, про те, що він порушує комендантську годину. Водій зазначив, що він перевозив переселенців із Донецької області та направляється додому. Працівник поліції повідомив, що у водія відсутній страховий поліс, що є порушенням вимог п.2.1. г ПДР. На вимогу працівників поліції, водій надав посвідчення водія. Водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції виявив ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонував зробити подих у бік, після чого пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 повідомив, про складання відносно нього протоколу, оскільки «у нього все покаже, тому що він вчора вживав». Працівник поліції роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме те, що за відмову також передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 самостійно відкрив запакований мундштук, після чого надав його працівнику поліції. У подальшому ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 1,70 % проміле. ОСОБА_1 не висловив будь-якої незгоди або заперечень щодо пройденого огляду, навпаки зазначив про те, що «я не отрицаю, я вам сразу говорил». ОСОБА_1 було ознайомлено із його правами та обов`язками, передбаченими ст.63, ст.10 Конституції України та ст.268 КУпАП. Під час оформлення адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 надав свої пояснення працівникам поліції. Працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено про складання відносно нього постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, а саме за порушення п.2.1. г ПДР, оголошено її зміст, однак водій відмовився від отримання її копії. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оголошено його зміст, однак ОСОБА_1 відмовився від його підпису та отримання. Крім того, ОСОБА_1 відмовився від отримання тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами. ОСОБА_1 було відсторонено від подальшого керування транспортним засобами.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер».

Поряд із цим, з метою об`єктивної перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції викликав в судове засідання працівника поліції Воєводіна Д.Ю., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , щоб з`ясувати обставини події, які він зафіксував в протоколі.

Однак, 18 березня 2026 року до Харківського апеляційного суду надійшли пояснення від поліцейського ВРПП Лозівського РВ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про те, що 15 грудня 2025 року близько 02 годині 50 хвилин, патрулюючи вул. Моторного м.Лозова помітив, що водій автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , порушує комендантську годину, тому було прийнято рішення його зупинити та з`ясувати всі обставини події. Після зупинки транспортного засобу, було встановлено особу водія, ним виявився гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на запитання чому порушує комендантську годину, відповів, що підвозив переселенців, але в ході розмови у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Згідно процедури огляду на стан сп`яніння водій ОСОБА_1 погодився на місці зупинки транспортного засобу на спеціальний засіб «Драгер 0716, пройти освідування, результат якого склав 1,7% проміле, що перевищує допустиму норму. Тому відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, ЕПР 1№541097, від початку до кінця складання адміністравтиного матеріалу велась безперервна відеофіксація на службову бодікамеру тому додатково інформацію надати суду крім неї, що є на відеозаписі та письмових матеріалах справи, він не володіє. Прибути на засідання до Харківського апеляційного суду, він не взмозі, у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків під час дії воєнного стану (арк.69).

Такі пояснення працівника поліції, вочевидь, узгоджуються з іншими фактичними відомостями, які містяться в матеріалах справи, що свідчить про обґрунтованість висновків та рішення суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9 А Правил дорожнього руху.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки ними не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у відповідному медичному закладі, є безпідставними, з огляду на наступне.

Особа, яка керує транспортним засобом повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями повинні знати правила дорожнього руху та їх дотримуватися.

Так, п. 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту.

Крім того, ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 2 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер». ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого тиску пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого становив 1,70 % проміле, будь-яких заперечень чи незгоди з результатом останній не висловлював, навпаки, пояснював, що «у нього все покаже, тому що він вчора вживав», а після проходження огляду зазначав, що «я не отрицаю, я вам сразу говорил»,у зв`язку з чим працівником поліції не було запропоновано пройти огляд на встановлення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я, тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та розцінюються апеляційним судом, як обраний спосіб захисту.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції умов експлуатації спеціального технічного приладу є суб`єктивними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до приписів п.3-4 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09 листопада 2015 року, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, тобто законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.

Таким чином, газоаналізатори (алкотестери), що вже перебувають в експлуатації, в тому числі і прилад «Drager Alcotest 6820» можуть надалі експлуатуватись за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та перевірки після ремонту.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких технічних засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Таким чином, повірка та сертифікація є складними та відповідальними технічними діями, від яких залежить точність (похибки), якість роботи і строк служби приладів вимірювальної техніки. Ці дії включають в себе діагностику та контроль функціонування технічного приладу, тестування всіх вузлів приладу та програмного забезпечення, аналіз повідомлень про несправності та усунення помилок, перевірку пристроїв відбору проб та налаштування параметрів сенсорів та датчиків потоку. Отже, порушення вимог щодо періодичних повірок спеціального технічного засобу та його сертифікації з певною долею ймовірності може призвести до результату, який буде виходити за межі допустимої похибки.

Разом з тим, суд враховує, що пристрої для тестування алкоголю у видихуваному повітрі використовуються разом з мундштуками для відбору дихання, оскільки систему «мундштук-прилад» неможливо сертифікувати без певної конструкції мундштука.

З відомостей копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31 липня 2025 року вбачається, що газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Alkotest 6820 Зав.№ARSM-0716 за результатом повірки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 з діапазонами вимірювання від 0 до 0,4 проміле та від 0, 4 до 5 проміле та відповідними похибками +/- 0,04 проміле та +/-10% (арк.12).

Таким чином, з наведених вище відомостей вбачається, що газоаналізатор та додані до нього мундштуки, які з точки зору застосування є одним приладом, за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 пройшов періодичну повірку та сертифікацію. Технічний прилад використовувався працівниками поліції в межах дії свідоцтва про повірку. Тому ці відомості дають об`єктивних підстав вважати, що зазначений газоаналізатор відповідає усім вимогам щодо точного вимірюванням парів алкоголю у повітрі, яке видихається у межах діапазону вимірювання від 0 до 5 проміле та в межах визначених похибок.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що результат проведеного огляду на стан сп`яніння склав 1,70 % проміле, що значно перевищує встановлену чинним законодавством норму, яка складає 0,2 проміле, що є об`єктивно суттєвим показником. Крім того, ОСОБА_1 будь-якої незгоди із результатом огляду не зазначав. При цьому, з доданого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 самостійно розпакував мундштук для проведення огляду та впевнився у його цілісності.

З огляду на особливості цієї апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги про застосуванням неоригінального мундштука у цій справі не має суттєвого значення у зв`язку із наведеними вище обставинами.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими, суб`єктивними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Клопотання про залучення прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з ч.5 ст.7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Положення ч.5 ст.7, ч.1 ст.287 КУпАП кореспондують з положеннями Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає обмеженням особистої свободи громадян й відповідно обов`язкової участі прокурора у розгляді даної категорії справ.

Відповідно до ст.250 КУпАП, участь прокурора є обов`язковою у розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-92 цього Кодексу.

За положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час розгляду справи, положеннями Кодексу України про адміністративне правопорушення не передбачено можливості залучення прокурора до розгляду справ про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про залучення прокурора до участі у розгляді цієї справи.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника Чеботарьової Ю.В. про залучення прокурора до участі у справі – відмовити.

Апеляційну скаргу захисника Чеботарьової Ю.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua