Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №344/4380/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/4380/25

Провадження № 22-ц/4808/443/26

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Мальцевої Є.Є., Пнівчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Мелещенко Л.В. в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 05 січня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоотриманих сум пенсії,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позову зазначив, що він є спадкоємцем за законом майнових прав та обов`язків покійного батька ОСОБА_2 , 1961 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із 1/2 частки боргу за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 у сумі 168 627,56 грн на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 у справі №300/282/22, який належав ОСОБА_2 . 1/2 частка від 168 627,56 грн становить 84 313,78 грн.

ОСОБА_1 як спадкоємець за законом прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав із спадкодавцем і не заявив про відмову від неї, отже є власником спадкового майна, включаючи грошові кошти у розмірі 84 313,78 грн.

Позивач звертався до відповідача про виплату цих коштів, однак отримав відмову.

За таких обставин просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 84 313,78 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 84 313,78 грн та понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 по справі №300/282/22 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено. Згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 по справі №300/282/22 обліковується заборгованість за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 у сумі 168627,56 грн, яка включена в Реєстр виконання судових рішень. Рішення суду набрало законної сили 07.04.2022.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.05.2023 по справі № 420/288/21 та від 21.11.2023 по справі № 420/25799/21.

ОСОБА_2 , 1961 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В такому випадку шестимісячний строк на звернення членів сім`ї померлого до органу Пенсійного фонду України про отримання сум пенсії померлого і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, розпочався з ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач звернувся із заявою 10.12.2024, тобто із пропуском шестимісячного строку, а тому він втратив право на одержання такої виплати.

Також дана заява подана з порушенням вимог, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок №3-1).

Вказує, що із висновком щодо можливості виплати членам сім`ї померлого пенсіонера, який отримував пенсію відповідно до Закону №2262-XII, недоотриманих сум пенсії виключно за процедурою, визначеною частиною 1 статті 61 Закону №2262-XII погодився і Верховний Суд в ухвалі від 07.09.2022 у справі №520/19364/2020.

Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Рогалевич А.Б. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Саме така позиція Верховного Суду зазначена в постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 щодо практично аналогічних правовідносин.

Крім того, Цивільний Кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові, і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Вказує, що посилання відповідача на правові позиції Верховний Суд, викладені у постановах від 16.05.2023 у справі № 420/288/21, від 21.11.2023 у справі № 420/25799/21 та в ухвалі від 07.09.2022, є безпідставними та такими, що не підлягають застосуванню у цій справі. У зазначених справах позивачі зверталися до суду з вимогами про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, що судами було розцінено як неналежний спосіб захисту визнання права. Натомість предмет та підстави позову у даній справі є іншими, а заявлені позовні вимоги не стосуються заміни сторони виконавчого провадження, у зв`язку з чим наведені правові висновки не є релевантними до спірних правовідносин та не можуть бути покладені в основу вирішення цього спору.

Просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Згідно з ч. 13 ст. 7, ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , 1961 року народження.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 по справі №300/282/22, що набрало законної сили 07.04.2022, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_2 перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 15.07.2021 № 1386 (а.с. 14-23).

Згідно з копією довідки про смерть від 21 серпня 2023 року № 83 ОСОБА_2 , 1961 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

27.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надана відповідь адвокату М. Васютину на його адвокатський запит від 11.09.2024 № 12 в інтересах ОСОБА_3 , що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 15.07.2021 № 1386. Рішення набрало законної сили 07.04.2022. На виконання вказаного рішення суду ОСОБА_2 у травні 2022 року проведений перерахунок пенсії та її розмір становив 10 729,80 гривень. Заборгованість за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 становить 168 627,56 гривень, яка внесена до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України (а.с. 24-25, 26).

07 грудня 2024 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Шкляр М.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1961 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по 1/2 частині кожному. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається із 1/2 частки боргу за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 у сумі 168 627,56 гривень на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 у справі №300/282/22, який належав ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою 20 листопада 2024 року за №0900-0405-8/60763 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 7).

16 грудня 2024 року позивач звертався із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виплату йому як спадкоємцю ОСОБА_2 1/2 коштів на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2022 року (84 313,78 грн) (а.с. 6).

Однак, такі кошти не було виплачено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. За таких обставин, у спірних правовідносинах відповідач неправомірно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, яке належало спадкодавцю (батькові позивача) на підставі рішень суду. Тому право позивача на отримання недоотриманої пенсії після смерті батька підлягає судовому захисту.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відтак, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги після смерті батька, а саме – про стягнення в порядку спадкування недоодержаної на виконання судового рішення пенсії спадкодавця.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України вбачається, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Статтями 1217, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України визначені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 61 вищевказаного Закону, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За ч.ч. 2, 3 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» узгоджуються зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положенням ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Положення ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Таким чином, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості – переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Тому суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Спадкоємець успадковує право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України в розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх одержання на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір виплат і не надає останньому права на їх обмеження.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20), від 02 жовтня 2024 року у справі № 201/11074/23 (провадження № 61-8328св24).

Враховуючи вищенаведене та встановлені судом фактичні дані, доводи апелянта про те, що позивач звернувся із заявою про виплату недоодержаної пенсії батька з пропуском шестимісячного строку та у зв`язку з цим втратив право на отримання зазначених сум, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї – спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Те ж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Загальні засади (принципи) цивільного права є фундаментальними, й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту цих засад (принципів). Останні мають пряму дію, а тому їх слід ураховувати, здійснюючи, зокрема, тлумачення приписів актів цивільного законодавства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18)).

Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (ч.ч. 2, 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення ст. 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2025 року у справі № 761/25098/23 (провадження № 61-5150св24).

Встановивши, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 по справі №300/282/22, яке набрало законної сили 07.04.2022, визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_2 перерахунку пенсії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 15.07.2021 № 1386, однак належні до виплати суми так і не були виплачені та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що його син – ОСОБА_1 успадкував право на отримання 1/2 зазначених сум відповідно до положень статті 1227 ЦК України. А тому заявлена ним вимога про стягнення грошових коштів з органу Пенсійного фонду є ефективним способом захисту його порушених спадкових прав.

Твердження апелянта про те, що сума пенсії, на яку спадкодавець мав право на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не входить до складу спадщини, є безпідставними, оскільки у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначеного законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 671/931/24 (провадження № 61-15815св24)).

У справі, що переглядається, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який у встановлений законом строк звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, 07 грудня 2024 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом – на 1/2 частки боргу за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 у сумі 168 627,56 гривень на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2022 у справі №300/282/22, який належав ОСОБА_2 .

У зв`язку з чим позивач успадкував 1/2 належної спадкодавцю суми пенсії відповідно до ст. 1227 ЦК України, що належали до виплати спадкодавцю на момент його смерті (84 313,78 грн).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, який належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки рішення суду першої інстанції не змінюється та не скасовується, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Є.Є. Мальцева

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.